Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 16 вересня 2026 р.
Справа: №2-11/13
Суддя: Оніщук Максим Іванович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 2-11/13 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14041/2026Головуючий у суді першої інстанції - Сенюта В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної іпотечної установи, подану від її імені та в її інтересах адвокатом Мельниченком Анатолієм Васильовичем, на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року про відмову у видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі за заявою Державної іпотечної установи, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з заявою, в якій просила поновити їй строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів та видати дублікати виконавчих листів для виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06.11.2013 у справі № 2-11/13 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованості за кредитним договором № 393/П/РП/2007-840 від 22.10.2007 у сумі 777479,73 грн. та судових витрат у розмірі 1820,00 грн.
Вимоги заяви обгрунтовано тим, що 06.11.2013 Деснянським районним судом міста Києва ухвалено рішення по справі № 2-11/13 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №393/П/РП/2007-840 від 22.10.2007 в сумі 777479,73 грн та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.
21.05.2020 між ДІУ та Банком укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого заявник став новим кредитором за вказаним кредитним договором.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.10.2020 замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на ДІУ.
23.02.2021, 24.06.2021 та 01.12.2025 ДІУ зверталася до виконавчої служби із заявами про надання інформації щодо пред`явлення/ не пред`явлення Банком до примусового виконання виконавчих листів з примусового виконання рішення суду, а також інформації щодо стану виконання рішення суду.
Листом № 28063 від 11.12.2025 Деснянський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) зазначив, що на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 754/11/13, виданого Деснянським районним судом міста Києва. Крім того, повідомлено, що 22.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 27.08.2018 - про повернення виконавчого листа стягувачу.
Разом з тим, заявник вказував, що ПАТ "КБ "Надра" не передавало такі виконавчі листи, коли відбувалося відступлення прав вимоги до ДІУ за кредитним договором.
На підставі викладеного, заявник просив поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів та видати дублікати виконавчих листів для виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.11.2013 у справі № 2-11/13.
При цьому, обгрунтовуючи правові підстави для поновлення строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання, заявник вказував, що строк, який починається з дати набрання чинності судовим рішенням (06.11.2013) до моменту набуття чинності договору відступлення права вимоги не можуть стосуватися Державної іпотечної установи та вважатися пропущеними, оскільки Державна іпотечна установа набула право вимоги лише 21.05.2020.
Щодо строку у період з 21.05.2020 по момент подачі даної заяви посилався на запровадження карантину на території України, а в подальшому - воєнного стану.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2026 у задоволенні заяви відмовлено (т. 1, а.с. 241-246).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що наявний у матеріалах лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ КБ "Надра" з ринку від 30.03.2026 є належним доказом втрати виконавчих листів, адже, як вбачається зі змісту вказаного листа, ФГВФО, який супроводжує процедуру ліквідації ПАТ КБ "Надра", повідомив, що банк не передавав йому таких виконавчих листів.
При цьому, вважає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тим обставинам, що строки на пред`явлення виконавчих листів були пропущені ДІУ з поважних та незалежних від неї обставин, зокрема: запровадження з 12.03.2020 карантину на території України; запровадження з 24.02.2022 воєнного стану на території України; перебування всієї території України під системними ракетними та дроновими обстрілами; проблеми із стабільним забезпеченням світла (т. 2, а.с. 1-5).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.11.2013 рішенням Деснянського районного суду міста Києва позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Регіональні будівні інвестиції» про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 777479,73 грн та судові витрати - 1820,00 грн.
На виконання рішення суду, 20.02.2014 видано два виконавчих листа №754/11/13.
На виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 754/11/13 стосовно боржника ОСОБА_1
22.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
27.08.2018 державним виконавцем в порядку п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення).
07.10.2020 на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника Державну іпотечну установу.
Як вбачається зі змісту листа ФГВФО від 30.03.2026 за № 089-60-254/26, ФГВФО у відповідь на запит ДІУ про місцезнаходження оригіналу виконавчого листа по справі № 754/11/13 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 повідомив, що за результатами перевірки наявних у Фонду гарантування виконавчих листів ПАТ КБ "Надра" запитуваний ДІУ виконавчий лист відсутній, оскільки до Фонду даний виконавчий лист не передавався і від органів Державної виконавчої служби також не надходив.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними, а отже не можуть бути підставою для поновлення вказаного строку та видачі дубліката виконавчого листа.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчих листів) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: а) пред`явленням виконавчого документа до виконання; б) частковим виконанням рішення боржником; в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Відповідно до положень частини першої статті 12 вказаного вище Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17, від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 202/20331/13-ц.
Відповідно до частини першої 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Так, як вбачається зі змісту заяви, питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі заявник пов`язує із переданням первинним стягувачем - ПАТ КБ «Надра» матеріалів кредитної справи лише 21.05.2020 року, а також втратою виконавчих листів, що підтверджується листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Однак, наведені заявником обставини не можуть вважатись поважними причинами пропущення такого строку, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, що втрата виконавчих документів відбулася з вини виконавчої служби чи поштової установи.
Крім того, апеляційний суд критично оцінює доводи заявника про те, що вказаний строк було пропущено у зв`язку із укладенням договору про відступлення права вимоги між ним та ПАТ КБ «Надра» та передачею документів кредитної справи лише 21.05.2020 року, оскільки вказане не може слугувати поважною причиною для поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Так, відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно із яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».
Вказана інформація є загальновідомою.
За змістом статей 36, 37, 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після запровадження тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а Фонд (уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень) набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Таким чином, на момент укладення договору відступлення прав вимоги від 21 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та Державною іпотечною установою в ПАТ КБ «Надра» діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та в межах своїх повноважень мала об`єктивну можливість з`ясувати обставини виконання рішення суду, однак цього не зробила.
Відповідно до вимог статей 12, 15 Закону України «Про виконавче провадження» для правонаступника стягувача у виконавчому провадженні - державної іпотечної установи усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для ПАТ КБ «Надра», у тому числі й щодо дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, у даній справі судом вірно встановлено, що за результатом розгляду цивільної справи № 754/11/13 судом було видано два виконавчих листа (Т. 2, а.с. 50, 52).
Відповідно до відкритих джерел - Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № НОМЕР_1, про яке вказано у заяві ДІУ, стосується лише боржника ОСОБА_1 .
Разом з тим, жодної інформації щодо виконавчого провадження стосовно другого боржника ОСОБА_2 письмові матеріали справи не містять.
При цьому, у листі від 30.03.2026 мова йде лише про один виконавчий документ без жодних ідентифікуючих ознак.
Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутність ідентифікуючих ознак виконавчого документу, позбавляє можливості встановити, про який саме виконавчий лист йде мова у листі від 30.03.2026.
Посилання апелянта на запровадження карантину та воєнного стану, як на підставу поважності пропуску строків пред`явлення виконавчих листів до виконання, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги, адже сам по собі факт запровадження карантину та воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження карантину та воєнного стану і, як наслідок, унеможливили виконання заявником відповідних дій протягом установленого законом строку.
У свою чергу, належних та допустимих доказів того, як саме запровадження карантину та воєнного стану обумовило пропуск строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, матеріали справи не містять.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заяви в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, оскільки заявник не надав доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується заява.
Крім того, оскільки підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відсутні, суд першої інстанції, врахувавши положення підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви в частині видачі дублікатів виконавчих листів.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання та видачу дублікату виконавчих листів судом першої інстанції вирішено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи, подану від її імені та в її інтересах адвокатом Мельниченком Анатолієм Васильовичем, - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 11 червня 2026 року про відмову у видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі за заявою Державної іпотечної установи, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 18 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua