Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №280/1000/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1000/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 19.03.2026 року) у адміністративній справі №280/1000/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, суд –

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року у подвійному розмірі; зобов`язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року у подвійному розмірі, починаючи з 27.11.2025 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року позовні вимоги задоволено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Враховуючи норми чинного законодавства, періоди роботи ОСОБА_1 в КЗ «Запорізький обласний дитячий протитуберкульозний санаторій» відповідно до записів трудової книжки з 2811.1994 року по 31.12.2003 року зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі за нормами ст.6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а період з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб в одинарному розмірі згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пільгову пенсію за віком за Списком №2, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року зараховані до страхового стажу в одинарному розмірі. Суд врахував, що з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року ОСОБА_1 працювала на посаді санітарки палатної в ДКП «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій №2» (після перейменування КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.4 ст.2, п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; пунктами 7, 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» та прийшов до висновку про те, що протитуберкульозні заклади є інфекційними закладами охорони здоров`я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання, а тому слід зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року у ДКП «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій №2» (після перейменування КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР), як інфекційному закладі охорони здоров`я, у подвійному розмірі.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пільгову пенсію за віком за Списком №2, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що 27.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту призначення з урахуванням при обчисленні розміру пенсії стажу роботи за період з 28.11.1994 року по 14.04.1997 року та з 15.04.1997 року по 07.12.2016 року у подвійному розмірі та листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2026 року №214-289003/Л-02/8-0800/26 ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав про зарахування періоду роботи з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року у подвійному розмірі.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1979 року ОСОБА_1 працювала з 27.02.2002 року в дитячому кістково-туберкульозному санаторію (ЗОЗ «Обласний дитячий кістково-туберкульозний санаторій). Підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2 (розпорядження від 27.02.2002 року №327; наказ від 05..01.2012 року №59); 07.12.2016 року – звільнена за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

Згідно форми РС-право ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року зараховано в одинарному розмірі.

Відповідно до ч.4 ст.24, п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до пунктів 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - це спеціалізовані заклади охорони здоров`я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари тощо).

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протитуберкульозні заклади є інфекційними закладами охорони здоров`я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання, а тому слід зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 07.12.2016 року у ДКП «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій №2» (після перейменування КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр» ЗОР), як інфекційному закладі охорони здоров`я, у подвійному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2026 року у адміністративній справі №280/1000/26 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова