Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №175/8882/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 175/8882/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 в адміністративній справі №175/8882/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектору1 взводу 2 роти управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенант поліції Ворошилов Олег Максимович про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Ворошилова Олега Максимовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 4741943 від 16 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 в адміністративній справі №175/8882/25 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕАН № 4741943 від 16 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 121-3 КУпАП закрито.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 травня 2025 року інспектором 1 взводу 3 роти батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Ворошиловим Олегом Максимовичем винесено постанову серії ЕАН № 4741943 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Зі змісту постанови вбачається, що 16 травня 2025 року о 09 год. 26 хв. на автодорозі Н-31 «Дніпро-Решетилівка» водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив пункт 30.2 Правил дорожнього руху України, оскільки під час зупинки транспортного засобу було встановлено, що передній і задній номерні знаки не відповідають встановленим зразкам ДСТУ 4278:2019.

Відповідно до частини першої статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами, у тому числі прозорими, з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Отже, законодавець визначив декілька самостійних альтернативних форм об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

При цьому вимога щодо можливості чіткого визначення символів номерного знака з відстані двадцяти метрів безпосередньо стосується випадку забрудненості номерного знака та не може автоматично поширюватися на всі інші форми правопорушення, передбачені цією нормою.

Разом із тим зазначена обставина не спростовує правильності висновку суду першої інстанції про недоведеність правомірності оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, у цій категорії справ саме суб`єкт владних повноважень повинен довести не лише факт винесення постанови, а й наявність усіх обставин, які свідчать про вчинення особою конкретного адміністративного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не містить достатньої конкретизації обставин правопорушення.

Так, у постанові зазначено лише, що передній і задній номерні знаки автомобіля позивача «не відповідають встановленим зразкам ДСТУ 4278:2019».

Водночас із такого формулювання неможливо встановити, у чому саме полягала невідповідність номерних знаків установленим вимогам.

Зокрема, в постанові не наведено конкретних ознак, за якими номерні знаки були визнані такими, що не відповідають установленим зразкам або вимогам, не зазначено, які саме вимоги до номерних знаків були порушені та якими доказами підтверджується така невідповідність.

Саме по собі посилання на ДСТУ 4278:2019 без зазначення конкретної вимоги, яка була порушена, не може вважатися достатнім описом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що відповідач посилається саме на ДСТУ 4278:2019, чинність якого була скасована наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16 листопада 2021 року № 435.

За таких обставин суб`єкт владних повноважень мав чітко визначити, які саме чинні на момент винесення постанови вимоги до номерних знаків були порушені позивачем та яким чином це підтверджується належними доказами.

Однак таких відомостей у постанові не наведено, а належних та достатніх доказів на підтвердження конкретної невідповідності номерних знаків позивача встановленим вимогам відповідачем суду не надано.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оцінки відеозапису.

Наявність відеозапису сама по собі не є достатньою підставою для висновку про правомірність постанови, якщо з його змісту неможливо беззаперечно встановити саме ті обставини, які зазначені посадовою особою як підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У цій справі судом першої інстанції досліджено наданий відповідачем відеозапис, однак не встановлено, що він достовірно підтверджує конкретну невідповідність номерних знаків автомобіля позивача встановленим вимогам.

Саме лише встановлення факту наявності на транспортному засобі номерних знаків та їх візуального огляду не свідчить про доведеність порушення, якщо посадовою особою не конкретизовано, яка саме вимога до номерного знака порушена.

Посилання апелянта на те, що учасники дорожнього руху зобов`язані дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України, не спростовує наведених висновків суду першої інстанції, оскільки обов`язок учасника дорожнього руху дотримуватися встановлених правил не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином довести факт конкретного адміністративного правопорушення.

Необґрунтованими є і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував факт невідповідності номерних знаків.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у постанові не наведено достатньої конкретизації цієї обставини, а надані докази не дозволяють зробити беззаперечний висновок про те, які саме встановлені законодавством вимоги були порушені позивачем.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У силу статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність постанови серії ЕАН № 4741943 від 16 травня 2025 року.

Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції перевіряє правильність рішення суду першої інстанції, а не лише окремі формулювання його мотивувальної частини.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів не встановила таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/8882/25 є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції- залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 в адміністративній справі №175/8882/25 -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з дати ухвалення 14 вересня 2026 року та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов