Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №200/7530/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р.Справа № 200/7530/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 200/7530/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №200/7530/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010; адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахованої суми доплати пенсії за період з грудня 2019 року по квітень 2024 року в розмірі 357 003,03 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що станом на дату формування цієї заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не виплатило на користь позивача заборгованість з виплати пенсії за період з грудня 2019 року по квітень 2024 року в розмірі 357 003,03 грн, що свідчить про часткове невиконання боржником рішення суду від 22.01.2024 у справі №200/7530/23. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 200/7530/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі №200/7530/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з огляду на положення ч. 3 ст. 378 КАС України, якими встановлено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач також вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на відсутність достатнього бюджетного фінансування як на підставу для відмови у задоволенні заяви позивача, оскільки можливість застосування передбаченого частиною третьою статті 378 КАС України способу виконання судових рішень у відповідній категорії спорів закон не ставить у залежність від наявності коштів державного бюджету.

Крім того, апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції безпідставно посилається на висновки Верховного Суду, оскільки вони були сформульовані до 19.12.2024, тобто до доповнення статті 378 КАС України самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а тому вказана судова практика є нерелевантною.

Отже, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (нарахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з відповідного Головного управління Пенсійного фонду України. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28.10.2025 року у справі № 380/7706/22, яка належить до врахування судом під час розгляду цієї заяви.

Відповідач подав відзив, у якому заперечує проти апеляційної скарги. Зазначає, що у межах наданих пенсійному органу повноважень ним виконано рішення суду, у тому числі здійснено відповідні виплати, а неотримання апелянтом усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин. Зокрема, здійснено перерахунок пенсії апелянта з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 14.11.2023 за №7371/Д про розмір грошового забезпечення за посадою станом на листопад 2019 року, з урахуванням зазначених у довідці від 14.11.2023 за № 7371/Д складових грошового забезпечення та нараховано заборгованість за період з 01.12.2019 по 30.04.2024 у сумі 357869,08 грн. Упродовж 2025-2026 років відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні 2025 року – в розмірі 187,35 грн, у листопаді 2025 року – в розмірі 187,35 грн, у грудні 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн, у березні 2026 року - в розмірі 101,00 грн, у квітні 2026 року – в розмірі 100,00 грн, у травні 2026 року - 100,00 грн та у червні 2026 року - 132,00 грн. Станом на 26.08.2026 залишок невиплачених коштів за рішенням суду становить 356771,03 грн. Заборгованість з доплати до пенсії за рішенням суду обліковується в Головному управлінні та буде виплачуватися відповідно до норм чинного законодавства.

Також відповідач зазначає, що зобов`язання Головного управління вчинити певні дії з нарахування та виплати компенсації і стягнення з суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів апелянта, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду в справі № 200/7530/23 має зобов`язальний характер, вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів не були предметом судового розгляду. Правильність нарахування заборгованості з компенсаційних виплат апелянту судами першої та апеляційної інстанції не перевірялася.

Крім того, відповідач вказує, що не заперечує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть покликатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право апелянта на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення, не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат із виплати заборгованості.

З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі № 200/7530/23 відмовити в повному обсязі.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

В апеляційній скарзі представник позивача просив розглянути справу без його участі та без участі позивача.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла таких висновків.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо не проведення обчислення та перерахунку пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки від 14.11.2023 року за №7371/Д про розмір грошового забезпечення за посадою станом на листопад 2019 року;

- зобов`язати провести обчислення, перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.12.2019 року на підставі довідки від 14.11.2023 року за №7371/Д про розмір грошового забезпечення за посадою станом на листопад 2019 року, з урахуванням зазначених у довідці від 14.11.2023 року за №7371/Д складових грошового забезпечення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо не проведення ОСОБА_1 обчислення та перерахунку пенсії з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 14.11.2023 року за №7371/Д про розмір грошового забезпечення за посадою станом на листопад 2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 обчислення, перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 14.11.2023 року за №7371/Д про розмір грошового забезпечення за посадою станом на листопад 2019 року, з урахуванням зазначених у довідці від 14.11.2023 року за №7371/Д складових грошового забезпечення.

Рішення набрало законної сили 21.03.2024.

05.06.2026 позивач через свого представника подав до суду заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №200/7530/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010; адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахованої суми доплати пенсії за період з грудня 2019 року по квітень 2024 року в розмірі 357 003,03 грн.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у тому вигляді, у якому просить заявник, не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів на них не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.

Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За змістом частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Із вищезазначеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». При цьому виконання судового рішення є складовою доступу до правосуддя, яке передбачено статтею 6 Конвенції.

Питання порядку та підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення врегульовані статтею 378 КАС України.

За змістом ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Також зазначеним Законом частину 3 статті 378 КАС України доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Із вищезазначеного вбачається, що з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Матеріалами справи підтверджується, що ГУ ПФУ в Донецькій області тривалий час, понад два місяці, не виконує рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 в частині виплати апелянтові заборгованості з пенсії, яка виникла внаслідок задоволення у судовому порядку вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області провести ОСОБА_1 обчислення, перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 14.11.2023 року за №7371/Д про розмір грошового забезпечення за посадою станом на листопад 2019 року, з урахуванням зазначених у довідці від 14.11.2023 року за №7371/Д складових грошового забезпечення.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 200/7530/23 апелянту було проведено перерахунок пенсії та нараховано суму на доплату за період з грудня 2019 року по квітень 2024 року у розмірі 357 869,08 грн, яка станом на даний час не виплачена.

З листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.05.2026 № 0500-0203-8/50771 встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду до пенсійної справи гр. ОСОБА_1 було внесено заборгованість, а саме: за період з 01.12.2019 по 30.04.202 у сумі 357 869,08 грн (справа № 200/7530/23). Протягом 2025 та 2026 років Головним управлінням здійснено виплати на погашення заборгованості по суду у справі відповідно до Порядку № 821 у загальній сумі 866,05 грн: в жовтні 2025 року – в розмірі 187,35 грн; в листопаді 2025 року – в розмірі 187,35 грн; в грудні 2025 року – в розмірі 187,35 грн; в лютому 2026 року – в розмірі 103,00 грн; в березні 2026 року – в розмірі 101,00 грн; в квітні 2026 року – в розмірі 100,00 грн. Таким чином, виплата доплати пенсії за рішенням суду в загальній сумі 357 003,03 грн (357 869,08 грн – 866,05 грн = 357 003,03 грн) буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.

При цьому у поданому відзиві відповідач зазначає, що ним було здійснено перерахунок пенсії апелянта з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 14.11.2023 за №7371/Д про розмір грошового забезпечення за посадою станом на листопад 2019 року, з урахуванням зазначених у довідці від 14.11.2023 за № 7371/Д складових грошового забезпечення та нараховано заборгованість за період з 01.12.2019 по 30.04.2024 у сумі 357 869,08 грн. Упродовж 2025-2026 років відповідно до Порядку № 821 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень; у жовтні 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у листопаді 2025 року – в розмірі 187,35 грн, у грудні 2025 року - в розмірі 187,35 грн, у лютому 2026 року - в розмірі 103,00 грн, у березні 2026 року - в розмірі 101,00 грн, у квітні 2026 року - в розмірі 100,00 грн, у травні 2026 року - 100,00 грн та у червні 2026 року - 132,00 грн. Станом на 26.08.2026 залишок невиплачених коштів за рішенням суду становить 356 771,03 грн. Заборгованість з доплати до пенсії за рішенням суду обліковується в Головному управлінні та буде виплачуватися відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що позивачеві у період з жовтня 2025 року до червня 2026 року було виплачено 1098,05 грн у рахунок погашення заборгованості, тобто залишок заборгованості становить 356 771,03 грн, інформації щодо її виплати відсутня.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням положень ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції чинній з 19.12.2024, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, що свідчить про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 200/7503/23.

Водночас, з урахуванням того, що сума нарахованої на виконання рішення суду у цій справі різниці в пенсії позивачу за період 01.12.2019 по 30.04.2024 у розмірі 357 869,08 грн частково погашена, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що у межах наданих пенсійному органу повноважень ним виконано рішення суду, у тому числі здійснено відповідні виплати, а неотримання апелянтом усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин, адже застосування положень абзацу другого ч. 3 ст. 378 КАС України не ставиться у залежність від наявності або відсутності відповідного державного фінансування.

Щодо посилання відповідача на те, що резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду в справі № 200/7530/23 має зобов`язальний характер і вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів не були предметом судового розгляду, колегія суддів зазначає, що норма абзацу другого ч. 3 ст. 378 КАС України встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України, внесені Законом № 4094-ІХ, запровадили автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення. Метою внесення таких змін є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 129-1 Конституції України. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з органу Пенсійного фонду України нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Зазначене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 246, 250, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року по справі № 200/7530/23 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 200/7530/23 задовольнити частково.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 200/7530/23.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану суму доплати пенсії у розмірі 356 771,03 грн (триста п`ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят одна гривня 03 копійки).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 21.09.2026.