Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №750/1898/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1898/25

Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/61/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Хілик М.О.

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова

компанія "Кредит-Капітал"

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д. від 11 квітня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Чернігів, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив стягнути на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №40653-08/2023 від 31.08.2023 року в розмірі 70 100 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" зазначало, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 31.08.2023 року було укладено договір про надання фінансового кредиту №40653-08/2023, відповідно до умов якого, вказане Товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість в сумі 70 100 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 12 000 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками - 58 100 грн. ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 29.03.2024 року уклали договір факторингу №29032024, згідно з яким, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №40653-08/2023 від 31.08.2023 року. За даних обставин, позивач просив стягнути на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №40653-08/2023 від 31.08.2023 року в розмірі 70 100 грн., а також сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №40653-08/2023 від 31.08.2023 року в розмірі 70 100 грн., а також 2 422 грн. 40 коп., у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.06.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 року у цивільній справі №750/1898/25, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції від 11.04.2025 року ухвалено судом без повного та всебічного розгляду всіх матеріалів справи, при цьому, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального права та не враховані висновки постанов Верховного Суду. Апелянт ОСОБА_1 зауважує, що у поданій нею заяві про перегляд оскаржуваного заочного рішення суду вона вказувала, що будь-яких повідомлень про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", вона не отримувала. Вказані обставини виключили можливість її ознайомлення із позовом, складання та подання нею відзиву на позов, а також вона не приймала участі в судових засіданнях. Апелянт вказує, що судові повістки їй направлялись судом на поштову адресу, вказану позивачем. При цьому, повістки не були нею отримані, і повернулись до суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". За доводами апелянта, їй не відомо, чому поштою вказана така підстава невручення їй повістки, але це свідчить, що відповідач не була обізнана із існуванням справи. Апелянт зазначає, що позивач вказав у позові альтернативні засобу зв`язку із відповідачем, зокрема, номер мобільного телефону та електронну адресу, але суд першої інстанції цими засобами зв`язку не скористався, у зв`язку з чим, не були дотримані принципи рівності та змагальності. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не були досліджені умови договору, щодо їх відповідності пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%. Крім того, підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-1Х від 22.11.2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №3498-ІХ), стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" була доповнена частиною п`ятою, згідно якої, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. За доводами апелянта, судом першої інстанції не враховано, що відповідач є споживачем, а отже, слабкою стороною договору. При цьому, суд першої інстанції не дослідив умови укладеного відповідачем договору про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 від 31.08.2023 року із ТОВ "Аванс Кредит", зокрема, пункт 5.5. цього договору, яким визначені питання виконання договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин. Доводи апеляційної скарги стверджують, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ Торгово-промислової палати України. Оскільки воєнний стан в Україні визнаний форс-мажорною обставиною, що підтверджується загальним офіційним листом ТПП України від 28.02.2022 року, і вказаний лист адресовано необмеженому колу осіб, всім кого це стосується. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не були досліджені ці умови договору та вказані обставини, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин та є порушенням ч.5 статті 263 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги зазначають, що розрахунок заборгованості відповідача не підписаний, і суд першої інстанції не перевірив, чи виникло у фактора (позивача) право вимоги до відповідача за спірним договором. Витяг з реєстру боржників також не підписаний, і даний документ не передбачений договором факторингу. При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, апелянт вважає, що сума розміру відсотків за кредитом мала б бути зменшеною до розміру заборгованості по кредиту, а саме, до 12 000,00 грн. Зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, відповідач вважає, що сума стягнутих відсотків не повинна перевищувати 12 000,00 грн., а загальна сума задоволених вимог не має перевищувати 24 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а обґрунтоване заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 року у даній справі - залишити без змін.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.128, 129, 130), сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 31.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 у формі електронного документа, який було підписано відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатора W0459 (а.с.12, зворот - 21).

Згідно із п.1.1. даного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 12 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. вказаного договору визначено тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 31.08.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту - 24.08.2024.

Згідно п.1.4., п.п.1.4.1. зазначеного договору, тип процентної ставки: фіксована; процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.5. даного договору, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти - кожні 25 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.6. вказаного договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5167-80хх-хххх-3566 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно до п. 2.18. зазначеного договору, укладення договору відбувається згідно Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно із додатком №1 до вказаного вище договору, ТОВ "Аванс Кредит" та відповідач погодили графік платежів за кредитним договором (а.с.22, зворот - 24, зворот). Вказаний додаток підписаний директором ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем - за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0459.

Із заявки-анкети на отримання фінансового кредиту від 31.08.2023 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 було надано позикодавцю персональні дані та номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-3566 для перерахування суми кредиту (а.с.30, зворот - 32, зворот).

Відповідачем ОСОБА_1 також підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься основна інформація щодо умов кредитування (а.с.25, зворот - 29, зворот).

Факт перерахування коштів 31.08.2023 року в сумі 12 000 грн. на картку № НОМЕР_1 хх-хххх3566 підтверджується довідкою від сервісу онлайн платежів iPay.ua від 30.12.2024 року (а.с.35, зворот).

Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ "Аванс Кредит", клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №40653-08/2023 від 31.08.2023 року, ідентифікована ТОВ "Аванс Кредит". Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W0459 (а.с.40, зворот). Також у довідці вказані дата та рік народження відповідача, її РНОКПП, час відправки ідентифікатора позичальнику, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор.

Відповідно до розрахунку заборгованості по укладеному договору про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 від 31.08.2023 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить - 70 100 грн., та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12 000 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками - 58 100 грн. (а.с.36, зворот - 38, зворот).

29.03.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" (клієнт) та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" (фактор) укладено договір факторингу №29032024, за яким фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.42, зворот - 47).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року, ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №40653-08/2023 від 31.08.2023 року в загальній сумі 70 100 грн. (а.с.47, зворот).

Згідно з актом прийому-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 29.03.2024 року до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року, ТОВ "Аванс Кредит" передало, а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" прийняло реєстр боржників кількістю - 7 414, загальна сума заборгованості - 184 833 621,84 грн. (а.с.48, зворот).

Відповідно до платіжної інструкції від 01.04.2024 року, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перерахувало ТОВ "Аванс Кредит" плату за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року в сумі 5 158 898,63 грн. (а.с.49, зворот).

10.02.2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості (а.с.50, зворот).

Як вбачається із заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.04.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого ТОВ ''ФК "Кредит-Капітал" позову, суд першої інстанції зазначив, що факти виникнення між ТОВ "Аванс Кредит" та відповідачем кредитних правовідносин, отримання відповідачем та використання коштів, утворення заборгованості по оплаті тіла кредиту та процентів у межах строку кредитування, а також правонаступництво позивача, як кредитора, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Враховуючи, що фактично отримані та використані надані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, зобов`язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконала, протягом дії договору не сплачувала кредит вчасно та у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ''ФК "Кредит-Капітал" у повному обсязі, оскільки правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростована.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що у поданій нею заяві про перегляд оскаржуваного заочного рішення суду вона вказувала, що будь-яких повідомлень про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", вона не отримувала. Вказані обставини виключили можливість її ознайомлення із позовом, складання та подання нею відзиву на позов, а також вона не приймала участі в судових засіданнях. Апелянт вказує, що судові повістки їй направлялись судом на поштову адресу, вказану позивачем. При цьому, повістки не були нею отримані, і повернулись до суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". За доводами апелянта, їй не відомо, чому поштою вказана така підстава невручення їй повістки, але це свідчить, що відповідач не була обізнана із існуванням справи. Апелянт зазначає, що позивач вказав у позові альтернативні засобу зв`язку із відповідачем, зокрема, номер мобільного телефону та електронну адресу, але суд першої інстанції цими засобами зв`язку не скористався, у зв`язку з чим, не були дотримані принципи рівності та змагальності.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 11.04.2025 року, зважаючи на наступне.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (ч.2 статті 211 ЦПК України).

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша - четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до ч.5; п.2 ч.7; п.4 ч.8 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.3 ч.8 статті 128 ЦПК України).

Згідно відповіді № 1109269 від 11.02.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.62), ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_1 . За вказаною адресою судом першої інстанції двічі направлялась судова кореспонденція рекомендованими листами з повідомленням про вручення, а саме, 12.02.2025 року та 12.03.2025 року, проте, дані поштові відправлення повернулись на адресу суду першої інстанції із відміткою ''адресат відсутній за вказаною адресою'' (а.с.66, 73). Тобто, судом першої інстанції розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні призначався двічі: 12.03.2025 року та 11.04.2025 року. В жодне судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась. При цьому, за вказаною адресою ОСОБА_1 отримала копію заочного рішення суду першої інстанції від 11.04.2025 року (а.с.83).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в цьому випадку суду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 та у постановах Верховного Суду від 09.06.2026 у справі № 914/2382/25, від 09.06.2026 у справі № 910/14168/23, від 05.08.2026 року у справі № 911/1790/25.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою сприяння відповідачу у реалізації її процесуальних прав, після першої неявки відповідача в судове засідання 12.03.2025 року, судом було відкладено розгляд справи на 11.04.2025 року, тобто, відповідач викликалася до суду двічі, але не з`явилася в судові засідання.

Приймаючи до уваги зазначене вище, доводи апеляційної скарги щодо недотримання судом першої інстанції норм права відносно виклику відповідача в судове засідання суду першої інстанції, спростовуються вищезазначеними матеріалами цивільної справи. При розгляді справи 11.04.2025 року суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про день, час та місце розгляду судом першої інстанції справи №750/1898/25, оскільки судова повістка, направлена ОСОБА_1 , повторно повернулася до суду першої інстанції із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач вказав у позові альтернативні засобу зв`язку із відповідачем, зокрема, номер мобільного телефону та електронну адресу, але суд першої інстанції цими засобами зв`язку не скористався, у зв`язку з чим, не були дотримані принципи рівності та змагальності, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції від 11.04.2025 року. Оскільки суд може використати лише ті альтернативні засобу зв`язку з учасником справи, які особисто ним зазначені у поданій до суду заяві по суті справи. В даному випадку, виклики відповідача до судових засідань суду першої інстанції здійснювалися судом за адресою ОСОБА_1 , яка вказана позивачем у позовній заяві, а також у відповіді № 1109269 від 11.02.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.62). Згідно відповіді № 1109269 від 11.02.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.62), ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_1 .

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не були досліджені умови договору, щодо їх відповідності пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%. Крім того, підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-1Х від 22.11.2023 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №3498-ІХ), стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" була доповнена частиною п`ятою, згідно якої, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. За доводами апелянта, судом першої інстанції не враховано, що відповідач є споживачем, а отже, слабкою стороною договору. При цьому, суд першої інстанції не дослідив умови укладеного відповідачем договору про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 від 31.08.2023 року із ТОВ "Аванс Кредит", зокрема, пункт 5.5. цього договору, яким визначені питання виконання договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин. Доводи апеляційної скарги стверджують, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ Торгово-промислової палати України. Оскільки воєнний стан в Україні визнаний форс-мажорною обставиною, що підтверджується загальним офіційним листом ТПП України від 28.02.2022 року, і вказаний лист адресовано необмеженому колу осіб, всім кого це стосується. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не були досліджені ці умови договору та вказані обставини, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин та є порушенням ч.5 статті 263 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги зазначають, що розрахунок заборгованості відповідача не підписаний, і суд першої інстанції не перевірив, чи виникло у фактора (позивача) право вимоги до відповідача за спірним договором. Витяг з реєстру боржників також не підписаний, і даний документ не передбачений договором факторингу. При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, апелянт вважає, що сума розміру відсотків за кредитом мала б бути зменшеною до розміру заборгованості по кредиту, а саме, до 12 000,00 грн. Зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, відповідач вважає, що сума стягнутих відсотків не повинна перевищувати 12 000,00 грн., а загальна сума задоволених вимог не має перевищувати 24 000,00 грн.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію", на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 даного Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, згідно ч.12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного вище Закону регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Приписами ч.1, ч.2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України ''Про електронну комерцію'', цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно п.1, п.5 ч.1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 1-6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами статті 12 Закону України ''Про електронну комерцію'' регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Аналізуючи викладене вище, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті: 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Положеннями ч.2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 31.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 у формі електронного документа, який було підписано відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатора W0459 (а.с.12, зворот - 21).

Відповідачем ОСОБА_1 також підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься основна інформація щодо умов кредитування (а.с.25, зворот - 29, зворот). Зокрема, у вказаному документі зазначено, що: процентна ставка складає 2,50% в день, що становить 912,50% річних; загальні витрати за кредитом - 108 000 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 120 000 грн.; реальна річна процентна ставка - 133859,83 відсотків річних.

31.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 у формі електронного документа, який було підписано відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатора W0459 (а.с.12, зворот - 21). У вказаному договорі його сторонами було погоджено всі істотні умови укладеного договору щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки. Даний договір про надання фінансового кредиту є дійсним, у судовому порядку відповідачем не оскаржувався.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №40653-08/2023 від 31.08.2023 року, сума заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 58 100 грн. за період з 31.08.2023 року по 29.03.2024 року, яку просив стягнути позивач на свою користь із відповідача, обрахована наступним чином: перші 25 днів користування кредитом - за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом, а надалі - за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом, відповідно до п.1.4.1 укладеного 31.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту №40653-08/2023.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни, серед іншого, у розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" №1734-VII від 15.11.2016 року, який доповнено пунктом 17 такого змісту:

"17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5%;

- протягом наступних 120 днів - 1,5%".

Крім цього, статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено частиною п`ятою такого змісту:

"5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%."

Таким чином, відповідно до пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", тимчасово протягом 240 днів, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX від 22.11.2023 року, тобто, до 20.08.2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 року, включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року, включно).

На підставі ч.5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом №3498-IX, тобто, з 21.08.2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", не може перевищувати 1%.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №40653-08/2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 31.08.2023 року, тобто, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX від 22.11.2023 року, і даний кредитний договір продовжував діяти після набрання чинності цим Законом, тому на нього поширюється дія пункту 5 розділу I цього Закону.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним судом встановлено, що нарахування процентів за користування ОСОБА_1 кредитом за період з 31.08.2023 року по 29.03.2024 року (перші 25 днів - за ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом, а в подальшому - за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом), відповідає положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX від 22.11.2023 року, якими встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки протягом перших 120 днів (до 22.04.2024 року, включно), не може перевищувати 2,5%.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" (клієнт) та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" (фактор) укладено договір факторингу №29032024, за яким фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.42, зворот - 47).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року, ТОВ "ФК "Кредит - Капітал" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №40653-08/2023 від 31.08.2023 року в загальній сумі 70 100 грн. (а.с.47, зворот).

Згідно з актом прийому-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 29.03.2024 року до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року, ТОВ "Аванс Кредит" передало, а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" прийняло реєстр боржників кількістю - 7 414, загальна сума заборгованості - 184 833 621,84 грн. (а.с.48, зворот).

Відповідно до платіжної інструкції від 01.04.2024 року, ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перерахувало ТОВ "Аванс Кредит" плату за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року в сумі 5 158 898,63 грн. (а.с.49, зворот).

10.02.2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості (а.с.50, зворот).

Згідно із приписами статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ч.1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 статті 1077 ЦК України).

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" набув право вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 від 31.08.2023 року. Оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги вказують, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору по суті не враховано, що відповідач є споживачем, а отже, слабкою стороною договору. При цьому, як вважає апелянт, суд першої інстанції не дослідив умови укладеного відповідачем договору про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 від 31.08.2023 року із ТОВ "Аванс Кредит", зокрема, пункт 5.5. цього договору, яким визначені питання виконання договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин. Доводи апеляційної скарги стверджують, що доказом дії форс-мажорних обставин є документ Торгово-промислової палати України. Оскільки воєнний стан в Україні визнаний форс-мажорною обставиною, що підтверджується загальним офіційним листом ТПП України від 28.02.2022 року, і вказаний лист адресовано необмеженому колу осіб, всім кого це стосується. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не були досліджені ці умови договору та вказані обставини, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин та є порушенням ч.5 статті 263 ЦПК України. При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, апелянт вважає, що сума розміру відсотків за кредитом мала б бути зменшеною до розміру заборгованості по кредиту, а саме, до 12 000,00 грн. Зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, відповідач вважає, що сума стягнутих відсотків не повинна перевищувати 12 000,00 грн., а загальна сума задоволених вимог не має перевищувати 24 000,00 грн.

На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 11.04.2025 року, оскільки відповідно до положень статті 617 ЦК України, яка регламентує підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Отже, зміст статті 617 ЦК України свідчить про те, що особа звільняється саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку його виконання.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по договору про надання фінансового кредиту №40653-08/2023 від 31.08.2023 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за укладеним договором про надання фінансового кредиту, становить - 70 100 грн., та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 12 000 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками - 58 100 грн. (а.с.36, зворот - 38, зворот). Тобто, жодного виду можливої відповідальності за порушення зобов`язання за вказаним договором про надання фінансового кредиту, відповідачу ОСОБА_1 не нараховано. Крім того, апеляційний суд враховує, що заборгованість відповідача за нарахованими відсотками в сумі 58 100 грн., є заборгованістю за простроченими відсотками. Відсутні підстави для зменшення розміру відсотків до 12 000 грн., як про це вказує апелянт у апеляційній скарзі, оскільки мова йде не про поточні відсотки, а саме про прострочені відсотки, які нараховані внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору про надання фінансового кредиту.

Приймаючи до уваги наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 11.04.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі документально підтверджених з`ясованих фактичних обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2025 року - залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 квітня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 18.09.2026 року.

Головуючий: Судді: