Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №680/130/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/130/25

Провадження № 22-ц/820/1279/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, – Тлумацька міська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області як орган опіки та піклування (далі – Орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_1 зазначила, що з грудня 2019 року до червня 2023 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та розвитку дитини, не виявляє інтересу до життя і навчання сина, не надає йому матеріальної допомоги, не дбає про різносторонній розвиток, нормальне самоусвідомлення та світосприйняття хлопчика. Водночас ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, не працює, зловживає алкогольними напоями, а також вчиняє насильство в сім`ї, у зв`язку з чим його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і страждає на хронічний алкоголізм, його слід позбавити батьківських прав.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що позивачка не надала належних і достатніх доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, а також наявності у нього хронічного алкоголізму. Невідвідування відповідачем дитячого дошкільного закладу, де навчається син, а також допущення ним заборгованості зі сплати аліментів не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав. Поодинокий випадок притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства не може свідчити про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків чи жорстоке поводження з дитиною. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не відповідає інтересам дитини, у зв`язку з чим суд не погоджується з відповідним висновком органу опіки та піклування. Відтак підстави для застосування щодо ОСОБА_2 позбавлення батьківських прав як крайньої міри впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки, відсутні.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання сина ОСОБА_3 . Ці обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, що давало суду підстави в найкращих інтересах дитини ухвалити рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам, у тому числі обґрунтованому висновку органу опіки та піклування, і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування і прокурор не подали відзив на апеляційну скаргу.

Щодо розгляду справи апеляційним судом за відсутності позивачки та її представника

Відповідно до статті 372 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвалою від 18 червня 2026 року справа була призначена до розгляду в апеляційному суді на 17 вересня 2026 року о 15 годині.

Позивачка ОСОБА_1 бере участь у справі через свого представника – адвоката Головатюка І.М.

26 червня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 , а 22 червня 2026 року адвокат Головатюк І.М. одержали судові повістки про виклик у судове засідання, про що відповідно свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відпрвлення та довідка про доставку електронного листа (а.с. 223, 227). Тобто позивачка та її представник були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді.

Адвокат Головатюк І.М. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи посилаючись на свою завантаженість і зайнятість в інших справах. Водночас позивачка ОСОБА_1 та адвокат Головатюк І.М. не з’явилися в судове засідання.

Оскільки поважність причини неявки позивачки ОСОБА_1 та адвоката Головатюка І.М. не підтверджена, а останні реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення розумних строків розгляду справи.

2 Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З грудня 2019 року до червня 2023 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 проживає окремо від дитини – у житловому будинку по АДРЕСА_2 .

Судовим наказом Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2023 року у справі №353/685/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 12 вересня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

З 4 жовтня 2023 року ОСОБА_4 відвідує Тлумацький заклад дошкільної освіти «Сонечко». Вихованням дитини займається матір ОСОБА_1 . Батько дитини не підтримує контактів із закладом освіти, не спілкується з вихователями.

Протягом 2023-2024 року ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї.

ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України. Наразі він самовільно залишив місце розташування військової частини.

Згідно з висновком Виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 19 лютого 2026 року № 208 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 є доцільним.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі – Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу статті 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, пункти 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що проживання дитини разом із батьками в сім`ї відповідає якнайкращим її інтересам, оскільки дитина має право на особисте піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Розлучення дитини з батьками може бути обумовлене лише виключними обставинами, в тому числі неправомірною поведінкою батьків, яка призводить до грубого порушення економічних, соціальних і культурних прав дитини, створює загрози для безпечних умов її проживання та розвитку, перешкоджає належному матеріальному забезпеченню дитини.

Позбавлення батьківських прав є одним із заходів сімейно-правової відповідальності, яка спрямована на захист прав та інтересів дитини, настає при винній поведінці батьків на підставах і у порядку, передбачених законом, та породжує настання невигідних для батьків наслідків, у тому числі втрату права, заснованого на спорідненості з дитиною.

Однією з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійний характер.

Зібрані докази вказують на те, що з 2023 року ОСОБА_2 не проживає разом із сином, не виконує належним чином свої обов`язки щодо його виховання та утримання, не проявляє інтересу до його життя і навчання. Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Водночас ОСОБА_2 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо сина.

Встановивши ці обставини та врахувавши інтереси дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу сімейно-правової відповідальності у виді позбавлення батьківських прав відсутні.

При цьому суд правомірно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування від 19 лютого 2026 року № 208 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , оскільки цей висновок не відповідає найкращим інтересам дитини.

Доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав суперечать чинним нормам закону та фактичним обставинам справи.

Посилання ОСОБА_1 на доведеність своїх вимог і неналежну оцінку судом досліджених доказів є необґрунтованими.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції – Олійник А.О.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 52