Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №761/44780/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа № 761/44780/25

№ 33/824/3908/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 480748, 12 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , 12 жовтня 2025 року о 00 год. 20 хв. у місті Києві по вул. Чорних Запорожців 20, керувала транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Пройшла огляд у встановленому законом порядку на місці, результат - 1,39 проміле алкоголю. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодилася, у лікаря-нарколога проходити огляд на стан сп'яніння відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки місце вчинення події відноситься до Шевченківського району міста Києва, а не до Дніпровського району міста Києва.

Вказує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом, правомірності зупинки транспортного засобу та наявності підстав для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Посилається на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння містить істотні невідповідності фактичним обставинам справи. Зокрема, направлення складено 11 жовтня 2025 року о 23 год. 30 хв., тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що подія мала місце 12 жовтня 2025 року о 00 год. 20 хв. Таким чином, направлення на огляд було оформлено раніше, ніж відбулося виявлення правопорушення та виникли підстави для проведення відповідного огляду, що свідчить про його формальний характер та ставить під сумнів законність усієї процедури.

Крім того, вказує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення місцем вчинення правопорушення зазначено: м. Київ, вул. Чорних Запорожців,20. В довідці та рапорті, які не являються процесуальними документами, працівниками поліції вказують іншу адресу, нібито вчиненого правопорушення ОСОБА_1 . Невірне зазначення такої обставини фактично позбавляє сторону захисту можливості належним чином перевірити викладені у протоколі відомості та реалізувати право на ефективний захист.

За відсутності належних, допустимих та несуперечливих доказів події і складу адміністративного правопорушення, а також з урахуванням істотних недоліків оформлення матеріалів справи, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Крім того, в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, оскільки повний текст постанови ОСОБА_1 не отримувала, а з її текстом ознайомилася в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 02 липня 2026 року.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Сачок А.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови.

З матеріалів справи вбачається, що постанова у справі була винесенв 15 червня 2026 року.

Докази направлення вказаної постанови ОСОБА_1 чи її захиснику матеріали справи не містять.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року була оприлюднена 01 липня 2026 року.

З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася 09 липня 2026 року, тобто у десятиденний строк з дня ознайомлення з повним текстом постанови.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ № 480748, ОСОБА_1 , 12 жовтня 2025 року о 00 год. 20 хв. у місті Києві по вул. Чорних Запорожців 20, керувала транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Пройшла огляд у встановленому законом порядку на місці, результат - 1,39 проміле алкоголю. З результатом огляду ОСОБА_1 не погодилася, у лікаря-нарколога проходити огляд на стан сп'яніння відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу було долучено: результат огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапорт, CD диск із відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5916303 від 12.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, з якого вбачається, що працівниками поліції було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху, та під час спілкування з якою у неї були виявлені ознакиалкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій ОСОБА_1 погодилася. Пройшовши огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, результати якого становили 1,39 проміле, ОСОБА_1 не погодилася з його результатом, у зв'язку з чим їй було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога, на що водій погодилася. Працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 до медичного закладу, де вона відмовилася пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Як наслідок, обов`язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 не виконала.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі не спростовано.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом, правомірності зупинки транспортного засобу та наявності підстав для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони є безпідставними.

Так, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом. При цьому, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу не заперечувала факт керування транспортним засобом.

Щодо наявності доказів правомірності зупинки транспортного засобу, апеляційний суд зазначає, що автомобіль був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 ПДР, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5916303 від 12.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Посилання на відсутність правових підстав для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд спростовується наявними у справі доказами, відповідно до яких встановлено, що у зв'язку із встановленими ознаками алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 і було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Щодо твердження в апеляційній скарзі про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння містить істотні невідповідності фактичним обставинам справи, зокрема, направлення складено 11 жовтня 2025 року о 23 год. 30 хв., тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що подія мала місце 12 жовтня 2025 року о 00 год. 20 хв., що свідчить про його формальний характер та ставить під сумнів законність усієї процедури, апеляційний суд зазначає, що направлення було складено 11 жовтня 2025 року о 23 год. 30 хв., а факт відмови від проходження огляду у лікаря нарколога зафіксовано 12 жовтня 2025 року о 00 год. 20 хв. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.

Доводи апеляційної скарги про те, що невірне зазначення адреси вчинення правопорушення фактично позбавляє сторону захисту можливості належним чином перевірити викладені у протоколі відомості та реалізувати право на ефективний захист, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів і викладених обставин в них, по справі не вбачається.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши усі докази у справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п.2.5 ПДР України, отже дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В.В. Саліхов