Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №759/4968/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/4968/25 Головуючий у суді І інстанції: Ул`яновська О.В.

провадження №22-ц/824/11109/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Ратнікової В.М., Музичко С.Г., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року до суду першої інстанції надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідачки заборгованість у розмірі 11400 грн 00 коп., яка складається з 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1800 грн - заборгованість за відсотками, 1600 грн - заборгованість за комісією. Також позивач просив з відповідача понесені судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101388822, який підписано електронним підписом, після чого 16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право боржників відповідно до реєстру, в результаті чого позивач набув права грошової вимоги до відповідача у розмірі 11400 грн 00 коп.

Відповідачем належним чином не виконувались зобов`язання за кредитним договором по оплаті боргу, внаслідок чого позивач має право задовольнити свої порушені права шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача кожної складової грошової заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, Дергунова А.В., яка представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що кредитний договір №101388822 від 18 лютого 2022 року укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальника одноразового ідентифікатора W31105, який був надісланий на відповідний номер мобільного телефону відповідача вказаного у договорі.

Відповідно до умов укладеного договору кошти надано позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при реєстрації на сайті первісного кредитора, а сам: НОМЕР_1 .

Доказом перерахування кредитних коштів є платіжне доручення №40066797 на суму 8000 грн, яке підтверджується зачисленням кредитних коштів на карту НОМЕР_1 .

Представник позивача наголошувала, що ТОВ «Мілоан» є фінансовою, а не банківською установою. Долучене до позовної заяви доручення містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку визначену відповідачем в договорі, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджують факт надання кредитних коштів відповідачу. Вимога про надання саме банківської виписки є помилковою, оскільки платіжні операції в даному випадку здійснювалися через банківську платіжну систему, і відповідне доручення є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію.

Також зазначала, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими, грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача права вимоги до відповідача, представник позивача зазначала, що укладені договори факторингу між первісними кредиторами та ТОВ «ФК ЄАПБ» у встановленому порядку також недійсними не визнані.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не надав жодних доказів перерахування суми кредиту відповідачу по кредитному договору №101388822 від 18.02.2022 року, а також у матеріалах справи відсутні первинні розрахунки заборгованості за відсотками.

Суд першої інстанції також зазначав, що надані позивачем копії витягів з реєстру боржників за відсутності виписки по рахунку відповідача, яка є первинним документом, не є достатнім доказом на підтвердження фактів наявності заборгованості за кредитними договорами та їх розміру. Також суд позбавлений можливості перевірити достовірність цього доказу за відсутності виписки по рахунку відповідача.

Оцінюючи доводи позивача на предмет набуття ним права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначав про те, що матеріали справи не містять даних про повідомлення та направлення ОСОБА_1 відомостей щодо відступлення права вимоги по кредитному договору №101388822 від 18.02.2022, а доданий до позову витяг з реєстру боржників до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, не підписаний двома сторонами, витяг сформований працівником ТОВ «ФК «ЄАПБ» в односторонньому порядку.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 18.02.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101388822, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 20.03.2022 року, процентна ставка становить 1,50% в день (а.с. 4-9).

Договір підписаний ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором-W31105.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення відповідачем вищевказаного договору в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ному умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2.

Згідно долученого до позову платіжного доручення №40066797 від 18.02.2022 року на карту відповідача (№ картки НОМЕР_1 ) було перераховано 8000 грн (а.с. 11).

16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №16072024, згідно умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги (а.с.13-14).

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 11400 грн 00 коп., з яких 8000 грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1800 грн 00 коп. сума заборгованості за відсотками, сума заборгованості за комісією 1600 грн 00 коп.(а.с. 16).

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів перерахування суми кредиту по кредитному договору №101388822 від 18.02.2022 року, оскільки суд першої інстанції не врахував, долучену до позовної заяви копію платіжного доручення №40066797, яким підтверджено перерахування грошових коштів у розмірі 8000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 11), яка була визначена під час укладення кредитного договору (п. 2.1 договору).

Що стосується висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не надано первинних документів, зокрема виписку по рахунку відповідача. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» є фінансовою, а не банківською установою, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування рахунків фізичних осіб і не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальника.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Проте, зазначаючи в оскаржуваному рішенні, що позивач мав надати суду виписку з особового рахунку клієнта, суд першої інстанції не звернув уваги, що Положення про організацію операційної діяльності в банках України встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісний кредитор не є банківською установою, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

В даній же справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку з номером, який відповідач зазначила у кредитному договорі.

Водночас ТОВ «Мілоан» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму кредиту на існуючий рахунок позичальника у банку, який вказується самим позичальником.

Тобто позичальнику окремий рахунок у кредитодавця не відкривався, а отже виписки за даним кредитним договором відсутні як такі.

Відповідачем не було спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21, відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

У даній справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку за номером, який відповідач зазначила у кредитному договорі, а також детальний розрахунок заборгованості, який був проведений ТОВ «Мілоан» і містить як суму отриманого кредиту, так і період нарахування та розмір відсотків за договором.

Наданий позивачем розрахунок є належним доказом наявної заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту та процентами, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджує доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом у загальному розмірі 11 400 грн.

Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не набув права вимоги за договором факторингу, оскільки відповідача не повідомлено про відступлення вимоги та витяг з реєстру не підписаний обома сторонами.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 5 ст.95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

На підтвердження факту переходу до нього права вимоги за спірним договором позивач подав до суду копію договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року та витяг з реєстру до договору факторингу, що відображає інформацію про відступлення права вимоги щодо конкретного боржника - ОСОБА_1 та номера відповідного договору (а.с. 13-14, 16).

Доданий витяг з реєстру боржників до договору факторингу посвідчений представником ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» із зазначенням дати посвідчення та із проставленням відповідної печатки та підпису представник ТОВ «ФК «ЄАПБ», тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що вказаний витяг є належними доказами, що відображають інформацію щодо переходу права вимоги. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що підписаний обома сторонами реєстр можливий тільки в оригіналі, а до справи доданий витяг щодо відповідача. Також слід зазначити, що законодавством не передбачено підписувати витяги обома сторонами договору.

Крім того, у цій справі договір факторингу не оспорюються, дійсність цього договору не є предметом розгляду та відповідачем в суді першої інстанції дійсність договору факторингу не спростовувалась.

Суд першої інстанції вказаного не врахував, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної інстанції скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відтак висновки суду першої інстанції у цій частині є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, наданні не вірній оцінці доказам, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд покладає на відповідача витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 7570 грн (3028 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви (а.с. 35) та 4542 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 64)).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 101388822 від 18.02.2022 року в розмірі 11 400 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1800 грн - заборгованість за відсотками, 1600 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 7570 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст постанови складено «18» вересня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко