Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №754/21061/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/12642/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Коваленко І. І.

від 30 квітня 2026 року

у цивільній справі № 754/21061/25 Деснянського районного суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

В грудні 2025 року АТ КБ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 29.08.2023 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 1012700077, за яким позичальнику надано кредит у сумі 75 909 грн 31 коп. Відповідачка не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти і комісію за його користування, у зв`язку з чим станом на 17.08.2025 утворилась заборгованість у розмірі 101 841 грн 89 коп., з яких: 74 324 грн 49 коп. заборгованість за кредитом; 13 грн 90 коп. заборгованість процентами; 27 503 грн 50 коп. заборгованість за комісією.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1012700077 від 29.08.2023 у розмірі 101 841 грн 89 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити АТ «ПУМБ» у задоволенні позову, або направити справу на новий розгляд.

Зазначає, що після отримання інформації про відкриття судового провадження вона безпосередньо звернулася до представників акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з метою добровільного врегулювання спору. Звертає увагу на те, що уповноважений представник банку повідомив їй остаточну суму для повного виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 83 373,02 грн та запевнив, що після сплати цих коштів банк повідомить суд про врегулювання спору або відкличе позовні вимоги. Апелянт стверджує, що повністю та у визначені строки перерахувала вказану суму на рахунок банку, що підтверджується доданими до апеляційної скарги платіжними документами. Вказує, що після здійснення оплати заборгованість у мобільному застосунку банку була анульована, а кредитний договір закрито, проте банк не сповістив суд першої інстанції про проведені розрахунки та безпідставно підтримав вимоги про повторне стягнення коштів. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову щодо заборгованості, яка фактично припинилася до моменту винесення судового рішення. Також звертає увагу на те, що була позбавлена можливості подати відзив і докази в суді першої інстанції через неналежне повідомлення про розгляд справи, оскільки реєстрація її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , була припинена ще 18.06.2021, а здійснений судом виклик через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України не забезпечив її фактичної обізнаності. Посилаючись на статті 255, 367, 374 ЦПК України, апелянт просить суд поновити строк, прийняти докази погашення боргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 29.08.2023 між акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора було укладено кредитний договір № 1012700077, за яким відповідачці надано споживчий кредит у сумі 75 909,31 грн зі сплатою 0,01 % річних та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,6 %. Встановивши, що позичальниця порушила графік платежів та припинила виконання зобов`язань, сплативши лише 1 584,82 грн на погашення кредиту та 1 214,55 грн комісії, суд дійшов висновку про наявність заборгованості станом на 17.08.2025 в загальному розмірі 101 841,89 грн, яка складається з 74 324,49 грн основного боргу, 13,90 грн процентів та 27 503,50 грн комісії. Суд першої інстанції зазначив, що банк правомірно скористався передбаченим частиною п`ятою статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» правом вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, надіславши 20.08.2025 рекомендованим листом письмову вимогу, яку відповідачка не виконала протягом тридцяти днів. Оцінюючи вимогу про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд указав, що її включення до загальних витрат за споживчим кредитом відповідає пункту 4 частини першої статті 1 та абзацу четвертому частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а її умови були беззастережно прийняті відповідачкою при підписанні паспорта споживчого кредиту та заяви на приєднання. Встановивши належне повідомлення відповідачки про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України за відсутності зареєстрованого місця проживання, суд першої інстанції розглянув справу за наявними матеріалами та дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог зі стягненням суми боргу та 2 422,40 грн судового збору.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 18.06.2021 не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, у зв`язку з чим її виклик до суду першої інстанції мав здійснюватися через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України за правилами частини одинадцятої статті 128 ЦПК України. Суд першої інстанції 25 грудня 2025 року оприлюднив на вебпорталі судове оголошення про виклик відповідачки у судове засідання, призначене на 12 лютого 2026 року о 14:00.

Відомостей про судове засідання 12.02.2026 матеріали справи не містять. Судове рішення ухвалене судом 30.04.2026 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. При цьому відомостей про оприлюднення будь-яких судових повідомлень чи оголошень про нову дату судового засідання або про зміну порядку розгляду справи матеріали справи також не містять.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Складовою частиною цього права є принцип рівності сторін, який вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з опонентом. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила скористатися цим правом, а в інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд завчасно і належним чином, аби знати не тільки про дату і місце засідання, але й мати достатньо часу для підготовки (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 947/32389/21, із посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 13 грудня 2011 року у справі «Трудов проти Росії», заява № 43330/09). Загальна концепція справедливого судового розгляду вимагає забезпечення особі реальної можливості ознайомитися з вимогами протилежної сторони та надати власні заперечення і докази, а невручення чи неналежне повідомлення сторони про рух і дату розгляду справи позбавляє її можливості захищати себе у провадженні (рішення Європейського суду з прав людини від 03.10.2019 у справі «Харченко проти України», заява № 37666/13).

За таких обставин розгляд справи судом першої інстанції за відсутності відповідачки, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в силу приписів пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового рішення.

Оскільки зазначені процесуальні порушення об`єктивно унеможливили подання відповідачкою письмових заперечень і доказів до суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку про доведеність поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції та на підставі частини третьої статті 367 ЦПК України приймає і досліджує під час апеляційного перегляду надані апелянткою квитанції про погашення кредитної заборгованості.

Перевіряючи правомірність структури нарахування заявленої банком суми боргу, колегія суддів зазначає, що договір від 29.08.2023 за своєю правовою природою є договором про споживчий кредит, на який у повному обсязі поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами кредитного договору (пункт 1 заяви на приєднання та паспорт споживчого кредиту) відповідачці було встановлено обов`язок щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,6 % від суми споживчого кредиту, що склало 1 214,55 грн на місяць, а за період з 29.09.2023 по 17.08.2025 банком нараховано 27 503,50 грн такої комісії. Проте надання споживачу інформації про стан заборгованості не частіше одного разу на місяць у силу прямої вимоги частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» є безумовно безоплатним. Будь-яких інших додаткових або супутніх платних послуг за вказану комісію договір не передбачає, а нарахування плати за здійснення банком дій на власну користь прямо суперечить закону.

З огляду на це умова кредитного договору щодо обов`язку позичальниці сплачувати щомісячну комісію за обслуговування заборгованості є нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки обмежує її права порівняно з гарантованими законом правами (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19). Нікчемні умови правочину не створюють правових наслідків, тому нарахування банком комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 27 503,50 грн є неправомірним, а відповідні позовні вимоги безпідставними.

Таким чином, дійсна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1012700077 перед банком включала виключно непогашений залишок тіла кредиту в розмірі 74 324,49 грн та договірні проценти в розмірі 13,90 грн, що сукупно становить 74 338,39 грн.

Із наданих апелянтом та належним чином досліджених платіжних документів судом апеляційної інстанції встановлено, що після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 сплатила на рахунок акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» грошові кошти в сумі 83 373,02 грн. Указана сума повністю покриває розмір нарахованого кредитного зобов`язання, у зв`язку з чим заборгованість перед банком була фактично ліквідована, а зобов`язання за кредитним договором припинилося його належним виконанням на підставі статті 599 ЦК України до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

Оскільки на момент ухвалення судового рішення фактична кредитна заборгованість була відсутня, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення боргу. Посилання апелянта на необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України через відсутність предмета спору є необґрунтованим, адже добровільне погашення боргу відповідачем під час розгляду справи свідчить про врегулювання спору виконанням і є самостійною матеріально-правовою підставою для відмови в позові по суті заявлених вимог у зв`язку з відсутністю боргу на дату розгляду справи.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає заколенню, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року - скасуванню на підставі пункту три частини три статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 141 та частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у разі, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони або якщо позовні вимоги були задоволені боржником після звернення кредитора з позовом до суду, судові витрати позивача можуть бути покладені на відповідача.

Оскільки звернення банку до суду було зумовлене невиконанням позичальницею умов договору, а погашення дійсної заборгованості відбулося ОСОБА_1 вже після відкриття провадження у справі судом першої інстанції, сплачений позивачем судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2 422 грн 40 коп. підлягає покладенню на відповідачку.

Водночас за подання апеляційної скарги, яка задоволена, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, який підлягає компенсації за рахунок позивача.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню із АТ «ПУМБ» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп. (3 633,60-2 422,40).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов