Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №526/1311/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р.Справа № 526/1311/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Киричок С.А., вул. Лесі Українки, 6, м. Гадяч, Полтавська область, 37300) по справі № 526/1311/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив суд:

скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 3400 грн у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7061809 від 21.04.2026, провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 21.04.2026 позивач керував зернозбиральним комбайном марки CASE IH AXIAL-FLOW 2799 реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений поліцейським відділення поліції №1 (м. Гадяч, Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області). На вимогу інспектора поліції ним було надано посвідчення водія машиніста-тракториста ЕВ003120 з категорією «А1», та свідоцтво про реєстрацію машини, однак на думку працівника поліції, позивач керував зернозбиральним комбайном, не маючи права керувати даним транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 ПДР, а також допустив перевищення ширини транспортного засобу, чим допустив порушення п. 22.5 ПДР, що є адміністративними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 132-1, ч. 2 ст. 126 КУпАП. За наслідками розгляду справи на місці вказані правопорушення сержантом поліції Іванютою С.М. було об`єднано у відповідності до ст. 36 КУпАП, винесено постанову серії ЕНА №7061809 від 21.04.2026 року, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Таку постанову позивач вважав протиправною, оскільки уповноваженою особою не було враховано посвідчення водія НОМЕР_2 , де вказана категорія «С», наявність якої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 №217 в редакції постанови КМУ №948 від 06.08.2025 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №446 від 06.04.2026) на період воєнного стану дозволяє керування машинами категорій «А1, А2, В1, В2, В3» без отримання посвідчення тракториста-машиніста відповідної категорії. Отже, ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія НОМЕР_3 від 19.01.2023 з дозволеними категоріями В,С,СЕ, на період воєнного стану може керувати машинами з категоріями А1,А2, В1, В2, В3 без отримання посвідчення машиніста тракториста.

Крім того, звернув увагу, що позивач був зупинений за межами населеного пункту на автодорозі загального користування, яка не є частиною вулично-дорожньої мережі, що додатково підтверджує дотримання позивачем умов та наявність в нього на період воєнного стану права керування комбайном «В1» на підставі посвідчення водія «С».

Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП зазначав, що неможливо перевірити, на підставі яких даних представник поліції зробив висновок про перевищення ширини транспортного засобу, суть правопорушення в цій частині в оскаржуваній постанові не конкретизована. Разом з тим, відповідно до ст. 132-1 КУпАП дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів, однак саме таке правопорушення інкримінуються ОСОБА_1 , відтак вважає, що сержантом поліції Іванютою С.М. невірно кваліфіковано дії, що виключає наявність складу вказаного адміністративного правопорушення в діях позивача.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про оскарження постанови про адміністративне правопорушення задоволено:

скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7061809 від 21 квітня 2026 року, справу про адміністративне правопорушення закрито.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, маючи чинне посвідчення водія категорії «С» та керуючи зернозбиральним комбайном CASE як машиною категорії «B1», мав право на керування таким транспортним засобом без отримання посвідчення тракториста-машиніста, тому відсутність у позивача посвідчення тракториста-машиніста сама по собі не може свідчити про відсутність у нього права керування відповідною машиною. Оскільки ОСОБА_1 мав право керувати зазначеним транспортним засобом, в його діях відсутнє порушення Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Також суд першої інстанції зазначив, що порушення позивачем п.22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 132-1 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи обставини справи та норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржена постанова серії ЕНА №7061809 від 21 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, є необґрунтованою та протиправною, а тому її слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Полтавській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.08.2026 по справі №526/1311/26 та прийняти нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що на вимогу поліцейського позивач надав посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_4 , у якому відсутня категорія «В1», що є єдиною належною категорією для керування зернозбиральними комбайнами. Жодних інших документів, зокрема, посвідчення водія категорії «С», позивач не пред`явив і про їх існування не згадав під час розгляду справи. Скаржник зауважує, що поліцейський не наділений процесуальним обов`язком розшукувати приховані водієм документи або самостійно перевіряти наявність у особи інших категорій в усіх наявних державних реєстрах, якщо сам водій про них не заявляв. Крім того, відеозаписом підтверджується, що позивач усвідомлював відсутність у нього права на керування спецтехнікою.

Також апелянт зауважує, що згідно з відеозаписом комбайн займає всю дорожню смугу та виходить за її межі, що фізично неможливо для транспорту шириною до 2,6 м. Зернозбиральний комбайн CASE IH Axial-Flow 2799 є промислово виготовленою сільгосптехнікою, заводські технічні параметри якого є відкритими. Конструктивна ширина самого комбайна становить понад 3,5-3,9 метра, що суттєво перевищує встановлений пунктом 22.5 ПДР України ліміт у 2,6 метра. Відповідно до частини третьої статті 78 КАС України вказані обставини і не потребують доказування, тому суд може і повинен брати до уваги офіційні технічні дані виробника щодо габаритів цієї моделі.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.08.2026 належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 21.09.2026 о 14:30: позивач – засобами поштового зв`язку (повернувся конверт у зв`язку із відсутністю адресата); відповідачі та третя особа – в електронному кабінеті учасника справи.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2026 задоволено клопотання представників сторін про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.04.2026 поліцейським відділення поліції №1 (м.Гадяч) Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області сержантом поліції Іванютою С.М. винесено постанову серії ЕНА №7061809, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.126, ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Зі змісту цієї постанови слідує, що підставою накладення адміністративного стягнення було те, що 21.04.2026 о 10:56 год. на дорозі О1702016 поблизу села Сергіївка Миргородського району, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом комбайном зернозбиральним CASE IH AXIAL-FLOW 2799, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому ширина транспортного засобу перевищує нормативні параметри зазначених п. 22.5 ПДР України, а також не мав права керувати даним типом транспортних засобів, чим порушив п.2.1.а ПДР України, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до положень частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки в діях ОСОБА_1 був наявний склад двох правопорушень, а саме порушення п. 22.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та стягнення в розмірі 510 грн, а також порушення п. 2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП та стягнення в розмірі 3400 грн, то у відповідності до вимог частини другої статті 36 КУпАП стягнення було накладене за більш суворе правопорушення.

Не погодившись з постановою поліцейського відділення поліції №1 (м.Гадяч) Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області серії ЕНА №7061809 від 21.04.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з пунктами 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга і четверта статті 126, частина перша статті 132-1 КУпАП.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Нормами статті 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною другою статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як встановлено зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7061809 від 21.04.2026, 21.04.2026 о 10:56 год. на дорозі О1702016 поблизу села Сергіївка Миргородського району, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом комбайном зернозбиральним CASE IH AXIAL-FLOW 2799, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому він не мав права керувати даним типом транспортних засобів, чим порушив п.2.1.а ПДР України, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 126 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 власником комбайна зернозбирального CASE IH AXIAL-FLOW 2799, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є Фермерське господарство «ЖИТО-3» (а.с.12).

В межах судового розгляду справи ОСОБА_1 стверджував, що поліцейським не було враховано наявність у позивача посвідчення із зазначенням категорії «С», що на період воєнного стану дозволяє керування машинами категорій «А1, А2, В1, В2, В3» без отримання посвідчення тракториста-машиніста відповідної категорії.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 №217 (далі – Положення №217), встановлює єдиний порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста на право керування тракторами, в тому числі саморобними, самохідними сільськогосподарськими, меліоративними і дорожньо-будівельними машинами і є обов`язковим для всіх міністерств, відомств, підприємств (об`єднань), установ, організацій та громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства.

Відповідно до пункту 2 Положення №217 до керування машинами допускаються особи, які мають посвідчення тракториста-машиніста на право керування машинами відповідних категорій.

Машини, керування якими здійснюється за наявності посвідчення, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії, зокрема: В1 – самохідні зерно- і кукурудзозбиральні машини (пункт 4 Положення №217).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2025 № 948 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 217 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», доповнивши постановляючу частину абзацом, згідно якого установлено, що у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування особи, які мають національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами категорій С1, С, D1, D (однієї або декількох), з дати видачі якого минуло не менше трьох років, мають право керувати, крім права виїзду на вулично-дорожню мережу, машинами категорій А1, А2, В1, В2, В3 без отримання посвідчення тракториста-машиніста.

Постановою Кабінету Міністрів України №446 від 06.04.2026 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 217 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста», виключивши слова «,з дати видачі якого минуло не менше трьох років».

Згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами категорій В, С, СЕ (а.с.10).

Таким чином, відповідно до внесених до Положення №217 змін постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2025 № 948 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №446 від 06.04.2026) судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач, маючи чинне посвідчення водія категорії «С» та керуючи зернозбиральним комбайном CASE як машиною категорії B1 відповідно до Положення №217, мав право на керування таким транспортним засобом без отримання посвідчення тракториста-машиніста.

Колегія суддів зауважує, що частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Водночас частиною другою статті 126 КУПАП, за якою позивача притягнуто до відповідальності, передбачено санкцію за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Таким чином, непред`явлення документа, який підтверджує право керування, та відсутність самого права керування є різними за своїм змістом юридичними обставинами. Враховуючи, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за частиною другою статті 126 КУпАП, для наявності складу зазначеного адміністративного правопорушення необхідним є встановлення саме факту відсутності у особи відповідного права керування, а не лише непред`явлення документа, що підтверджує таке право.

З огляду на те, що на момент керування зернозбиральним комбайном позивач мав чинне посвідчення водія категорії «С» та, відповідно, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 №217 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2025 № 948 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №446 від 06.04.2026), право керування машиною категорії «В1», об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, у його діях відсутня.

Посилання відповідача на те, що під час перевірки позивач не пред`явив поліцейському посвідчення водія категорії «С» та не повідомив про його наявність, не спростовує встановленого судом факту наявності у позивача відповідного права керування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у позивача посвідчення тракториста-машиніста сама по собі не може свідчити про відсутність у нього права керування відповідною машиною. Той факт, що під час перевірки позивач пред`явив лише посвідчення тракториста-машиніста без категорії «В1», а про наявність посвідчення водія категорії «С» повідомив лише під час судового розгляду, може мати значення для оцінки дотримання ним установленого порядку пред`явлення документів, однак не може свідчити про фактичну відсутність у нього права керування та, відповідно, не утворює складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.

При цьому, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису судом апеляційної інстанції встановлено, що після зупинки транспортного засобу у позивача було запитано лише посвідчення тракториста-машиніста, яке і було в подальшому надано поліцейському.

Досліджуючи доводи апелянта на підтвердження позивачем вчинення правопорушення відповідно до відеозапису, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17, згідно з якою сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.

Отже, доводи апелянта щодо підтвердження позивачем вчинення правопорушення з посиланням на відеозапис не спростовує обов`язку органу (посадової особи) довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення та дотриматися вимог КУпАП.

Крім того, судом першої інстанції було слушно враховано, що згідно з повідомленням Державного підприємства «агентство місцевих доріг Полтавської області» від 21.05.2026 вих №01-17/902, автомобільна дорога з індексом О1702016 Межа обл. – Розбишівка - /Т-17-05/ (протяжністю 9 км), яка також проходить поблизу с. Сергіївка, Миргородського району, Полтавської області не є частиною вулично дорожньої мережі населеного пункту, а належить до категорії доріг загального користування місцевого значення та обліковується на балансі Агенства. (а.с. 45), у зв`язку з чим положення постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2025 № 948 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №446 від 06.04.2026) є застосовними до спірних правовідносин.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 мав право керувати зазначеним вище транспортним засобом, у зв`язку з чим в його діях відсутнє порушення Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпП.

Також, судом встановлено, що підставою накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 КУпАП, було те, що 21.04.2026 о 10:56 год. на дорозі О1702016 поблизу села Сергіївка Миргородського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом комбайном зернозбиральним CASE IH AXIAL-FLOW 2799, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому ширина транспортного засобу перевищує нормативні параметри зазначених п. 22.5 ПДР України,

Приписами частини першої статті 132-1 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, викладені в Правилах проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30).

У відповідності до пункту 2 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (пункт 4 Правил № 30).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку № 879).

За правилами пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Аналіз наведених положень Порядку №879 свідчить, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 2.4-2 ПДР України у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Отже, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що відповідачем в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено конкретної ширини транспортного засобу, джерела встановлення такого технічного параметра та доказів, на підставі яких зроблено висновок про перевищення нормативно встановленого габариту; лише зазначено, що ширина транспортного засобу перевищує нормативні параметри зазначені п. 22.5 ПДР України.

Наявне в матеріалах справи свідоцтво про реєстрацію машини містить найменування, реєстраційний номер, марку, заводський номер, маса машини, потужність двигуна, тоді як ширина чи висота, та висота транспортного засобу у свідоцтві не зазначені, разом з тим, належність транспортного засобу до великогабаритного визначається саме за результатами габаритно-вагового контролю.

Посилання апелянта на технічні характеристики транспортного засобу (з відкритих джерел), наведені лише під час судового розгляду, фактично спрямовані на доповнення мотивів постанови новими обставинами та доказами. Водночас суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень шляхом самостійного встановлення обставин правопорушення, які не були встановлені уповноваженою посадовою особою під час винесення постанови, та покладати в основу судового рішення нові докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність свого рішення вже під час судового розгляду.

Враховуючи, що відповідачем суду не надано доказів, які б достовірно підтверджували факт перевищення нормативних параметрів транспортним засобом під керуванням позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення позивачем пункту 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 132-1 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА №7061809 від 21.04.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126, частиною першою статті 132-1 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу адміністративних правопорушень.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.08.2026 по справі №526/1311/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 21.09.2026 року