Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №675/1404/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/1404/25

Провадження № 22-ц/820/1677/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 675/1404/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року у складі судді Павловської А.А. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 200516282 від 27.04.2016 року у загальному розмірі 28069,38 грн та судові витрати.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 27.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 200516282 на суму кредиту 105000 грн, з встановленим строком кредитування з 27.04.2016 року по 27.04.2021 року, сторонами передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 58,8% річних.

20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТзОВ «Діджи Фінанс», укладено договір Факторингу №7_БМ, за умовами якого ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200516282 у сумі 21450,22 грн, з яких: 7121,33 грн – заборгованість по тілу; 14328,89 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував тому позивач просив стягнути на його користь 3% річних в сумі 1928,76 грн та інфляційні втрати - 4690,40 грн.

З врахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 28069,38 грн, з яких: 7121,33 грн – заборгованість по тілу; 14328,89 грн. – сума заборгованості за відсотками, 1928,76 грн. – сума 3% річних, 4690,40 грн. - сума інфляційних втрат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200516282 від 27.04.2016, 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму 28069,38 грн., а також судові витрати в сумі 9422,40 грн.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається, що ним в повному обсязі виконані взяті зобов`язання з погашення кредиту за Кредитним договором № 200516282 від 27.04.2016 року, який було укладено з ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 10 500 грн. Фактично використаний ліміт – 8232,26 грн та погашення залишку заборгованості за вказаним кредитним договором здійснено ТзОВ «ФК «Фагор», яке відповідно до вимог ст. 516 ЦК України повідомило відповідача про перехід до нього прав вимог за Кредитним договором №200516282 від 27.04.2026 року. Таким чином, зазначає апелянт, що у вересні 2017 року виконав обов`язок з оплати заборгованості за Кредитним договором новому Кредитору – ТзОВ «ФК «Фагор», що підтверджується Інформацією з Українського Бюро кредитних історій станом на 28.01.2016 року. Крім того, посилається апелянт, що на момент оплати залишку заборгованості за Кредитним договором № 200516282 від 27.04.2016 року ТзОВ «ФК «Фагор» не був обізнаний про наявність будь-яких судових спорів щодо неправомірності прав вимог зі сторони нового кредитора - ТзОВ «ФК «Фагор» до нього, оскільки первісний кредитор не вжив належних заходів щодо повідомлення відповідача про неправомірну заміну кредитора – ТзОВ «ФК «Фагор» та відповідно про неправомірність вимог нового кредитора – ТзОВ «ФК «Фагор».

Апелянт наголошує, про передачу первісним кредитором – ПАТ «Банк «Михайлівський» ТзОВ «Діджи Фінанс» недійсної вимоги за Кредитним договором №200516282 від 27.04.2016 року, при цьому суд не враховував фактичну оплату відповідачем зобов`язань за Кредитним договором №200516282 від 27.04.20216 року, ТОВ «ФК «Фагор», крім того, на момент укладання договору про відступлення права вимоги від 20.07.2020 року №7_БМ із ТОВ «Діджи Фінанс» первісним кредитором – «ПАТ «Банк «Михайлівський» уже було пропущено строк позовної давності на пред`явлення позову по вимогах до відповідача.

Апелянт вказує, що на підтвердження укладання Кредитного договору № 200516282 від 27.04.2016 року позивачем надано до суду підписані відповідачем Заяву (оферту) №200516282 від 27.04.2016 року, Анкету № 2736455, Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту з визначенням строку кредиту– 12 місяців, однак позивачем надано виписки по рахунка за кредитним договором, за період з 23.05.2026 року по 27.07.2020 року. Отже, надані позивачем виписки не підтверджують суму заборгованості, яка є предметом розгляду цієї справи, ані по тілу кредиту, ані по нарахованим відсотка, адже із вказаних виписок неможливо встановити який розмір відсотків нараховувався кредитором, на яку суму заборгованості та за який період прострочення. Крім того, вказані виписки свідчать про нарахування відсотків у період з 23.05.2016 р. по 27.07.2020 року, хода умовами Кредитного договору № 200516282 від 27.04.2016 року та Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту визначено, що строк кредиту становить 12 місяців, отже нарахування відсотків за користуванням кредитом поза межами строку кредитування є неправомірним.

Крім того, п.1.5.4. Заяви (оферти) № 200516282 визначено, що строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії Договору про Картку, якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках. Умовами Кредитного договору № 200516282 від 27.04.2016 року, а також Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (неіменна)/ Зарплатна» чітко визначено кінцевий строк виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів у вигляді щомісячних платежів, а саме, визначено, що строк кредиту становить – 12 місяців. Строк картки «Прибуткова картка + Кредитка (неіменна)/Зарплатна»- 5 років. Однак, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно зроблено висновок про те, що кінцевим терміном повернення кредиту є 27.04.2021 року.

Також апелянт вказує, що розрахунок, інфляційних втрат та 3% річних, який додано до позовної заяви свідчить про те, що позивач неправомірно здійснив нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості 21 450,22 грн., яка включає в себе: 7 121,33 грн. – заборгованість по кредиту і 14 328,89 грн. – заборгованість за відсотками.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 27.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 200516282, шляхом підписання заяви (оферти), анкети № 2736455, відповідно до умов якого ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський» та надано кредитний ліміт в рамках відкритого рахунку в розмірі 10500 грн.

Строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (пункт 1.5.4. заяви (оферти).

Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка МТС (неіменна)/Зарплатна» передбачено, що мета кредиту - на споживчі потреби, строк кредиту - 12 місяців, форма кредитування - у формі відновлювальної кредитної лінії, тип процентної ставки - фіксована (Розділ ІІ Загальні умови надання кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка МТС (неіменна)/Зарплатна»), строк - 5 років, обсяг щомісячного платежу - мінімальний платіж, 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно з тарифами банку, але не менше 50 грн та не більше суми існуючої заборгованості за договором, процентна ставка за кредитом - 58,8% (нараховується на залишок заборгованості), пільговий період користування кредитними коштами та операціями, які здійснюються в торгівельній мережі, протягом якого нараховуються проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 0,001% річних - до 60 днів, платежі за програмою страхування - 1.5% щомісячно від розміру заборгованості за договором про картку, орієнтовна сукупна вартість кредиту – 24793,16 грн, орієнтовна сукупна вартість кредиту в процентному значенні - 90,19%, орієнтовна вартість кредиту без урахування платежів на користь банку – 19067,28 грн, орієнтовна вартість кредиту без урахування платежів на користь банку в процентному значенні – 69,53%.

Заява (оферта) № 200516282 від 27 квітня 2016 року, анкета № 2736455 від 27 квітня 2016 року, довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка МТС(неіменна)/Зарплатна» від 27 квітня 2016 року, тарифи по продукту «Кредитна картка МТС/Зарплатна» підписані відповідачем шляхом проставлення власноручного підпису.

27 квітня 2016 року між ОСОБА_1 і ТзОВ «Страхова компанія М-Лайф», від імені якого діяв ПАТ «Банк Михайлівський», був укладений договір добровільного страхування життя держателя платіжних карток № 200516282.

Розпискою про отримання платіжної картки та/або пін-коду ОСОБА_1 27 квітня 2016 року підтвердив отримання платіжної картки № НОМЕР_1 та пін-коду.

27 квітня 2016 року ОСОБА_2 підписав згоду суб`єкта персональних даних на обробку ПАТ «Банк Михайлівський» його персональних даних.

Виписками ПАТ «Банк Михайлівський» по особовим рахункам за період з 23 травня 2016 року до 27 липня 2020 року підтверджується видача та рух коштів по рахунку ОСОБА_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».

20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» і ТзОВ «Діджи Фінанс» уклали договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк ПАТ «Банк Михайлівський» відступає новому кредитору ТОВ «Діджі Фінанс» належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.

Відповідно до наданого позивачем додатку № 1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами) до Договору факторингу № 7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20 липня 2020 року від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 200516282 від 27 квітня 2016 року, заборгованість за яким складає 21450,22 грн, з яких заборгованість за кредитом – 7121,33 грн, заборгованість за доходами – 14328,89 грн. Порядковий номер боржника в Реєстрі прав вимоги 12730.

За розрахунком позивача за період з 25 лютого 2019 року до 23 лютого 2022 року заборгованість за договором складає 21450,22 грн, 3% річних – 1928,76 грн, інфляційні втрати - 4690,40 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 скасовано в частині немайнових вимог з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2022 року зобов`язано ТОВ «ФК Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отриманні ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів-прийому передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

За змістом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст. 207 ЦК України) .

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 200516282 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладений 27 квітня 2016 року у письмовій формі та підписаний відповідачем власноручним підписом. Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо розміру кредитного ліміту (10500 грн), строку кредитування, порядку повернення кредиту та сплати інших складових частин його повної вартості шляхом сплати щомісячних платежів.

Вказаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

Факт укладення кредитного договору № 200516282 від 27 квітня 2016 року та отримання кредитних коштів відповідач в суді першої інстанції не заперечував. В той же час зазначав, що не вважає себе боржником за кредитним договором оскільки добровільно виконав кредитні зобов`язання за цим договором.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 № 334/3056/15).

Відповідач, заперечуючи проти стягнення заборгованості, надав суду першої інстанції лише інформацію з Бюро кредитних історій, інших належних та допустимих доказів на підтвердження погашення заборгованості відповідач до суду не надав (квитанції про перерахування коштів на рахунок кредитодавця чи довідку про відсутність у кредитодавця до позичальника будь яких претензій за кредитним договором).

Відповідно до реєстру боржників загальний розмір заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 200516282 становить 21450,22 грн, з яких: 7121,33 грн – заборгованість за основним зобов`язанням; 14328,89 грн. – розмір заборгованості за нарахованими доходами.

Колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише 7121,33 грн – заборгованість за основним зобов`язанням, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів щодо погашення цієї суми боргу.

Щодо заборгованості в сумі 14328,89 грн, яка є заборгованості за нарахованими відсотками, то суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем вказана вимоги є недоведеною.

Як видно з укладеного кредитного договору сторони погодили що процентна ставка за кредитом - 58,8%, також передбачено пільговий період користування кредитними коштами та операціями, в межах якого процентна ставка зменшується до 0,001% річних, при цьому кредитодавцем не надано детального розрахунку нарахованої суми заборгованості по процентам, відтак апеляційний суд, позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості в цій частині.

ОСОБА_1 не довів обставин виконання своїх зобов`язань у повному обсязі, натомість просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц.

Відповідно до матеріалів справи 27 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, який підписаний позичальником. В кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк його дії.

Відповідно до Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (неіменна)/ Зарплатна» чітко визначено кінцевий строк виконання зобов`язань з повернення кредитних коштів у вигляді щомісячних платежів, а саме, визначено, що строк кредиту становить – 12 місяців. Строк картки «Прибуткова картка + Кредитка (неіменна)/Зарплатна»- 5 років.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, строк кредитування становить 12 місяців, а строк 5 років стосується строку дії самої платіжної картки як фінансового інструменту, відтак рахуючи, строк кредитування до 27.04.2021 року суд першої інстанції припустився помилки.

Відповідач зобов`язаний був погашати кредит щомісяця, починаючи з 27 квітня 2016 року по 27 квітня 2017 року, при погодженні умов кредитування сторонами визначено розмір обов`язкового щомісячного мінімального платежу 3% від фактичної заборгованості по кредиту на розрахункову дату, але не менше 50 грн, однак апеляційний суд позбавлений можливості перевірити сплату щомісячного платежу без самого графіку платежів, який в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст. 257-258 Цивільного Кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а щодо окремих видів вимог, зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік.

Згідно ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила Аналіз умов Кредитного договору та зміст зазначених правових норм дає підстави стверджувати, що при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі N 6-154цс15, від 10 червня 2015 року N 6 698цс15, від 22 жовтня 2014 року N 6-127цс14 та від 06 листопада 2013 року N 6 116цс13.

Частина 1 ст. 262 Цивільного Кодексу України встановлено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки договір договором визначено строк кредитування 12 місяців, тобто до 27 квітня 2017 року, з вищевказаних підстав не заслуговують на увагу.

Оскільки 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (КОВІД-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено п. 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (КОВІД-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, строк позовної давності в силу положень п.п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану.

Відповідач мав сплатити борг по кредиту до 27 квітня 2017 року, отже останнім днем строку позовної давності є 27 квітня 2020 року, проте з врахуванням вищевикладених положень чинного законодавства позовна давність для пред`явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення до суду в 27 серпня 2025 року не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 20.03.2020 року та продовжувався до 30.06.2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжувався на строк дії воєнного стану в Україні.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило стягнути з відповідача збитки від інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання за кредитним договором № 200516282 від 27 квітня 2016 року три проценти річних та інфляційні втрати за період з березня 2019 року по лютий 2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статті 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.

Закон № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що вніс зміни до норм ЦК України, виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року для кредитних і позикових відносин.

Позивачем вказану норму закону не порушено, оскільки період нарахування з березня 2019 року по 23 лютого 2022 року, однак зважаючи на те що заборгованість за основним зобов`язанням - 7121,33 грн, тому розмір інфляційних втрат становить 1557,62 грн (7121,33х1,21866444-7123,33), 3 % річних у розмірі 6,40 грн ( 7123,33х3%х1095:366:100).

Враховуючи викладене вище, вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджі Фінанс» підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором в розмірі 7123,33 грн – сума основного зобов`язання, інфляційні втрати, що становлять 1557,62 грн та 3 % річних у розмірі 6,40 грн, а всього 8 687,02 грн.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково на 30,95% необхідно стягнути з відповідач на користь позивача 749,73 грн (2422,40 х 30,95%:100) судового збору, сплаченого за подання позову пропорційно до задоволених позовних вимог та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 2166,50 грн (7000х30,95%:100).

За подання апеляційної скарги судовий збір становив 3633,60 грн, тому з позивача на користь відповідача, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги на 69,05% підлягає стягненню судовий збір в сумі 2509 грн ( 3633,60х69,05%:100) пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2026 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Діджи Фінанс» (місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд 8 м Київ 04112, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 200516282 від 27.04.2016 року, 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму 8 687,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Діджи Фінанс» (місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд 8 м Київ 04112, ЄДРПОУ 42649746) 749,73 грн судового збору та 2166,50 грн витрат на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Діджи Фінанс» (місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд 8 м Київ 04112, ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2509 грн судового збору сплаченого в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Л.М. Грох

Т.О. Янчук