Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №734/3705/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/3705/26 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/769/26

Категорія - ч.3 ст. 172-11 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Куценка М. О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2026 року у справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.3ст. 172-11 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-11 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 11 900 гривень.

Місцевим судом встановлено, що 14.08.2026 о 08:00 год за адресою: АДРЕСА_2 , на території тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 під час ранкового шикування особового складу 2 роти забезпечення навчального процесу було виявлено відсутність без поважних причин молодшого сержанта ОСОБА_1 , який самовільно залишив тимчасове розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 . 16.08.2026 приблизно о 10:30 год молодший сержант ОСОБА_1 повернувся до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 .

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. Оголосити усне зауваження, провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано відсутність негативних наслідків діяння, самостійне прибуття військовослужбовця до частини та доповідь командуванню, щире каяття, учинення правопорушення вперше внаслідок збігу тяжких особистих обставин, що в сукупності свідчить про малозначність вчиненого правопорушення та є підставою для застосування ст. 22 КУпАП із звільненням особи від адміністративної відповідальності й обмеженням усним зауваженням.

Також ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи без його участі у зв`язку з проходженням військової служби.

Враховуючи положення ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

За змістом статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється судом на підставі внутрішнього переконання, сформованого за результатами їх всебічного, повного, безпосереднього й об`єктивного дослідження у сукупності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку.

Так матеріалами справи підтверджується факт того, що за вказаних обставин місця та часу ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ЧНГ/Д № 226 від 17.08.2026, доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 № 4830 від 14.08.2026, доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 № 4848 від 16.08.2026, письмовим поясненням ОСОБА_1 , витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 .

Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.

У даному випадку ОСОБА_1 не заперечує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а фактично вказує лише на вирішення питання застосування до нього ст. 22 КУпАП замість накладення адміністративного стягнення.

Щодо доводів апеляційної скарги про звільнення апелянта від адміністративної відповідальності за малозначністю скоєного правопорушення відповідно до ст. 22 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-11 КУпАП адміністративна відповідальність настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Вказане правопорушення посягає не лише на встановлений порядок проходження військової служби, а й на належне виконання військовослужбовцем покладених на нього службових обов`язків та дотримання дисципліни. Сам факт самовільної відсутності військовослужбовця на службі без дозволу командира та без поважних причин свідчить про порушення встановленого порядку проходження військової служби.

Визнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення не свідчить про його малозначність. Визнання вини характеризує ставлення особи до вчиненого та відповідно до ст. 33, 34 КУпАП може бути враховане під час вирішення питання про вид та розмір адміністративного стягнення, як це і зробив суд першої інстанції, проте саме по собі не змінює характеру вчиненого правопорушення та не усуває його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що відсутність ОСОБА_1 на військовій службі протягом 51 години мала місце без відповідного дозволу та без поважних причин про що зазначено в письмових поясненнях останнього, тобто була самовільною та охоплювалася диспозицією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. За таких обставин вчинене діяння не може бути визнане малозначним лише з огляду на відсутність тяжких наслідків.

Крім того, самовільна відсутність військовослужбовця на службі об`єктивно впливає на встановлений порядок проходження військової служби та військову дисципліну. Особливість правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, полягає саме у порушенні військовослужбовцем обов`язку перебувати на службі та виконувати покладені на нього службові обов`язки у встановленому місці та у встановлений час.

Відсутність шкоди інтересам держави та суспільству, як про те зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, не є безумовною підставою для застосування ст. 22 КУпАП, оскільки настання таких наслідків не є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. В іншому випадку положення ст. 22 КУпАП фактично застосовувалося б до цього правопорушення лише з тієї підстави, що воно не спричинило тяжких наслідків, що не відповідає змісту зазначеної норми.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, його ставлення до вчиненого, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме сукупність зазначених обставин дала суду підстави для висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Отже, хоча застосування ст. 22 КУпАП є дискреційним повноваженням суду, реалізація такого повноваження можлива лише за умови встановлення малозначності конкретного адміністративного правопорушення. У цій справі таких обставин судом першої інстанціїне встановлено, з чим також погоджується і апеляційний суд, а тому підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження відсутні.

Визнання ОСОБА_1 своєї вини, що він щиро розкаявся, вперше притягується до адміністративної відповідальності, самостійно повернувся до військової частини та те, що подальших намірів вчиняти адміністративні правопорушення не має, враховано як обставини, що характеризують особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, однак не є достатніми для висновку про малозначність самого правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині необхідності застосування ст. 22 КУпАП фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції обставин, які характеризують ступінь шкідливості вчиненого діяння, проте не спростовують висновку про відсутність підстав для визнання правопорушення малозначним.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.172-11 КУпАП -залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її постановлення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ. О. Куценко