Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №160/3404/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3404/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року (головуючий суддя Ніколайчук С.В.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 13.02.2026 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, просила:

- визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради № ГР-6736 від 26.01.2026 року про демонтаж гаража;

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення припису № ГР-6736 та підготовки до демонтажу гаража.

- зобов`язати КП «Управління контролю за благоустроєм міста» утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на демонтаж гаража, до вирішення спору по суті.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.01.2026 року Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради винесено припис № ГР-6736, адресований «власнику гаража», розташованого у районі будинку АДРЕСА_1 , яким зобов`язано здійснити демонтаж гаража протягом п`яти днів з дня прийняття рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.12.2025 № 65-2/12. Вважає, що відповідач виніс припис № ГР-6736 про демонтаж гаража, який було складено без належного з`ясування правового статусу об`єкта, без проведення необхідних перевірок та без надання позивачу можливості реалізувати право на участь у відповідній процедурі. Зазначений припис фактично створює загрозу примусового демонтажу майна, що спричиняє істотне порушення її прав та може призвести до непоправних наслідків. Зазначений гараж використовується позивачем на підставі ордера №1859 від 19.09.2018 року та договору користування об`єктом благоустрою №1859-р від 18.09.2018 року. Демонтаж гаража призведе до повної втрати майна, а відновлення порушеного права у разі задоволення позову стане неможливим. Відповідач не повідомив належно позивача про розірвання договору від 31.10.2025, проте розмістив повідомлення лише 19.11.2025. Не надав офіційних документів про розірвання договору, що унеможливило виконання позивачем своїх прав. На думку позивача, оскаржуваний припис № ГР-6736 винесено без належного правового обґрунтування; не містить чітких та мотивованих підстав; не враховує фактичні обставини користування гаражем; не забезпечує дотримання принципу правової визначеності. Таким чином, відповідач, здійснюючи публічно-владні управлінські функції, вийшов за межі наданих йому повноважень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року - у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо. Порядок та реалізація суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкту, що підлягає демонтажу. Суб`єкт владних повноважень має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою. У матеріалах справи відсутні докази реєстрації спірного гаражу у державному реєстрі прав, де реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки як того вимагають положення частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Вказане свідчить про можливість переміщення гаражів без їх знецінення та зміни призначення, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» щодо відсутності необхідності державної реєстрації речових прав та їх обтяжень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій підтримано позицію, викладену в позові, просить скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повному обсязі. Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що гараж має фундамент та стаціонарне з`єднання із землею, а тому суд безпідставно відніс його до тимчасових споруд. Посилається на відсутність належного повідомлення про розірвання договору користування гаражем та зазначає, що відповідач тривалий час приймав платежі за його користування. Вважає, що припис № ГР-6736 винесено без належного з`ясування правового статусу об`єкта та з порушенням процедури. Також вказує, що після демонтажу відповідач не повідомив про місцезнаходження майна, яке знаходилося в гаражі, а аналогічні гаражі поруч не були демонтовані.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що 19.09.2018 ОСОБА_1 було подано до КП «Управління контролю за благоустроєм міста» власноруч підписану заяву щодо оформлення ордеру (контрольної картки тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єкта благоустрою міста Дніпра) на вже самовільно розміщений гараж на ділянці, що не відведена у власність або користування, площею 18 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Енеїди, в районі буд. 28. 19.09.2018 КП «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради було оформлено ордер-контрольну картку № 1859 та укладено договір від 19.09.2018 №1859-Г. Вказує, що у зв`язку з порушенням умов договору та наявністю заборгованості його було достроково розірвано, а контрольну картку анульовано. Надалі гараж включено до переліку об`єктів, що підлягають демонтажу, про що власника повідомлено приписами № 6650 та № ГР-6736. Разом з тим внаслідок порушення Замовником умов Договору та не сплати у визначений строк плати за тимчасове погіршення існуючого стану та/або змінення об`єктів благоустрою міста у Замовника виникла заборгованість. Співробітники КП «Управління контролю за благоустроєм міста» неодноразово намагалися зв`язатись з Замовником за номером телефону, який було зазначено у договорі, але зв`язку не було. Внаслідок вищенаведеного дію контрольної картки № 1859 було зупинено (анульовано), Договір від 19.09.2018 № 1859-Г достроково розірвано 31.10.2025, про що замовнику було надіслано повідомлення. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 02.12.2025 № 63-2/12 «Про вжиття заходів щодо усунення порушення Правил благоустрою території міста Дніпра» зазначений гараж внесено до переліку споруд, що підлягають демонтажу. 12.12.2025 Приписом № 6650 власника гаража було повідомлено про прийняте виконавчим комітетом міської ради рішення від 02.12.2025 № 63-2/12, та про необхідність здійснення демонтажу зазначеного гаража протягом зазначеного строку на виконання цього рішення. Приписом № 6736 від 26.01.2026 власника гаража було повторно проінформовано про прийняте виконавчим комітетом міської ради рішення та про необхідність його виконання.

Позивач подав письмові пояснення (заперечення) на відзив відповідача. Зазначає, що не здійснювала будівництво спірного гаража, а придбала його у 2011 році як вже існуючу споруду, яка тривалий час експлуатувалася попереднім власником, а тому не є особою, яка здійснила самочинне будівництво у розумінні статті 376 ЦК України. Доводи, викладені у запереченнях на відзив, є аналогічними доводам апеляційної скарги та позовної заяви. Вказує, що гараж має ознаки нерухомого майна, а тому його демонтаж без відповідного судового рішення є незаконним. Зазначає про відсутність належних доказів повідомлення про дострокове розірвання договору та продовження здійснення платежів до квітня 2026 року. Також посилається на вибірковість демонтажу, незаконність демонтажу 27.04.2026 року та неналежне поводження з майном, що знаходилося всередині гаража. Вважає, що такими діями порушено її права та законні інтереси. За таких обставин вважає рішення про демонтаж передчасним та юридично необґрунтованим, зазначає про готовність співпрацювати з органами місцевого самоврядування у межах законних процедур, однак вважає примусовий демонтаж гаража без рішення суду таким, що суперечить її правам та вимогам законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .

19.09.2018 ОСОБА_1 було подано до КП «Управління контролю за благоустроєм міста» власноруч підписану заяву щодо оформлення ордеру (контрольної картки тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єкта благоустрою міста Дніпра) на вже самовільно розміщений гараж на ділянці, що не відведена у власність або користування (про самовільне розміщення якого зазначається в заяві ОСОБА_1 ), площею 18 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

19.09.2018 Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради (далі- Уповноважений орган) було оформлено Ордер-контрольну картку тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єкта благоустрою міста Дніпра № 1 859 та укладено договір про умови тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єктів благоустрою міста від 19.09.2018 № 1 859-Г (далі – Договір).

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Договору укладання цього договору та отримання Ордера не призводить до виникнення у позивача права власності на будь-які об`єкти благоустрою (Їх частини) та/або елементи благоустрою міста Дніпра, та не підтверджують та не спростовують право володіння позивача зазначеним гаражем та його вмістом, як майновим об`єктом.

Згідно із підпунктом 4. 4 Договору перерахування плати за кожний наступний місяць дії цього договору та/або ордера (контрольної картки) здійснюється Замовником щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до підпункту 3.1.3 Договору КП «Управління контролю за благоустроєм міста» має право достроково розірвати цей договір у разі порушення Замовником умов цього договору шляхом направлення односторонньої відмови від договору та анулювати дію контрольної картки. Внаслідок вищенаведеного дію контрольної картки № 1859 було зупинено (анульовано), Договір від 19.09.2018 № 1859-Г достроково розірвано 31.10.2025, про що Замовнику було надіслано повідомлення.

Позивач вказує, що право власності на вказаний об`єкт набуте на підставі розписки про купівлю від 25.04.2011 року цього гаража матір`ю позивача ОСОБА_2 і переданого їй в користування (копія розписки наявна в матеріалах справи).

Позивач вважає протиправними дії відповідача, щодо винесення припису № ГР-6736 від 26.01.2026 про демонтаж гаража та підготовки до його демонтажу.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів від 06.09.2005 № 2807-IV благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

Утримання в належному стані території це використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою.

Дія цього Закону № 2807-IV поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Згідно статті 14 Закону № 2807-IV об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Статтею 15 Закону № 2807-IV встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право, зокрема, користуватись об`єктами благоустрою населених пунктів (стаття 17 Закону № 2807-IV).

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію;

дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;

Відповідно до статті 19 Закону № 2807-IV збитки, завдані об`єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку.

Статтею 20 Закону № 2807-IV встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

До об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування.

Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил (стаття 23 Закону № 2807-IV).

Згідно статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила благоустрою території населеного пункту затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 № 310, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.12.2017 за № 1529/31397.

Відповідно до статті 38 Закону № 2807-IV контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Порядок самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів врегульований статтею 40 Закону № 2807-IV.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

1) проведення перевірок території;

2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність

До відання виконавчих органів міських рад, згідно підпункту 7 пункту а частини першої статті 20 Закону № 280/97-ВР належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

27.11.2013 року Дніпропетровська міська рада рішенням №44/43 затвердила Правила благоустрою території міста Дніпропетровська, які визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Перелік функцій при здійсненні самоврядного контролю за станом благоустрою, визначений статтею 40 Закону № 2807-IV населених пунктів є вичерпним, та передбачає, зокрема, подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів та Правил благоустрою території населеного пункту.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що з метою здійснення контролю за станом благоустрою міста та виконанням Правил благоустрою міста, Дніпровською міською радою створено Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство «Управління з контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.05.2021 року № 86/7 затверджено Положення про Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради.

Об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (стаття 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати тимчасові споруди та інші елементи благоустрою (торговельні лотки, павільйони, кіоски, палатки, причепи, гаражі тощо).

Відповідно до пункту 9 частини І статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озеленення, охорона зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Окрім цього, згідно з пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради VI скликання від 27.11.2013 №44/43 задоволено подання прокурора міста Дніпропетровська від 08.02.2013 №63/728 вих.13 "Про приведення у відповідність рішення сесії Дніпропетровської міської ради №26/15 від 23.05.2007" та затверджено у відповідності до статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Правила благоустрою території міста Дніпропетровська.

Правила благоустрою території міста Дніпропетровська є нормативно- правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, що спрямовані на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення(п. 1.1.1 Правил).

Відповідно до п.п. 3.2.1 Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.11.2013 року № 44/43 (зі змінами, далі Правила №44/43), на об`єктах благоустрою міста забороняється самовільно порушувати об`єкти благоустрою (їх частини) та/або використовувати їх не за функціональним призначенням: виконувати земляні, ремонтні, будівельні, монтажні роботи, огороджувати території загального користування та/або чинити інші дії, що супроводжуються порушенням об`єктів благоустрою міста, зміненням об`єктів благоустрою та/або погіршенням їх існуючого стану, без укладеного з КП «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради договору та дозволу на порушення об`єктів благоустрою, отриманого в установленому порядку; чинити дії, які заважають використанню за своїм призначенням пожежних проїздів біля будівель, споруд, інших об`єктів.

Пунктом 19.3.1 зазначених Правил № 44/43 передбачено, що розміщення малих архітектурних форм на об`єктах благоустрою міста здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», за рішенням власника об`єкта благоустрою, з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що зайняття земельних ділянок з метою, зокрема покращення об`єктів благоустрою, має здійснюватися за наявності погодження власника земельної ділянки.

Тобто, розташування металевого гаражу потребує дозволу власника земельної ділянки.

Позивач вказує, що гараж, розташований за адресою на АДРЕСА_1 , був придбаний її матір`ю, ОСОБА_2 , ще 25 квітня 2011 року, що підтверджується копією розписки, яка наявна в матеріалах справи.

Позивач також в свою чергу зазначає, що користування металевим гаражем здійснює нею на підставі ордера №1859 від 19.09.2018 року та договору користування об`єктом благоустрою №1859-р від 18.09.2018 року.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вищезазначеним договором вказано, що укладання цього договору та отримання Ордера не призводить до виникнення у замовника права власності на будь-які об`єкти благоустрою (їх частини) та/або елементи благоустрою міста Дніпра.

Водночас, матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, на якій розміщувався зазначений у позові металевий гараж, використовувалась без правовстановлюючих документів та договорів оренди землі, а також інших документів, які б підтверджували право володіння чи користування останньою.

Тобто позивач жодними належними та допустимими доказами, в розумінні статей 73 та 74 КАС України, не підтверджено факту законного розташування металевого гаражу за адресою по АДРЕСА_1 .

Оскільки позивачем не були надані правовстановлюючі документи ані на земельну ділянку, ані на металевий гараж, а також, не було надано дозволу власника земельної ділянки на розміщення металевого гаражу,

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що із прийняттям спірного рішення порушено його право як власника металевого гаражу, проте такі доводи не стосуються предмету розгляду цієї адміністративної справи, оскільки підставою для прийняття спірного рішення стало те, що об`єкт - гараж металевий, розміщено без наявності необхідних дозвільних документів, зокрема і документу, який підтверджує право користування земельною ділянкою.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 26.05.2025 року по справі №160/2346/21, зазначив наступну правову позицію, що вирішальне значення для вирішення питання щодо наявності повноважень на прийняття відповідачем рішення щодо демонтажу майна має віднесення відповідного майна до нерухомого майна чи до тимчасових споруд, у зв`язку з чим перш за все слід ідентифікувати спірні об`єкти на місцевості.

За визначенням частини другої статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з дотриманням вимог Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".

Отже, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Відповідно до статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкту, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Аналіз змісту наведених вище положень дає підстави для висновку, що порядок та реалізація суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкту, що підлягає демонтажу.

Суб`єкт владних повноважень має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Матеріали справи не містять докази реєстрації спірного гаражу у державному реєстрі прав, де реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки як того вимагають положення частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Вказане свідчить про можливість переміщення гаражів без їх знецінення та зміни призначення, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» щодо відсутності необхідності державної реєстрації речових прав та їх обтяжень.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, з урахуванням викладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова