Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №587/5729/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р.Справа № 587/5729/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Степаненко О.А., вул. Академічна, 13, м. Суми, 40030) по справі № 587/5729/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції , Відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, Відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, в якому просив суд:

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6235474, винесену 27.11.2025 року інспектором відділення поліції №2 (смт.Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Павлущенко Анатолієм Григоровичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП та закрити адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 27.11.2025 о 17 год. позивач керував транспортним засобом та був зупинений інспектором відділення поліції №2 (смт.Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, який повідомив про те, що автомобіль позивача має недостатньо освітлений задній реєстраційним номер. Незважаючи на те, що лампочка освітлення номерного знака транспортного засобу була в робочому стані, працівники поліції заперечували вказані обставини. Доводи поліцейських щодо недостатньої яскравості освітлення заднього номерного знака не відповідають змісту статті 121-3 КУпАП, оскільки зазначена норма стосується, зокрема, забрудненості номерного знака, тоді як номерний знак був чистим. При цьому технічна несправність освітлення номерного знака, про яку водій не знав і яку не міг виявити під час руху, за відсутності умислу на керування технічно несправним транспортним засобом не може бути підставою для адміністративної відповідальності. Єдиним доказом, на який спираються працівники поліції, є відеозапис, який, в свою чергу, спростовує висновки поліцейського. Відповідач не надав доказів обізнаності позивача про несправність заднього ліхтаря, що освітлює реєстраційний номер автомобіля, а також умисного продовження руху транспортного засобу.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27.07.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність розгляду відображено на відеозаписах реєстратора та нагрудного відеореєстратора, які долучено до відзиву. Водночас доводи та позовні вимоги позивача ґрунтуються на його суб`єктивній думці. При дослідженні відеозапису, наданого стороною відповідача, слідує, що номерний знак автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , дійсно не освітлений. З відеозапису видно, що автомобіль поліції тривалий час рухається позаду автомобіля і, не дивлячись на світловідбивні властивості встановлених на автомобілях номерних знаків, номерний знак чітко не видно.

Враховуючи те, що адміністративне правопорушення, допущене позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відеоматеріалами з місця події, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимогам Закону, та підстави для її скасування відсутні.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сумського районного суду Сумської області від 27.07.2026 по даній справі, а справу закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що досліджені судом першої інстанції відеозаписи не підтверджують відсутності освітлення номерного знака, натомість фіксують, що лампочка працює, а зауваження поліцейських стосувалося лише її яскравості. Висновки суду про твердження ОСОБА_1 про недостатнє освітлення номерного знака не відповідають обставинам справи.

Скаржник зауважує, що суд першої інстанції не прийняв зауваження сторони позивача про те, що чинним законодавством передбачено відповідальність саме за відсутність освітлення номерного знака, тоді як під відеозапис поліцейські підтвердили справність лампи освітлення номерного знака, висловивши лише суб`єктивне зауваження щодо недостатньої, на їхню думку, яскравості її світіння, при цьому нормативних вимог до яскравості освітлення номерного знака не встановлено.

Також апелянт вказує, що на момент складання спірної постанови були відсутні докази обізнаності ОСОБА_1 про несправність заднього ліхтаря, що освітлює реєстраційний номер автомобіля, а також умисного продовження руху транспортного засобу до його зупинки співробітниками поліції.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

21.09.2026 судом отримано відзив Головного управління Національної поліції в Сумській області на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача зазначає, що правомірність розгляду відображено на відеозаписах реєстратора. Доводи представника позивача про порушення процедури розгляду справи є безпідставними та не відповідають дійсності. Незгода позивача та його представника з притягненням до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121-3 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Сумського районного суду Сумської області від 27.07.2026 належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 21.09.2026 о 15:00: позивач – засобами поштового зв`язку (повернувся конверт у зв`язку із відсутністю адресата); відповідачі та третя особа – в електронному кабінеті учасника справи.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026 та від 18.09.2026 задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Сумській області та представника ОСОБА_1 -Третьякова Сергія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

27.11.2025 інспектором відділення поліції №2 (смт.Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Павлущенком А.Г. винесено постанову серії ЕНА №6235474, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Зі змісту цієї постанови слідує, що підставою накладення адміністративного стягнення було те, що 27.11.2025 о 17 год. 10 хв., на вул. Центральна, буд.10 у с.Верхня Сироватка Сумського р-ну Сумської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем NISSAN PRIMASTAR, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого був недосвітлений знак у темну пору доби, що зафіксовано на відео реєстратор №1113029924, чим порушив п.2.9.в. ПДР України – керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.

Не погодившись з постановою серії ЕНА №6235474 від 27.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (по тексту – КУпАП).

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП).

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, частиною першою статті 121-3 відноситься до компетенції підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за статтею 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі – ПДР України).

За приписами п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Оскаржуваною в межах спірних правовідносин постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення підпункту «в» пункту 2.9 ПДР України, яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту наявного у матеріалах справи відеозапису, який досліджено судом першої та апеляційної інстанції, встановлено, що такий не містить чіткого відображення неосвітленого номерного знаку у темну пору доби, оскільки він засвітлений фарами патрульного автомобіля, крім того, відеозапис не містить доказів того, що позивач вчиняв дії, спрямовані на умисне приховування номерного знака.

Більше того, наданий відеозапис не містить руху автомобіля з неосвітленим номерним знаком та, відповідно, керування ним позивачем, тобто наданим відеозаписом не підтверджується ні суб`єктивна, ні об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Твердження поліцейського на відеозаписі про недостатню яскравість освітлення саме по собі не свідчить про неосвітленість номерного знака та не підтверджене іншими належними і допустимими доказами. За таких обставин суб`єктивна оцінка працівника поліції щодо достатності освітлення не може замінювати належне доказування обставини, яка є обов`язковою для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Таким чином, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, відповідачем не надано.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи недоведеність відповідачем події адміністративного правопорушення, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до частин першої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат

З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн (платіжна квитанція від 16.12.2025), а також за подання апеляційної скарги у розмірі 1996,80 грн (платіжна квитанція від 19.08.2026).

Таким чином, з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції у сумі 1211,20 грн (484,48 грн + 726,72 грн) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Водночас надміру сплачений судовий збір (у сумі 1754,56 грн) підлягає поверненню позивачу у порядку, визначеному статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 27.07.2026 по справі №587/5729/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №6235474 від 27.11.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 21.09.2026 року