Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/18962/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18962/25

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

Дата і місце ухвалення: 04.09.2025р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Єщенка О.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період 01.01.2023р. по 30.01.2023р.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах, у період здійснення зазначених заходів, за період з 01.01.2023р. по 30.01.2023р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 04.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору щодо правомірності бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі, слід керуватися виключно положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, що була чинною протягом спірного періоду. Натомість, відсутні підстави для застосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 щодо врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168, з підстав, передбачених ст.57 Конституції України. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази доведення до відома особового складу військової частини НОМЕР_1 і ОСОБА_1 у тому числі, положень вказаного вище доручення.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що за змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023р. №26 (із змінами, внесеними наказами від 14.02.2023р. №35, від 17.03.2023р. №67) з 01 по 31 січня 2023 року у Херсонській області Бериславський район с. Високе (Тягинська сільська ТГр) та АДРЕСА_1 не визначені районами ведення воєнних (бойових) дій. Судом не враховано, що згідно довідки від 26.11.2024р. №847 ОСОБА_1 в період з 09.12.2022р. по 31.05.2023р., з 18.09.2023р. по 26.12.2023р., з 21.01.2024р. по 01.08.2024р., з 25.08.2024р. по 12.11.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи з Херсонській області, Бериславський район, с. Високе (Тягинська сільська ТГр) та с. Лиманець (Дар`ївська ТГр) на посаді начальника командного пункту – заступника начальника штабу з бойового управління ВЧ НОМЕР_1 . Підставою для видачі вказаної довідки стали відповідні накази командира військової частини НОМЕР_1 , про що у довідці зазначено. Окрім крім того, довідка містить терміни безпосередньої участі позивача у бойових діях, тобто відповідає усім вимогам діючого законодавства станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що доводи відповідача про відсутність у військовій частині НОМЕР_1 бойових наказів (бойових розпоряджень), журналу бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення тощо, які підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не узгоджуються з виданою ним же довідкою від 26.11.2024р. №847.

Військова частина НОМЕР_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що довідка військової частини про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не є безумовною підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. та не свідчить про безпосереднє виконання бойових розпоряджень позивачем у відповідний період та/або перебування в зоні бойових дій. Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168 є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2023р. №83 про виплату додаткової винагороди позивачу в розмірі 30 000,00 грн., у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/3/29, є належним і допустим доказом у цій справі, що фактично спростовує доводи апелянта про наявність підстав для виплати відповідної додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента №69/2022 «Про загальну мобілізацію» з 25.03.2022р.

Позивач має статус учасника бойових дій, про що 11.04.2023р. відділом персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 видане посвідчення серії НОМЕР_4 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.03.2022р. №4 лейтенант ОСОБА_1 з 25.03.2022р. призначений командиром комендантської роти та зарахований до особового складу частини та всі види забезпечення.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2024р. №325 майор ОСОБА_1 з 12.11.2024р. вибув до нового місяця служби та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

З 08.11.2024р. капітан 3 рангу ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 .

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , від 26.11.2024р. №847, майор ОСОБА_1 в період з 09.12.2022 по 31.05.2023, з 18.09.2023 по 26.12.2023, з 21.01.2024 по 01.08.2024, з 25.08.2024 по 12.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_2 (Дар`ївська сільська ТГр). Підстава: витяг із наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2022 №286, 31.05.2023 №153, 18.09.2023 №265, 26.12.2023 №364, 21.01.2024 №21, 31.07.2024 №215, 25.08.2024 №241, 12.11.2024 №325.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2023р. №83 наказано виплатити особовому складу військової частини НОМЕР_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. в розрахунку за січень 2023 року пропорційно часу проходження служби: у т.ч. старшому лейтенанту ОСОБА_1 , командиру комендантської роти військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи порушеним своє право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, за період з 01.01.2023р. по 30.01.2023р. у збільшеному до 100 000, 00 грн. розмірі в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та заходах, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що однією із основних умов отримання військовослужбовцями всіх військових формувань збільшеного до 100 000 грн. розміру додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, є перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Суд зазначив, що у період з 01 січня 2023 року по 30 січня 2023 року позивач проходив службу та виконував свої посадові (службові) обов`язки поза районами ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України. Документи про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях за січень 2023 року відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Пунктом 2 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Згідно п.3 Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У подальшому відповідними указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та триває наразі.

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції від 18.10.2022р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

21.01.2023 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2023р. №43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», відповідно до якої:

1. У пункті 1:

1) у першому реченні абзацу першого:

слова “військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,”, “співробітникам Служби судової охорони,” виключити;

після слів “перебуваючи безпосередньо в районах” доповнити словами “їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,”.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ №793 від 07.07.2022р. - застосовується з 24 лютого 2022 року.

Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції Постанови КМ №43 від 20.01.2023р.) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 затверджені Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.

Зокрема, доповнено Порядок №260 новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 лютого 2023 року. Отже, розділ XXXIV Порядку №260 не застосовується до спірного періоду.

У спірний період (01.01.2023р. по 30.01.2023р.) порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, було врегульовано, зокрема, Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 (далі - Окреме доручення №912/з/29).

Пунктом 1 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що слід розуміти під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів”.

Під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів” (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Згідно пункту 2 Окремого доручення №912/з/29, на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Пунктом 3 Окремого доручення № 912/з/29 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Згідно пункту 5 Окремого доручення № 912/з/29, виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам. (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Згідно пункту 6 Окремого доручення №912/з/29, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 7 Окремого доручення №912/з/29, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які:

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних Із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), але не більше періоду дії воєнного стану;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 9 Окремого доручення № 912/з/29 визначено категорії осіб, які не підлягають включенню до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень.

Відтак, підставою для виплати спірної додаткової винагороди у розмірі до 100 000, 00 грн. є документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях чи заходах в районах їх здійснення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, стверджує про відсутність підстав для застосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29 щодо врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки прийняття Міністром оборони України такого рішення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку №260, отож це рішення підлягало врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 08.05.2024р. у справі №620/546/23, від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23, від 31.07.2024р. у справі №380/2691/23, від 25.06.2025р. у справі №420/13755/23 та в багатьох інших.

З аналізу наведених норм права у їх сукупності вбачається, що військовослужбовцям ЗСУ на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн., а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях і заходах.

При цьому, для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях і заходах, у т.ч. безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, повинна бути підтверджена документально.

Як вже зазначалося колегією суддів, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.02.2023р. №83, за січень 2023 року позивачу було виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік.

Як стверджує відповідач, у січні 2023 року військова частина НОМЕР_1 виконувала завдання в районах, які не входили до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, у зв`язку з цим документи про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях за січень 2023 року відсутні. До інших районів, які в цей період входили до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, позивач в січні 2023 року не направлявся.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , від 26.11.2024р. №847, майор ОСОБА_1 в період з 09.12.2022 по 31.05.2023, з 18.09.2023 по 26.12.2023, з 21.01.2024 по 01.08.2024, з 25.08.2024 по 12.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Херсонська область, Бериславський район, с. Високе (Тягинська сільська ТГр) с. Лиманець (Дар`ївська сільська ТГр). Підстава: витяг із наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2022 №286, 31.05.2023 №153, 18.09.2023 №265, 26.12.2023 №364, 21.01.2024 №21, 31.07.2024 №215, 25.08.2024 №241, 12.11.2024 №325.

Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 06.12.2022р. №1364 перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022р. №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ (далі – Перелік, був чинний у спірний період), у змісті якого міститься два переліки територій, на яких ведуться (велися) бойові дії: 1) Території можливих бойових дій; 2) Території активних бойових дій.

У період з 11.11.2022р. вся територія Тягинської сільської територіальної громади за винятком с. Тягинка, с. Бургунка, с. Львове, с. Одрадокам`янка, с. Миколаївка, с. Ольгівка, (Бериславський район) віднесена до переліку територій можливих бойових дій.

У період з 11.11.2022р. вся територія Дар`ївської сільської територіальної громади за винятком с. Новотягинка, с. Іванівка, с. Токарівка, с. Понятівка, с. Микільське (Херсонський район) віднесена до переліку територій можливих бойових дій.

Згідно наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.03.2023р. №67, визначено такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року:

Херсонська область:

Херсонський район - Олешківська міська територіальна громада, острови Забіч, Великий, Бакайський, Борщевий та території Білозерської селищної територіальної громади, острови Карантинний, Велекий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади;

Нижньодніпровський національний природній парк;

Каховський район: Великолепетиська селищна територіальна громада. Верхньорогачицька селищна територіальна громада, Горностаївська селищна територіальна громада, Любимівська селищна територіальна громада, Каховська міська територіальна громада, Таврійська міська територіальна громада, Новокаховська міська територіальна громада;

Скадовський район: Голопристанська міська територіальна громада, Чулаківська сільська територіальна громада.

Зазначене дає підстави колегії суддів для висновку, що у період з 01 січня 2023 року по 30 січня 2023 року позивач проходив службу та виконував свої посадові (службові) обов`язки поза районами ведення воєнних (бойових) дій, визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документи про безпосередню участь ОСОБА_1 в бойових діях за січень 2023 року відсутні.

Ухвалою від 18.06.2025р. суд першої інстанції витребував у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені бойові розпорядження, журнал бойових дій, інші підтверджуючі документи про безпосередню участь в бойових діях, прийняті відносно ОСОБА_1 за січень 2023 року.

Військова частина НОМЕР_1 у заявах по суті справи повідомила суд, що відповідні документи у відповідача відсутні.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026р. задоволено клопотання апелянта про витребування доказів та витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені витяг із бойового наказу командира військової частини від 26 грудня 2022 року № 653дск, витяг із плану охорони та оборони ОКП НОМЕР_6 ОБрТрО та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 грудня 2022 року №10дск.

На виконання вимог вказаної ухвали військова частина НОМЕР_1 надала витяг із бойового наказу командира від 26 грудня 2022 року № 653дск та витяг із наказу від 26 грудня 2022 року №10дск.

Одночасно, військова частина зазначила, що вона не має можливості подати до апеляційного суду витяг із плану охорони та оборони ОКП НОМЕР_6 ОБрТрО, оскільки його згідно акту приймання - передавання документів від 01.11.2023р. №565-Р було передано до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (в акті план вказано під порядковим номером 8, реєстраційний номер “Інв. № 218 ДСК”).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2026р. витребувано у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України належним чином завірений витяг із плану охорони та оборони ОКП НОМЕР_6 ОБрТрО, який надійшов від військової частини НОМЕР_1 згідно акту приймання-передавання документів від 01.11.2023р. №565-Р.

Дослідивши надані військовою частиною НОМЕР_1 та Галузевим державним архівом Міністерства оборони України документи колегія суддів доходить висновку, що ними не підтверджено факт виконання позивачем у січні 2023 року завдань, які є підставою для виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі. В Плані охорони та оборони ОКП НОМЕР_6 окремої бригади ТрО поіменні списки військовослужбовців особового складу, які залучалися до виконання бойових завдань, відсутні.

А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків на території Херсонської області (Бериславський район с. Високе (Тягинська сільська ТГр) та АДРЕСА_1 (Дар`ївська ТГр) під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Апелянт стверджує, що доводи відповідача про те, що він не брав участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, спростовуються ним же виданою довідкою від 26.11.2024р. №847, де зазначено, що ОСОБА_1 в період з 09.12.2022р. по 31.05.2023р., з 18.09.2023р. по 26.12.2023р., з 21.01.2024р. по 01.08.2024р., з 25.08.2024р. по 12.11.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи з Херсонській області, Бериславський район, с. Високе (Тягинська сільська ТГр) та с. Лиманець (Дар`ївська ТГр) на посаді начальника командного пункту – заступника начальника штабу з бойового управління ВЧ НОМЕР_1 .

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки пунктом 3 Окремого доручення №912/з/29 чітко визначено перелік документів, якими вказана обставина має бути підтверджена.

Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, до відповідного переліку документів не віднесена. Вказана довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що зазначено безпосередньо в цій довідці.

Більше того, у довідці підставою для її видачі зазначено накази командира військової частини НОМЕР_1 та відсутнє посилання на документи, визначені пунктом 3 Окремого доручення №912/з/29 в якості документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів.

15.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про долучення до матеріалів справи подання військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2023р. №2/15/145 та нагородного листа до представлення відзначення державною нагорою України (відсутня дата та відповідна його реєстрація), за якими ОСОБА_1 у січні 2023 року успішно виконував бойові завдання, завдяки яким було знешкоджено ворожі об`єкти, апаратуру та самого ворога у населених пунктах Кринки (Олешківська територіальна громада) та Дніпряни (Новокаховська міська громада) Херсонської області.

Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено у якості підтвердження участі особи в бойових діях, наявність подання на нагородження на таку особу та нагородного листа на цю ж особу.

Більше того, представником позивача надано фотокопії таких документів, в той час як військова частина НОМЕР_1 заперечує наявність у неї оригіналів таких документів.

При вирішенні спору колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 на час спірних правовідносин перебував на посаді командира комендантської роти військової частини НОМЕР_2 . Проведення рекогносцировки на місцевості командиром роти може здійснюватися силами підлеглого особового складу, що, в свою чергу, не передбачає обов`язкового перебування на місцевості, тобто в даному випадку з зоні бойових дій, яку визначено наказом Головнокомандувача ЗСУ.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, якими у відповідності до пункту 3 Окремого доручення №912/з/29 має бути підтверджено безпосередню участь позивача у період з 01.01.2023р. по 31.01.2023р. у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук