Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №367/5911/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 367/5911/26

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12464/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Шестопалової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів», Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕСАНС КОМПАНІ», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Лагода Олександр Сергійович про витребування нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила: витребувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_1 (а.с. 1-14).

07.05.2026 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Савицької С.В. про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 58-65).

Заяву обґрунтовано тим, що 25 липня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 286/П/55/2008-840 на споживчі цілі, а саме для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №3021 від 25.07.2008, згідно якого позивач придбає у власність нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25.07.2008 року між Банком та Позивачем укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами договору іпотеки, зокрема пунктом 5.1, передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в певній його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.

В подальшому згідно з протоколом UA - EA- 2019-11-05-000013-а від 09.12.2019, що міститься за посиланням https://prozorro.sale/api/cbd2-protocol/UA-EA-2019-11-05 000013-a/print, ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» стало переможцем електронних торгів з продажу кредитного портфелю, до складу якого, зокрема, входило право вимоги за кредитним договором № 286/ П/55/2008-840 від 25 липня 2008 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та Позивачем та договорами забезпечення.

10.01.2020 року між ВАТ «КБ Надра» та ТОВ «Світ Фінансів» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, зокрема, за договором іпотеки від 25.07.2008, укладеного між Позивачем та ВАТ «КБ Надра».

18.03.2021 року між ТОВ «Світ Фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 4 вказаного договору зазначено, що відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1 здійснюється за 280 000,00 грн.

В подальшому, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.03.2023 року зазначена квартира була відчужена на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серії та № 430, виданого 23.03.2023 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Лагодою О.С

Згідно з відомостями Реєстру, ціна нерухомого майна, встановлена у договорі купівлі продажу, становила 290 000,00 грн.

Отже, відповідно до договору купівлі-продажу від 25.07.2008, квартира була придбана Заявником за ціною 435 600,00 грн., тоді як при її відчуженні 18.03.2021 ціна становила 280 000,00 грн., а при наступному відчуженні 23.03.2023 - лише 290 000,00 грн.

Таким чином, вартість квартири у 2021 та 2023 роках була визначена на рівні, значно нижчому навіть за ціну 2008 року, що є економічно необґрунтованим з урахуванням тривалого періоду часу, інфляційних процесів та загального зростання вартості нерухомості, особливо у населених пунктах Київської області, наближених до міста Києва.

Вказані обставини свідчать про наявність ознак штучного заниження вартості спірного майна при його відчуженні у 2021 та 2023 роках, що є однією з істотних ознак недобросовісності набувачів та підтверджує можливу спрямованість правочинів на формальне відчуження майна з метою ускладнення або унеможливлення відновлення порушених прав позивача.

Вважала, що ТОВ «Світ Фінансів», укладаючи 18.03.2021 договір купівлі-продажу квартири в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», тобто в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», діяв всупереч вимогам зазначених норм законодавства, оскільки спірна квартира підпадає під дію вказаного мораторію, у зв`язку з чим звернулась до суду з відповідним позовом, предметом якого є витребування квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_1 .

Враховуючи наявність між сторонами спору щодо вказаного нерухомого майна, а також факт відчуження такого майна під час дії ухвали суду від 17.09.2021 року про забезпечення позову, ризик його подальшого відчуження є реальним та обґрунтованим.

Зокрема, існує ризик повторного відчуження спірного майна на користь третіх осіб, укладення щодо нього нових правочинів, у тому числі договорів іпотеки, застави, встановлення інших обтяжень чи обмежень, зміни його правового статусу, що може призвести до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, а також створення перешкод для ефективного захисту порушеного права позивача (а.с. 58-65).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - Савицької С.В. про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Світ Фінансів», ТОВ «Ренесанс Компані», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В., приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ладога О.С. про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме накладеноарешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна(а.с. 113-117).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 24 травня 2026 року представник ТОВ «Світ Фінансів» - адвокат Бут О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с. 120-126).

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що позивачка не погодившись з діями ТОВ «Світ Фінансів» щодо задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку звернулась до Ірпінського міського суду з позовом до ТОВ «Світ фінансів», ТОВ «Ренесанс Компані», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Пономарьової Д.В. про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Рішенням Ірпінський міський суд Київської області від 03 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 17.09.2021 року в цивільній справі № 367/6843/21.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 367/6843/21, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 листопада 2025 року -без змін.

Отже, дотримання норм діючого законодавства, в тому числі, щодо визначення вартості відчуженого майна, відповідачем ТОВ «Світ фінансів» при укладанні та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з відповідачем ТОВ «Ренесанс Компані» у порядку встановленому статтею 38 ЗУ «Про іпотеку» досліджувалось судами як першої так і апеляційної інстанції. При цьому, будь-яких доказів порушень в частині визначення вартості при відчуженні спірної квартири позивачем не надано, а судами не встановлено про що зазначено у відповідних судових рішеннях.

Позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів того, що ціна продажу квартири в межах укладеного 18.03.2021 року договору купівлі продажу між відповідачами ТОВ «Світ фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані», яка була визначена на підставі висновку про вартість об`єкту експертної грошової оцінки, звіт про оцінку майна № 256/03/21-1, складеному 18 березня 2021 року ПП «ГАБ`ЯНО» - є економічно необґрунтованою, такою що встановлена з порушення діючого законодавства або є заниженою відносно за звичайної ціни на цей вид майна на час складання такого звіту.

В свою чергу, відповідно до п."6" договору купівлі продажу від 23.03.23 укладеного між ТОВ «Ренесанс Компані» та ОСОБА_2 за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 290000 грн. 00 коп.

Згідно п.6.1. балансова вартість нерухомості, що відчужується, згідно з Довідки про балансову вартість за № 22/03/23-БС станом на 22 березня 2023 року, становить 280000 грн. 00 коп.

Як вбачається з договору купівлі продажу від 23.03.23 укладеного між ТОВ «Ренесанс Компані» та ОСОБА_2 ціна об`єкта нерухомості (квартир) була узгоджена сторонами на момент укладення договору. При цьому, в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу зазначена балансова вартість об`єкта нерухомості (квартири), що відчужується, згідно даних бухгалтерського обліку, оскільки продавцем виступає юридична особа, і така ціна є нижчою за ціну продажу за договорами купівлі-продажу квартир. Для підтвердження вартості об`єкта нерухомого майна продавцем, яким є юридична особа, нотаріусу надавались довідка про балансову вартість за № 22/03/23-БС станом на 22 березня 2023 року, що вбачається зі змісту угоди.

Визначення вартості спірної квартири при укладенні договору купівлі продажу від 23.03.23 між ТОВ «Ренесанс Компані» та ОСОБА_2 було визначено у відповідності до приписів ч. 1 ст. 632, ч.1 ст. 627 ЦК України.

Разом з тим, позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів того, що ціна продажу квартири в межах укладеного договору купівлі продажу від 23.03.23 між ТОВ «Ренесанс Компані» та ОСОБА_2 - є економічно необґрунтованою та такою що встановлена з порушення діючого законодавства.

Позиція позивача полягає у тому, що вартість квартири визначена у договорах купівлі-продажу, укладених 18.03.2021 року та від 23.03.23 року, є економічно необґрунтованою, свідчить про наявність ознак штучного заниження вартості спірного майна при його відчуженні у 2021 та 2023 роках та про обізнаність щодо можливих порушень при попередньому відчуженні майна, а відтак і недобросовісності ОСОБА_2 спрямовану на ускладнення або унеможливлення відновлення порушених прав заявника - є надуманою, такою що не відповідає дійсним обставинам справи та ґрунтується виключно на припущеннях, без будь якої доказової бази.

Більш того, є незрозумілим в чому саме виражений причинно-наслідковий зв`язок і як впливає, ймовірне заниження вартості спірного майна, на ускладнення або унеможливлення відновлення порушених прав заявника.

Крім того, є необґрунтованим той факт, що визначення вартості квартири у договорі купівлі продажу укладеного 18.03.2021 року між відповідачами ТОВ «Світ фінансів» та ТОВ «Ренесанс Компані» якимось чином свідчить про недобросовісність ОСОБА_2 , оскільки остання взагалі не була суб`єктом спірних правовідносин на час укладання такої угоди.

Крім того, вказував, що відчуження квартири продавцем ТОВ «Ренесанс Компані» при наявності ухвали суду, якою було на час розгляду справи, накладено арешт та власником якої зазначено товариство, за умови відсутності обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не може бути підставою вважати нового власника ОСОБА_2 недобросовісним набувачем, та тим більш, вважати такі обставини обґрунтуванням для вжиття заходів у обмеженні розпорядженням майном.

Відповідач ОСОБА_2 після придбання квартири у березні місяці 2023 року по сьогодні, тобто вже більше 3(трьох років) , маючи законні очікування щодо правомірності укладеного правочину, здійснює відкрите володіння належним їй нерухомим майном. При цьому, щодо внесення у відповідний розділ Державного реєстру прав на нерухоме майно запису на підставі рішення від 18 травня 2026 року про обтяження у вигляді арешту на спірну квартир, прийнятого за наслідками постановленої судом спірної Ухвали від 12 травня 2026 року - ОСОБА_2 не здійснювались та здійснюються дії які б свідчили про намір останньої щодо відчуження квартири, тим більш про намір здійснити утруднення виконання або невиконання рішення суду. Наразі такі доказі не надані з боку позивача та відсутні в матеріалах справи(а.с. 120-126).

У судовому засіданні представник апелянта ТОВ «Світ Фінансів» - адвокат Бут О.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Позивач ОСОБА_1 була сповіщена повідомленням її представника - адвоката Савицької С.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС. ТОВ «РЕНЕСАНС КОМПАНІ» про розгляд справи 17 вересня 2026 року було сповіщено 29 липня 2026 року до Електронного кабінету в ЄСІТС. Повідомлення відповідача ОСОБА_2 , третіх осібприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В., приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Лагоди О.С. повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання(перебування) від вказаних осіб до суду не надходили. (а.с. 165-169, 194-209).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 та 2 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст.150 ЦПК України).

Так, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

У постанові від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову в справі, рішення в якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення в справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є витребування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_1 .

Тобто, спір у даній справі виник щодо нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_2 .

В заяві про забезпечення позову позивач просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту квартиру АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову посилалась на те, що існує ризик повторного відчуження спірного майна на користь третіх осіб, укладення щодо нього нових правочинів, у тому числі договорів іпотеки, застави, встановлення інших обтяжень чи обмежень, зміни його правового статусу, що може призвести до ускладнення або унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також створення перешкод для ефективного захисту порушеного права позивача.

З матеріалів справи вбачається, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачу-1 ОСОБА_2 , придбаної за договором купівлі - продажу від 23 березня 2023 року нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Лагодою О.С. (а.с. 92, 152).

Суд першої інстанції, врахувавши предмет та підстави позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть.

Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Накладення арешту на вищевказане нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів звертає увагу, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості позовних вимог колегія суддів визнала передчасними, оскільки такі обставини можуть бути оцінені судом під час розгляду даної справи по суті спору.

Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено питання про забезпечення позову у цій справі, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення: 17 вересня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов