Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №758/8662/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 758/8662/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13949/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Левицької Я.К., за участю присяжних: Золотарського Р.А., Радзіловської О.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, -

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним; встановити над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити ОСОБА_1 опікуном(т. 1 а.с. 1-7).

На обґрунтування заяви зазначав, що заявник є племінником ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є інвалідом у зв`язку з психічним захворюванням та 01.11.2013 року йому встановлена друга група інвалідності як інваліду з дитинства безстроково. Внаслідок психічної хвороби ОСОБА_2 не може висловлювати свої думки, оскільки не розмовляє, не може одягатись, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому. Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом 1 або 2 групи внаслідок психічного розладу № 249 від 01.05.2025 року заявник проживає разом з ОСОБА_2 . Батьки ОСОБА_2 мають значні проблеми зі здоров`ям та похилий вік, а відтак, не можуть здійснювати належний догляд за своїм сином. ОСОБА_1 за станом здоров`я, умовами праці та проживання може забезпечити постійний догляд та лікування дядькові ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 1-7).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, задоволено частково.

Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині заявлених вимог - відмовлено.

Встановлено строк дії даного судового рішення у 2 (два) роки з дня набрання ним законної сили (т. 1 а.с. 221-225).

Не погодившись з рішенням районного суду, 24 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Козирська Г.Б. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіки та призначення ОСОБА_1 опікуном та ухвалити нове про задоволення вказаних вимог(т. 2 а.с. 1-4, 31-35).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, суд у порушення частини 1 статті 300 ЦПК України не встановив над нею опіку та не призначив опікуна, хоча зазначена норма є імперативною і не передбачає жодних винятків. ОСОБА_2 формально визнано недієздатною, однак без встановлення над ним опіки, що де-факто позбавляє його можливості реалізовувати конституційні права та отримувати необхідний догляд і захист, а заявнику створює істотні юридичні перешкоди у здійсненні фактичної опіки та догляду за своїм близьким родичем.

Органом опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації так і не було виконано ухвалу суду першої інстанції від 10 лютого 2026 року, якою витребувано у Подільської районної у м. Києві державної адміністрації інформацію про результати вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поданий органом опіки протокол № 7 від 07 травня 2026 року, яким прийнято рішення зупинити розгляд заяви апелянта про призначення його опікуном над ОСОБА_3 до винесення рішення судом про визнання останнього недієздатною особою та набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, є не обґрунтованим. Зокрема такий протокол є неналежним доказом у даній судовій справі, адже він не доводить і не спростовує можливість саме апелянтом бути опікуном над ОСОБА_3 . Такий протокол не є і не може бути доказом у даній категорії судових справ, не може бути врахований при винесенні судового рішення та свідчить про невиконання ухвали суду першої інстанції від 10 лютого 2026 року про витребування доказів. Органом опіки та піклування не було виконано своїх обов`язків, а суд в свою чергу не застосував заходи судового контролю на ухвалою про витребування доказів у справі.

Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом 1 або 2 групи внаслідок психічного розладу №249 від 01 травня 2025 року апелянт проживає разом з ОСОБА_2 , який в свою чергу обмежений у своїй здатності контролювати свою поведінку.

В свою чергу батьки ОСОБА_2 мають значні проблеми зі здоров`ям та похилий вік. Мати ОСОБА_4 є хворою пацієнткою, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 13 травня 2025 року. Має діагноз дифузний кардіосклероз, атеросклеротична енцефалопатія, вузловий зоб, еутериоз, астено-невротичний синдром, хронічний панкреатит. Постійно приймає гіпотензивну терапію. ОСОБА_4 не може за станом здоров`я опікуватись своїм сином, про що письмово повідомила суд та надала свою згоду на опіку ОСОБА_2 апелянтом. Довідкою ЛКК № 1248 від 27 травня 2025 року підтверджено, шо ОСОБА_4 не може здійснювати догляд за своїм сином за станом здоров`я.

В свою чергу Довідкою ЛКК № 1249 від 27 травня 2025 року підтверджено, що апелянт за станом здоров`я може здійснювати постійний сторонній догляд та надавати соціальні послуги за дядьком ОСОБА_2 .

До заяви долучена згода ОСОБА_4 на опіку над своїм сином саме племінником ОСОБА_1 у зв`язку із незадовільним станом свого здоров`я та здоров`я свого чоловіка.

Батько ОСОБА_3 є онкохворим пацієнтом у віці 75 років, не може за станом здоров`я опікуватись своїм сином, про що письмово повідомив суд та надав свою згоду на опіку ОСОБА_2 апелянтом. Діагноз онкологічного захворювання підтверджується консультативним заключенням КНП «Київський клінічний онкоцентр» від 9 травня 2025 року.

Отже, батьки ОСОБА_2 в силу свого віку та відповідно до поставлених діагнозів, які підтверджені медичною документацією, не можуть здійснювати опіку над своїм сином, про що також додатково повідомляли суд першої інстанції.

В своєму повідомленні вони не заперечують проти призначення опікуном ОСОБА_2 апелянта відповідно до вищенаведених причин.

Апелянт проживає разом з ОСОБА_2 , безпосередньо здійснює догляд за ним, купляє продукти, водить на прийоми до лікарів, контролює прийом рекомендованих ліків, виводить на прогулки, слідкує за охайністю та станом здоров`я.

Вказане також підтверджується долученими до зави показами свідків, які на власні очі щодня бачать перераховані факти.

Апелянт має дохід, який дозволяє належно забезпечити потреби у харчуванні, лікуванні та організації побуту ОСОБА_2 .

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у призначенні апелянта опікуном, не ґрунтується на матеріалах справи та доказах (т. 2 а.с. 1-4, 31-35).

16 липня 2026 року, тобто у строк визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 09 липня 2026 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Сеньок О.А. подала відзив, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На обґрунтування відзиву зазначала, що орган опіки та піклування не здійснив подання до суду про призначення недієздатному ОСОБА_2 опікуна, зважаючи на зупинення розгляду цього питання до набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною і ОСОБА_1 таке рішення органу опіки та піклування не оскаржував. Тому, у суду першої інстанції, з огляду на положення ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 60, ч. 65 ЦК України, ч. 1 ст. 300 ЦПК України, були відсутні підстави для призначення заявника ОСОБА_1 опікуном за відсутності подання органу опіки та піклування, а останній до призначення опікуна здійснює опіку та піклування над недієздатним ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 48-49, 67-73).

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Козирська Г.Б. підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити. Представник особи, визнаної недієздатною - ОСОБА_2 , адвокат Сеньок О.А. заперечувала проти скарги і просила її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_2. про розгляд справи апеляційним судом 17 вересня 2026 року був повідомлений 10 липня 2026 року повідомленням до його Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 , його представник - адвокат Козирська Г.Б. підтвердила в суді. Належне сповіщення представник ОСОБА_2 - адвокат Сеньок О.А. в суді не заперечувала. Орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про розгляд справи апеляційним судом 17 вересня 2026 року був повідомлений 10 липня 2026 року повідомленням до його Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (т. 2 а.с. 51-55).

Виходячи з положень ст.ст. 13, 372 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Київ та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві 05 листопада 2002 року. (т. 1 а.с. 13-16).

Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, виданого Пенсійним фондом України 19.11.2013 року, ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 2 групи з дитинства (т. 1 а.с. 17).

Згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0069244 від 22.10.2013 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено безстроково другу групу інвалідності з 01 листопада 2013 року (інвалід з дитинства) (т. 1 а.с. 26-27).

Відповідно до довідки КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» № 061/29/1-01/696 від 31.01.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за останні 5 років звертався за психіатричною допомогою в «Правобережну психіатричну амбулаторію № 1», діагноз F. 20.8 Інший тип шизофренії (т. 1 а.с. 23).

У відповідності до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 249 КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» від 01.05.2025 року ОСОБА_2 , 1986 року народження, інвалід ІІ групи з дитинства внаслідок психічного розладу, встановлено 19.11.2013 року довічно, проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та за рівнем обмеження життєдіяльності - обмеження здатності контролювати свою поведінку, хворий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (т. 1 а.с. 28-29).

Згідно з висновком судово - психіатричного експерта ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» № 1571 від 11 листопада 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у вигляді: «Шизофренії, проста форма, безперервно-прогредієнтний тип перебігу. Дефектний стан» (згідно з МКХ-10: F20.6). За своїм психічним станом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а.с. 121-127).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 не притягувався до кримінально відповідальності, відомості щодо наявності незнятої чи непогашеної судимості відсутні (т. 1 а.с. 12).

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (т. 1 а.с. 39-51).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , батьками останнього є мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 18).

ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними доказами у справі (т. 1 а.с. 19, 20, 21).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 (батька ОСОБА_2 ), останній надав згоду, щоб його онук ОСОБА_1 був опікуном його сина ОСОБА_2 , оскільки є пенсіонером, йому 74 роки, онкохворий та за станом здоров`я не може опікуватись сином (т. 1 а.с. 18, 22).

Відповідно до заявиОСОБА_4 (мати ОСОБА_2 ), остання зазначила, що не має за станом здоров`я не має змоги доглядати за хворим сином, фактично догляд над її сином ОСОБА_2 здійснюється племінником ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 18, 37).

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи(у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 30 червня 2022 року в справі № 552/3443/20 (провадження № 61-15239св21)та постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

В постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року № 712/10043/20 викладена правова позиція, згідно якої «при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Правил опіки та піклування, для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

У постанові від 18 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16 Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що суди розглянули справу поза межами своїх повноважень, оскільки призначення опікуна недієздатній особі є компетенцією органу опіки та піклування за місцем обліку недієздатної особи безпідставні, так як суперечать вищенаведеним положенням закону, зокрема статті 60 ЦК України, за змістом якої суд встановлює опіку фізичній особі у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Козирська Г.Б. зазначала, що апелянт ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, проте вказане не перешкоджає йому виконувати обов`язки опікуна недієздатної особи ОСОБА_2 .

Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України, обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 3 статті 12, частин 1, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок по доведенню обставин покладається на сторони.

Частиною першою ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, враховуючи, що судом першої інстанції було визнано ОСОБА_2 недізнаним, згідно положень ст.ст. 41, 60, 63 ЦК України, наявні підстави для встановлення над недієздатним ОСОБА_2 опіки і призначення опікуна.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви в частині вимоги щодо встановлення над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опіки та призначення ОСОБА_1 опікуном виходив з того, що заявник звертався до опікунської ради при Подільській районній в місті Києві державній адміністрації, однак згідно з витягом з протоколу № 7 засідання опікунської ради від 07.05.2026 року розгляд заяви ОСОБА_1 стосовно надання до суду подання щодо встановлення опіки та призначення його опікуном (піклувальником) над ОСОБА_2 було зупинено до винесення судом рішення про визнання останнього недієздатною особою та набрання цього рішення законної чинності. При цьому, заявник не оскаржував таке рішення органу опіки та піклування, а отже погодився з ним. Суд зауважив, що опікуна над фізичною особою у разі визнання її недієздатною призначає орган опіки та піклування, який перевіряє відповідність кандидата вищезазначеним вимогам закону. При цьому, суд не може переймати на себе обов`язки органу опіки та піклування та самостійно призначати опікуна над фізичною особою у разі визнання її недієздатною. Оскільки в матеріалах справи відсутнє подання органу опіки та піклування щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

Зазначені висновки суду першої інстанції зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права, ґрунтуються на наявних у справі доказах та відповідають вищевикладеним правовим висновкам Верховного Суду, що відсутність подання та/або висновку органу опіки та піклування з приводу призначення фізичної особи опікуном унеможливлює вирішення судом вказаного питання, оскільки саме на орган опіки та піклування покладено обов`язок дослідження обставин щодо можливості особи виконувати обов`язки піклувальника чи опікуна, і що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Згідно ст. 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

У свою чергу до встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до статті 67 ЦК України, зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Щодо доводів апелянта, що судом першої інстанції не було надано оцінку наданим доказам щодо можливості ОСОБА_1 призначити опікуном ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє такі як передчасні, оскільки таким доказам може бути надана оцінка в сукупності з відповідним поданням органу опіки та піклування.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що у недієздатного ОСОБА_2 є батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_4 , які надали згоду, щоб ОСОБА_1 був опікуном їх сина ОСОБА_2 , оскільки є пенсіонерами, та за станом здоров`я не можуть опікуватись сином (т. 1 а.с. 18, 22, 37).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права у подальшому бути призначеним опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають на даний час можливості ним виконувати обов`язки опікуна.

Отже, до встановлення опіки і призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 необхідно покласти на орган опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації здійснення обов`язків з опіки над останнім.

Також суд зазначає, що до встановлення опіки і призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 орган опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації відповідно до ст. 67 ЦК України зобов`язаний дбати про підопічного, про створення їй необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну оскаржуваного рішення.

Рішення суду першої інстанції було оскаржено апелянтом лише в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення над недієздатним опіки та призначення апелянта ОСОБА_1 опікуном, а в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому з огляду на положення ст. 367 ЦПК України в неоскаржуваній частині не було предметом перевірки апеляційним судом.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року - змінити, доповнивши його резолютивну частину, після абзацу третього, абзацом четвертим наступного змісту: «До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 покласти на орган опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .».

В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 17 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов