Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №751/3178/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/3178/25

Головуючий у першій інстанції - Топіха Р. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/192/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В., Зеляк Ю.Г., Хілик М.О.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Чернігівський обласний центр зайнятості

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова у складі судді Топіхи Р.М. від 07 травня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в якому просила: скасувати наказ Чернігівського обласного центру зайнятості від 21.01.2025 року № 31-к про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості; стягнути з Чернігівського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.01.2025 року до дня поновлення на роботі. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона не є державним службовцем, і перебувала у трудових відносинах із відповідачем з 04.11.2023 року, на посадах в підрозділі інформаційних технологій. Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 21.01.2025 року № 31-к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади, на підставі п. 4 статті 40 КЗпП України, та листом від 27.01.2025 року повідомлено про повернення коштів у сумі 17 212 грн. 18 коп. за відпустку, надану згідно наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 02.12.2020 року № 206-в "Про відпустки". Позивач вважає, що її звільнення є незаконним і таким, що порушує вимоги чинного законодавства України. Позивач вказувала, що приймаючи до уваги агресію проти України, вона 09.11.2024 року разом із дітьми перетнула кордон, і згідно з договором від 09.12.2024 року, поселилася в Англії. 08.01.2025 року ОСОБА_1 на ім`я директора Чернігівського обласного центру зайнятості направила заяву з проханням надати їй відпустку без збереження заробітної плати, для забезпечення безпеки життя та здоров`я її дітей, віком 7 та 4 роки. 09.01.2025 року листом відповідача було повідомлено, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку із збільшенням навантаження, оскільки з 5 штатних одиниць відділу ІТ та електронних сервісів Центру зайнятості працює тільки три. У відповідь на відмову, позивач повідомила відповідача, що вона готова приступити до виконання посадових обов`язків з 13.01.2025 року дистанційно, на підставі статті 60-2 КЗпП України, враховуючи можливість виконання своїх основних функціональних обов`язків та попереднього досвіду застосування подібної практики у Чернігівському обласному центрі зайнятості. Позивач зазначала, що на її звернення відповідач листом від 14.01.2025 року надав відповідь, що у Чернігівському обласному центрі зайнятості дистанційна форма роботи була запроваджена з 25.02.2022 року по 09.05.2022 року, в межах вимушеного простою, що є порушенням статті 34 КЗпП України, та було вказано про необхідність приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 13.01.2025 року, при цьому, акцентовано увагу, що виконання багатьох завдань, передбачених посадовою інструкцією, вимагає присутності на робочому місці і не дозволяє виконувати роботу дистанційно. У результаті відсутності можливості позивача ОСОБА_1 фізично бути присутньою на робочому місці у приміщенні Чернігівського обласного центру зайнятості, наказом відповідача від 21.01.2025 року №31-к, ОСОБА_1 21.01.2025 року було звільнено із займаної посади, на підставі п.4 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає, що ненадання їй відпустки без збереження заробітної плати, та не переведення її на дистанційну форму роботи, звільнення її з роботи та припинення з нею трудових відносин, призвело до порушення її прав, передбачених Законом України ''Про відпустки'', Кодексом законів про працю України.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07.05.2025 року, відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07.05.2025 року та повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що позивач не заперечує проти того, що вона була відсутня на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року. При цьому, як зазначає апелянт, її відсутність на роботі має поважні причини, оскільки 08.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про продовження терміну дії відпустки без збереження заробітної плати, на підставі ч.3 статті 12 Закону України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану'', а також 13.01.2025 року позивач направила на офіційну пошту відповідача пояснювальну записку. Проте, відповідачем Чернігівським обласним центром зайнятості не було погоджено надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач не могла не розуміти, що її відсутність на робочому місці не може не спричинити несприятливі для неї наслідки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок того, що позивач систематично не з`являлась на робочому місці, дні її відсутності визнані роботодавцем прогулами, і відповідач при цьому правомірно відреагував на відсутність ОСОБА_1 на роботі, шляхом видання наказу про звільнення, через відсутність працівника на роботі. Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не врахована позиція Чернігівського апеляційного суду у справі № 751/7213/23 від 04.06.2024 року. За доводами апелянта, відсутність на роботі у зв`язку з виїздом за кордон, викликаним воєнною агресією, з метою забезпечення життя та здоров`я особи та її дітей, є поважною причиною неявки на роботу. Апелянт стверджує, що звільнення за прогул допускається при відсутності працівника на роботі виключно без поважних причин, проте, в разі наявності поважних причин відсутності, таке звільнення недопустиме. Доводи апеляційної скарги вказують, що наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 з роботи є протиправним, не грунтується на вимогах законодавства, тому він підлягає скасуванню, із поновленням ОСОБА_1 на займаній нею посаді. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не навів мотивів відхилення даних аргументів, чим порушив право позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівський обласний центр зайнятості просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , та залишити без змін законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 07.05.2025 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Авраменко Г.М. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представники Чернігівського обласного центру зайнятості - Чаус М.В., Кожушко О.В. просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, при цьому, рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07.05.2025 року - залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилась. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 05.01.2023 року № 02-к було призначено за переведенням 05.01.2023 року ОСОБА_1 на посаду провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості. Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 15.01.2021 року № 13-к ''Про надання відпустки ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 15.01.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 05.10.2023 року № 138-в, ОСОБА_1 було надано з 09 по 18 жовтня 2023 року додаткову відпустку на період настановних занять як студентці 1 курсу Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка тривалістю 10 календарних днів (а.с.47).

Як вбачається із наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 12.10.2023 року № 141-в, ОСОБА_1 , на підставі її заяви, було надано додаткову оплачувану відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2021 рік тривалістю 10 календарних днів з 19 по 28 жовтня 2023 року (а.с.48).

Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 23.10.2023 року № 147-в, ОСОБА_1 на підставі її заяви, було надано додаткову оплачувану відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2023 рік тривалістю 10 календарних днів з 30 жовтня по 08 листопада 2023 року (а.с.49).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 10.11. 2023 року № 156-в, ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії як студентці заочної форми навчання 1 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка тривалістю 20 календарних днів з 13 листопада по 02 грудня 2023 року (а.с.50).

З 04 грудня по 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, за 2023 рік тривалістю 15 календарних днів, на підставі наказу № 165-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 01.12.2023 року (а.с.51).

З 11 січня по 20 січня 2024 року ОСОБА_1 перебувала у додатковій відпустці, як однин з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2024 рік тривалістю 10 календарних днів, відповідно до наказу № 5-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 10.01.2024 року (а.с.52).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 22.01.2024 року № 23-к, ОСОБА_1 була надана відпустка без збереження заробітної плати, як матері дитини, яка потребує домашнього догляду до досягнення дитиною шестирічного віку, тривалістю 178 календарних днів з 22 січня по 17 липня 2024 року (а.с.53).

Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 16.07.2024 року № 194-к, ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати, як такій, яка виїхала за межі території України, тривалістю 25 календарних днів, з 18 липня по 11 серпня 2024 року (а.с.54).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 08.08.2024 року № 222-к, ОСОБА_1 була надана відпустка без збереження заробітної плати, як такій, яка виїхала за межі України, тривалістю 65 календарних днів, з 12 серпня по 15 жовтня 2024 року (а.с.55).

Згідно з наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 28.10.2024 року № 147-в, ОСОБА_1 була надана додаткова оплачувана відпустка на період підготовки до захисту дипломної роботи, як студентці заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка, тривалістю 13 календарних днів, з 28 жовтня по 09 листопада 2024 року (а.с.56).

З 11 листопада по 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 була надана додаткова відпустка на період складання сесії як студентці заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г.Шевченка тривалістю 20 календарних днів, згідно наказу № 152-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 11.11.2024 року (а.с.57).

З 02 грудня по 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 перебувала у додатковій оплачуваній відпустці для підготовки та захисту дипломного проекту (підготовка та проведення експериментального навчання з метою апробації розробленої методики), як студентка заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка, тривалістю 10 календарних днів, згідно наказу № 161-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 02.12.2024 року (а.с.58).

Як вбачається із наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 12.12.2024 року №164-в, ОСОБА_1 була надана додаткова відпустка для складання державних іспитів (складання кваліфікаційних іспитів (атестації), як студентці заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка, тривалістю 20 календарних з 12 грудня по 31 грудня 2024 року (а.с.59).

Згідно із наказом від 01.01.2025 року № 1-в, ОСОБА_1 надана додаткова оплачувана відпустка, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2025 рік тривалістю 10 календарних днів, з 01 по 10 січня 2025 року (а.с.60).

Відповідно до договору забезпеченої короткострокової оренди від 09.12. 2024 року, ОСОБА_1 є орендарем нерухомості: Ормонд Роунд 4 Гайт СТ21 60N, термін оренди 12 місяців починаючи з 15.12.2024 року, орендодавець Беверлі Темпест 2 Сент Хільдас Роуд Гайт, СТ21 6HF, Англія, Уельс.

08.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора Чернігівського обласного центру зайнятості про надання відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом, тривалістю 26 календарних днів з 13 січня 2025 року (а.с.61).

Листом від 09.01.2025 року № 10/107-25, направленим відповідачем на електронну адресу ОСОБА_1 на її заяву від 08.01.2025 року, надано відповідь, що фактично ОСОБА_1 відсутня на роботі з 09.10.2023 року. Відпустки, передбачені законодавством і які повинні надаватися в обов`язковому порядку, їй надані. Повідомлено, що із п`яти штатних працівників відділу ІТ та електронних сервісів (інформаційних технологій) Чернігівського обласного центру зайнятості, працює три, враховуючи відсутність ОСОБА_1 і мобілізацію одного працівника, навантаження на працівників значно збільшено, що ускладнює забезпечення відповідної роботи відділом. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 було повідомлено, що їй не погоджено надання відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року, тому після закінчення додаткової відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, ОСОБА_1 необхідно приступити до виконання своїх обов`язків з 13.01.2025 року (а.с.62).

10.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора Чернігівського обласного центру зайнятості, у якій просить, у відповідності до статті 60-2 КЗпП України, перевести її на дистанційну форму роботи, за якої вона буде мати змогу виконувати роботу у будь-якому місці з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, із забезпеченням надання детального звіту щодо виконання поставлених задач і функціональних обов`язків (а.с.63).

Листом від 10.01.2025 року № 10/138-25, направленим відповідачем на електронну адресу позивача ОСОБА_1 , Чернігівський обласний центр зайнятості повідомив, що в Чернігівському обласному центрі зайнятості дистанційна робота була запроваджена з 25.02.2022 року по 09.05.2022 року, в межах вимушеного простою. На сьогодні Чернігівський обласний центр зайнятості працює у звичайному режимі. Було звернуто увагу, що виконання багатьох завдань та обов`язків, передбачених посадовою інструкцією ОСОБА_1 , вимагає присутності безпосередньо в приміщеннях обласного центру зайнятості та підпорядкованих підрозділів і не дозволяє виконувати роботу дистанційно. Було наголошено, що після закінчення додаткової відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, яка закінчується 10.01.2025 року, ОСОБА_1 необхідно приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 13.01.2025 року (а.с.64).

13.01.2025 року працівниками Чернігівського обласного центру зайнятості було складено акт про те, що 13.01.2025 року станом на 08 год. 10 хв. провідний інженер з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 , не приступила до роботи після закінчення додаткової відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, з невідомих причин (а.с.65).

Відповідно до актів від 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року, складених працівниками Чернігівського обласного центру зайнятості, у зазначені вище хронологічні дати, провідний інженер з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 , була відсутня на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., без поважних причин (а.с.66-72).

13.01.2025 року, 15.01.2025 року, 20.01.2025 року на електронну адресу ОСОБА_1 , Чернігівським обласним центром зайнятості були направлені листи, із проханням надати письмові пояснення з приводу її відсутності на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року (а.с.73, 74, 75).

13.01.2025, 16.01.2025, 20.01.2025 року ОСОБА_1 надала відповідачу письмові пояснення із зазначенням про те, що беручи до уваги загрозу, пов`язану із війною, тривожний емоційний стан та нестабільний психологічний стан дітей, задля забезпечення безпеки життя та здоров`я дітей віком 7 та 4 років, вона вимушена була перебувати за межами Чернігівської області під час відпустки, у зв`язку з навчанням. Повідомляє, що листом від 12.01.2025 року для захисту своїх прав, інтересів та розгляду спірного питання, вона звернулася до Державного центру зайнятості (а.с.76, 78, 79).

Листом від 14.01.2025 року № 10/164-25 Чернігівський обласний центр зайнятості повідомив ОСОБА_1 про те, що листом відповідача від 10.01.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні дистанційного режиму роботи та наголошено про необхідність приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 13.01.2025 року. З 13.01.2025 року ОСОБА_1 відсутня на робочому місці без поважних причин, про що складено відповідні акти, і що є підставою для звільнення за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.80-81).

Як вбачається із наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 20.01.2025 року № 29-к, дні відсутності ОСОБА_1 на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року визнано прогулами без поважних причин. Застосовано до ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин, за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а.с.82).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 21.01.2025 року № 31-к, ОСОБА_1 провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості, 21.01.2025 року звільнено за прогул без поважних причин, згідно п. 4 статті 40 КЗпП України (а.с.85).

Із супровідного листа від 21.01.2025 року № 10/219-25 вбачається, що на електронну адресу ОСОБА_1 відповідачем надсилалась копія наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 21.01.2025 року № 31-к ''Про звільнення ОСОБА_1 '', розрахунковий лист (а.с.86).

Відповідно до акту від 21.01.2025 року, складеного та засвідченого працівниками Чернігівського обласного центру зайнятості, копія наказу про звільнення та розрахунковий лист направлялись ОСОБА_1 різними засобами: на електронну пошту, рекомендованим листом на її адресу, шляхом надсилання фотокопій у мобільні месенджери ''Viber'' та ''Telegram'' (а.с.87, 88, 89).

18.02.2025 року ОСОБА_1 зверталась до Чернігівського обласного центру зайнятості із заявою щодо внесення запису до трудової книжки про її звільнення (а.с.97).

Листом від 27.02.2025 року № В-3/13-15 Чернігівського обласного центру зайнятості, направленим на електронну адресу ОСОБА_1 , було повідомлено, що запис до її трудової книжки внесено на підставі наказу від 21.01.2025 року № 31-к ''Про звільнення ОСОБА_1 '' (а.с.97, зворот).

Посадовою інструкцією провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості, затвердженою директором Чернігівського обласного центру зайнятості 05.10.2023 року, і з якою 05.10.2023 року була ознайомлена ОСОБА_1 , не передбачено виконання роботи дистанційно, при цьому, виконання завдань та обов`язків вимагає присутності безпосередньо на робочому місці спеціаліста (а.с.93-95).

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 07.05.2025 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходячи із фактичних, документально підтверджених обставин справи, а також норм права, які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що дистанційна робота стосується правовідносин між роботодавцем та працівником і запроваджується договором про дистанційну роботу, а за певних обставин, може запроваджуватися відповідним наказом роботодавця без укладання такого договору. При цьому, суд першої інстанції вказав, що позивач не заперечує проти того, що вона була відсутня на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року, проте наполягає на поважності причин своєї відсутності на роботі, посилаючись на те, що 08.01.2025 року вона звернулася із заявою про продовження терміну дії відпустки без збереження заробітної плати, на підставі ч.3 статті 12 Закону України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", а також 13.01.2025 року вона направила на офіційну пошту відповідача пояснювальну записку. Проте, директором Чернігівського обласного центру зайнятості не було погоджено надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не могла не розуміти, що її відсутність на робочому місці не може не потягнути несприятливі для неї наслідки. Внаслідок того, що позивач систематично, у вказані дати, не з`являлась на робочому місці, ці дні її відсутності визнані роботодавцем прогулами, і відповідач правомірно відреагував на відсутність на роботі ОСОБА_1 , шляхом видання наказу про її звільнення, через відсутність на роботі без поважних причин. Суд першої інстанції вказав у оскаржуваному рішенні від 07.05.2025 року, що з огляду на закінчення відпустки позивача, та тієї обставини, що ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність приступити до роботи, у неї виник обов`язок приступити до роботи 13.01.2025 року, який позивач не виконала. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що позивач не заперечує проти того, що вона була відсутня на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року. При цьому, як зазначає апелянт, її відсутність на роботі має поважні причини, оскільки 08.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про продовження терміну дії відпустки без збереження заробітної плати, на підставі ч.3 статті 12 Закону України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану'', а також 13.01.2025 року позивач направила на офіційну пошту відповідача пояснювальну записку. Проте, відповідачем Чернігівським обласним центром зайнятості не було погоджено надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач не могла не розуміти, що її відсутність на робочому місці не може не спричинити несприятливі для неї наслідки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок того, що позивач систематично не з`являлась на робочому місці, дні її відсутності визнані роботодавцем прогулами, і відповідач при цьому правомірно відреагував на відсутність ОСОБА_1 на роботі, шляхом видання наказу про звільнення, через відсутність працівника на роботі. Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції не врахована позиція Чернігівського апеляційного суду у справі № 751/7213/23 від 04.06.2024 року. За доводами апелянта, відсутність на роботі у зв`язку з виїздом за кордон, викликаним воєнною агресією, з метою забезпечення життя та здоров`я особи та її дітей, є поважною причиною неявки на роботу. Апелянт стверджує, що звільнення за прогул допускається при відсутності працівника на роботі виключно без поважних причин, проте, в разі наявності поважних причин відсутності, таке звільнення недопустиме. Доводи апеляційної скарги вказують, що наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 з роботи є протиправним, не грунтується на вимогах законодавства, тому він підлягає скасуванню, із поновленням ОСОБА_1 на займаній нею посаді. Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні не навів мотивів відхилення даних аргументів, чим порушив право позивача.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч.6 статті 43 Конституції України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17, провадження № 61-72св17, вказано, що ''прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17 (провадження № 61-37729св18), від 11 квітня 2024 року у справі № 127/29246/22 (провадження № 61-13250св23) зазначено, що: ''при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.''

У постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 212/9516/19 (провадження № 61-14592св21) зроблено висновок, що: ''прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.''

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України ''Про правовий режим воєнного стану'', діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану''.

15.03.2022 року прийнято Закон України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану'', який визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України ''Про правовий режим воєнного стану''.

Частинами першою та другою статті 1 Закон України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану'' встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Відповідно до статті 12 Закону України ''Про правовий режим воєнного стану'', яка діяла в редакції до 19.07.2022 року, у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України ''Про відпустки''.

19.07.2022 року статтю даного 12 Закону було викладено у новій редакції, частинами 2-4 якої передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов`язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України ''Про відпустки''.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 05.01.2023 року № 02-к було призначено за переведенням 05.01.2023 року ОСОБА_1 на посаду провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості. Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 15.01.2021 року № 13-к ''Про надання відпустки ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 15.01.2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 05.10.2023 року № 138-в, ОСОБА_1 було надано з 09 по 18 жовтня 2023 року додаткову відпустку на період настановних занять як студентці 1 курсу Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка тривалістю 10 календарних днів (а.с.47).

Як вбачається із наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 12.10.2023 року № 141-в, ОСОБА_1 , на підставі її заяви, було надано додаткову оплачувану відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2021 рік тривалістю 10 календарних днів з 19 по 28 жовтня 2023 року (а.с.48).

Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 23.10.2023 року № 147-в, ОСОБА_1 на підставі її заяви, було надано додаткову оплачувану відпустку, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2023 рік тривалістю 10 календарних днів з 30 жовтня по 08 листопада 2023 року (а.с.49).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 10.11. 2023 року № 156-в, ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії як студентці заочної форми навчання 1 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету "Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка тривалістю 20 календарних днів з 13 листопада по 02 грудня 2023 року (а.с.50).

З 04 грудня по 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами, за 2023 рік тривалістю 15 календарних днів, на підставі наказу № 165-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 01.12.2023 року (а.с.51).

З 11 січня по 20 січня 2024 року ОСОБА_1 перебувала у додатковій відпустці, як однин з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2024 рік тривалістю 10 календарних днів, відповідно до наказу № 5-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 10.01.2024 року (а.с.52).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 22.01.2024 року № 23-к, ОСОБА_1 була надана відпустка без збереження заробітної плати, як матері дитини, яка потребує домашнього догляду до досягнення дитиною шестирічного віку, тривалістю 178 календарних днів з 22 січня по 17 липня 2024 року (а.с.53).

Наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 16.07.2024 року № 194-к, ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати, як такій, яка виїхала за межі території України, тривалістю 25 календарних днів, з 18 липня по 11 серпня 2024 року (а.с.54).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 08.08.2024 року № 222-к, ОСОБА_1 була надана відпустка без збереження заробітної плати, як такій, яка виїхала за межі України, тривалістю 65 календарних днів, з 12 серпня по 15 жовтня 2024 року (а.с.55).

Згідно з наказом Чернігівського обласного центру зайнятості від 28.10.2024 року № 147-в, ОСОБА_1 була надана додаткова оплачувана відпустка на період підготовки до захисту дипломної роботи, як студентці заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка, тривалістю 13 календарних днів, з 28 жовтня по 09 листопада 2024 року (а.с.56).

З 11 листопада по 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 була надана додаткова відпустка на період складання сесії як студентці заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г.Шевченка тривалістю 20 календарних днів, згідно наказу № 152-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 11.11.2024 року (а.с.57).

З 02 грудня по 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 перебувала у додатковій оплачуваній відпустці для підготовки та захисту дипломного проекту (підготовка та проведення експериментального навчання з метою апробації розробленої методики), як студентка заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка, тривалістю 10 календарних днів, згідно наказу № 161-в Чернігівського обласного центру зайнятості від 02.12.2024 року (а.с.58).

Як вбачається із наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 12.12.2024 року №164-в, ОСОБА_1 була надана додаткова відпустка для складання державних іспитів (складання кваліфікаційних іспитів (атестації), як студентці заочної форми навчання 2 курсу магістратури філологічного факультету Національного університету ''Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка, тривалістю 20 календарних з 12 грудня по 31 грудня 2024 року (а.с.59).

Згідно із наказом від 01.01.2025 року № 1-в, ОСОБА_1 надана додаткова оплачувана відпустка, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, за 2025 рік тривалістю 10 календарних днів, з 01 по 10 січня 2025 року (а.с.60).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що у вищезазначені хронологічні періоди відповідач надавав позивачу ОСОБА_1 , згідно із її заявами, відповідні відпустки, в тому числі, і відпустку тривалістю 90 календарних днів, передбачену приписами частини четвертої статті 12 Закону України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану''.

08.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора Чернігівського обласного центру зайнятості про надання відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом, тривалістю 26 календарних днів з 13 січня 2025 року (а.с.61).

Листом від 09.01.2025 року № 10/107-25, направленим відповідачем на електронну адресу ОСОБА_1 на її заяву від 08.01.2025 року, надано відповідь, що фактично ОСОБА_1 відсутня на роботі з 09.10.2023 року. Відпустки, передбачені законодавством і які повинні надаватися в обов`язковому порядку, їй надані. Повідомлено, що із п`яти штатних працівників відділу ІТ та електронних сервісів (інформаційних технологій) Чернігівського обласного центру зайнятості, працює три, враховуючи відсутність ОСОБА_1 і мобілізацію одного працівника, навантаження на працівників значно збільшено, що ускладнює забезпечення відповідної роботи відділом. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 було повідомлено, що їй не погоджено надання відпустки без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року, тому після закінчення додаткової відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, ОСОБА_1 необхідно приступити до виконання своїх обов`язків з 13.01.2025 року (а.с.62).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що у вищезазначені хронологічні періоди відповідач надавав позивачу ОСОБА_1 , згідно із її заявами, відповідні відпустки, в тому числі, і відпустку тривалістю 90 календарних днів, передбачену приписами частини четвертої статті 12 Закону України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану'', в ході судового розгляду даної справи не встановлено неправомірності дій відповідача щодо непогодження надання відпустки позивачу без збереження заробітної плати, у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року.

10.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора Чернігівського обласного центру зайнятості, у якій просить, у відповідності до статті 60-2 КЗпП України, перевести її на дистанційну форму роботи, за якої вона буде мати змогу виконувати роботу у будь-якому місці з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, із забезпеченням надання детального звіту щодо виконання поставлених задач і функціональних обов`язків (а.с.63).

Листом від 10.01.2025 року № 10/138-25, направленим відповідачем на електронну адресу позивача ОСОБА_1 , Чернігівський обласний центр зайнятості повідомив, що в Чернігівському обласному центрі зайнятості дистанційна робота була запроваджена з 25.02.2022 року по 09.05.2022 року, в межах вимушеного простою. На сьогодні Чернігівський обласний центр зайнятості працює у звичайному режимі. Було звернуто увагу, що виконання багатьох завдань та обов`язків, передбачених посадовою інструкцією ОСОБА_1 , вимагає присутності безпосередньо в приміщеннях обласного центру зайнятості та підпорядкованих підрозділів і не дозволяє виконувати роботу дистанційно. Було наголошено, що після закінчення додаткової відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, яка закінчується 10.01.2025 року, ОСОБА_1 необхідно приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 13.01.2025 року (а.с.64).

Посадовою інструкцією провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості, затвердженою директором Чернігівського обласного центру зайнятості 05.10.2023 року, і з якою 05.10.2023 року була ознайомлена ОСОБА_1 , не передбачено виконання роботи дистанційно, при цьому, виконання завдань та обов`язків вимагає присутності безпосередньо на робочому місці спеціаліста (а.с.93-95).

В ході судового розгляду даної справи предметом дослідження та перевірки суду було питання надання можливості відповідачем позивачу ОСОБА_1 виконувати свої трудові обов`язки у дистанційному режимі. При цьому, апеляційним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 03.03.2026 року у справі № 758/9037/24, провадження № 61-7644св25.

Судом встановлено, що посадовою інструкцією провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості, затвердженою директором Чернігівського обласного центру зайнятості 05.10.2023 року, і з якою 05.10.2023 року була ознайомлена ОСОБА_1 (а.с.93-95), не передбачено можливості виконання даної роботи в дистанційному порядку. При цьому, стороною позивача в ході судового розгляду даної справи, не було доведено наявності узгоджених домовленостей між нею та роботодавцем щодо виконання покладених на неї посадових обов`язків дистанційно. Ключову роль відіграють характер роботи, наявність комунікації між сторонами та реальна можливість виконання обов`язків. Згідно матеріалів справи, 10.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до директора Чернігівського обласного центру зайнятості, у якій просить, у відповідності до статті 60-2 КЗпП України, перевести її на дистанційну форму роботи. Проте, вказана заява позивача не спростовує того факту, що дистанційний режим роботи між працівником та роботодавцем повинен бути погоджений, і відсутність такого погодження не зобов`язує роботодавця забезпечувати дистанційний режим роботи. Гіпотетична можливість працівника повністю чи частково виконувати роботу дистанційно, без існування погодження з роботодавцем, не створює для роботодавця обов`язку забезпечити працівнику такий дистанційний режим роботи.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення сторони відповідача щодо неможливості виконання ОСОБА_1 у дистанційному режимі завдань та обов`язків, передбачених посадовою інструкцією провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості (а.с.184-185), із детальним викладенням обґрунтування даної позиції сторони відповідача.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2, ч.3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У контексті вищезазначеного, стороною позивача не надано жодних заперечень щодо позиції сторони відповідача про неможливість виконання ОСОБА_1 у дистанційному режимі завдань та обов`язків, передбачених посадовою інструкцією провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості. Позивачем не спростовано належними та достатніми доказами, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, висновок суду щодо неможливості виконання ОСОБА_1 у дистанційному режимі завдань та обов`язків, передбачених посадовою інструкцією провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.01.2025 року працівниками Чернігівського обласного центру зайнятості було складено акт про те, що 13.01.2025 року станом на 08 год. 10 хв. провідний інженер з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 , не приступила до роботи після закінчення додаткової відпустки, як одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, з невідомих причин (а.с.65).

Відповідно до актів від 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року, складених працівниками Чернігівського обласного центру зайнятості, у зазначені вище хронологічні дати, провідний інженер з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 , була відсутня на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., без поважних причин (а.с.66-72).

13.01.2025 року, 15.01.2025 року, 20.01.2025 року на електронну адресу ОСОБА_1 , Чернігівським обласним центром зайнятості були направлені листи, із проханням надати письмові пояснення з приводу її відсутності на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року (а.с.73, 74, 75).

13.01.2025, 16.01.2025, 20.01.2025 року ОСОБА_1 надала відповідачу письмові пояснення із зазначенням про те, що беручи до уваги загрозу, пов`язану із війною, тривожний емоційний стан та нестабільний психологічний стан дітей, задля забезпечення безпеки життя та здоров`я дітей віком 7 та 4 років, вона вимушена була перебувати за межами Чернігівської області під час відпустки, у зв`язку з навчанням. Повідомляє, що листом від 12.01.2025 року для захисту своїх прав, інтересів та розгляду спірного питання, вона звернулася до Державного центру зайнятості (а.с.76, 78, 79).

Листом від 14.01.2025 року № 10/164-25 Чернігівський обласний центр зайнятості повідомив ОСОБА_1 про те, що листом відповідача від 10.01.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні дистанційного режиму роботи та наголошено про необхідність приступити до виконання своїх посадових обов`язків з 13.01.2025 року. З 13.01.2025 року ОСОБА_1 відсутня на робочому місці без поважних причин, про що складено відповідні акти, і що є підставою для звільнення за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.80-81).

Як вбачається із наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 20.01.2025 року № 29-к, дні відсутності ОСОБА_1 на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року визнано прогулами без поважних причин. Застосовано до ОСОБА_1 за грубе порушення трудової дисципліни дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул без поважних причин, за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а.с.82).

Відповідно до наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 21.01.2025 року № 31-к, ОСОБА_1 провідного інженера з комп`ютерних систем відділу інформаційних технологій Чернігівського обласного центру зайнятості, 21.01.2025 року звільнено за прогул без поважних причин, згідно п. 4 статті 40 КЗпП України (а.с.85).

Із супровідного листа від 21.01.2025 року № 10/219-25 вбачається, що на електронну адресу ОСОБА_1 відповідачем надсилалась копія наказу Чернігівського обласного центру зайнятості від 21.01.2025 року № 31-к ''Про звільнення ОСОБА_1 '', розрахунковий лист (а.с.86).

Відповідно до акту від 21.01.2025 року, складеного та засвідченого працівниками Чернігівського обласного центру зайнятості, копія наказу про звільнення та розрахунковий лист направлялись ОСОБА_1 різними засобами: на електронну пошту, рекомендованим листом на її адресу, шляхом надсилання фотокопій у мобільні месенджери ''Viber'' та ''Telegram'' (а.с.87, 88, 89).

18.02.2025 року ОСОБА_1 зверталась до Чернігівського обласного центру зайнятості із заявою щодо внесення запису до трудової книжки про її звільнення (а.с.97).

Листом від 27.02.2025 року № В-3/13-15 Чернігівського обласного центру зайнятості, направленим на електронну адресу ОСОБА_1 , було повідомлено, що запис до її трудової книжки внесено на підставі наказу від 21.01.2025 року № 31-к ''Про звільнення ОСОБА_1 '' (а.с.97, зворот).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 07.05.2025 року, що позивач не заперечує проти того, що вона була відсутня на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року, проте вказує на поважні причини своєї відсутності на роботі, посилаючись на те, що 08.01.2025 року вона звернулася із заявою про продовження терміну дії відпустки без збереження заробітної плати на підставі статті 12 Закону України ''Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану'', а також 13.01.2025 року вона направила на офіційну пошту відповідача пояснювальну записку. При цьому, відповідачем, в межах діючого законодавства, не було погоджено надання позивачу ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року, та не було погоджено впровадження дистанційної роботи позивача. Позивач не могла не розуміти, що її відсутність на робочому місці не може не потягнути несприятливі для неї наслідки. З огляду на закінчення відпустки та тієї обставини, що ОСОБА_1 було повідомлено відповідачем про необхідність приступити до роботи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виник обов`язок приступити до виконання своїх трудових обов`язків 13.01.2025 року. Внаслідок того, що позивач була відсутня на роботі 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року, без поважних причин, суд першої інстанції дійшов висновку, що роботодавець правомірно визнав вищевказані дні відсутності позивача на роботі прогулами та відреагував на відсутність позивача на роботі без поважних причин шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 21.01.2025 року, за прогул без поважних причин, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 07.05.2025 року про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями: 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно керуватися тим, що передбаченим цією нормою Закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Отже, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а і встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно враховувати конкретні обставини і будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають його вину.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності.

Дані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2024 року в справі № 643/1959/22, від 20.12.2023 року у справі № 757/45015/20-ц.

Повно встановивши обставини справи, дослідивши всі доводи і заперечення сторін спору, надані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що роботодавець належно провів звільнення ОСОБА_1 , яка без достатніх та поважних причин була відсутня на робочому місці 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року, 20.01.2025 року, і тому звільнена з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому, відповідачем, в межах діючого законодавства, не було погоджено надання позивачу ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати у зв`язку з воєнним станом з 13.01.2025 року, та не було погоджено впровадження дистанційної роботи позивача.

В доводах апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не врахована позиція Чернігівського апеляційного суду у справі № 751/7213/23 від 04.06.2024 року.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 року у справі №233/2021/19 звернула увагу, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

У справі № 751/7213/23, на подібність якої посилається апелянт, з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди звернулась працівник закладу освіти, посилаючись на порушення гарантій, встановлених статтею 57-1 Закону України ''Про освіту''. Тобто, фактичні обставини у справі № 751/7213/23, є відмінними від обставин у даній справі.

Також необхідно зазначити, що відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, яка регламентує законність і обґрунтованість судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 07.05.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регулюють спірні правовідносини та на основі з`ясованих фактичних обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 - необхідно залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07.05.2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 07 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 18.09.2026 року.

Головуючий: Судді: