Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №677/359/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 677/359/26

Провадження № 22-ц/820/1753/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар: Плінська І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року (суддя Вознюк Р.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних,

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» ( далі ТОВ«Преміум Лігал Колекшн» ) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних за невиконання рішення суду.

Позовна заява мотивована тим, що 24.12.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24/12/2007/840-К/1143, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 198 510 дол. США.

Крім того 24.12.2007 року між банком та відповідачем з метою забезпечення зов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2015 року у цивільній справі № 686/16350/15-ц, частково задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрованим за № 8174, а саме на житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками перед ПАТ КБ «Надра», що виникла з Кредитного договору № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року в розмірі 384577,03 дол. США, що еквівалентно 8350757,16 грн.

30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N217215_ПВ, згідно якого ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло прав вимоги за Кредитним договором № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року.

Оскільки відповідач не виконав рішення суду, не погасив заборгованість за кредитним договором, чим прострочив виконання грошового зобов`язання, позивачем на підставі ч.2 статті 625 ЦК України нараховано три проценти річних за період з 21 вересня 2017 року по 01.03.2020 року, що становить 28221,64 доларів США., які просив суд стягнути з відповідача.

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт відсутності виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, у сукупності з пропуском строку пред`явлення такого виконавчого листа до виконання та відсутністю відомостей про поновлення цього строку, унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню виключно до грошового зобов`язання, яке є таким, що підлягає виконанню. Позивач не довів невиконаного грошового зобов`язання, доказів відсутності виконавчого провадження або у разі його наявності - відсутності перерахованих, у межах, коштів.

В апеляційній скарзі ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що твердження суду, що стаття 625 ЦК України підлягає застосуванню тільки до грошового зобов`язання, яке є таким, що підлягає виконанню суперечить ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України. Водночас стаття 625 ЦК України пов`язує виникнення права кредитора на три проценти річних та інфляційні втрати саме з фактом прострочення виконання грошового зобов`язання. Наявність судового рішення про стягнення боргу сама по собі не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитних договорів. Інших підстав, які б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено. Тому, позивач має право вимагати від відповідачів сплати 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання та інфляційних втрат.

Аналіз змісту положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта. Вказаний строк не є строком захисту порушеного права, а його сплив не припиняє суб`єктивне право кредитора, яка полягає в можливості отримання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Незалежно від того, що рішення суду про стягнення коштів не виконано в примусовому порядку у зв`язку з пропуском позивачем строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та відсутністю відомостей про поновлення такого строку, саме по собі це не свідчить про припинення грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на захист свого майнового інтересу шляхом застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

В судове засідання представник ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника апелянта Кеню Д.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Чухась М.С. в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представниці ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що вона не змогла в повному обсязі ознайомитися з іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Оскільки причина неявки представника відповідача колегією суддів визнана не поважною, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду апеляційної скарги, визначеного статтею 371 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 24.12.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24/12/2007/840-К/1143 відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 198510 дол. США під 12,89 % річних. Строк кредиту – 23.12.2027.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 24.12.2007 року укладено договір іпотеки, за умовами якого, іпотекодавцем передано в іпотеку: житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв.м.; земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд/присадибна ділянка/ - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки: 6810100000.06.002.0054; на земельній ділянці розташовані: житловий будинок літера А-1 за планом земельної ділянки, житловою площею 125,6 кв.м., цегляний гараж літера В за планом земельної ділянки, металева огорожа літера І за планом земельної ділянки.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрованим за № 8174, а саме на житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками перед ПАТ КБ «Надра», що виникла з Кредитного договору № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року в розмірі 384577,03 дол. США, що еквівалентно 8350757,16 грн.

Встановлено початкову ціну для реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором від 24.12.2007 р., а саме житлового будинку з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м. на рівні ціни, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка буде проведена суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки – нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м., шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 2877,52 грн судового збору.

На виконання рішення від 30.11.2015 року у справі №686/16350/15-ц, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, 02.09.2016 видано виконавчі листи.

Згідно з листом відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 6848 від 16.04.2026 на виконанні відділу примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/16350/15-ц від 02.09.2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки (ВП 52362843).

Виконавче провадження закінчено 26.05.2017 року на підставі п.3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що стягувач відмовився залишати за собою нереалізоване майно боржника.

Крім того, на виконанні відділу примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/16350/15-ц від 02.09.2016 року про стягнення судового збору (ВП 52364461).

Виконавче провадження закінчено 26.03.2018 року на підставі п.3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що стягувач відмовився залишати за собою нереалізоване майно боржника.

30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШИН» був укладений Договір № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «НАДРА» відступило ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШИН» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів гарантів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.

В Реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, то Боржників/Поручителів/Заставодавців/Дебіторів за такими договорамипід №79 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 21.09.2017 року до 01.03.2020 року ним нараховано 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 28221,64 дол. США.

Зазначені обставини підтверджуються копією кредитного договору № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року; копією іпотечного договору від 24.12.2007 року; копією договору № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30.04.2020 року; інформацією з АСВП, копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.03.2018; копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.05.2017.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Подібний висновок викладено у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

У пункті 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 зазначено, що ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження. Пункт 98 цієї постанови подібний до змісту пункту 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 про те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що:

- натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

- конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

- кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). За пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до набрання 05 жовтня 2016 року чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження») пропуск встановленого строку пред`явлення документів до виконання визначався як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Тобто поза межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово.

У разі пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та відмови суду у поновленні цього строку стягувач з огляду на принцип добросовісності учасників цивільного процесу у користуванні своїми процесуальними правами втрачає право на вжиття щодо боржника заходів, визначених частиною другою статті 625 ЦК України. Також зазначила, що будучи позивачем у справі та стягувачем за виконавчим документом, особа не може бути необізнаною з наявністю провадження у вказаній справі та із встановленим законом строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Реалізація своїх процесуальних прав у цьому випадку залежить виключно від волі самого кредитора (позивача, стягувача). Крім того, зауважила, що можливі аргументи на користь стягувача про те, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, у цьому випадку не можуть вважатись доречними, оскільки саме надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, буде суперечити принципу правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23).

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, визначене частиною другою статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного зобов`язанням, тобто залежить від основного, поділяє його долю, нерозривно пов`язане з ним. Відповідно й вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є додатковою до основної вимоги.

Оскільки судове рішення про відмову у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання засвідчує факт остаточної втрати стягувачем права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу, то до основної грошової вимоги, щодо якої вичерпана можливість стягнення у примусовому порядку, не підлягають застосуванню правила частини другої статті 625 ЦК України. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з відмовою суду у задоволенні заяви стягувача про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання унеможливлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки зазначена норма застосовується судом виключно за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 754/511/23).

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивач не довів наявності невиконаного грошового зобов`язання, зокрема не надав доказів на підтвердження факту отримання банком виконавчих листів, відкриття виконавчого провадження тобто, наявності права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у справі №932/1056/23 за подібними правовідносинами.

Висновки суду першої інстанції вказаним висновкам не суперечать.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в частині оскарженого судового рішення, питання вмотивованості висновку суду, колегія суддів керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзіх, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з рішенням суду першої інстанції і спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» залишити без задоволення.

Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Судді: Т.О. Янчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко