Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №680/231/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/231/26

Провадження № 22-ц/820/1978/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року (суддя Яцина О. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У березні 2026 року ТОВ «Споживчий центр», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 20 липня 2025 року з ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір № 20.07.2025-100001495, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 14000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами строком на 217 днів. 27 липня 2025 року сторони уклади додатковий договір, яким збільшили кредит на 4000 грн. Кредитний договір з додатковим договором до нього ОСОБА_1 підписала електронним цифровим підписом. Взяті на себе за договором зобов`язання позичальник не виконала, у зв`язку з чим заборгованість складає 59480 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 18000 грн, проценти - 27620 грн, комісія за надання кредиту - 1620 грн, додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 3240 грн, неустойка - 9000 грн.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.07.2025-100001495 від 20 липня 2025 року у розмірі 50480 грн. В задоволенні вимог про стягнення неустойки відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в апеляційній скарзі просить його скасувати цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не врахував те, що позивач не надав належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на її користь, а також доказів наявності заборгованості саме в заявленому розмірі, які б відповідали вимогам процесуального закону. Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) та розрахунок заборгованості, складений позивачем, не можуть бути належними доказами на підтвердження заборгованості за кредитним договором. Проценти за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування, а їх розмір є явно неспівмірним з сумою основного боргу, що становить надмірний та невиправданий майновий тягар для неї і порушує принципи добросовісності та розумності. Суд не звернув увагу на те, що позивач в кредитному договорі не зазначив перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки, тому ці вимоги є нікчемними.

У відзиві ТОВ «Споживчий центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відмова в позові в частині стягнення неустойки не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 20 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений кредитний договір № 20.07.2025-100001495, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 14000 грн, строк надання кредиту - 217 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 21 лютого 2026 року, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох чергових періодів, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Денна процентна ставка 0,84%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту 1260 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1260 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка 210 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом складає 2526,92%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 39480 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 25480 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-5960.

Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, кредитний договір № 20.07.2025-100001495 від 20 липня 2025 року, додаток до кредитного договору (інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 ) підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором Е649.

27 липня 2025 року сторони уклали додатковий договір до кредитного договору № 20.07.2025-100001495 від 20 липня 2025 року, за умовами якого збільшили суму кредиту до 18000 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші). Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 4000 грн; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) - 27 липня 2025 року. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-5690. Строк надання кредиту - 210 днів з дати його надання. Сторони домовились, що позичальник відповідно до умов додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу (частини суми кредиту) (надалі - «комісія за надання», «комісія»; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 9% від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 360 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го траншу (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі траншу, сплачується згідно із графіком платежів. Комісія за обслуговування з дати укладення даного додаткового договору встановлюється у розмірі 1620 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного додаткового договору становлять 0,86 % (денна процентна ставка). При цьому РРПС - 3159,51%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 50480 грн, загальні витрати за споживчим кредитом - 32480 грн. Неустойка 270 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання».

Примірна пропозиція про укладення додаткового кредитного договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), примірна відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії) від 27 липня 2025 року підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором К411.

Листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 112-2303 та № 113-2303 від 23 березня 2025 року підтверджено успішне перерахування коштів на рахунок клієнта 20 липня 2025 року у сумі 14000 грн, 27 липня 2025 року - 4000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакцій 808698062, 815601469, призначення платежу: видача за договором кредиту № 20.07.2025 -100001495.

Зобов`язання за договором відповідачка належним чином не виконала.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 20.07.2025-100001495 від 20 липня 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 59480 грн, з яких: основний борг - 18000 грн, проценти - 27620 грн, комісія - 4860 грн, штрафні санкції - 9000 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з факту невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Установлено, що пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, кредитний договір № 20.07.2025-100001495 від 20 липня 2025 року, додаток до кредитного договору (інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 ) підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором Е649. Примірна пропозиція про укладення додаткового кредитного договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії), примірна відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії) від 27 липня 2025 року підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором К411.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, адресу, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, а також банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-5690, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самою відповідачкою під час укладення договору.

У кредитному договорі та додатковому договорі до нього визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів, комісії і строк дії.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Факт перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідачка не надала належних і допустимих доказів на спростування обставин укладення кредитного договору та додаткового договору до нього, отримання кредитних коштів, а також того, що відповідна банківська карта їй не належить.

Отже, доведеним є факт укладення між сторонами кредитного договору № 20.07.2025-100001495 від 20 липня 2025 року та додаткового договору до нього від 27 липня 2025 року.

ОСОБА_1 на час укладення кредитного договору була обізнаною з процентною ставкою за користування кредитними коштами, сумою кредиту, необхідністю сплати комісії за видачу кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії не виконала.

Тому доводи апеляційної скарги щодо недоведеність укладення кредитного договору між сторонами не заслуговують на увагу.

Твердження про неспівмірність нарахованих процентів, несправедливість умов кредитного договору як на підставу для скасування рішення суду, не можуть бути взяті до уваги, так як ОСОБА_1 не зверталась з вимогами про визнання договору недійсним в частині визначення процентів.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд не може застосовувати без відповідної позовної вимоги споживача. Тобто у разі, якщо споживач не пред?явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду сформульовано у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення комісії з таких підстав.

У пункті 8 та 9 договору № 20.07.2025-100001495 від 20 липня 2025 року передбачено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 9% від суми кредиту 1260 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1260 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

У пункті 1.4. додаткового договору від 27 липня 2025 року передбачено сплату комісії, пов`язану з наданням 2-го траншу кредиту в розмірі 9% від 2-го траншу кредиту 360 грн та комісію за обслуговування у розмірі 1620 грн, починаючи з чергового періоду наступного за першим черговим періодом.

Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов?язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення та нарахування комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про нарахування процентів поза межами строку кредитування є необґрунтованими.

Кредитним договором від 20 липня 2025 року передбачено, що строк кредитування складає 217 днів (до 21 лютого 2026 року), додатковим договором до нього від 27 липня 2025 року передбачено, що строк кредитування складає 210 днів (до 21 лютого 2026 року).

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача проценти нараховані з 20 липня 2025 року по 21 лютого 2026 року включно, що складає 217 днів за кредитним договором від 20 липня 2025 року та 210 днів за додатковим договором від 27 липня 2025 року.

Тому нарахування процентів відповідає умовам укладеного між сторонами договору і здійснено в межах строку кредитування.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта