Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №753/11750/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокум. Київ

Унікальний номер справи № 753/11750/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12842/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 з померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.11.2018 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»» № 168 від 28.02.2022 року(т. 1 а.с. 1-4).

На обґрунтування позову зазначала, що вона проживала із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, проживали разом, як подружжя, понад 5 років, та планували офіційно зареєструвати шлюб після завершення військового стану на території України.

ОСОБА_4 був молодшим сержантом та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконуючи бойове завдання, загинув, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , дата видачі - 17.11.2023.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька ОСОБА_4 від першого шлюбу.

Зазначала, що у неї із донькою її загиблого чоловіка гарні відносини, часто проводили разом час, відпочивали. Із колишньою дружиною її загиблого чоловіка - ОСОБА_1 , також були гарні відносини.

Вважала, що оскільки вона із загиблим ОСОБА_4 фактично були однією сім`єю та проживали як подружжя, однак без реєстрації шлюбу, тому має право на отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022.

Також зазначила, що вони з ОСОБА_4 піклувалися один про одного, як морально, так і фізично. ОСОБА_4 на регулярній основі здійснював грошові перекази на карткові рахунки її сина ОСОБА_5 . У свою чергу, вона здійснювала необхідні покупки для благоустрою їх квартири, купувала їм продукти, купила телевізор, також вони разом купляли машину. Позивачка самостійно оплачувала комунальні платежі, облаштовувала квартири, в яких вони проживали із ОСОБА_4 , вела господарство, повністю займалася ремонтом. Обов`язки в їх сім`ї були розподілені, за їх спільним рішенням.

Також пояснювала, що за час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, кожен із своїми обов`язками, всі свята проводили в колі рідних та друзів, ОСОБА_4 спілкувався із її родичами та друзями, як і вона із його (т. 1 а.с. 1-6).

20.05.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , в якому просила відмовити в задоволенні заяви (т. 1 а.с. 181-189).

На обґрунтування відзиву вказувала, що докази, надані позивачем разом із позовною заявою, в своїй сукупності, не можуть свідчити про те, що між нею та загиблим ОСОБА_4 існували подружні відносини.

Так, довідка Золочівської міської ради від 13.03.2024 № 80 щодо проживання позивача і ОСОБА_4 у період 2018 - 01.11.2021 не свідчить про наявність фактичних шлюбних відносин. Позивач зазначає, що саме вона отримувала посмертні нагороди ОСОБА_4 , однак державну нагороду «Герой України» вручено саме відповідачу 2 - доньці ОСОБА_4

Військова частини № НОМЕР_1 , де проходив службу загиблий у 2022-2023, не вважала позивачку дружиною загиблого, а тому в своєму сповіщенні № 29 від 15.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 просила сповістити дружину загиблого - ОСОБА_1 .

Відтак, це ще раз підтверджує, що позивач не була «найближчою людиною» ОСОБА_4 , та не була його дружиною, а тому її і не сповіщали про його смерть.

Довідка ОСББ № 26-02/1 від 06.02.2024 щодо проживання позивача і загиблого ОСОБА_4 у період з листопада 2021 - 10.11.2023 не свідчить про наявність шлюбу чи фактичних шлюбних відносин. Також незрозуміло, як міг загиблий проживати за адресою: АДРЕСА_1 після 24.02.2022, коли він добровільно мобілізувався і став на захист Батьківщини і перебував на військовій службі у частині НОМЕР_1 . Долучені до позовної заяви спільні фотографії можуть свідчити про наявні романтичні відносини, та відповідне спілкування позивача та загиблого проведення спільного часу, святкування подій. Однак, враховуючи позиції Верховного Суду, ці фотографії не свідчать про наявність саме подружніх (фактичних шлюбних) відносин.

Долучені скріншоти переписки позивача і загиблого спростовують відомості у довідці ОСББ № 26-02/1 від 06.02.2024 щодо проживання позивача і загиблого у період з листопада 2021 - 10.11.2023. При аналізі розмов вбачається, що 07.05.2022 і 31.05.2022, 04.08.2022, 02.09.2022 ОСОБА_4 знаходиться на військовій службі (в зоні бойових дій), далеко від місця проживання позивача. Спілкування відбувається доволі рідко. Відповідачка зауважує, що обсяг переписки (травень - вересень 2022) та їх характер очевидно не підтверджує наявність подружніх стосунків протягом п`яти років (2018-2023). Якби ОСОБА_4 хотів одружитись із позивачкою, то останній, у силу його характеру, так би і зробив. Однак, оскільки жодного шлюбу укладено не було, відтак ОСОБА_4 не мав наміру такого робити. Додані квитанції від 16.07.2023, 10.08.2023, 04.09.2023, 16.09.2023 також не свідчать про проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, оскільки з них не вбачається, що це за продукти, хто їх купляв, для кого і що такі куплялись для, так названої «сім`ї» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Квитанція про придбання техніки - телевізора від 25.12.2021 не свідчить, що вказана техніка придбавається саме позивачем, в інтересах подружжя позивача і ОСОБА_4 та за їх спільні кошти. Оплата комунальних послуг позивачем за зареєстрованою адресою її місця проживання за вересень-листопад 2023 року очевидно підтверджує, що така проживає у вказаній квартирі, або така перебуває у її власності. І з огляду на її обов`язок сплачувати комунальні платежі, такий доказ очевидно ніяким чином не підтверджує факту спільного проживання ОСОБА_4 із позивачкою однією сім`єю. Квитанції про оплату послуг з утримання будинків та прибудинкової території від 17.05.2019, послуг централізованого опалення від 16.03.2019 також не свідчать про використання цих послуг ОСОБА_4 , а також не підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_4 із позивачкою.

Відповідачка вказувала, що усе спадкове майно померлого ОСОБА_4 , успадкувала його донька ОСОБА_8 , яка є єдиною законною спадкоємицею ОСОБА_4 ,., та єдиною хто має право на отримання грошової компенсації за смерть батька. З наданих позивачем документів до позовної заяви не вбачається, що вона та загиблий ОСОБА_4 мали саме подружні стосунки протягом п`яти років (2018-2023). Позивач не була подружжям військовослужбовця ОСОБА_4 на день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а тому не має права на отримання одноразової грошової допомоги, як вдова загиблого. У зв`язку із цим, позивач не має права на звернення до суду щодо визнання факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задля подальшої реалізації неіснуючого права(т. 1 а.с. 181-189).

20.05.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Міністерства оборони України - ОСОБА_24, в якому остання просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (т. 1 а.с. 204-222).

На обґрунтування відзиву зазначала, що позивач звертається до суду із даними вимогами, та жодними доводами та доказами не обґрунтовує і не зазначає у вступній частині позовної заяви, які її права, свободи та інтереси порушив відповідач - Міноборони. Тобто, позовні вимоги, не стосуються особи, до яких вони заявлені. Вказані доводи позивача не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону, тому є необхідність у роз`ясненні, чому саме ці доводи можуть визнаватись такими, які б встановлювали факт, що має юридичне значення. Однак, сам по собі факт перебування позивача з загиблим у близьких стосунках протягом деякого періоду, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат на придбання майна в інтересах сім`ї (т. 1 а.с. 204-222).

26.05.2025 року до суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Олєйнікової Т.В. надійшла відповідь на відзив Міністерства оборони України, в якому підтримувала позовні вимоги(т. 2 а.с. 6-13).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 07.11.2018 до 11.11.2023 (т. 2 а.с. 191-196).

Не погодившись з рішенням суду, 01 червня 2026 року представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , - адвокат Ковальчук В.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, здійснити розподіл судових витрат (т. 3 а.с. 1-8, 59-66).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам Відповідача-1, фактично проігнорувавши їх.

Докази, надані Позивачем разом із позовною заявою, в своїй сукупності, не можуть свідчити про те, що між нею та загиблим ОСОБА_4 існували подружні відносини.

Довідка Золочівської міської ради від 13.03.2024 р. № 80 щодо проживання Позивача і загиблого ОСОБА_4 у період 2018 - 01.11.2021 (додаток 14 до позовної заяви) не свідчить про наявність фактичних шлюбних відносин, не містить посилання на джерело такої інформації у міської ради, спосіб її фіксації.

Довідка Золочівської міської ради від 25.03.2024 № 89, у якій зазначено, що Державний Прапор України з домовини загиблого Героя України було вручено ОСОБА_2 , як найближчій особі загиблого, це взагалі правовий нігілізм, Золочівська міська рада виконувала функцію непритаманну органу МС.

Довідка ОСББ № 26-02/1 від 06.02.2024 р. щодо проживання позивача і загиблого ОСОБА_4 у період з листопада 2021 - 10.11.2023 (додаток 15) не свідчить про наявність шлюбу чи фактичних шлюбних відносин. Також незрозуміло, як міг загиблий проживати за адресою: АДРЕСА_1 після 24.02.2022, коли він добровільно мобілізувався і став на захист Батьківщини і перебував на військовій службі у частині НОМЕР_1 . Достовірність джерел інформації, та самої інформації, яка наведена у такій довідці є сумнівною.

Долучені скріншоти переписки Позивача і загиблого спростовують відомості у довідці ОСББ № 26-02/1 від 06.02.2024 р. щодо проживання позивача і загиблого ОСОБА_6 у період з листопада 2021 - 10.11.2023. При аналізі розмов вбачається, що 07.05.2022 і 31.05.2022, 04.08.2022, 02.09.2022 ОСОБА_9 знаходиться на військовій службі (в зоні бойових дій), далеко від місця проживання Позивача. Спілкування відбувається доволі рідко. Слід зауважити, що обсяг переписки (травень - вересень 2022) та їх характер очевидно не підтверджує наявність подружніх стосунків протягом п`яти років (2018-2023).

Додані квитанції від 16.07.2023, 10.08.2023, 04.09.2023, 16.09.2023 також не свідчать про проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, оскільки з них не вбачається, що це за продукти, хто їх купляв, для кого і що такі куплялись для, так названої «сім`ї» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Квитанція про придбання техніки - телевізора від 25.12.2021 (додаток 20) не свідчить, що вказана техніка придбавається саме позивачем, в інтересах подружжя позивача і ОСОБА_10 та за їх спільні кошти;

Оплата комунальних послуг Позивачем за зареєстрованою адресою її місця проживання за вересень-листопад 2023 очевидно підтверджує, що така проживає у вказаній квартирі, або така перебуває у її власності. І з огляду на її обов`язок сплачувати комунальні платежі, такий доказ очевидно ніяким чином не підтверджує факту спільного проживання ОСОБА_6 із Позивачкою однією сім`єю. Квитанції про оплату послуг з утримання будинків та прибудинкової території від 17.05.2019, послуг централізованого опалення від 16.03.2019 також не свідчать про використання цих послуг ОСОБА_11 , а також не підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_6 із Позивачкою.

Щодо автобіографії, то така невідомо чи подавалась кудись, інформація, яка у такій наведена, вочевидь не може свідчити про факт спільного проживання ОСОБА_6 та Позивачки. Невідомо і походження такої автобіографії, та ким така була написана та з якою метою.

Недоведеними є обставини відповідно до висновків Верховного Суду - обов`язково мають бути встановлені всі ознаки, що притаманні подружжю, факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Суд першої інстанції дійшов до помилкових та необґрунтованих висновків відносно того, що справа підсудна Солом`янському районному суду міста Києва як суду першої інстанції, оскільки ні вимог до Міністерства оборони України не заявляла Позивачка, ні суд першої інстанції не приймав жодні рішення, що вплинули на права чи обов`язки Міністерства оборони України. Фактично суд першої інстанцій прийняв зловживання Позивача, що виразилось у «штучному» створенні підсудності через зазначення серед відповідачів неналежного відповідача без пред`явлення будь-яких вимог до нього (т. 3 а.с. 1-8, 59-68).

23.07.2026 року, тобто у строк визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2026 року, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Олєйнікової Т.В., в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 3 а.с. 91-96).

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук В.Л. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 , її представник - адвокат Олейнікова Т.В. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені телефонограмами та на зазначені ними адреси із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень, тобто належним чином, про що у справі є докази. Так про розгляд справи судом 17 вересня апелянт ОСОБА_1 була сповіщена 10 липня 2026 року повідомленням до її Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення про що у справі є докази. Факт належного сповіщення апелянта ОСОБА_1 підтвердила в суді її представник - адвокат Ковальчук В.Л. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Відповідач Міністерство оборони України та його представник - ОСОБА_24 про розгляд справи судом 17 вересня 2026 року були сповіщені 10 липня 2026 року, кожен окремо, повідомленнями до їх Електронних кабінетів в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази (т. 3 а.с. 70-76)

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно позивачці для отримання виплат, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Разом із тим, Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з цим позовом) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено , що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;вдова (вдівець);батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.

Як вбачається з матерів справи, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2023 молодший сержант ОСОБА_4 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 19).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - Донецька обл., Бахмутський р-н., смт. Південне, актовий запис №19686, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 17.11.2023, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (т. 1 а.с. 13).

З довідки Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області від 25.03.2024 вбачається, що під час проведення чину похорону загиблого Героя України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на кладовищі в. с. Вороняки, Золочівського району, Львівської області, де захоронено тіло загиблого, Державний Прапор України з його домовини було вручено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як найближчій особі загиблого (т. 1 а.с. 23).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19.06.2015 року у справі № 466/3706/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований у реєстрації актів цивільного стану Золочівського управління юстиції Львівської області, актовий запис № 259 від 07.11.2007 (т. 1 а.с. 18).

З довідки Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області від 13.03.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала із загиблим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2018-2021.11.01 за адресою: АДРЕСА_2 , як сімейне подружжя (т. 1 а.с. 22).

З довідки ОСББ «Дніпровська набережна 23» від 06.02.2024 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала з листопада 2021 року з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 по 10.11.2023 (т. 1 а.с. 21).

На підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачкою надано суду також фотознімки, на яких спільно зображені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с.66-77).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що знайомий із позивачкою, однак з відповідачкою ОСОБА_1 особисто не знайомий. Відповідачку бачив лише на похороні та декілька разів у соціальних мережах під час спілкування з ОСОБА_13 .

Із ОСОБА_13 свідок почав спілкуватися у 2008 році. У той період вони обидва працювали у державних структурах: свідок - у підрозділі « ОСОБА_14 », а ОСОБА_13 - у Державтоінспекції, у зв`язку з чим періодично перетиналися по роботі. Спілкування між ними було коротким і переважно службовим. Близьких стосунків у той час не підтримували. Про доньку ОСОБА_13 свідок на той момент не знав.

Ближче до 2018 року ОСОБА_13 почав регулярно звертатися до установи, де працював свідок, для продовження дозволу на зброю, власником якої він був. Саме в цей період вони почали більше спілкуватися, оскільки свідок звернувся до ОСОБА_13 з проханням продати йому зброю, яка належала останньому. Після оформлення відповідних документів та придбання зброї між ними склалися більш тісні стосунки.

Свідок зазначив, що приблизно з 2018 року ОСОБА_13 часто повідомляв, що працює у сфері надання послуг із забезпечення безпеки осіб, у зв`язку з чим вони почали частіше бачитися, відвідували дні народження один одного та підтримували постійне спілкування.

Уперше позивачку свідок побачив, коли ОСОБА_13 запросив його до себе додому для завершення оформлення продажу зброї. У будинку перебувала позивачка. Спочатку свідок припустив, що це може бути інша особа, однак ОСОБА_13 представив її як дружину.

У листопаді 2021 року, під час дня народження свідка, ОСОБА_13 повідомив, що має намір переїхати до Києва. На запитання, де він планує проживати, відповів, що у дружини. Також просив допомогти з пошуком роботи у сфері охоронної діяльності.

На початку 2022 року, після переїзду до Києва, ОСОБА_13 повідомляв свідкові про труднощі з працевлаштуванням, пояснюючи, що особа, яка обіцяла оплату праці, фактично грошей не виплачувала. Це, за словами ОСОБА_13 , створювало фінансові труднощі в сім`ї, оскільки потрібно було оплачувати комунальні послуги, стоянку автомобіля та інші витрати.

До початку війни свідок також допомагав перевозити меблі, у завантаженні брали участь сини ОСОБА_15 .

У 2022 році ОСОБА_13 також запропонував свідкові перевестися до підрозділу, де сам проходив службу. Під час одного з відряджень ОСОБА_13 попросив свідка заїхати до Кагарлика , до його дружини, щоб вона передала документи та необхідні речі на що свідок прибув до позивачки, яка передала підготовлені речі та документи для ОСОБА_13 .

Свідок зазначив, що у ОСОБА_13 та позивачки були дуже тісні, хороші й теплі стосунки. Позивачка запрошувала його до Кагарлика , де проживала її мати. За словами свідка, вони поводилися як чоловік і дружина, планували спільне майбутнє.

З початком повномасштабного вторгнення ОСОБА_13 пішов служити, однак продовжував проживати у Києві з позивачкою.

Щодо попередніх сімейних відносин ОСОБА_13 свідок зазначив, що той неохоче говорив про це.

Свідок ОСОБА_17 допитана у судовому засіданні, пояснила, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , про позивачку дізналася у 2018 році, коли ОСОБА_13 привіз її до села Вороняки та представив родині як свою дружину. На той час вона проживала поруч - у сусідньому будинку, тому мала можливість постійно бачити їхнє спільне проживання, оскільки подвір`я було спільним і було видно, хто приходить та виходить з будинку. ОСОБА_13 постійно приїжджав разом із позивачкою, вони вели спільний побут, поводилися як сім`я.

Перед початком повномасштабної війни, у 2021 році, вони переїхали до Києва, де почали проживати разом. Свідок охарактеризувала їхні стосунки як дуже теплі, добрі та близькі. За її словами, між ними були гармонійні відносини, вони підтримували одне одного, проводили разом час. Свідок зазначила, що ставила їхні стосунки у приклад іншим.

До переїзду в Київ вони певний час проживали поруч, тому свідок постійно бачила їхні стосунки в побуті, спільне проживання та спільне ведення домашніх справ.

Щодо попереднього шлюбу ОСОБА_13 свідок повідомила, що їй відомо про його розлучення з колишньою дружиною, а також про наявність у них спільної доньки.

Після розлучення, за словами свідка, ОСОБА_13 мало спілкувався з донькою, однак коли почав проживати з позивачкою, саме позивачка наполягала на відновленні цього спілкування. Внаслідок цього ОСОБА_13 почав частіше контактувати з донькою, між ними поступово налагодилися дружні відносини.

Свідок зазначила, що донька ОСОБА_18 приїжджала до них у гості до Києва, вони разом проводили час та відпочивали. На даний час доньці близько 16 років.

Також свідок повідомила, що позивачка проявляла ініціативу у підтриманні родинних стосунків та прагнула, щоб ОСОБА_13 більше спілкувався зі своєю донькою.

Щодо організації поховання, свідок підтвердила, що після смерті ОСОБА_13 саме позивачка взяла на себе основну ініціативу та значну частину організаційних питань, пов`язаних із похованням.

Допитаний свідок ОСОБА_19 пояснив, що знає ОСОБА_10 як чоловіка своєї матері. У 2018 році вони почали проживати у Львові, а у 2020 році - у Києві, у квартирі сім`ї.

З 2018 року ОСОБА_13 і позивачка проживали разом у Львові, а у 2021-2022 роках переїхали до Києва, оскільки у ОСОБА_13 тут була робота.

Між свідком і ОСОБА_13 були хороші стосунки, як між батьком і сином.

Аналогічно між ОСОБА_13 і матір`ю свідка були теплі стосунки як між чоловіком і дружиною, вони мали спільний бюджет.

Свідку також відомо, що у 2022 році ОСОБА_13 зробив пропозицію позивачці, однак вона відповіла, що шлюб укладуть після завершення війни.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_20 знає, оскільки познайомився з нею на похороні ОСОБА_10 , позивачка є його матір`ю.

Вперше він зустрівся з ОСОБА_4 , у бабусі в Кагарлику .

Спочатку мати переїхала до ОСОБА_13 , а згодом повернулася до Києва. Через певний час ОСОБА_13 також приїхав до Києва, оскільки вони не могли жити окремо та ОСОБА_9 забезпечував сім`ю. Свідок зазначив, що разом із донькою ОСОБА_13 вони їздили на відпочинок до Одеси на 10 днів. Стосунки з ОСОБА_18 характеризував як не дуже близькі, зазначивши, що вона замкнута, однак позивачка намагалася знайти з нею спільну мову.

Після смерті ОСОБА_13 позивачка та ОСОБА_21 підтримували одна одну, хоча до цього особисто не спілкувалися.

Свідок ОСОБА_22 допитана у судовому засіданні повідомила, що працює консьєржкою у будинку, де проживали позивачка та ОСОБА_9 , для неї вони виглядали як повноцінна сім`я, починаючи з червня 2018 року вона постійно бачила їх разом, зазначила про повноцінні стосунки між дітьми - синами позивачки та дочкою ОСОБА_10 та дорослими . Також зазначила, що витрати, оплачувалися по-різному, однак частіше це робив ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_23 , допитаний у судовому засіданні, повідомив, що є колишнім чоловіком позивачки. У 2018 році під час спілкування з позивачкою він дізнався, що у неї є інший чоловік. На дні народження старшого сина він особисто познайомився з ОСОБА_13 . Знає, що певний час вони проживали разом у Львівській області, а згодом переїхали до Києва. 01.01.2022 між свідком і ОСОБА_13 відбулася розмова, під час якої останній повідомив, що планує одружитися з позивачкою.

Свідок зазначив, що з 2018 року вони проживали разом, хоча періодично змінювали місце проживання. Свідку відомо, що вони планували одружитися, однак чи відбулося це фактично - йому невідомо. У розмовах зі старшим сином свідок чув, що ОСОБА_13 матеріально забезпечував сім`ю. Проживали вони у квартирі, оформленій на свідка, однак фактично це спільне житло позивачки та свідка, і позивачка також витрачала власні кошти на сім`ю.

Надаючи оцінку сукупності вказаних доказів, які містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2018 року до 11.11.2023 рік перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати.

При цьому, в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.11.2018 до ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю саме у вказаний період, відповідачами не надано.

Посилання апелянта на проходження ОСОБА_4 військової служби, не можуть свідчити про те, що сторони не перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції була надана належна оцінка,правильності висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 18 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов