Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №366/1207/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 366/1207/26 Головуючий у І інстанції Ткаченко Ю.В.

Провадження № 33/824/3898/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2026 року цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Харитончук Євгенії Валеріївни на постанову Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2026 рокупро притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 5 (п`ять) діб.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665, 60 грн.

Згідно постанови ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 12 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , вчинила відносно матері ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягала у висловлюванні в її сторону та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Харитончук Є.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції формально відтворив фабулу протоколу про адміністративне правопорушення, не встановивши фактичних обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, оскільки суд не з`ясував, у чому конкретно полягали протиправні дії та висловлювання, чи могли вони спричинити шкоду психічному здоров`ю потерпілої та в чому саме така шкода проявилася.

Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не містять зв`язкової складової об`єктивної сторони правопорушення завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої.

Таким чином, сторона захисту вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим, оскільки не підтверджений належними та достатніми доказами.

Крім того, ОСОБА_1 не було повідомлено жодним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно неї та про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник також порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, як такого, що пропущений з поважних причин.

Зокрема зазначає, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримала лише 07 липня 2026 року.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Харитончук Є.В. строк на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Належним чином повідомлена про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з`явилась.

14.09.2026 адвокат Харитончук Є.В. направила на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її захисника, з огляду на безпекову ситуацію в місті Києві та регулярні масовані ракетні і безпілотні атаки по території України.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно, в чому саме полягало насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, під домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється фізичне заподіяння шкоди члену сім`ї.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №967992 від 04 травня 2025 року, що ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 12 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , вчинила відносно матері ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягала у висловлюванні в її сторону та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої. Таким чином своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Поряд із цим, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції зробив висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виключно на підставі даних протоколу та письмових пояснень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приєднаних до матеріалів провадження. Так, в поясненнях ОСОБА_2 вказала, що проживає спільно з донькою ОСОБА_1 , яка сьогодні (04.05.2026) почала її ображати брутальними словами, погрожувала фізичною розправою. Також зазначила, що проживання з донькою стає нестерпним. ОСОБА_2 сьогодні (04.05.2026) вирішила звернутись до поліції з зверненням про домашнє насильство.

Суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, окрім пояснень самої ОСОБА_2 , які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчиняла щодо своєї матері діяння, що підпадали б під ознаки домашнього насильства, як це описано у протоколі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 , в свою чергу, від дачі пояснень відмовилась.

Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не може слугувати належним доказом вини особи в описаному, оскільки за своєю природою є лише способом фіксації правопорушення.

Обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).

Апеляційний суд зазначає, що конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак домашнього насильства. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплених агресією і бажанням завдати шкоди. Натомість матеріалами справи не доведено заподіяння шкоди психологічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що конфлікт в сім`ї, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілому не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

Ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції не були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є помилковим, оскільки не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам.

Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року- скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Харитончук Євгенії Валеріївні строк на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Харитончук Євгенії Валеріївнизадовольнити.

Постанову Іванківського районного суду Київської області від 24 червня 2026 рокускасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній