Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №420/9053/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9053/25

Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

27 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2025 №21 про призов його на військову службу;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про його звільнення з військової служби.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2025 №21 про призов ОСОБА_1 на військову службу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) з військової служби з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року залишено без змін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року, прийнятою за результатами розгляду заяви позивача в порядку статті 378 КАС України, у задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою змінити спосіб виконання судового рішення шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_3 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 . Зокрема, апелянт зазначає, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не навів жодних мотивів, що задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення, призведе до зміни саме матеріально-правового результату, визначеного постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року. При цьому суд першої інстанції безпідставно ототожнив зміну суб`єкта, який фактично може виконати судове рішення, зі зміною змісту саме цього рішення.

Не заперечуючи обставин неможливості прийняття військовою частиною НОМЕР_1 наказу про звільнення у зв`язку із переміщенням позивача до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, апелянт вказує, що предметом спору у даній справі було не звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами чи з інших підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а те, що позивача незаконно мобілізували для проходження військової служби. Тобто, обов`язок видання наказу про звільнення є похідним від встановленої судом незаконної мобілізації та спрямований виключно на усунення її наслідків і реального поновлення порушених прав позивача.

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надали, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи, що кінцевою метою постанови суду є поновлення порушених прав позивача шляхом його звільнення з військової служби внаслідок незаконного призову, судове рішення визначило також конкретного суб`єкта владних повноважень, який зобов`язаний вчинити відповідні дії. Заміна такого суб`єкта фактично означає покладення судом встановленого рішенням обов`язку на іншу особу, щодо якої спір по суті не вирішувався.

Суд також вказав, що військова частина НОМЕР_3 не була відповідачем у даній адміністративній справі, не брала участі у її розгляді, а питання щодо наявності чи відсутності у неї обов`язку прийняти наказ про звільнення позивача не було предметом судового розгляду.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою суттю заява спрямована не на зміну порядку реалізації вже встановленого судом обов`язку, а на покладення цього обов`язку на іншого суб`єкта владних повноважень, який не є боржником за судовим рішенням. Така зміна виходить за межі інституту зміни способу виконання судового рішення, передбаченого статтею 378 КАС України, та фактично призводить до зміни резолютивної частини постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відтак, заявлені вимоги не відповідають правовій природі зміни способу виконання судового рішення, оскільки їх задоволення фактично призведе до зміни змісту судового рішення, а не лише способу його виконання, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення заяви відсутні.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обставини справи засвідчують, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року залишено без змін.

Звертаючись до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, сторона позивача вказала, що рішення в частині прийняття наказу про звільнення з військової служби не може бути виконане боржником з тих підстав, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 і саме командир цієї частини уповноважений видавати відносно позивача накази, в тому числі й про його звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Отже, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року військову частину НОМЕР_1 зобов`язано прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини.

Разом із тим, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 червня 2025 року № 177 солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-снайпера 4 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 6 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону (призваного по мобілізації), який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 16 червня 2025 року № 179 на посаду оператора-радіотелефоніста другого відділення командно-штабних машин радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що вибув до нового місця служби у АДРЕСА_1 . З 19 червня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно пункту 17 військового квитка НОМЕР_5 слідує, що ОСОБА_1 з 23 червня 2025 року зарахований до списків військової частини НОМЕР_3 на підставі наказу командира військової частини № 174 на посаду оператор-радіотелефоніст.

Отже, у зв`язку із переміщенням позивача до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби вказана обставина об`єктивно унеможливлює виконання боржником судового рішення, оскільки командир військової частини НОМЕР_1 втратив відносно позивача усю повноту розпорядчої влади, в тому числі й щодо прийняття наказу про звільнення з військової служби згідно вимог пунктів 12, 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та статей 28, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

При цьому, обставина неможливості видання військовою частиною НОМЕР_1 наказу про звільнення позивача з військової служби стороною позивача не заперечується.

У свою чергу військова частина НОМЕР_3 у даній справі не набула жодного процесуального статусу як учасника судового провадження, будь-яких вимог до даного самостійного суб`єкта владних повноважень позивачем не заявлялося та судами не вирішувалося.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зміни способу виконання судового рішення, оскільки це фактично призведе до зміни змісту вже ухваленого судового рішення, що суперечить меті інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення.

При цьому, судова колегія зауважує, що положення КАС України не визначають процесуальної можливості змінювати спосіб виконання рішення шляхом покладення обов`язку вчинити дії зобов`язального характеру на суб`єкта, який не був і не є учасником судового провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що доводи апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволені заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

З приводу доводів апелянта про те, що обов`язок видання наказу про звільнення є похідним від встановленої судом незаконної мобілізації та спрямований виключно на усунення її наслідків і реального поновлення порушених прав позивача, колегія суддів зазначає про помилковість таких доводів у зв`язку із тим, що накази командира військової частини НОМЕР_1 № 177 від 19.06.2025 року та командира військової частини НОМЕР_3 № 174 від 23 червня 2025 року стосуються вже порядку проходження ОСОБА_1 військової служби, не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із мобілізацією позивача та не охоплювалися предметом публічно-правового спору у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що видання наказу про звільнення з військової служби позивача стосується конкретного суб`єкта владних повноважень і не має правового відношення до Військової частини НОМЕР_3 , яка прийняла рішення про зарахування позивача до особового складу військової частини в процесі проходження ним військової служби, у суду відсутні підстави для зміни способу виконання судового рішення.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволені заяви позивача, поданої в порядку статті 378 КАС України.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко