Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №685/663/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/663/25

Провадження № 22-ц/820/2029/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П, П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Кошельник В. М.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року (суддя Турчин-Кукаріна І. В., повне судове рішення складено 13 липня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Теофіпольський відділ Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, про визнання протиправною бездіяльності військової частини та зобов?язання виконати вимоги постанови державного виконавця.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2019 у справі № 685/1453/19 з ОСОБА_3 на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Рішення суду виконується у примусовому порядку, виконавче провадження № 65785352. Тривалий час не отримувала аліменти. 21 червня 2024 року Теофіпольський відділ ДВС надіслав до Військової частини НОМЕР_1 постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_3 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 . Відповідач у порушення вимог чинного законодавства постанову виконавця від 21 червня 2024 року не виконував, аліменти із заробітної плати військовослужбовця ОСОБА_3 не утримував, щомісячні звіти виконавцю не направляв. Визначений державним виконавцем розмір заборгованості зі сплати аліментів у сумі 632900,30 грн станом на травень 2025 року військова частина не визнає, вважає, що сума заборгованості ОСОБА_3 складає 88284,45 грн.

Тому позивачка просила визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиконання вимог постанови державного виконавця Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області від 21 червня 2024 року у виконавчому провадженні № 65785352 в частині примусового стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виконати вимоги постанови від 21 червня 2024 року шляхом перерахування заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів у сумі 632900,30 грн на розрахунковий рахунок Теофіпольського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року в позові відмовлено.

ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що було беззаперечно доведено неперерахування відповідачем заборгованості за аліментами в сумі 632900,30 грн. В порушення ухвали суду від 02 березня 2026 року про витребування доказів відповідач не надав копії платіжних інструкцій за період з квітня 2024 року по липень 2025 року про перерахування утриманих із заробітної плати ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітніх дітей. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю спору з Військовою частиною НОМЕР_2 щодо повноти перерахування аліментів, утриманих з ОСОБА_3 . Предметом спору є не дії (бездіяльність) державного виконавця і суд помилково вважав, що справа повинна розглядатися в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

У відзиві Військова частина НОМЕР_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені згідно з вимогами ЦПК України.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що на виконанні Теофіпольського відділу Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 65785352 з виконання виконавчого листа № 685/1453/19, виданого 20 січня 2020 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

З метою примусового виконання державним виконавцем направлялись постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інший дохід боржника за місцем отримання боржником доходу, а саме: 29 лютого 2024 року до військової частини НОМЕР_3 , 12 березня 2024 року до військової частини НОМЕР_3 , 21 червня 2024 року до військової частини НОМЕР_1 , 24 березня 2025 року до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21 червня 2024 року та від 24 березня 2025 року у виконавчому провадженні № 65785352 державним виконавцем Теофіпольського відділу ДВС Квятківським В. В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 685/1453/19, виданого 20 січня 2020 року Теофіпольським районним судом Хмельницької області, постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 , що отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 , здійснювати відрахування із суми доходів боржника відповідно до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця, утримані кошти перераховувати на реквізити Теофіпольського відділу, зобов`язано установу, яка здійснює відрахування із доходів боржника, здійснювати відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення; щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійснення відрахування та виплати; у разі припинення перерахування коштів, не пізніші як у триденний строк, повідомити виконавця про причину припинення виплат та зазначити нове місце роботи, попереджено відповідальну особу за утримання коштів з божника про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону «Про виконавче провадження» (у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування з заробітної плати та інших доходів боржника), заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань.

Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, інший дохід боржника за місцем отримання боржником доходу від 24 березня 2025 року прийнята до виконання Військовою частиною НОМЕР_1 . На депозитний рахунок Відділу у квітні та червні 2025 надійшли кошти у сумі по 59754,66 грн, стягнуті військовою частиною, які перераховано на користь стягувача.

У виконавчому провадженні державний виконавець провів розрахунок заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 06 травня 2025 року, відповідно до якого заборгованість складає 632900,30 грн.

Згідно із звітом Військової частини НОМЕР_1 про здійснені відрахування та виплати з доходу ОСОБА_3 від 26 червня 2025 року № 14812 за період з 24 квітня 2024 року по 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 нараховано зарплату в сумі 1480908,97 грн, утримано податків у сумі 22201,29 грн, утримана сума стягнення складає 748623,06 грн.

Після надходження з Військової частини НОМЕР_1 звіту про здійснені відрахування та виплати за період з 24 квітня 2024 року по 30 квітня 2025 року на підставі отриманих відомостей державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 липня 2025 року у розмірі 88284,45 грн.

За інформацією Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, від 04 червня 2024 року ОСОБА_3 зник на території бойових дій.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 травня 2026 року № 2148/нод «Про зміну статусу військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 » змінено статус військовослужбовця та визнано колишнього стрільця-снайпера 3 єгерського відділення 3 єгерського взводу 7 єгерської роти 3 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу населеного пункту Уманське Покровського району Донецької області, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність вимог до відповідача та обрання позивачкою неналежного способу захисту порушеного права у випадку незгоди з розрахунком заборгованості.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

За встановлених у справі обставин здійснення державним виконавцем розрахунку заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів і визначення його в сумі 88284,45 грн станом на 01 липня 2025 року немає підстав для зобов`язання відповідача виконати вимоги постанови державного виконавця від 21 червня 2024 року шляхом перерахування заборгованості за аліментами в сумі 632900,30 грн, визначеній станом на 06 травня 2025 року.

Якщо ж ОСОБА_2 вважає неправильним визначений державним виконавцем розмір заборгованості за аліментами, які утримувала військова частина за місцем служби військовослужбовця ОСОБА_3 , то в обраний нею спосіб права не можуть бути захищені.

Згідно з частиною 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

На підставі частини 1 і 3 статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 та інших).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інших).

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача не є належним способом захисту, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивачки.

З вимогами про оскарження дій державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості за аліментами чи в порядку позовного провадження ОСОБА_2 не зверталася.

З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта