Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №378/1740/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 378/1740/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13704/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Скороход Т.Н., у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року представник АТ «Сенс Банк» - адвокат Альховська І.Б. звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631045192у розмірі 199 226,05 грн., з яких 131 059,35 грн. тіло кредиту і 68 166,70 грн. проценти та судовий збір (т. 1 а.с. 1-5).

В обґрунтування позову вказувала, що 05.11.2018 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631045192, відповідно до умов якої позивач зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в поряду та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, порушила умови кредитного договору в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі - 199 226,05 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «АЛЬФА-БАНК» затверджено рішення про зміну найменування АТ «АЛЬФА-БАНК» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року(т. 1 а.с. 1-5).

28 квітня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Варєнікової В.Ю. надійшли пояснення у справі, в яких зазначала, що між сторонами не було укладено договору про споживче кредитування з визначенням усіх істотних умов договору відповідно до вимоги чинного законодавства України про споживче кредитування. Відповідач отримав кредитну картку та отримував грошові кошти, однак до кінця не знав умов кредитування, не був належним чином проінформований про істотні умови договору. Позивач не виконав законодавчо встановлений обов`язок надати відповідачу текст договору. Крім того, здійснив нарахування сум комісій, процентів і погашень про які не повідомив відповідача ні в договорі або ж в угоді, ні в паспорті споживчого кредитування. Щодо суми боргу зазначала, що відповідач провів самостійні розрахунки за період користування кредитною карткою та встановив, що сума отриманих грошових коштів від банку складає 42082,87 грн., сума повернених грошових коштів банку складає - 32027,112 грн., сума боргу (тіло кредиту) - 10055,76 грн. В паспорті споживчого кредитування відповідач був проінформований про наявність фіксованої процентної ставки у розмірі 26%, однак про нарахування комісій РКО, плат за обслуговування рахунку, повернення заборгованості за овердрафтом в паспорті споживчого кредитування не зазначено, до відома відповідача належним чином не доведено. Крім того, просила застосувати ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо нарахування процентів за користування кредитом, оскільки він є учасником бойових дій. Зазначала, що відповідач не міг повідомити позивача про зміну своїх даних, оскільки свій мобільний телефон загубив під Бахмутом Донецької області, а на мобільний додаток на новому телефоні інформація про кредитні зобов`язання не підтягувалася. Звернула увагу також на те, що в паспорті споживчого кредитування вказаний строк кредитних зобов`язань - 12 місяців (т. 1 а.с.166-169).

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 19 травня 2026 року позов АТ «Сенс Банк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631045192 від 05.11.2018 у розмірі 199226 гривень 05 копійок та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок (т. 1 а.с. 188-192).

Не погодившись з рішенням районного суду, 18 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Варєнікова В.Ю. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 631045192у розмірі 10 055,76 грн., що є залишком заборгованості за тілом кредиту(т. 2 а.с. 1-9).

На обґрунтування скарги зазначала, що суд першої інстанції при розгляді справи не надав належну оцінку доказам, доданим до позовної заяви, не з`ясував у Позивача, яку саме суму відповідач отримав у Банку і яку суму повернув (тіло кредиту), на яку суму були нараховані відсотки і на підставі чого відповідач за версією Баку мав сплачувати додаткові комісії, овердрафти та інші платежі, включені Банком до простроченого тіла кредиту.

Предметом правовідносин, які виникли між Банком і відповідачем і які не заперечує Відповідач є укладення 02.11.2018 року між Банком і відповідачем Договору споживчого кредитування, правове регулювання якого здійснюється перш за все спеціальними нормами: Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, суд розглянув справу без урахування положень вищевказаних законів, не здійснив оцінку Паспорту споживчого кредитування та співставлення даних, вказаних в ньому із розрахунками, доданими Банком до позовної заяви.

Так в Паспорті споживчого кредитування від 02.11.2018 року вказано істотні умови договору споживчого кредитування (наголошуємо, що саме паспорт споживчого кредитування підписаний обома сторонами, а Оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та заява-анкета про акцент публічної пропозиції істотних умов договору споживчого кредитування не містять).

Відтак, відповідно до Паспорту споживчого кредитування істотними умовами договору споживчого кредитування є: Сума/ліміт кредиту: 5 000 грн.; Мета отримання кредиту: споживчі цілі; Спосіб та строк надання: безготівковим способом; Строк кредитування: 12 з можливістю пролонгації відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов Договору; Можливі види забезпечення кредиту: без забезпечення; Максимальна сума кредиту: 200 000 грн.; Розрахунковий період: дорівнює одному місяцю; Процентна ставка, відсотків річних: 26%; Тип процентної ставки: фіксована; Реальна річна процентна ставка по програмі, % річних: 0,01 %.

Відтак, саме Паспорт споживчого кредитування і є тим документом, який визначає істотні умови договору, тому що інші документи, такі як Оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної лінії і Заява-анкета про акцепт пропозиції за своєю суттю не є Договором споживчого кредитування і не містять встановлених ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» істотних умов договору, які містять відсилочні положення на інші банківські угоди та договори, які по суті є договорами приєднання, Банком Відповідачу ніколи не пред`являлися, не роздруковувалися і за змістом відносин споживчого кредитування не повинні містити прихованих умов.

Однак, аналіз Виписок Банку по рахунку Відповідача свідчить про постійні додаткові нарахування комісій, овердрафту, постійне перенесення сум заборгованості, обслуговування основної картки, сплата комісії за обслуговування основної картки.

Суд не надав належної оцінки підписаним між Банком та Відповідачем документам, свідченням Відповідача, що він отримав лише картку і підписав заяву, яку віддав представнику банку і на руках мав лише Паспорт споживчого кредитування та картку; не застосував спеціальні норми чинного законодавства щодо договорів споживчого кредитування, які слід було застосувати.

Під час укладання кредитного договору банк взагалі не надав Відповідачу жодного документу, в якому було б чітко прописано, що він повинен сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування, не вказано за які саме послуги банку встановлено даний вид комісії та її чіткий розмір. Наголошуємо на тому, що істотні умови договору споживчого кредитування не містять жодних умов щодо обов`язку позичальника сплачувати кошти за розрахунково-касове обслуговування кредиту є несправедливими та незаконними.

Також несправедливими і незаконними та такими, що не підлягають стягненню є платежі вказані у Виписці з рахунку із призначенням платежу: «Овердрафт», «перенесення сум заборгованості», «обслуговування основної картки», «сплата комісії за обслуговування основної картки», одночасно стягнення в один день платежів: «Нарахування процентів за кредит» та «Списання процентів за прострочену заборгованість», «Нарахування процентів за несанкціонований овердрафт», також: «Погашення овердрафту з рахунку».

Відповідачу було встановлено розрахунково-касове обслуговування в певному розмірі, яка в розумінні вищезазначених приписів Закону не залежить від потреби позичальника: тобто позичальник взагалі може не звертатися до банку за отриманням такої дії, однак повинен платити за неї або така дія спрямована на користь банку.

Виходячи з викладеного, пункти правочину щодо встановлення плати за супроводження простроченої кредитної заборгованості та за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними в силу закону з моменту його укладення, а отже такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін.

Покладення на Відповідача обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд не повідомив Сторін завчасно та призначив справу до судового розгляду, здійснював аудіозапис судового засідання, на який не викликав сторін, виніс Рішення в інший день і час, ніж було повідомлено представнику Відповідача та провів засідання в режимі відеоконференції, хоча відповідно до Протоколу судового засідання представник Відповідача була присутня в залі суду в день і час розгляду.

За наявності первісного позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні були самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом)»(т. 2 а.с. 1-9).

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Варєнікова В.Ю. підтримала скаргу і просила її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Позивач АТ «Сенс Банк» про розгляд справи апеляційним судом 17 вересня 2026 року був сповіщений 08 липня 2026 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС Банку та, окремо, представнику АТ «Сенс Банк» - адвокату Альховській І.Б. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 17 вересня 2026 року був сповіщений 08 липня 2026 року повідомленням його та його представника - адвоката Варєнікової В.Ю. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Представник Банку заявила прохання розглянути справу за її відсутності (а.с. 77-79, 110а).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.11.2018 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» (т. 1 а.с. 10, зворот).

Також, 02.11.2018 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631045192(т. 1 а.с. 10).

Згідно розділу І Оферти, тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум-готівка»; мета кредиту - для особистих потреб.

В розділі ІІ міститься пропозиція відкрити поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, прохання повідомити реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну картку MC DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску.

Розділом ІІІ визначено умови надання кредитної лінії, а саме: ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн.; процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій - 26 % річних; тип процентної ставки - фіксована.

Розділом ІV передбачено умови сплати платежів, визначених угодою: обов`язковий мінімальний платіж встановити в розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Пропонував банку щомісячно в останній день Розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.

Підписанням оферти ОСОБА_1 підтвердив, що він попередньо ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту та з інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ (розділ VІ) (т. 1 а.с. 10).

До позовної заяви також надано паспорти споживчого кредиту (т. 1 а.с. 11, зворот), заяву-акцепт про прийняття пропозиції укласти договір страхування (т. 1 а.с. 11), підписані відповідачем.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 199226,05 грн., з яких 131059,35 грн. - прострочене тіло кредиту; 68166,70 грн. - відсотки за користуванням кредитом. (т. 1 а.с. 23-30).

У виписці з рахунку ОСОБА_1 відображається перелік операцій по рахунку(т. 1 а.с. 14-22).

За довідкою АТ «Сенс Банк» в межах оферти на укладання угоди про обслуговування Кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631045192 укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») випущено кредитні карти: НОМЕР_2 строком дії до 31.10.2021 року та НОМЕР_3 строком дії до 31.10.2026 року, яка анульована Банком 12.04.2023 року (т. 1 а.с. 47).

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (т. 1 а.с. 47).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.11.2018 року між АТ «Альфа-Банк», яке змінило своє найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено угоду № 631045192 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, на підставі якої АТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 26% річних (а.с. 10).

На підтвердження договірних відносин та надання кредиту АТ «Сенс-Банк» надало Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631045192 від 02.11.2018 року, Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору 02.11.2018 року, Паспорт споживчого кредиту від 02.11.2018 року, виписку з рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідач користувався кредитом.

Відтак, АТ «Сенс Банк» свої зобов`язання виконало належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами (в межах встановленого кредитного ліміту), в порядку та на умовах, передбачених Договором.

З долученої позивачем виписки по особовому (банківському) рахунку відповідача ОСОБА_1 , а також наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем частково здійснювалося внесення коштів на погашення заборгованості.

Однак, в подальшому, жодних платежів від відповідача на виконання умов договору та погашення заборгованості не надходило.

З наданого розрахунку заборгованості також вбачається, що вказані платежі були враховані позивачем при визначені загального розміру заборгованості.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо недотримання банком при укладенні договору вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем умов кредитування. Умови кредитування визначені в Оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631045192 від 02.11.2018 року, яка була підписана відповідачем. Інформація про загальні умови кредитування з прикладом розрахунку орієнтовної вартості кредиту також була розміщена у Паспорті споживчого кредиту від 02.11.2018 року.

Відповідач ОСОБА_1 користувався виданою йому карткою, вносив кошти на погашення заборгованості, що вказує на прийняття ним відповідних умов, в тому числі нарахування комісій.

Поряд з цим, за довідкою АТ «Сенс Банк» в межах оферти на укладання угоди про обслуговування Кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631045192 укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») випущено кредитні карти: НОМЕР_2 строком дії до 31.10.2021 року та НОМЕР_3 строком дії до 31.10.2026 року, яка анульована Банком 12.04.2023 року (т. 1 а.с. 47).

У виписці з рахунку ОСОБА_1 відображається перелік операцій по рахунку, зокрема використання позичальником картки для оплати товарів 16.02.2022 року. Інші відомості за випискою з банківського рахунку свідчать про проведення операцій самим Банком (т. 1 а.с. 14-22).

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що інші кредитні картки були видані відповідачу на підставі анкети-заяви від 02 листопада 2018 року для пролонгації кредитного договору, колегія суддів дійшла висновку, що строк дії кредитного договору № 631045192 від 02 листопада 2018 року дорівнює строку дії банківської картки і такий сплив 12 квітня 2023 року, що підтверджується довідкою позивача про припинення (анулювання) останньої виданої банком відповідачу ОСОБА_1 кредитної карти НОМЕР_3 строком дії до 31.10.2026 року, яка анульована Банком 12.04.2023 року (т. 1 а.с. 47).

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального права, вважає за необхідне врахувати при виборі і застосуванні норм права для вирішення даного спору.

Отже, правові підстави для стягнення заборгованості за відсотками після закінчення строку дії договору 12 квітня 2023 рокувідсутні, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 631045192 від 02 листопада 2018 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , станом на 04 квітня 2023 року заборгованість за тілом кредиту становила 46 992,84 грн., 4320,73 грн. проценти за користування кредитом, 63,78 грн. заборгованість з овердрафту(т. 1 а.с. 23-30).

Поряд з цим, згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на 02.11.2018 року) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання простроченої заборгованості у період дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2022 року до вищевказаної норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було внесено зміни, і він набув такої редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, одночасно із внесеними змінами було закріплено, що зміни, передбачені пунктами 1 і 3 розділу I цього Закону, застосовуються до кредитних договорів, укладених після набрання чинності цим Законом (з 19 серпня 2022 року).

У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

До суду першої інстанції відповідачем надано довідку № 332 від 25.12.2025 року Військової частини НОМЕР_4 , відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 , проте вказана довідка залишилась поза увагою та перевіркою районного суду (т. 1 а.с. 89).

Судом апеляційної інстанції перевірено доводи відповідача та встановлено наявність підстав звільнення відповідача від сплати відсотків за кредитним договором на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки такі підтверджуються наданими доказами: довідкою командира військової частини НОМЕР_4 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі за мобілізацією, копією військового квитка із відмітками про призов на військову службу за мобілізацією та зарахування до списків вій1ськової частини наказом № 102 від 13 травня 2022 року, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 та посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_5 (т. 2 а.с. 13-17, 63-68) .

Таким чином за наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 04 травня 2022 року (час призову на військову службу за мобілізацією) складає - 1028,35 грн. за процентами за користування кредитом.

Нарахування Банком відповідачу процентів за користування споживчим кредитом за час перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі призваного за мобілізацією тобто з 13 травня 2022 року суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

Відповідач не заперечував факт користування карткою, та не спростував розміру вказаної заборгованості, а також не надав доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором у повному обсязі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «Сенс Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування кредитним коштами, нарахованих відповідно до чинного законодавства.

Отже, судове рішення районного суду з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати із ухваленням нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог про часткове задоволення позову стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості, а саме: 46 992,84 грн. за тілом кредиту станом на день припинення кредитного договору 12 квітня 2023 року, 1028,35 грн. проценти за користування кредитом, які нараховані до 04 травня 2022 року, 63,78 грн. заборгованість з овердрафту.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «Сенс Банк» слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (24.10 %) - 583,80грн. (2422.40 х 24.10%) (т. 1 а.с. 1).

Стягнути із АТ КБ «Сенс Банк» на користь відповідача ОСОБА_1 (75.90%) 2757.90 грн. (3633,60 грн. х 75.90%) судового збору за розгляд справи апеляційним судом сплата якого підтверджується доказами по справі (т. 2 а.с. 70).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 травня 2026 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ - 23494714) задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) заборгованість за кредитним договором № 631045192 від 02 листопада 2018 року - 46992,84 грн. за тілом кредиту, 1028,35 грн. проценти за користування кредитом, 63,78 грн. заборгованість з овердрафту.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» - відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ - 23494714) із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) - 583,80 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) із Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ - 23494714) - 2 757.90 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 17 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов