Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №2-2753/11 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/13628/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: представника заявника (стягувача) - адвоката Борисенко М. О.,

представника зацікавленої особи ОСОБА_1 - адвоката Доценка В. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС»

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Матвєєвої Ю. О.

від 29 травня 2026 року

у цивільній справі № 2-2753/11 Шевченківського районного суду міста Києва

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС»,

зацікавлені особи: боржник ОСОБА_2 , правонаступник боржника ОСОБА_1 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

про заміну сторони виконавчого провадження,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року у задоволенні заяви ТОВ «Девелоп Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ДЕВЕЛОП ФІНАНС», вважає, що оскаржувана ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 55, 442 ЦПК України, статей 1281, 1282 ЦК України, статей 15, 34, 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20.04.2011 у справі № 2-2753/11 солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у сумі 6 133 738,08 грн, а 19.02.2016 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо боржника ОСОБА_2 , яке досі є відкритим, не закінченим та наразі зупинене державним виконавцем 24.04.2026 на підставі пункту 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження». Звертає увагу на те, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.08.2022 та постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2022 у справі № 761/5443/14-ц уже вирішувалося питання заміни сторони стягувача у цьому ж виконавчому провадженні, де суди констатували, що скасування 24.03.2021 ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа не впливає на заміну сторони правонаступником, оскільки виконавче провадження триває, що також підтверджено ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 про відмову у відкритті касаційного провадження. Апелянт підкреслює, що після смерті боржника ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла ОСОБА_1 , до якої кредитор 01.02.2024 своєчасно пред`явив претензію через приватного нотаріуса Парусову Г. М. у порядку статті 1281 ЦК України, отримавши підтвердження 21.02.2024 листом № 6/02-14. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета розгляду заяви, безпідставно досліджуючи правомірність існування виконавчого провадження та дотримання строків пред`явлення документа замість перевірки факту правонаступництва, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду (у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10; у постанові Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 501/4298/21). Також зазначає, що смерть боржника не припиняє присудженого зобов`язання (правові висновки у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 2-2697/11; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17), а відсутність визначення вартості успадкованого майна не перешкоджає процесуальному правонаступництву. Апелянт наголошує, що виконавче провадження підлягає закінченню за статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» виключно тоді, коли правовідносини не допускають правонаступництва (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 523/2357/20), а статус ОСОБА_1 як співвідповідача у рішенні не робить її боржником у конкретному виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому виключно щодо спадкодавця, до складу спадщини якого увійшло арештоване нерухоме майно.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Доценко В. О., в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, ухвалу суду залишити без змін, вважаючи його законним. Зазначає, що рішення суду від 20.04.2011 набрало законної сили 20.05.2011, відтак річний строк пред`явлення виконавчих листів до виконання сплив 20.05.2012, тоді як виконавчі листи стягувач отримав лише 16.12.2013, тобто з пропуском строку без поважних причин. Звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного суду від 24.03.2021 у справі № 22-ц/824/155/2021 остаточно скасовано ухвалу районного суду від 13.03.2014 та відмовлено у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що згідно зі статтею 82 ЦПК України має преюдиційне значення. Зазначає, що відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 відбулося з грубим порушенням вимог статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за відсутності поновленого строку державний виконавець зобов`язаний був повернути документ без прийняття до виконання (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 522/11429/13-ц). Вказує, що строк пред`явлення виконавчого документа є преклюзивним і не може змінюватися судом за межами встановленої законом процедури його поновлення (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-711цс15). Стверджує, що сам факт наявності формально відкритого провадження в АСВП за відсутності поновленого строку не породжує права на заміну сторони, оскільки примусовий захист права вимоги безповоротно втрачено, а дії нового кредитора є зловживанням процесуальними правами за пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 186/871/14-ц). Крім того, представник наголошує, що ОСОБА_1 вже є учасником справи та боржником за солідарним зобов`язанням за другим виконавчим листом, а новий кредитор не надав належних доказів вартості та обсягу спадкового майна, за рахунок якого може відбуватися задоволення боргу.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника (стягувача) - адвокат Борисенко М. О., підтримала апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Представника зацікавленої особи ОСОБА_1 - адвокат Доценко В. О., проти задоволення скарги заперечив з підстав та доводів викладених у відзиві.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у судове засідання представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника заявника (стягувача), представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив із того, що процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення не є абсолютним і суворо обмежене часовими межами стадії примусового виконання. Встановивши, що постановою Київського апеляційного суду від 24.03.2021 скасовано ухвалу про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та у задоволенні заяви відмовлено, суд дійшов висновку про неможливість переходу прав на примусове виконання за відсутності поновленого процесуального строку. Суд зазначив, що заміна сторони виконавчого провадження поза межами встановленого строку пред`явлення документа до виконання тягне за собою штучне та неправомірне збільшення строків примусового виконання, що нівелює правову визначеність та інтереси боржника, який не може перебувати у стані безстрокового обтяження. Суд першої інстанції виснував, що звернення заявника після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не поновлений у судовому порядку, виключає процесуальну можливість здійснення заміни боржника його правонаступником за статтею 442 ЦПК України. Додатково суд зазначив, що ОСОБА_1 вже володіє статусом сторони у виконавчих відносинах з огляду на солідарний характер стягнення за первісним рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 129? Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина друга цієї статті). Наведені положення процесуального закону повністю кореспондуються із частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні являє собою похідний інститут від правонаступництва у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається перехід суб`єктивних прав і обов`язків від особи, яка вибула, до її правонаступника.

Матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20.04.2011 у цивільній справі № 2-2753/11, яке набрало законної сили, солідарно стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 6 133 738,08 грн.

На виконання вказаного судового рішення 16.12.2013 було видано виконавчі листи, а 19.02.2016 постановою органу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2753/11 саме щодо боржника ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.08.2022, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2022 у справі № 761/5443/14-ц, замінено первісного стягувача у вказаному виконавчому провадженні на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС». Під час вирішення питання про заміну стягувача суди вже надавали правову оцінку наслідкам ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 24.03.2021 про відмову в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та дійшли висновку, що зазначена обставина не впливає на заміну сторони, оскільки виконавче провадження триває та не є закінченим. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою боржника на зазначені судові.

Судом першої інстанції достовірно з`ясовано, що боржник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою нотаріуса та визнається самими учасниками справи.

Стягувач 01.02.2024, тобто у межах визначеного статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку, пред`явив нотаріусу за місцем відкриття спадщини письмову вимогу (претензію) до спадкоємців померлого боржника, яка була доведена нотаріусом до відома ОСОБА_1 листом від 21.02.2024 № 6/02-14.

За змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зобов`язання зі сплати присудженої судом кредитної заборгованості не має особистісного нерозривного характеру, відтак не припиняється зі смертю боржника на підставі статті 608 ЦК України, а переходить до спадкоємців (правовий висновок у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 2-2697/11).

Висновок суду першої інстанції про неможливість задоволення заяви через скасування ухвали про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права.

Правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13 та від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, на які послався місцевий суд, стосується правовідносин, де виконавчий документ не перебував на примусовому виконанні або провадження взагалі не відкривалося, а строк пред`явлення сплив і не був поновлений судом. Аналогічно висновки Великої Палати Верховного Суду (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10) встановлюють обов`язок одночасного звернення із заявою про поновлення строку пред`явлення документа лише у випадках закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Натомість у справі, що переглядається, судом встановлено та матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що виконавче провадження № НОМЕР_3 відкрито постановою державного виконавця від 19.02.2016, яка є чинною та ніким не скасованою. Скарги боржника на дії державного виконавця щодо відкриття та незакриття провадження були залишені судом без розгляду. На момент звернення із заявою про заміну сторони виконавче провадження не закінчене, а лише зупинене постановою державного виконавця від 24.04.2026 на підставі пункту 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» саме для вирішення судом питання про залучення правонаступника.

Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового процесу заміна сторони правонаступником здійснюється за наявності відкритого виконавчого провадження на підставі статті 442 ЦПК України (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17). Наявність відкритого та не скасованого виконавчого провадження свідчить про тривання стадії примусового виконання судового рішення, а питання дотримання строків під час відкриття провадження чи наявності підстав для його повернення державним виконавцем належать виключно до сфери судового контролю за рішеннями та діями державного виконавця (розділ VII ЦПК України) і не входять до предмета доказування за заявою про процесуальне правонаступництво.

Помилковим є також посилання суду першої інстанції на положення пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України та висновки Великої Палати Верховного Суду (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 186/871/14-ц), оскільки питання заміни вибулого боржника ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю судами раніше взагалі не розглядалося і є самостійним матеріально-правовим фактом, який виник 06.12.2023, що виключає повторність звернення з тотожного питання.

Посилання на те, що ОСОБА_1 є стороною у справі за первісним судовим рішенням, не спростовує необхідності заміни боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, оскільки виконання судового рішення здійснюється індивідуально за кожним виконавчим листом. Виконавче провадження № НОМЕР_3 відкрито виключно щодо майна померлого боржника ОСОБА_2 (на яке накладено арешти у межах цього провадження), і саме право власності на це майно перейшло до спадкоємця, що зумовлює процесуальну необхідність залучення ОСОБА_1 як універсального правонаступника саме у це конкретне виконавче провадження.

Щодо заперечень про відсутність оцінки спадкового майна, колегія суддів наголошує, що визначення точної вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Задовольняючи заяву про заміну померлого боржника його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України визначає, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» про заміну боржника його правонаступником у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВЕЛОП ФІНАНС» про заміну боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Замінити боржника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2753/11, виданого 16 грудня 2013 року Шевченківським районним судом міста Києва на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 квітня 2011 року у цивільній справі № 2-2753/11 про стягнення заборгованості, на його правонаступника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у межах вартості майна, одержаного у спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов