Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №758/9555/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12395/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Даніліної Наталі Сергіївни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Подільського районного суду міста Києва у складі судді Гребенюка В. В.

від 10 березня 2026 року

у цивільній справі № 758/9555/25 Подільського районного суду міста Києва

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

В червні 2026 року КП «Київтеплоенерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вказуючи, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з 01.05.2018 до 31.10.2021 було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказував, що правовідносини між сторонами врегульовані публічними договорами приєднання, розробленими на підставі типових договорів та оприлюдненими відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) та на офіційному вебсайті підприємства. Зазначав, що квартира АДРЕСА_1 в цілому під`єднана до внутрішньобудинкових мереж тепло- та водопостачання, а відповідачі є споживачами зазначених послуг, факт отримання яких свідчить про повний і беззастережний акцепт умов публічних договорів. Позивач наголошував, що відповідно до статей 526, 530 ЦК України та норм спеціального законодавства у сфері житлово-комунальних послуг споживачі зобов`язані щомісячно оплачувати надані комунальні послуги у встановлені строки. Проте відповідачі належним чином своїх зобов`язань не виконували, внаслідок чого за період надання послуг з 01.05.2018 утворилася заборгованість, яка станом на 30.04.2025 складає 82 870,15 грн, у тому числі за послуги з централізованого опалення за період до 31.10.2021 в розмірі 31 565,71 грн, з централізованого постачання гарячої води - 6 203,36 грн, а з постачання теплової енергії з 01.11.2021 - 42 659,95 грн. Крім того, на підставі Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» відповідачам нараховано внески за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення за період до 31.10.2021 в розмірі 344,65 грн. Також відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за період з 01.11.2021 споживачам нараховано плату за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у сумі 1 397,46 грн та з постачання гарячої води у сумі 699,02 грн.

Окрім зазначеного, позивач зазначав, що на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Київенерго», він набув право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 27 822,60 грн. Позивач підкреслював, що відсутність укладеного письмового договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати фактично наданих послуг. У зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати та 3 % річних на суми простроченого боргу. Зокрема, інфляційні нарахування за період до 01.05.2018 склали 4 229,04 грн і 3 % річних - 1 040,49 грн, а за період з 01.05.2018 до 31.10.2021 інфляційні втрати за централізоване опалення становлять 4 797,99 грн, 3 % річних - 1 172,69 грн, за постачання гарячої води інфляційні втрати - 942,91 грн, 3 % річних - 231,99 грн. На суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 нараховано інфляційні втрати у розмірі 4 448,63 грн, 3 % річних у розмірі 1 145,99 грн, а також відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» нараховано пеню у розмірі 1 394,29 грн. Вказував, що згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статтями 541, 543 ЦК України дієздатні особи, які зареєстровані або проживають у житлі споживача, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 130 096,77 грн та понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у сумі 130 096 грн 77 коп.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Даніліна Н. С., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув із нього та інших співвідповідачів у солідарному порядку заборгованість за житлово-комунальні послуги на користь комунального підприємства «Київтеплоенерго» у загальному розмірі 130 096,77 грн, а також судовий збір у сумі 3 028,00 грн. Апелянт вказує, що фактично проживає з 15.11.2022 за межами України, що стверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон із відповідними прикордонними відмітками, у зв`язку з чим не мав об`єктивної можливості отримати судову повістку або судове рішення за адресою своєї реєстрації. Апелянт наголошує, що позовна заява була подана позивачем 25.06.2025, однак вимоги заявлено за період із липня 2015 року по квітень 2025 року, тобто за десять років. Скаржник вважає, що оскільки він був позбавлений реального права заявити про застосування наслідків спливу позовної давності в суді першої інстанції через неналежне повідомлення про розгляд справи, він робить таку заяву в суді апеляційної інстанції. Апелянт просить застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені статтями 256, 257, 266, 267 ЦК України, до вимог про стягнення заборгованості за період із липня 2015 року по квітень 2022 року, який перевищує встановлений законом трирічний строк. Звертає увагу на те, що застосування наслідків спливу позовної давності до вказаного періоду тягне за собою необхідність перерахунку сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, оскільки змінюється база нарахування таких санкцій. Скаржник також зазначає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, оскільки в мотивувальній частині відсутнє посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не були досліджені в повному обсязі докази та не встановлені фактичні обставини, які мають істотне значення для справи. Відзив на апеляційну скаргу від позивача чи інших співвідповідачів до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позов комунального підприємства «Київтеплоенерго», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачам надавалися житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою їхнього зареєстрованого місця проживання, у зв`язку з чим у них виник солідарний обов`язок з їхньої своєчасної та повної оплати на підставі статей 509, 526 ЦК України та положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Встановивши факт публікації договору приєднання в офіційному віснику Київської міської ради газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 та підключення квартири до загальнобудинкової мережі теплопостачання, місцевий суд дійшов висновку про виникнення між сторонами фактичних договірних правовідносин відповідно до статей 638, 641 та 642 ЦК України. Встановивши на підставі наданих позивачем довідок та помісячного розрахунку наявність заборгованості за період з 01.07.2015 по 30.04.2025 року в розмірі 110 692,75 грн, суд першої інстанції зазначив, що відповідачі не спростували цей розрахунок належними та допустимими доказами та не надали підтверджень правомірного відключення квартири від централізованих мереж. Суд дійшов висновку про законність позовних вимог щодо стягнення основного боргу з огляду на обов`язковість виконання взятих на себе грошових зобов`язань згідно зі статтею 629 ЦК України та обов`язку співвласників і наймачів нести витрати на утримання житла за статтею 162 Житлового кодексу України. Перевіривши надані позивачем розрахунки нарахувань за порушення грошових зобов`язань, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими та ухвалив стягнути 14 418,57 грн інфляційних втрат та 3 591,16 грн трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, а також 1 394,29 гривні пені відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Розподіл судових витрат місцевим судом було здійснено за правилами статті 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За приписами статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Згідно зі статтею 68 Житлового кодексу Української РСР та статтею 162 Житлового кодексу України наймачі та власники жилих приміщень зобов`язані своєчасно і в повному обсязі вносити плату за комунальні послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 підключена до системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, а співвідповідачі, будучи зареєстрованими у житловому приміщенні, є споживачами послуг КП «Київтеплоенерго». Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за встановленими тарифами у визначені строки. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а факт відсутності укладеного договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15).

Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.04.2025 складає 82 870,15 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 31 565,71 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 6 203,36 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 42 659,95 грн;

Також за вищевказаною адресою, у відповідачів обліковується: у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 344,65 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 699,02 грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесїї) від 11.10.2018 № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Кредитор) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідачі з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 27 822,60 грн. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511). Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.

За детальним помісячним розрахунком загальна сума заборгованості станом на 30.04.2025 становить 130 096,77 грн та складається з наступних сум:

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 31 565,71 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 4 797,99 грн; 3 % річних у розмірі 1 172,69 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 6 203,36 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 942,91 грн; 3 % річних у розмірі 231,99 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 42 659,95 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 4 448,63 грн; 3 % річних у розмірі 1 145,99 грн, пеня у розмірі 1 394,29 грн;

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 27 822,60 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4 229,04 грн; 3 % річних у розмірі 1 040,49 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 699,02 грн;

- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 344,65 грн,

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що: «суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Будь яких заперечень щодо неповноти, неправильності, арифметичної неточності складеного позивачем детального помісячного розрахунку апеляційна скарга не містить, як і будь яких інших доводів як то - ненадання послуг, неврахування здійснених оплат.

Доводи апелянта про те, що він фактично проживає за межами України з 15.11.2022, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Офіційна реєстрація місця проживання особи покладає на неї солідарну відповідальність за виконання зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, пов`язаних з утриманням житла та централізованим опаленням, незалежно від факту її постійного або тимчасового проживання у житловому приміщенні (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц). Послуга з централізованого опалення забезпечує підтримання належної температури у всьому будинку, запобігаючи руйнації його конструкцій, а тому тимчасова відсутність зареєстрованого мешканця не звільняє його від обов`язку участі у компенсації витрат за теплову енергію (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 754/2214/17-ц). До того ж матеріали справи не містять відомостей про те, що апелянт у порядку, передбаченому Правилами надання послуг, звертався до позивача із заявами про свою тривалу відсутність чи надав докази відключення житла від мереж у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилань на процесуальні порушення, які за змістом частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, обумовленими розглядом справи за відсутності учасника справи, а доводи про неотримання судових документів скаржник пов`язує виключно із питанням поновлення строку на апеляційне оскарження та обґрунтуванням можливості подання заяви про позовну давність в суді апеляційної інстанції.

Розглядаючи заяву апелянта про застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог, нарахованих до квітня 2022 року, колегія суддів зазначає таке. За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом першої інстанції. Особа, яка бере участь у справі, втрачає право заявляти про сплив позовної давності на стадії апеляційного розгляду, якщо вона не була позбавлена можливості зробити таку заяву під час розгляду справи у суді першої інстанції (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11345/16-ц).

Разом з тим, навіть надаючи оцінку аргументам апелянта щодо позовної давності по суті спірних вимог, колегія суддів наголошує на відсутності матеріально-правових підстав для її застосування. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. За вимогами про оплату житлово-комунальних послуг строк давності нараховується окремо за кожним щомісячним платежем, починаючи з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

Дослідивши помісячний розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, долучений позивачем до матеріалів справи (а.с. 17-18), колегія суддів встановила, що у період до квітня 2017 року за особовим рахунком квартири відповідачів систематично здійснювалися часткові платежі в рахунок оплати наданих послуг. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховується. Здійснення часткових оплат за особовим рахунком свідчить про визнання солідарного обов`язку з оплати послуг, що перервало перебіг позовної давності за вимогами, які виникли до квітня 2017 року (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 437/2726/13-ц).

Щодо нарахувань, здійснених позивачем починаючи з квітня 2017 року, колегія суддів зазначає, що трирічний строк позовної давності щодо зобов`язань за квітень 2017 року мав сплинути у травні 2020 року. Разом з тим Законом України від 30.032020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 і 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Встановлений на території України карантин діяв безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023. Крім того, на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг позовної давності зупинявся на час дії воєнного стану, введеного в Україні з 24.02.2022. Оскільки станом на день запровадження загальнонаціонального карантину 12.03.2020 позовна давність за нарахуваннями, починаючи з квітня 2017 року, не спливла, її перебіг був законодавчо продовжений та зупинений, у зв`язку з чим на день пред`явлення позову 25.06.2025 позовна давність за жодним із щомісячних платежів не була пропущена (постанова Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 463/6799/18).

Посилання скаржника на неправомірність стягнення компенсаційних нарахувань за статтею 625 ЦК України колегія суддів визнає необґрунтованими. Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу за комунальні послуги є встановленим законом спеціальним засобом компенсації знецінення грошових коштів (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц). Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 та знято мораторій на нарахування і стягнення штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат для територій, які не входять до зон активних бойових дій. Місто Київ виключено з переліку територій активних чи можливих бойових дій з 30.04.2022 згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, що зумовило повну правомірність здійснення нарахувань у заявлені періоди.

Розрахунок інфляційних втрат у розмірі 14 418,57 грн та 3 % річних у розмірі 3 591,16 грн здійснений позивачем у період з 01.01.2024, є арифметично вірним, відповідачем також не спростованим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Відтак, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, здійснюється за правилами статті 141 ЦПК України та у зв`язку з відмовою в задоволенні скарги покладається на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Даніліної Наталі Сергіївни, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов