Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №398/4128/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 398/4128/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.10.2025 в адміністративній справі №398/4128/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 4997852 від 17 червня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з фактом вчинення адміністративного правопорушення, посилається, зокрема, на неналежне встановлення дорожніх знаків, порушення працівником поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, ненадання відеозапису, нероз`яснення прав, ненадання можливості скористатися правовою допомогою, а також на те, що він не перебував на місці зупинки транспортного засобу більше п`яти хвилин та перепаркував автомобіль в інше місце.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.10.2025 в адміністративній справі №398/4128/25 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, і від них не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участю.

За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 червня 2025 року поліцейським Відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області Войтком С.Ю. винесено постанову серії ЕНА № 4997852, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 680 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 17 червня 2025 року о 10 годині 57 хвилин у місті Знам`янка по вул. Віктора Голого, 112 ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу PEUGEOT 308, державний номерний знак НОМЕР_1 , ближче 10 метрів від дорожнього знака «Пішохідний перехід», а саме на відстані 3,31 метра, чим порушив пункт 15.9 «г» Правил дорожнього руху України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт порушення позивачем Правил дорожнього руху підтверджується наданими відповідачем відеозаписами, а доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваної постанови.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, за частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також пропорційно.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі визначальним є питання не лише факту зупинки транспортного засобу ближче ніж за 10 метрів від пішохідного переходу, а й відповідності такого діяння складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною третьою статті 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 15.9 «г» Правил дорожнього руху України зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 метрів від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Разом із тим частина третя статті 122 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП недостатньо встановити лише факт порушення загальної заборони щодо місця зупинки транспортного засобу.

Необхідною ознакою складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, є встановлення того, що відповідне порушення правил зупинки або стоянки створило перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Натомість у спірній постанові не зазначено, у чому саме полягали створені позивачем перешкоди дорожньому руху або загроза безпеці руху.

У постанові зазначено виключно, що транспортний засіб було зупинено на відстані 3,31 метра від дорожнього знака «Пішохідний перехід», що, на думку поліцейського, є порушенням пункту 15.9 «г» ПДР України.

Водночас будь-яких конкретних обставин, які б свідчили про створення позивачем перешкод дорожньому руху або загрози безпеці руху, оскаржувана постанова не містить.

Такі обставини не встановлені й судом першої інстанції.

Надані відповідачем відеозаписи також самі по собі не підтверджують наявності саме тієї кваліфікуючої ознаки, яка є необхідною для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, а саме створення перешкод дорожньому руху або загрози безпеці руху.

Факт перебування транспортного засобу на забороненій відстані від пішохідного переходу може свідчити про порушення пункту 15.9 «г» ПДР України, однак цього факту недостатньо для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, без встановлення передбачених цією нормою наслідків або створення відповідної загрози.

Таким чином, у цьому випадку має місце невідповідність установлених у постанові обставин диспозиції частини третьої статті 122 КУпАП.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести правомірність оскаржуваної постанови та наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Відповідачем не доведено, що зупинка транспортного засобу позивача створила перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.

Відтак оскаржувана постанова серії ЕНА № 4997852 від 17 червня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Позивач посилався на те, що працівником поліції йому не було належним чином роз`яснено права, не надано можливості скористатися правовою допомогою.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права.

Згідно зі статтею 279 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оголошує, хто розглядає справу, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Належне дотримання зазначених процесуальних гарантій має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та їх впливу на можливість особи реалізувати свої права при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Водночас у цій справі вже встановлена відсутність необхідної для кваліфікації за частиною третьою статті 122 КУпАП об`єктивної сторони правопорушення, що є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови.

Тому надання оцінки кожному з інших процесуальних доводів позивача не змінює правового результату розгляду справи.

Не може бути покладений в основу притягнення особи до адміністративної відповідальності й сам по собі факт того, що позивач після зупинки транспортного засобу перепаркував автомобіль в інше місце.

Так само положення Правил дорожнього руху не пов`язують заборону зупинки, передбачену пунктом 15.9 «г» ПДР України, із тривалістю такої зупинки у п`ять хвилин.

Тобто посилання позивача на нетривалість зупинки саме по собі не спростовує факту порушення пункту 15.9 «г» ПДР України. Разом з тим це не звільняє орган поліції від обов`язку правильно кваліфікувати встановлене діяння та довести наявність усіх ознак складу правопорушення, передбаченого застосованою ним нормою КУпАП.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання правомірності встановлення дорожніх знаків взагалі не може бути предметом судової оцінки.

У межах цього спору суд не зобов`язаний встановлювати відповідальність за організацію дорожнього руху чи вирішувати питання про належність встановлення дорожніх знаків у загальному порядку. Однак якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, посилається на обставини, що ставлять під сумнів правомірність та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності, такі доводи підлягають перевірці судом у межах його повноважень.

Разом з тим у цій справі відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, є самостійною достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з огляду на недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки ототожнив факт порушення пункту 15.9 «г» ПДР України з наявністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, без встановлення обов`язкової ознаки такого складу створення перешкод дорожньому руху або загрози безпеці руху.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.10.2025 в адміністративній справі №398/4128/25 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 4997852 від 17 червня 2025 року, винесену стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн 32 коп., з яких 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. судовий збір за подання позовної заяви та 726 (сімсот двадцять шість) грн 72 коп. судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та є остаточною, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов