Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №755/4780/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №755/4780/25

Суддя: Оніщук Максим Іванович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 755/4780/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12376/2026Головуючий у суді першої інстанції - Катющенко В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Гоголіної Н.В. ,

представників відповідача Розпаченюка А.С., Гіденка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані від його імені та в його інтересах адвокатом Гоголіною Наталією Володимирівною, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просив суд:

- усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування під`їзними дорогами до земельних ділянок, що належать позивачу, у тому числі на праві спільної сумісної власності, які розташовані за адресою:

- АДРЕСА_1 площею 0,0583 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:684:0002;

- АДРЕСА_2 площею 0,0584 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:683:0017;

- АДРЕСА_2 площею 0,0603 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:683:0019;

- АДРЕСА_1 ) площею 0,0607 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:681:0040;

- АДРЕСА_1 ) площею 0,0591 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:681:0039,

- шляхом зобов`язання Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» не чинити перешкоди в надані вільного проїзду дорогою, що веде до вказаних земельних ділянок, а саме АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:66:682:0001, що належить на праві постійного користування Садівницькому товариству «Південтеплоенергомонтаж».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.06.1999 КМР прийнято рішення № 301-9/402 «Про приватизацію земельних ділянок Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» Дніпровського району (далі «Садове товариство»). Згідно із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права за індексним № 284539333 від 12.11.2021, власником земельної ділянки із кадастровим № 8000000000:66:682:0001 площею 1,3 га (далі «земельна ділянка») є КМР, а право постійного користування належить Садовому товариству.

В той же час, приватизовані, згідно названого вище Рішення, земельні ділянки окремих громадян, знаходяться у їх приватній власності, на відміну від земель загального користування: доріг і стежок між цими приватними ділянками, які знаходяться у віданні Садового товариства і передані йому КМР не у власність, а в оперативне управління (на праві постійного користування) для забезпечення можливості всім власникам названих у Рішенні приватизованих земельних ділянок громадян, незалежно від того виявили вони бажання стати членами Садового товариства чи ні, можливості вільно пересуватися і мати вільний доступ до своїх ділянок та розміщеного на них майна.

Згідно із відомостями з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4600550412023 від 07.07.2023, земельна ділянка з кадастровим №8000000000:66:682:0001 площею 1,3 га відноситься до категорії: земель сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення: 01.18. земельні ділянки загального користування, які використовуються як польові дороги, прогони; форма власності: комунальна. Садове товариство неодноразово намагалося оформити право приватної власності на ці дороги і прогони передані йому в користування, однак, поки що, йому це не вдалося.

Щодо отримання позивачем у власність трьох садових ділянок та розташованих на них об`єктів нерухомості, зазначав наступне.

Так, батько позивача був власником будинка із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:66:684:0002). Після смерті батька, позивач у 2014 році успадкував ці земельні ділянки з розміщеними на них будинками і іншими спорудами. У 2013 році позивач з дружиною придбали також сусідню приватну земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , яка зареєстрована на його дружину ОСОБА_3 . Коли у 2014 році позивач оформив на себе земельну ділянку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 (голова правління Садового товариства з 2013 року) почав вимагати, щоб позивач подав заяву про прийом у члени Садового товариства і сплатив 500 доларів вступного внеску. Ця вимога була явно неправомірно, так як ділянку він успадкував від батька, який уже сплатив вступний внесок.

Позивач відмовився вступити у Садове товариство, як і ще 15 власників земельних ділянок, частина з яких утворили Садівницьке товариство із схожою назвою «Південтеплоелектромонтаж» під керівництвом ОСОБА_5 .

Це рішення надзвичайно розізлило голову Садового товариства ОСОБА_4 , так як зменшувало надходження грошових коштів, якими він розпоряджався від імені Садового товариства, а крім того, давало негативний (на його думку) приклад іншим власникам земельних ділянок, які в будь-який момент могли відмовитися від членства в Садовому товаристві, залишивши ОСОБА_4 без гарантованого посадою безбідного життя. Така перспектива для ОСОБА_4 , як голови Садового товариства, була загрозливою і він, як зазначає позивач, почав проти нього війну, вчиняючи всілякі дії, щоб примусити його вступити в члени Садового товариства, а також залякати інших «неслухняних», показавши, що буде із відступниками. ОСОБА_4 почав надсилати загрозливі листи сім`ї позивача, у яких вимагав сплатити сотні тисяч гривень за користування доріжками загального користування, або вступити у члени Садового товариства.

На початку 2022 року ОСОБА_4 самоправно перегородив проїжджу вулицю Енергетиків, вздовж якої розміщені земельні ділянки з будинками, як членів Садового товариства так і громадян, які не захотіли бути членами цього кооперативу, автоматизованими воротами, встановивши їх на початку АДРЕСА_1.

Ці ворота відкриваються за спеціальним кодом, який був тільки у членів Садового товариства, та у охоронців, яких він найняв з метою незаконного обмеження доступу громадян до ділянок, які перебувають у їх приватній власності. Посадовими особами контролюючих органів КМР було внесено три приписи 29.06.2022, 01.08.2022 та 29.08.2023, які зобов`язували голову Садового товариства демонтувати незаконно встановлені ворота.

Однак ці приписи не були виконані, ворота декілька місяців стояли відчиненими, а потім ОСОБА_4 знову надав команду їх закрити, не пропускаючи позивача і членів його сім`ї до будинку у якому вони живуть.

Позивач зазначав, що після його повернення з лав Української армії в грудні 2022 року, він знову зіткнувся із спробами ОСОБА_4 створити обстановку, за якою позивач був би змушений вступити до Садового товариства. Так, ворота знову почали запирати, не даючи можливості йому та членам його сім`ї проходити і проїжджати автомобілем до їхнього дому. Департамент територіального контролю міста Києва за № 064-3863 від 30.08.2023 доручив КП «Київблагоустрій» вжити заходів для демонтажу воріт, що виконано не було. Аналогічні запевнення від Департаменту територіального контролю міста Києва позивач отримав листом за № 064_164 від 09.01.2024, але і цього разу ворота не були демонтовані. Після цього ОСОБА_4 20.05.2024 подав на позивача заяву до поліції про нецільове використання земельної ділянки за начебто підробленими документами, але з цього наклепу у нього нічого не вийшло.

Тоді ОСОБА_4 знову дав розпорядження охороні не пропускати автомобіль позивача до його садової ділянки, вимагаючи платити за проїзд по дорозі, яка начебто належить на праві приватної власності Садовому товариству. Насправді це не так, оскільки Садове товариство має лише право користування землями загального користування і не більше. Права забороняти прохід по дорогах загального користування, а тим більше стягувати за прохід по них гроші Садове товариство не має права.

Тобто, маючи в оперативному управлінні комунальну власність, а саме частину дороги по АДРЕСА_1 та прилеглих до неї провулків і стежок, що передані Садовому товариству у користування рішенням КМР від 24.06.1999 за № 301-9/402 для забезпечення безперешкодного доступу громадян до земельних ділянок, які знаходяться у їх приватній власності, Садове товариство (в особі його голови- ОСОБА_4 ) грубо порушує право цих громадян на володіння, користування і розпорядження цими об`єктами нерухомості припиняючи доступ до їх земельних ділянок та розміщених на них житлових будинків. У Садового товариства немає законних підстав перешкоджати проїзду на автомобілі, чи проходу по комунальних землях загального користування, якими воно користується на праві оперативного управління, оскільки названі шляхи пересування (дорога і стежки) надані Садовому товариству КМР в постійне користування саме для забезпечення вільного проходу/проїзду власників земельних ділянок до свого нерухомого майна. Встановлені Садовим товариством (з порушенням чинного законодавства) автоматичні ворота роблять неможливим проїзд/прохід позивача і членів його сім`ї до їхнього будинку і земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Зважаючи на те, що неодноразові спроби домовитися з ОСОБА_4 про припинення перешкоджання у доступі до ділянки не дали позитивного результату, позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Крім того, спірні відносини не є відносинами сервітуту, оскільки не покладають на відповідача будь-яких обтяжень/обмежень у користуванні названими шляхами пересування.

Відповідно до заяви про зміну предмету позову від 25.06.2025, позивач просив суд:

- усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування під`їзними дорогами до земельних ділянок, що належать позивачу, у тому числі на праві спільної сумісної власності, які розташовані за адресою:

- АДРЕСА_1 площею 0,0583 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:684:0002;

- АДРЕСА_2 площею 0,0584 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:683:0017;

- АДРЕСА_2 площею 0,0603 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:683:0019;

- АДРЕСА_1 ) площею 0,0607 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:681:0040;

- АДРЕСА_1 ) площею 0,0591 га, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:681:0039, -

шляхом зобов`язання Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» (м. Київ, Дніпровський район, вул. Енергетиків, 2а, код за ЄДРПОУ: 25286078) не чинити перешкоди в надані вільного проїзду дорогою, що веде до вказаних земельних ділянок, а саме АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером кадастровий номер 8000000000:66:682:0001, що належить на праві постійного користування Садівницькому товариству «Південтеплоенергомонтаж».

Обґрунтовуючи заяву про зміну предмету позову позивач посилався на те, що необхідність зміни предмету позову пов`язана з виправленням технічної помилки в назві вулиці, яка допущена у позовній заяві.

Крім того, викладення позовних вимог в іншій редакції зможе забезпечити ефективний захист прав позивача. Позивач зазначав, що йому на праві власності належить низка земельних ділянок, що не оспорюється та фактично підтверджується відповідачем у наданому відзиві на позовну заяву.

Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , яка набула у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0591 та, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:681:0039, і тому, зважаючи на законодавчі норми, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а, отже, він має право на володіння та користування вищевказаною земельною ділянкою.

Внаслідок дій відповідача на теперішній час ОСОБА_1 та члени його сім`ї позбавлені можливості користуватися належним їм на праві власності майном у зв`язку зі встановленням автоматичних воріт (огорожі) по АДРЕСА_1 поблизу ділянки 2а без надання доступу ОСОБА_1 до засобів відмикання таких воріт, що унеможливлює вільний прохід та проїзд до вищевказаних земельних ділянок, що перебувають у власності позивача.

Встановленням вказаних воріт Відповідач фактично обмежує позивача у доступі до земельної ділянки 8000000000:66:682:0001, що на праві постійного користування належить СТ «Південтеплоенергомонтаж» і являє собою мережу під`їзних доріг до земельних ділянок, що є власністю позивача. Земельна ділянка 8000000000:66:682:0001 включає вулиці Енергетиків, Будівельників, Виноградну, Прорізну, Монтажників, Північну та Залізничну згідно відомостей Кадастрової карти, наявними в публічному доступі.

Тобто земельна ділянка, що перебуває у користуванні відповідача фактично є дорогою, яка забезпечує заїзд, проїзд та вільне сполучення власників земельних ділянок і будинків.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2026 у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 131-141).

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2026 заяву представника відповідача Садівницького товариства «ПІВДЕНТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» - Розпаченюка Андрія Сергійовича задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Садівницького товариства «ПІВДЕНТЕПЛОЕНЕРГОМОНТАЖ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 грн. 00 коп. (т. 2, а.с. 193-197).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що надані відповідачем відеозаписи жодним чином не свідчать про наявність у позивача можливості безперешкодного проїзду до належних йому земельних ділянок, а фактично навпаки вказують, що для проїзду позивач щоразу змушений користуватися допомогою сусідів, які мають доступ до автоматичних воріт.

Також, зазначає, що надані представниками відповідача "Інформація з системи управління воротами" не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, а отже не могла бути прийнята судом першої інстанції до уваги, а тим більше покладена в обгрунтування судового рішення.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що відсутність перешкод не призвела б до звернення позивача до суду за захистом своїх прав, а дії відповідача, які полягають у періодичному вибірковому наданні позивачу доступу до його земельних ділянок, лише свідчать про намір відповідача ввести суд в оману щодо реальних обставин справи (т. 4, а.с. 1-11).

В апеляційній скарзі на додаткове рішення позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення в частині розміру стягнутих з позивача витрат на професійну правничу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 до 2750 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що при ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції неналежно мотивував рішення та неналежно оцінив надані представником позивача докази, долучені до клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

При цьому, суд не встановив чи стягнення визначеної суми витрат співмірним майновому стану позивача, взагалі не навів мотивів, з яких відхилив доводи щодо його складного матеріального становища (т. 4, а.с. 46-51).

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційних скарг позивача заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 134596580000. Вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим та посвідченим 06.05.2014 ПН КМНО Подаваленко М.С., зареєстровано в реєстрі за № 207 (т.1, а.с.60).

Даний факт підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21312123 від 06.05.2014 (т.1, а.с.64).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21313626 від 06.05.2014, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 8000000000:66:681:0040. Даний факт також підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.12.2016 (т.1, а.с.63, а.с.154).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:66:684:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 0,0583 гектарів. Вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим та посвідченим 07.05.2014 ПН КМНО Подаваленко М.С., зареєстровано в реєстрі за № 212.

Також даний факт підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.12.2016 (т.1, а.с.67, т.1 а.с.151).

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:683:0017 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.02.2020 (т.1, а.с.152).

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.02.2020, вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:683:0019 за адресою: АДРЕСА_5 (т.1, а.с.153).

15.08.2013 ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0591 га, кадастровий номер: 8000000000:66:681:0039, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.65).

Цього ж дня за ОСОБА_3 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:681:0039, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26.12.2016 (т.1, а.с.66, а.с.155).

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 21.07.2006 зареєстрували шлюб у Виконавчому комітеті Котівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 (т.2, а.с.79).

Таким чином судом встановлено, що у власності позивача та його дружини перебуває п`ять земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:66:684:0002, 8000000000:66:683:0017, 8000000000:66:683:0019, 8000000000:66:681:0039, 8000000000:66:681:0040.

Рішенням Київської міської ради від 24.06.1999 № 301-9/402, передано громадянам, членам садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» Дніпровського району, у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва, відведені згідно з рішеннями виконавчого комітету Дарницької районної Ради депутатів трудящих від 09.03.1956 № 300 та від 29.07.1969 № 1277, згідно з додатком 1. Оформлено садівницькому товариству «Південтеплоенергомонтаж» Дніпровського району право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3 га на землі загального користування товариства (п.1, 3 Рішення) (т.1, а.с.58, 113-114).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 284539333 від 12.11.2021, власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:682:0001 є Київська міська рада, при цьому право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Садівницьким товариством «Південтеплоенергомонтаж» (т.1, а.с.61).

Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:682:0001, що розташована в м. Київ, Дніпровський район, Садівницьке товариство «Південтеплоенергомонтаж», належить до земель сільськогосподарського призначення: земельні ділянки загального користування, які використовуються як польові дороги, прогони; форма власності - комунальна. Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4600550412023 від 07.07.2023 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за відомостями Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (т.1, а.с.62, а.с.13).

Згідно витягу з протоколу № 12 засідання правління Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» від 20.01.2022, вирішено встановити на в`їзді в Товариство автоматичні ворота та інші засоби обмеження доступу (т.1, а.с.142).

Як вбачається з витягу з протоколу № 15 зборів уповноважених представників членів Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» від 30.01.2022, вирішено затвердити звіт Голови правління Товариства про виконану роботу та затвердити Протокол засідання Правління № 12 від 20.01.2022 в цілому (т.1, а.с.143-144).

Відповідно до п.1.2 Статуту Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» в новій редакції, затвердженого Протоколом Зборів уповноважених представників членів № 14 від 30.01.2022 (далі - Статут), Садівницьке товариство «Південтеплоенергомонтаж» являє собою об`єднання власників та користувачів земельних ділянок, переданих громадянам, членам садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» Дніпровського району, у приватну власність для ведення садівництва рішенням Київської міської ради від 24.06.99 № 301-9/402 «Про приватизацію земельних ділянок садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» Дніпровського району (т.1, а.с.124-125).

Метою діяльності Товариства є задоволення та захист законних, соціальних, економічних та інших потреб Товариства та його членів пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням майном Товариства та земельними ділянками засновників Товариства, відповідно до їх цільового призначення, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, справедливого поділу між ними ризиків і витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (п.3.1 Статуту) (т.1, а.с.126).

28.09.2022 командиром військової частини НОМЕР_2 подано заяву начальнику Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, у зв`язку із наявним фактом систематичного перешкоджання керівником садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у виконанні військових обов`язків бойового медика взводу 1 роти спецпризначення 23 батальйону с-т ОСОБА_1 , а саме: ненаданні с-т ОСОБА_1 законного доступу до місця його реєстрації та постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.71).

17.08.2018, 29.06.2022, 01.08.2022, 29.08.2023 працівниками відділу контролю за благоустроєм Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації видано приписи №1813275, № 2110301130, № 2204884, № 2310301204 відповідно, якими встановлено порушення п.20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, та запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на встановлення воріт, а в разі відсутності документації, демонтувати власними силами в термін 3-х днів, відновивши благоустрій. В разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства (т.1, а.с.71а-71г).

30.06.2022, 02.08.2022, 30.08.2023 СТ «Південтеплоенергомонтаж» на виконання вимог приписів від 29.06.2022 № 21103, від 01.08.2022 № 2204884, від 29.08.2023 №2310301204, надано відповіді з долученням відповідної документації (т.1, а.с.147-149).

30.08.2023 Департаментом територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) КП «Київблагоустрій» видано доручення № 064-3863, згідно якого останнє має вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою зазначених в таблиці, серед яких за № 28 вказано, Дніпровський район; адреса: Воскресенські сади, вул. Енергетиків; об`єкт - огорожа; назва підприємства: СТ «Південтеплоенергомонтаж»; № припису 2204884 від 01.08.2022 (т.1, а.с.72-73).

29.09.2023 листом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №064-064/С-454-1408 повідомлено, що Департамент територіального контролю міста Києва не видавав контрольну картку на порушення благоустрою за адресою: вул. Енергетиків, 2-А. За інформацією комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), під час перевірки власнику огорожі винесено припис від 01.08.2022 № 2204884 з вимогою усунути порушення Правил благоустрою міста Києва, шляхом надання дозвільної документації на розміщення об`єкту (т.1, а.с.74).

20.11.2023 листом КП «Київблагоустрій» № 064/222-8281 повідомлено, що на виконання доручення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2023 № 064-3863 демонтаж огорожі на АДРЕСА_1 , буде здійснено виходячи із структури основних фондів, можливостей збереження виробничих потужностей, їх завантаження та з урахуванням ресурсних обмежень (т.1, а.с.75). Даний факт підтверджується також листом Департаменту територіального контролю міста Києва № 064-164 від 09.01.2024 (т.1, а.с.76).

19.05.2025 ОСОБА_1 надіслав голові правління Садівницького Товариства «Південтеплоенергомонтаж» ОСОБА_4 вимогу щодо усунення перешкод у доступі до об`єктів приватної власності, у якій просив надати йому, ОСОБА_1 та членам його сім`ї - дружині ОСОБА_3 та доньці ОСОБА_9 , ключі або засоби електронного доступу до воріт, встановлених на початку вул. Енергетиків у м. Києві, або усунути перешкоди у вільному користуванні житлом та належним на праві власності майном іншим чином (т.2, а.с.31).

25.06.2025 голова правління Садівницького Товариства «Південтеплоенергомонтаж» ОСОБА_4 надано відповідь на вимогу ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у доступі до об`єктів приватної власності, яка повернулась відправнику неврученою (т.2, а.с.102).

21.05.2025 КП «Київблагоустрій» повідомив, що відповідно до доручення Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2023 № 064-3863, демонтаж огорожі на АДРЕСА_1 буде здійснено виходячи із наявних виробничих потужностей, завантаженості бригад та з урахуванням ресурсних обмежень (т.2, а.с.56).

Цього ж дня Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стосовно демонтажу огорожі на АДРЕСА_1 повідомив, що згідно з інформацією КП «Київблагоустрій», демонтаж огорожі на вулиці Енергетиків (Воскресенські сади) буде здійснено виходячи зі структури основних фондів, можливостей збереження виробничих потужностей, їх завантаження та з урахуванням ресурсних обмежень. Крім того, відповідно до розпорядження Київської міської військової адміністрації від 10.03.2022 № 456 «Про забезпечення безперешкодного доступу до прибудинкових територій та інших об`єктів благоустрою у місті Києві», з метою оперативного проїзду автомобілів екстреної медичної допомоги, пожежної та інших екстрених служб, поліції, територіальної оборони, на період воєнного стану, районним у місті Києві державним адміністрація доручено забезпечити безперешкодний доступ до прибудинкових територій та інших об`єктів благоустрою у місті Києві, зокрема шляхом підняття шлагбаумів, інших механізмів та конструкцій, які обмежують доступ (т.2, а.с.52).

23.05.2025 УАОЗОР ГУНП у м. Києві повідомило, що на спецлінію «102» Головного управління надходили повідомлення наступного змісту: «15.05.2025 о 18:26 за адресою: АДРЕСА_3 , дачний кооператив, Південтеплоенергомонтаж встановили електричні ворота та не пускають заявника ОСОБА_1 на його територію, його про встановлення воріт не попереджували, на даній території знаходиться будинок заявника, в якому він проживає», «18.05.2025 о 20:40 за адресою: АДРЕСА_3 , Дачний кооператив, Південтеплоенергомонтаж встановили електричні ворота та не пускають заявника ОСОБА_1 ». Додатково повідомлено, що звернення гр. ОСОБА_1 , які надходили 15.05.2025 та 18.05.2025 зареєстровано до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві за № 37190 від 15.05.2025 та за № 37905 від 18.05.2025. Проінформовано, що станом на 23.05.2025 перевірка триває (т.2, а.с.38).

28.05.2025 Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві повідомив, що вивченням даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» встановлено, що «о 21 год. 11 хв. 15.05.2025 автопатруль «0402» прибувши на місце виклику виявив заявника ОСОБА_1 , який повідомив, що в нього конфлікти та судові процеси з садовим товариством в якому в нього приватний будинок. На час приїзду поліції заявник знаходився вдома та ворота в`їзду на територію були відчинені. В заявника було відібрано пояснення з приводу даної ситуації та передано до Дніпровського УП для подальшого розбору, БК 470250». «18.05.2025 о 21 год. 27 хв. Прибувши на місце виклику на місці було виявлено заявника ОСОБА_1 , який повідомив, що довгий час в них конфлікти з керівництвом садового масиву, на даний момент вони встановили електронні ворота на в`їзді до кооперативу та заявник не може попасти до свого будинку, де він прописаний. Заявник повідомив, що хоче написати заяву про даний випадок та до заяви додав пояснення, витяг з пропискою та приписи від благоустрою про знесення даних воріт. Заявнику було надано роз`яснення з даного приводу та його порядок подальших дій. Подальшої допомоги патрульної поліції не потребує. Фіксація БК 230092, 470293». У відповідності до наявних даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», по вищевказаним подіям, працівниками патрульної поліції адміністративні матеріали, а саме протоколи та постанови не складалися (т.2, а.с.42-43).

02.06.2025 Дніпровське УП ГУНП у м. Києві надано відповідь № 209873-2025, у якій повідомлено, що гр. ОСОБА_1 дійсно 15.05.2025 звертався з повідомленням до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві щодо нібито неправомірних дій голови садового товариства «Південтеплоенергомонтаж» гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . Дане звернення було зареєстровано до ІКС ІПНП за № 37190 від 15.05.2025. За даним зверненням було проведено ретельну перевірку та за результатами перевірки прийнято рішення про списання даного матеріалу до справи Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (т.2, а.с.47).

04.06.2025 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація розглянувши лист щодо самовільного встановлення запірного пристрою (автоматизовані ворота) що обмежує прохід та проїзд на АДРЕСА_1 повідомила, що державні адміністрації не наділені повноваженнями стосовно прийняття рішення щодо демонтажу споруд. Рекомендовано звернутися до Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для вирішення питання щодо демонтажу (т.2, а.с.62).

03.06.2025 видано припис № 2510301432, яким встановлено порушення СТ «Південтеплоенергомонтаж» Правил благоустрою міста Києва, та запропоновано усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на встановлення воріт, а в разі відсутності документації, демонтувати власними силами в термін 3-х днів, відновивши благоустрій. В разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства (т.2, а.с.103).

05.06.2025 Садівницьке товариство «Південтеплоенергомонтаж» на виконання вимог припису № 2510301432 від 03.06.2025 надало письмові пояснення та документи щодо законності та правомірності встановлення воріт, наголосивши, що встановлення Садівницьким товариством «Південтеплоенергомонтаж» автоматичних воріт на земельній ділянці, яка перебуває у нього на праві постійного користування не потребує оформлення жодних дозвільних документів, а отже здійснення демонтажу на підставі припису від 03.06.2025 № 2510301432 Відділу з питань благоустрою та екології є необґрунтованим (т.2, а.с.104-106).

25.06.2025 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація надала відповідь на лист щодо підстав для повторного внесення припису для підтвердження законності та правомірності встановлення воріт на провулку Енергетиків № 103-5950, у якому повідомила, що на вимогу припису відповідальною особою було надано документацію відповідно до якої, встановлена огорожа розміщена на приватній території (т.2, а.с.108).

Також, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 від 09.11.2024 голові правління Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж» ОСОБА_4 з проханням надати дозвіл на в`їзд на територію Товариства автомобілям Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 ; Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_4 ; підключити пульт управління воротами у кількості 2 шт. (пульт з необхідними характеристиками зобов`язувалась надати); підключити до системи управління воротами наступні номери мобільних телефонів: ОСОБА_10 НОМЕР_5 , ОСОБА_3 НОМЕР_6 , ОСОБА_1 НОМЕР_7 , ОСОБА_11 НОМЕР_8 (т.3, а.с.6).

Відповідачем також надано інформацію з системи управління воротами по номерах мобільних телефонів ОСОБА_1 (т.3, а.с.7-16), ОСОБА_3 (т.3, а.с.17) та ОСОБА_10 (т.3, а.с.18-30).

Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 ЦК України).

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини перша та друга статті 78 ЗК України).

Відповідно до положень статті 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Відповідно до частини 4 статті 35 ЗК України, до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за заявою вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств (частина 6 статті 35 ЗУ України).

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 статті 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, але не виключно:а) самостійно господарювати на землі; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; д) користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

В той же час, землекористувачі відповідно до частини 1 статті 96 ЗК України зобов`язані, зокрема, але не виключно: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Постановою КМУ від 07.06.2017 № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Так, пунктом 6 зазначеного Переліку передбачено, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналогічні положення містить частина друга статті 152 ЗК України, згідно з якою власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 статті 152 ЗК України).

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

При цьому, власник за правилами цієї статті може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння.

Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 523/4591/16-ц та у постанові від 16.02.2021 у справі № 127/33179/19.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підтвердження своїх позовних вимог сторона позивача посилається і доводить наступне.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, відповідач встановив ворота, які перешкоджають позивачу проїхати до своїх земельних ділянок та будинку, доступ для відчинення воріт у нього відсутній, а альтернативних шляхом проходу чи проїзду не має.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності порушення прав позивача та вчинення будь-яких перешкод у користуванні власністю з боку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, видані відділом з питань благоустрою та екології приписи датуються 2022 роком та 2023 роком, а останній виданий у 2025 року, тобто вже після відкриття провадження у справі.

У свою чергу, такі приписи не є рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який встановлює наявність або відсутність порушень правил благоустрою, а лише зобов'язує особу надати документи, які підтверджують законність встановлення споруди, в даному випадку автоматичних воріт. На вказані приписи відповідачем надано всю документацію правомірності встановлення автоматичних воріт в строк, заявлений в приписах.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що до моменту звернення до суду (10.03.2025) позивачем не надсилалась жодна письмова вимога до відповідача з проханням усунути будь-які перешкоди у доступі до об'єктів його приватної власності, як і відсутності жодні звернення позивача до правоохоронних або інших органів з приводу вирішення такого питання. Єдина вимога, яка на думку сторони позивача підтверджує факт чинення відповідачем перешкод та яка долучена до матеріалів справи, датується 19.05.2025, тобто вже після звернення позивача до суду.

Натомість, з наявних у матеріалах справи відеозаписів судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 як разом із дружиною, так і самостійно, безперешкодно входив та виходив через хвіртку, яка є частиною споруди автоматичних воріт. При цьому, саме позивач вводив код, за допомогою якого, ця хвіртка відчинялася. Так само з відеозаписів встановлено, що у час коли позивач під`їжджає на автомобілі до автоматичних воріт, останні відчиняються та позивач безперешкодно проїжджає на автомобілі через ворота.

Крім того, стороною відповідача додана до матеріалів справи інформація за номером мобільного телефону позивача, з якої вбачається, що позивач неодноразово, до моменту подання позову, здійснював телефонні дзвінки, за допомогою яких відчинялися ворота. Такі дзвінки були здійснені і в день подачі позову до суду.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що стороною позивача не заявлялися жодні клопотання стосовно витребування інформації в мобільного оператора, з метою спростування наданих відповідачем доказів в цій частині.

Такі дзвінки, у своїй сукупності із оглянутими в судовому засіданні відеозаписами, підтверджують вчинення саме позивачем дій в результаті яких він отримував доступ до проїзду на територію Садівницького товариства, оскільки час таких дзвінків кореспондується із часом в період якого позивач безперешкодно здійснював проїзд на територію Садівницького товариства.

Посилання апелянта на те, що з наданих відповідачем відеозаписів неможливо встановити факт наявності порушення прав позивача та вчинення будь-яких перешкод у користуванні власністю з боку відповідача, колегія суддів відхиляє, адже подані відповідачем докази-відеоматеріали містять інформацію про обставини, які підтверджують факт, що позивач та члени його родини безперешкодно мають доступ як через хвіртку, так і через встановлені автоматичні ворота на в'їзді в Садівницьке товариство.

Доводи апелянта про те, що надані представниками відповідача "Інформація з системи управління воротами" не є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом, а отже не могла бути прийнята судом першої інстанції до уваги, а тим більше покладена в обгрунтування судового рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки дана інформація з системи управління воротами підтверджує не лише включення зазначених у заяві дружини позивача - ОСОБА_3 номерів телефонів до системи, а й підтверджує, що як позивач, так і його родина користуються автоматичними воротами шляхом здійснення дзвінку з мобільного телефону, що, у свою чергу, спростовує обставини, викладені позивачем у позовній заяві в обгрунтування пред'явлених позовних вимог до відповідача.

При цьому, слід зауважити, що, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Інформація із системи управління воротами не була покладена в основу рішення як самостійний та безумовний доказ того, що кожне відкриття воріт здійснювалося особисто позивачем. Її доказове значення суд визначив у сукупності з відеозаписами та іншими матеріалами справи.

Натомість, позивач не надав доказів, які б достовірно спростовували встановлений судом взаємозв'язок між зафіксованими системою викликами, відеозаписами та фактичним переміщенням позивача територією.

Таким чином, встановивши, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неможливості безперешкодного проїзду позивача до власних земельних ділянок та будинку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження понесених ним у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29000,00 грн. було надано до суду наступні докази:

- Договір про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 1 від 31.05.2025 наданих послуг за травень 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 2 від 30.06.2025 наданих послуг за червень 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 3 від 31.07.2025 наданих послуг за липень 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 4 від 31.08.2025 наданих послуг за серпень 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 5 від 30.09.2025 наданих послуг за вересень 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 6 від 31.10.2025 наданих послуг за жовтень 2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 7 від 31.12.2025 наданих послуг за грудень 2025 до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Акт № 8 від 31.05.2025 наданих послуг за лютий 2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Платіжні інструкції за №№ 266, 270, 273, 279, 283, 291, 309, 310 від 09.06.2025, 02.07.2025, 04.08.2025, 11.09.2025, 06.10.2025, 24.11.2025, 24.03.2026 відповідно;

- Акт № 9 від 14.04.2026 наданих послуг за квітень 2026 року до Договору про надання правничої допомоги № 04-25/2/Д від 24.04.2025;

- Платіжну інструкцію № 314 від 14.04.2026.

У свою чергу, представником позивача було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому він просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2750,00 грн. В обгрунтування поданого клопотання зазначив, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непомірними для позивача, оскільки ОСОБА_1 є непрацездатною особою, у зв'язку з наявною ІІ групою інвалідності, отримує виключно пенсію і не має інших доходів, має скрутне матеріальне становище.

Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, дослідивши надані відповідачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи в контексті пред`явлених вимог та враховуючи вимоги розумності, справедливості, критерії співмірності та пропорційності таких витрат, суд першої інстанції, встановивши, що частина заявлених до стягнення витрат на суму 5000,00 грн. не стосуються предмета спору та не пов'язані з даною справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення вимог відповідача щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн.

При цьому, надаючи оцінку доводам позивача в обгрунтування свого клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд обгрунтовано виходив з того, що наявність у позивача статусу особи з інвалідністю другої групи не звільняє його від обов'язку відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного додаткового рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом додаткового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг на рішення та на додаткове рішення без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані від його імені та в його інтересах адвокатом Гоголіною Наталією Володимирівною, - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садівницького товариства «Південтеплоенергомонтаж», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua