Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/37722/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37722/25

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Дата і місце ухвалення 19.03.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у формі листа-повідомлення, щодо відмови зарахувати страховий стаж та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по заяві від 09.09.2025 року, зареєстрованої 12.09.2025 року №47528/Л-2600-25;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року у ПМК 163 «Каховськбуд»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року у АТ «Будінвест»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року у Раді народних депутатів м. Херсона;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року у службі в органах внутрішніх справ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з11.01.2001 року по 08.02.2001 року у приватній фірмі «КЕП»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року у ТОВ «Корабелка»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів: з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року у ПМК 163 «Каховськбуд»; з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року у АТ «Будінвест»; з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року у Раді народних депутатів м. Херсона; з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року служби в органах внутрішніх справ; з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року у приватній фірмі «КЕП»; з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року у ТОВ «Корабелка».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилався на те, що основним документом, що характеризує і підтверджує трудову діяльність особи до 1 січня 2004 року, є трудова книжка. Вказував, що відповідно до Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження) в такому разі у графі 4 трудової книжки робиться посилання на наказ. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою.

Як зазначив апелянт, відповідно ч. 2 п. 2.8 Інструкції, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до п. 2.9 Інструкції, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Відповідно до п.2.10 Інструкції, у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

Апелянт вказав, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із зверненням від 09.09.2025 року, що зареєстроване 12.09.2025 №47528/Л-2600-25 щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 02.08.1979 по 29.06.1981 (ПМК 163 «Каховськбуд»), з 25.06.1993 по 02.08.1994 (АТ «Будінвест»), з 08.09.1994 по 01.11.1994 (Рада народних депутатів м. Херсона), з 01.07.2000 по 06.12.2000 служба в органах внутрішніх справ, з 11.01.2001 по 08.02.2001 (приватна фірма «КЕП»), з 24.04.2003 по 12.10.2004 (ТОВ «Корабелка»).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 12.10.2025 року повідомлено про неврахування до загального стажу вказаних періодів роботи через наявні виправлення в датах наказів на прийняття на роботу, відсутність довідки про грошове забезпечення для врахування до стажу періоду служби в органах внутрішніх справ, а також через відсутність сплати страхових внесків за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Також повідомлено, що в разі надання уточнюючих довідок страховий стаж буде переглянуто.

Апелянт посилається на те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

З огляду на зазначене апелянт вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року та винести нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

09.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, в якій просив зарахувати до його стажу періоди роботи з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року (ПМК 163 “Каховськбуд”), з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року (АТ “Будінвест”), з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року (Рада народних депутатів м. Херсона), з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року. Також просив провести перевірку щодо сплати страхових внесків за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку гр. ОСОБА_1 за період з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року та здійснити перерахунок пенсії із врахування зазначених вище періодів роботи у страховий стаж.

Листом від 12.10.2025 року №47233-47528/Л-02/8-2600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про неможливість зарахування до страхового стажу періодів його роботи, про які зазначено у заяві про перерахунок пенсії, а саме:

з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року (ПМК 163 “Каховськбуд”), оскільки наявне виправлення в даті наказу на призначення на роботу;

з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року (АТ “Будінвест”), оскільки наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу;

з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року (Рада народних депутатів м. Херсона), оскільки наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу;

з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року служба в органах внутрішніх справ, для зарахування стажу необхідно надати довідку про грошове забезпечення;

з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року (приватна фірма “КЕП”); з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року (ТОВ “Корабелка”), оскільки відсутня сплата страхових внесків за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у зарахуванні періодів його роботи та служби до страхового стажу та, відповідно, про перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів доходить наступного:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004 року) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 6 Порядку № 637, для підтвердження служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції приймаються довідки, які видаються в порядку, що визначається МВС (додаток № 3).

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач вказував на те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди його роботи з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року у ПМК 163 “Каховськбуд”, з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року у АТ “Будінвест”, з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року у Раді народних депутатів м. Херсона, не зарахована служба в органах внутрішніх справ у період з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року, а також не зараховані періоди його роботи з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року у приватній фірмі “КЕП”; з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року у ТОВ “Корабелка”.

За позицією відповідача періоди роботи позивача з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року у ПМК 163 “Каховськбуд”, з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року у АТ “Будінвест”, з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року у Раді народних депутатів м. Херсона не підлягають зарахуванню до страхового стажу через наявні виправлення в датах наказу на призначення на роботу; періоди з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року не підлягають зарахуванню, оскільки відсутня сплата страхових внесків за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а для зарахування періоду служби в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року необхідним є надання довідки про грошове забезпечення.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року працював електрозварником у ПМК 163 “Каховськбуд”, у період з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року працював електрозварником в АТ “Будінвест”; у період з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року працював у Раді народних депутатів м. Херсона.

Таким чином відомості трудової книжки позивача підтверджують факт його роботи у спірні періоди у ПМК 163 «Каховськбуд», в АТ “Будінвест” та у Раді народних депутатів м. Херсона.

На час заповнення трудової книжки в частині спірних періодів діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до п.1.2 Інструкції № 162, прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162 про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зазначена норма свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на керівника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування вказаних вище періодів роботи позивача через наявні виправлення.

Крім того, відповідачем не доведено, що у трудовій книжці позивача наявні записи містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.

За таких обставин колегія суддів вважає, що періоди роботи позивача з 02.08.1979 року по 29.06.1981 року у ПМК 163 “Каховськбуд”, з 25.06.1993 року по 02.08.1994 року в АТ “Будінвест”; з 08.09.1994 року по 01.11.1994 року у Раді народних депутатів м. Херсона підлягають зарахуванню до його страхового стажу у повному обсязі, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати вказані періоди до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періоду служби позивача в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року, а також його роботи у період з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року у приватній фірмі «КЕП» і у період з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року у ТОВ «Корабелка», колегія суддів зазначає наступне:

Відмовляючи у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу позивача, Головне управління ПФУ посилалось на те, що при підтвердженні страхового стажу у період з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилалось на відсутність в реєстрі застрахованих осіб відомостей про роботу позивача в органах внутрішніх справ з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року, а також на відсутність відомостей про сплату страхових внесків за період роботи позивача у приватній фірмі «КЕП» з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року та у ТОВ «Корабелка» з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року.

Колегія суддів звертає увагу на наступне:

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Як вже зазначалось вище, за положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записами трудової книжки позивача підтверджується, що позивач у період з 14.11.1994 року по 06.12.2000 року безперервно служив в органах внутрішніх справ. Однак період вказаної служби позивача був часткового зарахований відповідачем до страхового стажу: період служби з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року зарахований не був через відсутність відомостей про роботу в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином вказаний вище період, про зарахування якого просить позивач, стосується періоду ще до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто до 01.01.2004 року.

Враховуючи викладене вище, а також те, що вказані періоди роботи позивача в повній мірі підтверджені записами трудової книжки, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави для зарахування всього періоду служби позивача в органах внутрішніх справ, в тому числі і спірного періоду його служби з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року, до страхового стажу.

З огляду на викладене незарахування Головним управлінням ПФУ до стажу позивача періоду його служби в ОВС з 01.07.2000 року по 06.12.2000 року є неправомірним.

Що стосується зарахування періодів роботи позивача у приватній фірмі «КЕП» з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року, а також у товаристві з обмеженою відповідальністю «Корабелка» з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року, слід зазначити наступне:

Даними трудової книжки підтверджується, що у період з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року позивач працював вантажником на складі у приватній фірмі «КЕП».

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , позивач з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року був прийнятий на посаду електрозварника-різнороба у товаристві з обмеженою відповідальністю «Корабелка» згідно наказу №13 від 24.04.2003 року та звільнений з посади за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України згідно наказу №26 від 12.10.2004 року.

Як вказує відповідач, підставою незарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу стало те, що в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Відповідач зазначив, що на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, від 08.06.1998 №832 “Про заходи щодо поетапного впровадження у Пенсійному фонді автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування”, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998– 2000 років. Починаючи з 01.07.2000 року обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 року за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

З урахуванням зазначених норм відповідач вважає, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 року є обов`язковим, а з огляду на те, що у органу Пенсійного фонду відсутня інформація про сплату страхових внесків, тому зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача є неможливою.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне:

Згідно ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.10.2023 р. у справі за №340/1454/21 відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Також колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, згідно з якими за змістом норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Тому, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, факт не сплати підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи працівника на такому підприємстві.

У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 400/2492/24 Верховний Суд стосовно незарахування спірних періодів до страхового стажу з мотивів відсутності сплати внесків/даних персоніфікованого обліку вказав на те, що працівник (застрахована особа) не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджені належними доказами (трудова книжка, накази, довідки, платіжні та облікові документи, дані перевірок тощо).

Враховуючи все вище зазначене, зважаючи на те, що періоди роботи позивача у приватній фірмі «КЕП» з 11.01.2001 року по 08.02.2001 року, а також у товаристві з обмеженою відповідальністю «Корабелка» з 24.04.2003 року по 12.10.2004 року, підтверджуються даними трудової книжки, а відповідач не заперечує наявності відповідних відомостей про роботу позивача у вказані періоди у персоніфікованому обліку, колегія суддів вважає, що вказані періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в м. Києві висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Суддя: О.А. Шевчук