Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №686/22734/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22734/25

Провадження № 22-ц/820/1752/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар Дубова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року (суддя Колієв С.А.) за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 11 грудня 2017 по 21 вересня 2023 він утримувався у Слідчому ізоляторі. За період утримання під вартою зіштовхнувся з бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання, відповідно до вимог чинного законодавства, яке визначає умови утримання осіб, взятих під варту. Позивач був підданий катуванню та нелюдському поводженню, зазнав моральних і душевних страждань, відчував негативні зміни в емоційному та фізичному стані, пережив приниження честі та гідності.

Позивач наголошував, що протягом усього часу перебування під вартою він стикався із систематичним порушенням його прав на гідні умови життя та медичну допомогу, що підтверджується численними звітами моніторингових візитів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Тривале утримання в умовах, які суперечать статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, спричинило йому глибокі психологічні страждання, призвело до емоційного виснаження та відчуття постійної незахищеності. Інтенсивність та тривалість цих негативних чинників призвели до заподіяння моральної шкоди.

Посилаючись на зазначене, просив стягнути з Державного бюджету України на його користь, у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Державної установи «Хмельницький слідчий ізолятор» 1 000 000 грн. моральної шкоди,

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неналежними умовами утримання в установі виконання покарання, грошові кошти в сумі 5 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним утриманням у Слідчому ізоляторі ОСОБА_1 зазнав моральних і душевних страждань, відчував негативні зміни в емоційному та фізичному стані, пережив приниження честі та гідності. Враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що частково задовольняючи позов та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн., суд не врахував характер, тривалість і ступінь моральних страждань позивача, спричинених неналежними умовами тримання у ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» у період з 11.12.2017 по 21.09.2023. Неналежні умови утримання в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», з якими стикнувся позивач, підпадають під жорстоке поводження та принижують людську гідність.

Суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що право позивача на належне утримання в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» з 11.12.2017 року по 21.09.2023 року, що порушене відповідачем, підлягає поновленню шляхом призначення матеріальної компенсації в розмірі 5000,00 замість 1 000 000 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.

В судове засідання апелянт не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника апелянта адвоката Воронюк К.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом встановлено, що з 11 грудня 2017 до 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 утримувався у Слідчому ізоляторі. Під час перебування у Слідчому ізоляторі ОСОБА_1 утримувався в період з 11.12.2017 по 24.01.2018 та в період з 30.01.2018 по 21.09.2023 у камерному приміщенні №77 разом із ще 4 особами, в період з 24.01.2018 по 31.01.2018 у камерному приміщенні № 20 разом із ще 7 особами.

Камера №77 має загальну площу 14,5 кв.м (без санвузла) та розрахована на 5 осіб за нормою площі на одну особу 2,5 кв.м на особу; камера №20 має загальну площу 20,0 кв.м та розрахована на 8 осіб за нормою площі 2,5 кв.м на особу.

Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та друга).

Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку (частина перша статті 7 КВК України).

Із положень статті 8 КВК України слідує, що засуджені, зокрема мають право на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органів державної влади та управління, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління, їх виконавчих органів, посадових або службових осіб указаних органів, ця шкода відшкодовується державою.

Особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, не можуть бути піддані катуванню або нелюдському поводженню. Засуджені мають право на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що протягом 2019-2023 року співробітники Секретаріату та Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини здійснили ряд моніторингових візитів до Слідчого ізолятора з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Результати проведення моніторингових візитів зафіксовані у відповідних звітах, за змістом яких у Слідчому ізоляторі були виявлені порушення чинного законодавства та конституційних прав засуджених і невідповідність умов утримання в установі відповідно до міжнародних стандартів.

У зв`язку з неналежним утриманням у Слідчому ізоляторі ОСОБА_1 зазнав моральних і душевних страждань, відчував негативні зміни в емоційному та фізичному стані, пережив приниження честі та гідності, суд першої інстанції дійшов правильного висновіку про часткове задоволення позову.

У апеляційній скарзі позивач не погоджується із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди. Щодо цього колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, вказала, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Суд першої інстанції встановив обставини, що впливають на визначення розміру моральної шкоди, дослідив надані докази та надав їм відповідну правову оцінку.

Стягнення з держави на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн відповідає характеру та обсягу страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, принципам розумності і справедливості та не призведе до надмірного збагачення.

Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з рішенням суду першої інстанції і спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк