Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/11029/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11029/25

Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата і місце ухвалення: 24.06.2026р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2026р., яке набрало законної сили, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 08 березня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 08 березня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 09 березня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 09 січня 2023 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення 10.03.2026р. судом видані виконавчі листи.

14.04.2026р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про заміну боржника у виконавчому листі, а саме: військову частину НОМЕР_2 на правонаступника – військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року заяву задоволено.

Замінено боржника у виконавчому листі №420/11029/25, який видано 10.03.2026р., про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 09 січня 2023 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 24.06.2026р. та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі №420/11029/25.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що обов`язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №231 визначено військову частину НОМЕР_2 вважати НОМЕР_4 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_5 . Судом залишено поза увагою, що ані вказаним наказом, а ні жодним іншим керівним розпорядженням органів військового управління не визначено правонаступництва прав та обов`язків (компетенції) військової частини НОМЕР_2 . В рамках розглянутої судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження заявником не доведено, а військовій частині НОМЕР_1 достеменно невідомо, чи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб відомості щодо розформування військової частини НОМЕР_2 , чи анульовано умовне найменування НОМЕР_2 та ідентифікаційний код НОМЕР_6 , чи виконані заходи, передбачені у пункті 9 директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК. Тобто, позивачем жодним чином не підтверджено, а судом першої інстанції не встановлено, чи дійсно відбулась передача компетенції військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 .

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що директива Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-22/ДСК уповноважує військову частину НОМЕР_1 лише прийняти від розформованої військової частини НОМЕР_2 матеріальні засоби, які і так перебували у неї на бухгалтерському обліку і належали їй на праві узуфрукта державного майна через наявність статусу розпорядника бюджетних коштів, та продовжено організаційне підпорядкування особового складу розформованої військової частини, реалізоване у відповідних наказах по особовому складу про переміщення в штат військової частини НОМЕР_1 («…дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати командиру військової частини НОМЕР_1 …»); описані дії не є наслідком «успадкування» владних повноважень розформованого суб`єкта.

Посилається апелянт і на відсутність спору між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , та, як наслідок, перебував там на грошовому забезпеченні. Саме військова частина НОМЕР_2 протягом спірного періоду була відповідальною за нарахування грошового забезпечення позивачеві та уповноважена на включення позивача до відповідних наказів на виплату, і саме її дії (накази) визнані протиправними судом під час розгляду по суті справи №420/11029/25.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Обов`язковість судових рішень встановлена також статтею 370 КАС України, згідно якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Частиною 1 статті 379 КАС України визначено, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. (ч.4 ст.379 КАС України)

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, заміна боржника або стягувача у виконавчому листі може відбутися їх правонаступниками. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому, законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття відповідної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, у виданому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2026р. по справі №420/11029/25 виконавчому листі про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 09 січня 2023 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, боржником зазначено військову частину НОМЕР_2 .

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.379 КАС України, про заміну боржника у виконавчому листі №420/11029/25 від 10.03.2026р. з військової частини НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №231 визначено військову частину НОМЕР_2 вважати НОМЕР_4 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_5 . Також, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №216 відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах Територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», військову частину НОМЕР_2 наказано вважати розформованою. Зазначене, за висновками суду, свідчить про необхідність заміни боржника у виконавчому листі №420/11029/25, який видано 10.03.2026р.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 року № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році”, директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДС “Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році”, наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26.05.2025р. №46/дск, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №231 з 01.08.2025р. введено в дію штат №58/182-01, яким, зокрема, передбачені організаційні заходи щодо ліквідації військової частини НОМЕР_2 як окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України, з організаційним та штатним перетворенням в НОМЕР_4 батальйон територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №216, відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах Територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», військову частину НОМЕР_2 наказано вважати розформованою.

Таким чином, судом встановлено, що військову частину НОМЕР_2 розформовано, проте процедура ліквідації військової частини НОМЕР_2 не завершена.

Отже у зв`язку зі структурними та організаційно-штатними змінами в ЗСУ військова частина НОМЕР_2 , яка є відповідачем у цій справі, припинила діяльність.

Наразі військова частина НОМЕР_2 вибула зі спірних правовідносин, пов`язаних із виплатою позивачу коштів грошового забезпечення, однак процедура ліквідації не завершена, а тому передчасним є покладення на військову частину НОМЕР_1 усіх фінансових (грошових, майнових) зобов`язань розформованої військової частини НОМЕР_2 , у тому числі її грошові зобов`язання як боржника перед стягувачами за виконавчими документами.

Це пояснюється тим, що юридична особа військова частина НОМЕР_2 продовжує існувати до внесення запису про припинення до Єдиного державного реєстру і залишається належним боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2021р. у справі №9901/348/19 вказала на те, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. У такому разі обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Таким чином, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або ж часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому, у такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб`єкт владних повноважень, якому були передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 24.01.2023р. у справі №300/7605/21, де зазначено, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Як наслідок, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі певним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкту владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, то й підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вищезазначені висновки, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення факту припинення первісного суб`єкта - військової частини НОМЕР_2 , чи переходу адміністративної компетенції (функцій), з приводу якої виник спір, до військової частини НОМЕР_1 .

Однак, вказані вище розпорядчі документи свідчать лише тільки про проведення організаційно-штатних заходів у системі Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а саме: про зміну штатної структури, розформування окремої військової частини як самостійного суб`єкта, вибуття особового складу до нових місць служби, а також передачу озброєння, військової техніки, матеріальних засобів, майна і службової документації за підпорядкованістю.

Спір у цій справі стосувався оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу розміру грошового забезпечення, тобто спір по суті заявлених вимог стосувався захисту соціальних прав позивача.

З огляду на це, заміна військової частини НОМЕР_2 як боржника (відповідача) може, за загальним правилом, мати місце виключно лише у випадку фактичного його вибуття внаслідок «припинення».

Згідно з ч.ч.1 та 5 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту припинення військової частини НОМЕР_2 як юридичної особи та, з-поміж іншого, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно внесення записів про її припинення та (або) доказів на підтвердження передбачених у п.8 Директиви Командувача Сил ТРО Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДС вжитих заходів.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує, що оскільки предмет спору у справі №420/11029/25 не стосується публічно-владних функцій, і на момент вирішення питання про заміну боржника у виконавчому листі доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення відповідача не надано, а також враховуючи те, що заявник не довів фактичну неможливість виконання позивачем у цій справі судового рішення, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому листі є помилковим.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 52, 308, 311, 312, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 379 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року скасувати.

Постановити у справі нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі №420/11029/25, який видано 10.03.2026р., про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 09 січня 2023 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук