Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №748/23/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/23/26

Головуючий у першій інстанції - Хоменко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1330/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (суддя Хоменко Л.В.), ухвалене у м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля, в розмірі 77 852,22 грн. Позов мотивовано тим, що 18 липня 2025 року приблизно о 15 год. в с.Трисвятська Слобода, на вулиці Лісова (в напрямку руху від траси М01 до пр.Чернігівський) ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen, р.н. НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем позивача марки Toyota Camry, 2015 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , керування яким на законних підставах здійснювала дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Відповідач визнав свою вину в даній ДТП, у зв`язку з чим було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій формі, для допомоги в складанні якої ОСОБА_3 було викликано патруль Національної поліції України. Від страховика відповідача - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позивач отримав страхове відшкодування в розмірі 64 168,22 грн з урахуванням розміру франшизи. За доводами ОСОБА_1 , загальний розмір завданих йому збитків (вартість відновлювального транспортного засобу) відповідно до Звіту ТОВ «Клевер Експерт» №353/08-25 від 08 серпня 2025 року складає 142 020,44 грн, що свідчить про те, що розмір страхового відшкодування (страхової суми) не покрив у повному обсязі розмір завданих позивачу внаслідок ДТП збитків. Залишок невідшкодованих збитків позивача складає 77 852,22 грн, які він і просить стягнути із ОСОБА_2 .

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 77 852 грн 22 коп. збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 1 211 грн 20 коп. в рахунок сплаченого судового збору та витрати за проведення оцінки розміру збитку в сумі 6 000 грн 00 коп., послуги дефектування транспортного засобу в розмірі 2 700 грн 00 коп. Рішення суду мотивовано тим, що вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, перевищує виплачений ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позивачу розмір страхового відшкодування, а тому з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. ОСОБА_2 вказує, що він застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник транспортного засобу Volkswagen, р.н. НОМЕР_1 , у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» і згідно з полісом №ЕР-223849196 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхова сума за шкоду, завдану майну, складає 160 000 грн, розмір франшизи - 3 200 грн. Позивач вважає, що порядок відшкодування завданої йому шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і страховик у випадку пошкодження транспортного засобу повинен відшкодувати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах суми страхового відшкодування.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач вказує, що сам факт виплати страховиком 64 168,22 грн не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати решту збитків. Зауважує, що ОСОБА_2 придбав найдешевший варіант страхового полісу, який передбачає високу франшизу та застосування коефіцієнтів зносу транспортного засобу, що значно зменшують суми страхового відшкодування. За доводами позивача, відповідач не вказує, що в зазначеній ним постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі 3125/1216/20 суд прямо зазначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (відшкодуванням). Крім того, вважає, що наведена відповідачем судова практика стосується правовідносин, які не є подібними до спірних у цій справі. ОСОБА_1 звертає увагу, що ОСОБА_2 фактично відмовляється покрити навіть ту частину збитків, яка не відшкодовується страхувальником, - франшизу, вважаючи, що цей тягар відповідальності має також лягти на страховика чи позивача, як потерпілу особу.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Toyota Camry, 2015 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.7, 8).

Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду 18 липня 2025 року о 15:00 год. в с. Трисвятська Слобода по вул. Лісова (в напрямку руху від траси М01 до пр. Чернігівський) ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, пояснивши що під час руху помітив на дорозі дикого звіра (змію) та вирішив від`їхати назад, щоб не допустити наїзду, при цьому не переконався в безпечності такого маневру (не перевірив наявність позаду іншого транспортного засобу) та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Camry (а.с. 9).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen, р.н. НОМЕР_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування (а.с.10, 11).

Актом виконаних робіт №ВДиСА-061430 від 07 серпня 2025 року підтверджується, що ТОВ «Віді Автострада» провело дефектування авто Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість послуги становить 2 700 грн, які були сплачені позивачем (а.с.15-16).

Відповідно до рахунку №ВДиС-0044389 від 07 серпня 2025 року вартість товарів та робіт на автомобіль Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 160 859,50 грн (а.с.17).

ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» для оцінки матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, вартість якої становить 6 000 грн, які були сплачені замовником (а.с. 12, 13).

Відповідно до Висновків щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, № 353/08-25 від 08 серпня 2025 року ринкова вартість автомобіля Toyota Camry, р.н. НОМЕР_2 , до моменту ДТП становить 584 523,80 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Camry, р.н. НОМЕР_2 , становить 87 018,30 грн; вартість матеріального збитку без урахування ПДВ, завданого власнику вказаного автомобіля, становить 72 515,25 грн; вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу без урахування фізичного зносу вузлів і деталей (з урахуванням ПДВ), на момент проведення дослідження, становить 142 020,44 грн (а.с.18-44).

09 жовтня 2025 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 64 168,22 грн (а.с.49).

Позивач здійснив частковий відновлювальний ремонт належного йому автомобіля на суму 122 088,69 грн, що підтверджується Рахунком № ВДиС-0059123 від 10 жовтня 2025 року та Актом виконаних робіт №ВДиСА-068802 від 06 грудня 2025 року (а.с. 45,46), які були сплачені позивачем (а.с. 47, 48).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування може бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст.980 ЦК України).

Згідно із ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ч. 2 ст.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У частині 1 статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, а ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило ОСОБА_1 страхову виплату в розмірі 64 168,22 грн.

Водночас матеріали справи не містять договору (поліса) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на який посилаються сторони, а також не містять розрахунку страхової виплати, рішення страховика про визначення її розміру або інших документів, які б давали можливість встановити підстави та порядок визначення страховиком саме цієї суми - 64 168,22 грн.

Отже, матеріалами справи не підтверджено, що виплачена страховиком сума є повним розміром страхової виплати, яка відповідно до закону та умов страхування належала потерпілому за спірним страховим випадком, а також не встановлено причин, з яких страховиком визначено саме такий її розмір.

Сам факт здійснення страховиком виплати у зазначеній сумі не свідчить про те, що вся інша частина завданої шкоди, яка не була фактично відшкодована страховиком, підлягає стягненню саме з особи, відповідальність якої застрахована.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскільки страховик не залучений до участі в справі як відповідач, заявлення позову про відшкодування невідшкодованих збитків, завданих внаслідок ДТП, до винуватця ДТП, відповідальність якого застрахована в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», є передчасним.

Встановлення факту вини ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди саме по собі не є достатньою підставою для задоволення заявленої до нього вимоги у визначеному позивачем розмірі, оскільки у спірних правовідносинах необхідно враховувати спеціальний механізм відшкодування шкоди за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції, поклавши на відповідача обов`язок сплатити різницю між визначеною позивачем вартістю відновлювального ремонту та фактично отриманою від страховика сумою, не встановив належним чином правову природу такої різниці та не з`ясував, чи є вона тією частиною шкоди, за яку відповідно до статті 1194 ЦК України має відповідати саме відповідач.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_2 77 852,22 грн не відповідає встановленим у справі обставинам та зроблений за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

За наведених обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір у розмірі 1816,8 грн за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2026 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1816 грн 80 коп. за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючи: Судді: