Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №760/24026/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/24026/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13452/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Усатової І.А., у справі за заявою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Євтодьєва Анатолія Олександровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Савчак Я.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:стягнути з ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 13 000 000,00 грн. та судові витрати (а.с. 1-11).

На обґрунтування позову зазначав, що 31.05.2021 року між ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири.

07.07.2021 року між ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О.

07.07.2021 року між ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» та ОСОБА_2 підписано договір про внесення змін до договору договір купівлі-продажу квартири.

Відповідно до п. 1 договору про внесення змін, відповідач отримав від позивача в рахунок виконання договору купівлі-продажу квартири 490 494,60 грн.

Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу квартири, відповідач стверджував, що квартира не перебуває у будь-якому спорі, піж забороною або арештом, відсутні будь-які права на володіння та користування квартирою у третіх осіб, в тому числі малолітніх та/або неповнолітніх.

Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу квартири, відповідач довів до відома позивача, що відсутні будь-які права малолітніх та неповнолітніх дітей на користування відчуженою квартирою.

Крім зазначених коштів, 31.05.2021 року позивач передав представнику відповідача суму коштів к розмірі 137 500 грн.

Крім того, позивач сплатив на користь відповідача за договором купівлі-продажу квартири інші платежі. В загальному позивачем сплачено на користь відповідача коштів у розмірі 954 719,60 грн.

Із 2022 року позивача почали викликати на допити до поліції щодо купівлі квартири та усіх обставин даного договору.

У 2023 році Солом`янська окружна прокуратура м. Києва звернулась до суду, де крім накладення арешту на майно (квартиру), просила заборонити відчужувати, користуватися а розпоряджатись квартирою.

Крім того, у квартирі було проведено обшук та у ОСОБА_2 вилучено жорсткий диск та документи.

Пізніше позивачу стало відомо про судові процеси щодо квартири та щодо нього.

18.08.2021 року рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/27313/20 визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 63,60 кв.м., житловою площею 35,70 кв.м., укладений 06.11.2020 року між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ».

На думку позивача дане рішення суду є важливим, оскільки воно стосується квартири і саме внаслідок укладення вищезазначеного договору ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» і набуло право власності на квартиру, яку у подальшому товариство продавало ОСОБА_2 .

Кім того, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2024 року у справі № 760/2595/22 витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59146216 від 07.07.2021, номер запису про право власності/довірчої власності: 42860236, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59151747 від 07.07.2021. Вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Компані», ЄДРПОУ 39714268. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 . Номер запису про обтяження: 42865386. Заборона на відчуження зареєстрована в реєстрі за № 2135 від 07.07.2021. Державний реєстратор: приватний нотаріус Швець Руслан Олегович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2115, виданий 07.07.2021, видавник: Швець Руслан Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Відтак, внаслідок вищезгаданих судових процесів ОСОБА_2 втратив право володіння та користування єдиною житловою нерухомістю, якою він володів, внаслідок чого він зазнав матеріальних збитків та моральних страждань (а.с. 1-11).

16 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Савчак Я.О. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив: накласти арешт на усе майно ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» у межах позовних вимог; накласти арешт на кошти ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» у межах позовних вимог (а.с. 18-20).

Заяву обґрунтовано тим, що з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів вбачається відсутність добровільного виконання відповідачем вимог щодо повернення коштів. Позивачу завдано матеріальних та моральних збитків, при цьому, моральні наслідки, за твердженням заявника, є значними, зокрема у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та встановленням інвалідності. Зазначав, що з урахуванням розміру позовних вимог, обставин справи та, на його думку, поведінки відповідача, існує ризик невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову. З огляду на обставини набуття відповідачем спірного майна та подальші дії щодо нього, існує ймовірність відчуження активів або коштів до ухвалення рішення у справі, що може унеможливити реальне виконання судового рішення. З метою забезпечення балансу інтересів сторін заявник пропонував застосувати зустрічне забезпечення у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 18-20).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Євтодьєва А.О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» про відшкодування збитків - задоволено.

Накладено арешт на майно ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» у межах позовних вимог - 13 000 000 грн.

Накладено арешт на кошти ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» у межах позовних вимог - 13 000 000 грн. (а.с. 22-23).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 15 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с. 27-32, 85-90).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що позовну заяву та відповідну заяву про забезпечення позову було подано ОСОБА_2 щодо захисту своїх прав як добросовісного набувача.

Однак, його звернення до суду є лише маніпуляцією з метою приховування злочинних зв`язків, створення штучного спору та намаганнямвплинути на хід досудового розслідування.

Вважала, що саме за злочинними намірами ОСОБА_2 бажає використати суд та намагається отримати нібито належне йому відшкодування з відповідача, на нібито рахунок якого вінсплачував кошти, чого насправді не відбувалось, та в подальшомувикористати це у кримінальних провадженнях на користь причетних осіб.

ОСОБА_2 мав би сплачувати кошти на банківський рахунок, відкритий на ТОВ «Світ фінансів», а не зазначеного в договорі продавцяТОВ «Ренесанс компані».

Вказане доводить штучність укладених правочинів та намагання сторін шляхом переоформлення створити перешкоди апелянту та їїонуці в реалізації спадкових прав на відповідну квартиру.

По своїй юридичній суті договір купівлі-продажу є імперативно оплатним та для належного виконання його умов «покупець» ОСОБА_2 мав сплачувати грошові кошти у визначеному таким правочином розмірі, на вказаний банківський рахунок та передбачені строки.

Водночас «покупець» ОСОБА_2 не має жодних доказів відплатного придбання ним квартири в особи, яка не мала права його відчужувати - ТОВ«Ренесанс Компані».

Саме лише зазначення в договорі купівлі-продажу грошових сум не підтверджує реального та належного виконання умов щодо оплатностітакого правочину та добросовісне набуття «покупцем» ОСОБА_2 спірного майна.

А тому вважала, що сторони недійсних правочинів намагаються узаконити свою шахрайську схему через національні суди.Створюючи штучні спори вони лише намагаються остаточно відібратиквартиру у спадкоємців власника, позбавивши дитину відповідного майна.Фактично перешкоджаючи дитині отримати спадок від батька, вонинамагаються уникнути кримінальноївідповідальності. І це при тому, що всім їм і кожному було відомо про смерть власника квартири та порядок звернення до спадкоємців, подальшийнезаконний продаж квартири, отримання ТОВ «Світ фінансів» грошовихкоштів від ТОВ «Ренесанс компані» за придбання останнім квартири,намагання неодноразово оскаржити справедливі судові рішення, незаконнезняття арешту з квартири та її нібито «продаж» ОСОБА_2 , від якого жодних коштів на користь ТОВ «Ренесанс компані» не надходило.

ОСОБА_2 не надав жодних доказів на проведення ним оплат за нібито придбання квартири у ТОВ «Ренесанс компані» під час розглядуцивільної справи № 760/2595/22за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСАНС КОМПАНІ», треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , приватний виконавець Єфіменко Денис Олегович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Києва Швець Руслан Олегович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» про визнання правочину недійсним, витребування майна та скасування рішення про державну реєстрацію.

Також ОСОБА_2 не надав докази сплати ним коштів на користь ТОВ «Ренесанс компані» за нібито покупку квартири і під час створення нимштучного спору та намагання переглянути в апеляційному порядку рішенняму цивільній справі № 760/27313за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ» «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренсан Компані», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Пономарьова Д.В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Кисельова Н.В., Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договорів про відступлення права вимоги та купівлі-продажу квартири недійсними (а.с. 27-32, 85-90).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 18 червня 2025 року представник ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» - адвокат Бут О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову ( а.с. 145-161).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції накладаючи арешт на майно та кошти товариства не навів жодної аргументації в обґрунтування для забезпечення позову які підтверджені доказами наявністю фактичних обставин, з якими пов`язується застосування вжитого виду забезпечення позову. Крім того, в мотивувальній частині рішення відсутні будь які докази які б свідчили, що з боку відповідача наявний намір або вчинено дії спрямовані на створення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Не наведені такі підстави і в клопотанні на підставі якого було прийнято оскаржену ухвалу. За таких підстав, в цій частині, судове рішення прийнято лише за посиланнями в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування , що в свою чергу не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Більш того, застосувавши арешт на майно та гроші в загальному підсумку у розмірі 26 000 000 гривень суд першої інстанції фактично вирішив питання по суті справи без дослідження підстав позовних вимог , разом з тим збільшивши, майже вдвічі, заявлену позивачем суму до стягнення.

Суд першої інстанції не з`ясував документальне підтвердження обсягу позовних вимог, в межах яких в подвійному розмірі накладено арешт, дані про особу відповідача, а також обставини, що мають значення для ухвалення законного рішення.

Позивач був обізнаний відносно спору який мав місце щодо права власності на квартиру яку купував. Отже, придбаючи квартиру у відповідача, позивач в повній мірі усвідомлював ризики щодо настання правових наслідків у результаті визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06 листопада 2020 року укладеного між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ», предметом якого була спірна квартира. Саме виходячи з наявних ризиків та існуючого спору між сторонами було досягнуто домовленості відносно умови на розтермінування оплати майже на рік та ціни квартири, яка була значно нижчою аналогічних варіантів та дорівнювала 1 144 487,4 гривень, що відповідно офіційного курсу, на день укладання договору складала в еквіваленті близько 42 000 доларів США. Факт обізнаності позивача щодо спору відносно квартири є преюдиційним фактом встановлений апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги позивача, яку останній подавав на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі 760/27313/20 .

Разом з тим, отримавши рішення, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, від 06.11.2020 року між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ», спадкоємці звернулись до Солом`янського районного суду міста Києва з віндикаційним позовом вже до ОСОБА_2 , який на час звернення був власником квартири. Та звісно, суд не міг відмовити у задоволенні такого позову, оскільки факт незаконності правочину на підставі якого вибула квартира з володіння спадкоємців вже був встановлений судом при розгляді справи № 760/27313/20 та фактично мав преюдиційні ознаки. 31.10.2024 року по справі №760/2595/22 Солом`янським районним судом міста Києва було прийнято рішення , яким позов спадкоємців про витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 та скасування відповідного рішення про державну реєстрацію права власності було задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2025 року рішення першої інстанції залишено без змін. Після набрання законної сили рішенням у справі №760/2595/22 спадкоємцями право власності на спірну квартиру було зареєстровано за покійним боржником спадкодавцем ОСОБА_6 .

При цьому, встановлені судами порушення було здійснено не відповідачем у цій справі ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ», а ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ». В свою чергу, при прийнятті рішення та подальшому перегляду правомірності ухваленого рішення за наслідком розгляду віндикаційного позову у справі № 760/2595/22 судами також не було встановлено будь яких порушень з боку ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» при укладенні договору купівлі продажу з позивачем ОСОБА_2 07.07.2021 року, оскільки підстави відносно позовних вимог в цій частині судами не розглядалось.

Крім того, загальна сума платежів згідно наданих платіжних доручень та інструкцій, які здійснювались позивачем у період з 08.07.2021 року по 21.01.2022 року складає 326 725 грн. Будь-яких доказів оплати з боку позивача за вказану квартиру на рахунок ТОВ «Ренесанс компані», як то передбачено договором купівлі продажу- не надано та матеріали справи не містять.

Вважав, що з боку позивача надано неналежні докази щодо сплаченої суми за придбану квартиру у розмірі 326 725 грн., а не на суму 954 719,60 грн. При цьому, позивачем також не надається підстави та порядок та період нарахування сума інфляційних збитків.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б встановлювали причинного зв`язку між захворюванням позивача та діями відповідача, які більш того, можливо віднести до протиправних.

Судом першої інстанції без будь-якої доказової бази, виключно за твердженням позивача, без будь-якої правової оцінки в мотивувальній частині рішення, за умови наявності в матеріалах справи доказів про сплату в розмірі лише на суму 326 725 грн. було фактично накладено арешт на майно та гроші відповідача в розмірі 26 000 000 грн. ( а.с. 145-161).

У судовому засіданні представник ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» - адвокат Бут О.В. підтримав апеляційні скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Євтодьєв А.О. заперечував проти задоволення скарг і просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Так, апелянт ОСОБА_1 , яка не брала участь у розгляді справи, про розгляд справи апеляційним судом 17 вересня 2026 року була сповіщена 14 липня 2026 року повідомленням до її Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_2 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим позивач ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом 17 вересня 2026 року був сповіщений 14 липня 2026 року повідомленням його представника - адвоката Євтодьєва А.О., вказаний факт представник підтвердив в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. 16 вересня 2026 року від апелянта ОСОБА_1 надійшла письмова заява з проханням розглянути справу за її відсутності (а.с. 172-180, 200-208, 226-228, 235-240).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилалась на те, що звернення ОСОБА_2 з позовною заявою та заявою про забезпечення позову, здійснено з метоюприховування злочинних зв`язків, створення штучного спору та намаганнямвплинути на хід досудового розслідування.Створюючи штучні спори позивач намагається відібратиквартиру у спадкоємців власника відповідного майна.

Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 , особа, яка не є учасником справи. Разом з тим, останньою не надано до суду доказів на підтвердження того, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову порушено її права. ОСОБА_1 не є власником майна та (або) грошових коштів ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ», на яке судом першої інстанції накладено арешт оскаржуваною ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження в частині апеляційної скарги поданої ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року про забезпечення позову на підставі ч. 3 ст. 362 ЦПК України.

Щодо апеляційної скарги ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ».

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є відшкодування збитків, завданих позивачу, внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 63,60 кв.м., житловою площею 35,70 кв.м., укладеного 06.11.2020 року між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18.08.2021 року у справі № 760/27313/20, а також відшкодування позивачу матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих позивачу внаслідок витребування з його ОСОБА_2 незаконного володіння квартири АДРЕСА_2 за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31.10.2024 року у справі № 760/2595/22.

В заяві про забезпечення позову позивач просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно та кошти ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» у межах позовних вимог.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову посилався на те, що існує ризик невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову, зокрема, існує ймовірність відчуження активів або коштів до ухвалення рішення у справі, що може унеможливити реальне виконання судового рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову і наклавши арешт на усе майно та грошові кошти відповідача у межах суми 13 000 000 грн., вважав, що позивачем вірно обрано спосіб забезпечення позову.

З таким висновком суд апеляційної інстанції не погодився , врахувавши наступне.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв

про забезпечення позову».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову

з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня

2021 року у справі № 910/4777/21.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.

На вказаному наголошено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2025 року у справі № 466/11625/24 (провадження № 61-4756св25) та від 01 грудня 2025 року у справі 752/3128/25 (провадження 61-9286св25).

Так, позивачем ОСОБА_2 в позовній заяві заявлено до стягнення із відповідача ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» - 13 000 000 грн., з яких позивачем визначено: 954 719,60 грн. сплачених позивачем відповідачу коштів за договором купівлі-продажу квартири від 07 липня 2021 року, 605 522,33 грн. інфляційних збитків від знецінення коштів, проте, враховуючи що рішенням суду у справі № 760/2595/22 за позовом ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , з незаконного володіння позивача витребувано придбану ним за договором від 07 липня 2021 року квартиру, позивач зазначив 5 000 000 грн. матеріальних збитків вартості подібної квартири, 4 000 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди та 4 000 000 грн. шкоди здоров`ю та захворювання, яке виникле під час розгляду цивільних справ у суді та кримінального провадження щодо спірної квартири.

Поряд з цим, накладаючи арешт на усе майно відповідача, позивач не навів, а суд першої інстанції не з`ясував наявність, обсяг та (або) вартість майна відповідача, співмірність вартості такого майна із вжитими заходами забезпечення позову, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

У контексті критеріїв співмірності, визначених Великою Палатою Верховного Суду, суд має оцінити «вагу» права, що захищається. Вимога про стягнення неустойки є акцесорною (похідною) і на стадії звернення до суду має характер «сподіваного права», яке ще не набуло ознак безспірного майнового активу чи «легітимного очікування» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи положення статті 551 ЦК України, за якими суд наділений дискреційними повноваженнями істотно зменшувати розмір неустойки, сума у 27 318 545,04 грн є лише суб`єктивним розрахунком позивача, який може бути кардинально змінений при розгляді справи по суті.

Однак, враховуючи предмет спору, принцип співмірності та справедливості, колегія суддів вважає, що в даному випадку достатнім заходом забезпечення позову є накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, а саме 5 000 000 грн., що дорівнює зазначеної позивачем вартості, виходячи з ринкових цін ринку нерухомості, квартири яка витребувана з незаконного володіння ОСОБА_2 після визнання недійсним правочину за яким ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» придбало у власність цю квартиру з подальшим її перепродажем ОСОБА_2 , за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

На думку суду апеляційної інстанції визначення позивачем суми збитків та шкоди в розмірі 4 000 000 грн. грошової компенсації спричиненої моральної шкоди та 4 000 000 грн. шкоди здоров`ю, яка завдана позивачу під час розгляду цивільних справ у суді та здійснення кримінального провадження щодо спірної квартири, підлягають доведенню позивачем під час розгляду справи по суті спору, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 824/120/24 (провадження № 61-14900ав24).

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновком суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції ураховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25).

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний вид забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача) може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Такий захід забезпечення позову буде співмірним позовним вимогам. При цьому він здійснений у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, а в розумінні Глави 13 ЦК України грошові кошти також є майном.

При цьому у вищевказаній постанові від 06 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) Верховний Суд погодився з висновками районного суду про можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог.

Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, а лише обмежує частково розпорядження грошовою сумою у розмірі 5 000 000 грн., судом апеляційної інстанції накладено арешт на грошові кошти товариства у межах суми позовних вимог, проте за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

Тобто товариство не позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 175/9587/23 (провадження № 61-7044св24) та постанові Верховного Судувід 01 грудня 2025 року у справі 752/3128/25 (провадження 61-9286св25).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» також посилався на те, що суд першої інстанції не з`ясував документальне підтвердження обсягу позовних вимог. Крім того, позивач був обізнаний відносно спору який мав місце щодо права власності на квартиру яку купував, отже, придбаючи квартиру у відповідача, позивач в повній мірі усвідомлював ризики щодо настання правових наслідків у результаті визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06 листопада 2020 року укладеного між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ», предметом якого була спірна квартира. Вважав, що з боку позивача надано неналежні докази щодо сплаченої суми за придбану квартиру. При цьому, позивачем також не надається підстави та порядок та період нарахування сума інфляційних збитків. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б встановлювали причинного зв`язку між захворюванням позивача та діями відповідача, які більш того, можливо віднести до протиправних.

Колегія суддів відхиляє такі доводи як передчасні, оскільки такі мають бути предметом дослідження і оцінки під час ухвалення судом рішення по суті спору.

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.362, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року - закрити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» - задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ - 39714268) в межах суми позовних вимог 5 000 000 грн. за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

В іншій частині заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_3 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ - 39714268).

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення: 18 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов