Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №160/35153/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 року м.Дніпросправа № 160/35153/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 160/35153/25 (суддя Олійник В.М., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову у реалізації рапорту від 07.11.2025 на звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладену у листі №765/10/ НОМЕР_2 від 05.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач-1);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі відповідач-2) щодо не звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби на підставі пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є інвалідом першої групи та згідно висновку ЛКК потребує постійного догляду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 у даній справі позовні вимоги позивача було задоволено частково. Так, суд:

- визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення без реалізації та без прийняття рішення подання військової частини НОМЕР_1 про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язав Кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України розглянути належним чином подання військової частини НОМЕР_1 про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та прийняти вмотивоване рішення за результатами його розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції не погодилися відповідачі, ними були подані апеляційні скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року апеляційна скарга Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України була повернута скаржнику.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів у справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову позивача у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги відповідач-2 зазначає, що згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 11.12.2025 року № 444 та від 26.12.2025 року № 10, позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 11.12.2025 року, а з 26.12.2025 року - звільнений із займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Тобто, на момент подання апеляційної скарги позивач не виконує (не несе) обов`язків військової служби, а тому командир військової частини НОМЕР_1 фактично не має повноважень для його звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону.

Позивач, діючи через свого представника, подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача-2. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у відзиві звертає увагу на те, що фактично з доводів апеляційної скарги вбачається, що військова частина НОМЕР_1 не заперечує наявність законних підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, а тому і був сформований пакет необхідних документів і направлено подання на звільнення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебування ж позивача у розпорядженні командира частини свідчить лише про те, що позивач продовжує перебувати в статусі військовослужбовця, але не займає фактично ніякої посади і коло його задач визначає безпосередньо командир частини.

Відповідачем-1 відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 не подавався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що солдат ОСОБА_1 з 01.07.2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , де проходить службу на посаді водія 2 штурмового відділення 1 штурмового взводу 6 штурмової роти.

Відповідно до довідки №019132 від 17.10.2025 року "про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб" за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входить:

1) ОСОБА_2 , мати, співвласник, зареєстрована з 25.09.1981 року;

2) ОСОБА_3 , вітчим, співвласник, зареєстрований з 12.07.1994 року;

3) ОСОБА_4 , уповноважений власник, зареєстрований з 28.05.1996 року;

4) ОСОБА_1 , брат, співвласник, зареєстрований з 11.10.2022 року.

ОСОБА_4 (попередньо ОСОБА_5 ) є неповнорідним братом позивача по матері.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_3 батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_6 .

Прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_7 було змінено ним за особистим бажанням згідно рішення Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської ради народних депутатів №282 від 18.06.1993.

ОСОБА_8 змінив по батькові на " ОСОБА_9 " за особистим бажанням на підставі свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові НОМЕР_4 від 02.09.1994 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 здійснює постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи, згідно довідки МСЕК, серія МСЕ-ДНА-01 №666683, виданої Амур-Нижньодніпровською районною МСЕК, 26.03.2009 року (безстроково).

ОСОБА_1 (син) має батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відповідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №149/25/1145/P є інвалідом першої групи, підгрупа А та відповідно до пункту 17.1.2 рішення потребує постійного догляду.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , він підтверджує, що з числа членів його сім`ї першого ступеня споріднення, для утримання (догляду) обирає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який доводиться йому сином, та є єдиною особою, який зобов`язаний за законом його утримувати та має можливість надавати фізичну допомогу, піклуватися.

Необхідність постійного догляду за ОСОБА_3 також підтверджено висновком ЛКК №56/5 у пункті 4 зазначено: "рекомендовано соціальні послуги догляду вдома".

07.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого споріднення, які потребують постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я.

07.11.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 сформовано подання на звільнення солдата ОСОБА_1 №03-19/11743, яке надіслано до Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України.

Листом начальника Центрального управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_6 №765/10/26339 від 05.12.2025 року військовій частині НОМЕР_1 надано відповідь, якою матеріали подання про звільнення солдата ОСОБА_1 повернуто без реалізації. Причина повернення документів - долучений до подання Витяг з рішення ЛКК №451 від 04.07.2025 року про те, що брат військовослужбовця - ОСОБА_10 за станом здоров`я не може надавати постійного догляду, не є належним підтвердженням його потреби у постійному догляді, оскільки не відповідає вимогам, встановленим для такої форми медичної документації наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції в закладах охорони здоров`я".

Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, вказав, що рішення відповідача-1, оформлене листом, не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не обґрунтоване, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відсутність чіткого переліку документів, які повинен надати військовослужбовець для звільнення з військової служби на підтвердження відсутності родичів першого та другого ступеня спорідненості, які можуть здійснювати догляд за одним із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, створює правову невизначеність для позивача.

Враховуючи дискреційні повноваження відповідача-1 щодо розгляду подання про звільнення позивача, суд обрав спосіб захисту порушеного права позивача щляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути належним чином подання військової частини НОМЕР_1 про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняте вмотивоване рішення за результатами його розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 тієї ж статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У пункті 3 частини 12 наведеної норми Закону визначена одна з таких підстав, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно частини 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 6, 7 Положення, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом.

У пункті 12.1 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, вказано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними у п. 225 Положення.

Згідно з пунктом 233 Положення, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції, з Поданням про звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, подаються:

- копія аркуша бесіди;

- копія рапорту військовослужбовця;

- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин.

До таких документів належать наступні:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 року №946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 року №2067, що потребу постійний догляд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відповідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №149/25/1145/P є інвалідом першої групи, підгрупа А та відповідно до пункту 17.1.2 рішення потребує постійного догляду.

Необхідність постійного догляду за ОСОБА_3 також підтверджено висновком ЛКК №56/5, у пункті 4 зазначено: "рекомендовано соціальні послуги догляду вдома".

07.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого споріднення, які потребують постійного догляду за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я.

07.11.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 було сформовано подання щодо звільнення солдата ОСОБА_1 №03-19/11743 та надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подання було повернуто без розгляду, а підставою зазначено, що позивачем не надано належних документів, які підтверджують потребу у постійному догляді брата військовослужбовця - ОСОБА_4 , які також повинні відповідати вимогам наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 року №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я".

В той же час, підставою для свого звільнення позивач вказував саме на необхідність догляду за батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відповідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №149/25/1145/P є інвалідом першої групи, підгрупа А, та потребує постійного догляду, а не за братом Артуром.

В свою чергу, у спірному рішенні відповідач-1 взагалі не надав оцінку тим документам, що подавалися до рапорту позивачем та долучені до подання, як підстави для звільнення військовослужбовця, що свідчить про необгрунтованість такого рішення, прийняття його без належного вивчення всіх обставин, що мають значення у спірному випадку.

З урахуваням доказів, що долучені до матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем-1 (Кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України) допущено протиправну бездіяльність, оскільки подання військової частини НОМЕР_1 про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" було повернуто без реалізації та без прийняття рішення, як це передбачено вимогами Закону.

У спірному випадку судом обрано спосіб захисту порушеного права позивача у межах повноважень, визначених ч.4 ст.245 КАС України.

Щодо доводів скаржника ВЧ НОМЕР_1 у скарзі.

Перебування позивача у розпорядженні командира частини свідчить лише про те, що позивач продовжує перебувати в статусі військовослужбовця, але не займає фактично ніякої посади і коло його задач визначає безпосередньо командир частини. Наявність внесених відомостей за ознаками кримінального правопорушення в ТУ ДБР щодо позивача не дає підстав не розглядати рапорт про його звільнення.

Крім того, рішенням суду першої інстанції визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення без реалізації та без прийняття рішення подання військової частини НОМЕР_1 про звільнення солдата ОСОБА_1 , та зобов`язано саме ІНФОРМАЦІЯ_7 належним чином розглянути подання про звільнення. З доводів апеляційної скарги не вбачається, що військова частина НОМЕР_1 заперечує наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, тому і був сформований пакет документів і направлено подання на звільнення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У своїй скарзі скаржник лише стверджує про існування обставин, які, на його думку, унеможливлять виконання рішення суду у даній справі.

Зазначене скаржником не спростовує правильних висновків суду першої інстанції.

Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 160/35153/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий

суддя А.А. Щербак