Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №520/31330/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. Справа № 520/31330/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.06.26 по справі № 520/31330/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 132 години несення служби в нічний час за період з 01 січня 2022 р. по 17 травня 2023 р., а також компенсації за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2025 рік;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 132 години несення служби в нічний час за період з 01 січня 2022 р. по 17 травня 2023 р., а також компенсації за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2025 рік.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 132 години несення служби в нічний час за період з 01 січня 2022 р. по 17 травня 2023 р., компенсації за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2025 рік.

Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 132 години несення служби в нічний час за період з 01 січня 2022 р. по 17 травня 2023 р., компенсації за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2025 рік.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 в частині задоволених позовних вимог щодо нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2025 рік та ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог – відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що відпустка учасникам бойових дій відповідно до ст. 162 Закону України "Про відпустки" є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію ст. 24 Закону України "Про відпустки", крім того вона не є додатковою відпусткою працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано і відповідно її не може бути замінено грошовою компенсацією.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2025 рік, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у період з 15.09.2022 по 18.10.2025 проходив службу в Національній поліції України та у відповідності до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 17.10.2025 №618 о/с звільнений згідно із п. 1 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (за власним бажанням).

Як стверджує позивач, що не заперечується відповідачем, під час проходження служби позивач не отримував грошового забезпечення у вигляді доплати за 132 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2022 по 17 травня 2023, а також компенсації за невикористану частину щорічної відпустки як учаснику бойових дій (14 днів) за 2025 рік, що підтверджується довідками про доходи, наявними в матеріалах справи.

На запит представника позивача ГУНП в Харківській області листом від 23.10.2025 №274716-2025 надано інформацію щодо несення позивачем служби в нічний час, з якої встановлено, що останній, відповідно до відомостей, внесених до Книг нарядів, залучався до несення служби в якості відповідального по підрозділу протягом 2022-2023 років: 132 години (а.с.8).

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій 25.06.2025 (посвідчення НОМЕР_2 ).

На звернення представника позивача листом від 19.11.2025 №318706-2025 відповідачем повідомлено про відсутність підстав для виплати спірних виплат.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з висновку про наявність у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за 2025 рік (14 днів), як учаснику бойових дій.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон № 504/96-ВР.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 504/96-ВР встановлено такі види щорічних відпусток: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За приписами ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює Закон № 580-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №580-VIII поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 60 Закону № 580-VIII встановлює, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з абзацами 7-8 п. 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон № 3551-XII, який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Нормою п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Положення Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.11.2021 року у справі №200/1175/20-а.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо неможливості заміни додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ грошовою компенсацією у зв`язку з неврегульованістю цього питання на законодавчому рівні, є необґрунтованими.

Судом встановлено, що позивач проходив службу Головному управлінні Національної поліції в Харківській області до 18.10.2025, є учасником бойових дій, додаткову оплачувану відпустку згідно з п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ за 2025 рік позивач не використав, під час звільнення грошова компенсація за невикористану відпустку відповідачем не виплачена.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.04.2021 у справі №620/1487/20 у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.12 Закону №3551-ХІІ.

Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладено в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18), в подібних правовідносинах, у випадку звільнення військовослужбовця, йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що дія Закону №3551-ХІІ не може бути поширена на працівника поліції та зазначає, що цей Закон визначає, насамперед, правовий статус ветеранів війни. Відповідно до ст. 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 по справі № 520/31330/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов