Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №280/158/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/158/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 р. (суддя Богатинський Б.В) в адміністративній справі №280/158/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 056650008293 від 29 грудня 2025 р. про відмову в призначенні їй пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до її загального страхового стажу період роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 та призначити їй пенсію за віком з 20 грудня 2025 р.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що записами трудової книжки підтверджено період її роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р., який має бути зарахований до її страхового стажу для призначення пенсії за віком. Формальні неточності у заповненні трудової книжки, не можуть бути підставою для порушення її права на соціальний захист.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано про відсутність підстав для призначення позивачці пенсії за віком у зв`язку із відсутністю в неї необхідного страхового стажу, до якого правомірно не було зараховано період її роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р. згідно записів трудової книжки, оскільки назва підприємства на печатці при прийнятті на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні з роботи., а запис про перейменування підприємства відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок - відсутній.

Позивачкою подано заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якій вона просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечення обґрунтовує тим, що записами трудової книжки підтверджено період її роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р., який має бути зарахований до її страхового стажу для призначення пенсії за віком. Формальні неточності у назві підприємства, не можуть бути підставою для порушення права на зарахування періоду роботи до її страхового стажу.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

22 грудня 2025 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій №056650008293 від 29 грудня 2025 р. в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із відсутністю в неї необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в її записах назва підприємства при прийнятті на роботу, не відповідає назві підприємства та печатці при звільненні з роботи.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на зарахування періоду роботи до страхового стажу у зв`язку із неналежним введенням роботодавцем її трудової книжки, а саме відсутності в ній запису про перейменування підприємства.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 1, частиною 4 статті 24 якого визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Приписами Інструкцій про порядок ведення трудових книжок, затверджених постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 р. та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 р. визначено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства; у разі звільнення працівника, всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Як вбачається із записів наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , починаючи з 15 серпня 1990 р. ОСОБА_1 прийнята контролером - касиром магазину "Елма - Сервіс" Красноармійського філіалу Донецького об`єднання "Електропобутмаш" техноторгового центру "Елма - Сервіс", 01 лютого 1991 р. переведена завідувачкою магазину, з 05 вересня 1991 р. переведена продавцем, а 29 червня 1996 р. звільнена за переведенням до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгового підприємства "Норд - сервіс". Запис про звільнення завірений печаткою Орендного підприємства техноторгова філія "Елма - Сервіс" Акціонерного товариства "Норд" (а.с. 11 - 16).

Скаржник наголошує про неможливість врахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р. у зв`язку із тим, що назва підприємства на печатці при прийнятті на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці при звільненні її з роботи, а запис про перейменування підприємства - відсутній.

З цього приводу слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №687/975/17 вказано, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення конституційного права особи на соціальний захист.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачка не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на зарахування до страхового стажу періоду її роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р. з підстав неналежного введення роботодавцем її трудової книжки в частині відсутності запису про перейменування підприємства.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність в позивачки підстав для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій №056650008293 від 29 грудня 2025 р. вказано, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком (22 грудня 2025р.) ОСОБА_1 досягла віку 63 роки, мала страховий стаж - 21 рік 06 місяців 08 днів, який із урахуванням періоду її роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р. (5 років 10 місяців 15 днів) в загальному розмірі становить - 27 років 04 місяці 23 дні.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій №056650008293 від 29 грудня 2025 р. та наявності підстав для його скасування, із визначенням йому обов`язку зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 15 серпня 1990 р. по 29 червня 1996 р. та призначити їй пенсію за віком.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 р. в адміністративній справі №280/158/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 17 вересня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник