Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №340/7188/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7188/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року (головуючий суддя Брегей Р.І.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 21.10.2025 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, просив:

-Визнати протиправними дії (бездіяльність) Військово - медичного клінічного центру Південного регіону, щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), а також інших виплат, які розраховувалися з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з 29 січня 2020 року по 17 червня 2020 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного календарного року.

-Зобов`язати Військово - медичний клінічний центр Південного регіону

здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), а також інших виплат, які розраховувалися з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, з 29 січня 2020 року по 17 червня 2020 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що з 29 січня 2020 року грошове забезпечення військовослужбовців збільшили, оскільки рішенням суду скасовано припис нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, котрий обмежував розмір нарахування і виплати посадового окладу й окладу за військове звання. Позивач зазначив, що, обчислюючи розмір складових грошового забезпечення військовослужбовців, держава мала керуватися прожитковим мінімумом для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня 2020 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року позов – задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військово-медичного клінічного центру Південного регіону стосовно нарахування і виплати усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня по 17 червня 2020 року з урахуванням, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зобов`язано військово-медичний клінічний центр Південного регіону (код 08199969; вул.Пироговська,2 м.Одеса) перерахувати усі види грошового забезпечення ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) і виплатити додаткові кошти з 29 січня по 17 червня 2020 року, врахувавши, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року. Зазначає, що скасування пункту 6 постанови КМУ №103 не є підставою для застосування іншої розрахункової величини, а невідповідність приміток до додатків постанови №704 її пункту 4 не може бути підставою для застосування виключеної розрахункової величини. Крім того, вказує, що упродовж 2020 року грошове забезпечення військовослужбовців не збільшувалося, тому підстави для його перерахунку відсутні. Посилається на правові висновки Верховного Суду та вважає, що підстав для перерахунку і виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період немає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 з 14 вересня 2016 року по 17 червня 2020 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , що була сформована і функціонує при Військово-медичного клінічного центру Південного регіону

Військово-медичного клінічний центру Південного регіону виплачував позивачу грошове забезпечення.

Грошове забезпечення обчислювали на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704.

Обчислюючи суми посадового окладу і окладу за військове звання, відповідач керувався розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня 2018 року (1762 грн) (а.с.33-36). З урахуванням величини посадового окладу і окладу за військове звання визначають суми надбавок, премії, допомог.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 17 червня 2020 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, у розмірі 2102 грн, та просить здійснити відповідний перерахунок і виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, зазначив відповідний правовий висновок, що не поширюється строк звернення до суду стосовно розгляду вимог про виплату заробітної плати, різновидом якої є грошове забезпечення, право на яку (яке) набуто до 19 липня 2022 року.

Щодо вимог про нарахування і виплату посадового окладу і окладу за військове звання та перерахунку грошового забезпечення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» почала діяти з 01 березня 2018 року.

Приписами пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приписами пункту 3 розділу 2 Прикінцеві і перехідні положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Закон набрав чинності 01 січня 2017 року і така редакція діяла до 01 березня 2018 року.

Розуміючи невідповідність (розрахунок робився з урахуванням мінімальної заробітної плати) припису пункту 4 Постанови нормі Закону, Кабінету Міністрів України привів підзаконний акт у відповідність до закону.

Приписами пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21 лютого 2018 року №103 внесли зміни до припису пункту 4 Постанови:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” набрала чинності 24 лютого 2018 року.

Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” набрала чинності до введення в дію Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Таким чином перша діюча редакція припису пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з 01 березня 2018 року) така:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

29 січня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №826/6453/18 за позовом пенсіонера, який отримує пенсію на підставі Закону.

Суд у справі №826/6453/18 визнав протиправним і скасував припис пункту 6 Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Отже, з 29 січня 2020 року Постанова Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відновлена первинна редакція пункту 4 постанови №704.

Як наслідок, необхідно обчислювати розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2020 році, з урахуванням редакції припису пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка застосована державою, при обчисленні враховується величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на початок року.

Преамбулою Закону України «Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії» встановлено, що цей Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Приписами частини 1 статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії» визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Отже, прожитковий мінімум встановлюється виключно законом на певний час.

Таким законом є закон про Державний бюджет на поточний рік.

Приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць:

у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень,

з 1 липня - 2118 гривень,

з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб:

з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Таким чином, втрата чинності приписом пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» змушувала відповідача застосувати до спірних правовідносин сукупність приписів частини 1 статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії» і частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

З урахуванням сукупності норм права розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тому у відповідача виник обов`язок нарахувати усі види грошового забезпечення з 29 січня по 17 червня 2020 року, враховуючи величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача та задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

З огляду на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 року відстрочено Військово-медичного клінічного центру Південного регіону сплату судового збору в сумі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року у справі №340/7188/25 до ухвалення судового рішення по суті апеляційної скарги і відкрито апеляційне провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1453,44 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року у справі №340/7188/25.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Південного регіону – залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 року – залишити без змін.

Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (65044, вул. Пироговська, будинок 2, м. Одеса, Одеська область, код ЄДРПОУ 08199969) на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко