Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №601/174/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/174/26Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.

Провадження № 22-ц/817/1022/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №601/174/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2026 року (ухвалене суддею Білосевич Г.С., дата складення повного тексту не зазначено) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_3 (далі — позивачка) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі — відповідач, апелянт) про стягнення аліментів на утримання дітей.

Позов обґрунтований тим, що з 08 травня 2011 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, в якому народилось троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час є неповнолітніми та знаходяться на утриманні позивачки. Відповідач систематично не надає достатньої допомоги на утримання дітей. Діти потребують харчування та одягу, донька ОСОБА_6 відвідує заняття у навчальному центрі «Інтелектуал» з оплатою 2250-2700 грн в місяць, син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_7 є учнями школи англійської мови з оплатою 19800 грн, також ОСОБА_6 та ОСОБА_5 мають офтальмологічні захворювання, які супроводжуються постійним лікуванням та носінням окулярів, на що потрібні значні кошти. Окрім того, обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків.

У зв`язку з наведеним та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі по 5500 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2026 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 5000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 23 січня 2026 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1331.20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Корф П.З., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що визначаючи розмір аліментів судом не враховано реальний матеріальний стан відповідача та економічну ситуацію в країні. Звертає увагу на те, що середньомісячний до від відповідача складає 14200 грн, без врахування податків та зборів. Наявність у відповідача у власності нерухомого майна не приносять регулярного високого доходу. Також на думку сторони відповідача, призначений судом розмір (15000 грн) аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей неспівмірний рівню доходів населення в регіоні. Отже виконання рішенням суду є фізично та економічно неможливим та штучно створює ситуацію, за якої відповідач потрапить в безвихідну ситуацію. Разом з тим, сторона відповідача вказує, що готовий сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 2366 грн щомісячно, на кожну дитину.

У зв`язку з наведеним відповідач просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2026 року в частині визначення розміру аліментів змінити, яким визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 2366 грн щомісячно, починаючи з 23 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Рішення суду оскаржується в частині задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 15000 грн, щомісячно, (90000 грн за 6 місяців), що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Шлюб між сторонами зареєстровано 08 травня 2011 року, що доведено копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 08 травня 2011 року.

Батьками неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі, що стверджується свідоцтвами про їх народження, відповідно, серії НОМЕР_2 , виданого 23 листопада 2015 року, серії НОМЕР_3 від 02 червня 2014 року, серії НОМЕР_4 від 30 листопада 2011 року.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають з матір`ю та позивачкою по справі ОСОБА_3 без реєстрації в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 працює в комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» з 26 грудня 2022 року по даний час.

Згідно довідки про доходи, заробітна плата ОСОБА_3 за рік без вирахування податків та зборів становить 251922.57 грн.

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 навчаються в Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 27 імені Віктора Гурняка, що доводиться довідками від 12 січня 2026 року №№ 03, 02, 01 з місця навчання, завіреними директором школи.

Відповідно до довідки навчального центру «Інтелектуал», ОСОБА_10 навчається з 01 березня 2025 року у вказаному центрі та плата за навчання становить від 2000-2400 грн в місяць.

Згідно довідки, виданої ФОП ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є учнями школи англійської мови «Busy Bee» з вересня 2025 по січень 2026 з оплатою за вересень – 4700 грн , за жовтень – 6200 грн, за листопад – 5500 грн, за грудень – 3400 грн.

Відповідно до медичних документів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 мають офтальмологічні захворювання, які супроводжуються постійним лікуванням та носінням окулярів.

Позивачка в позовній заяві посилається на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, за грудень 2025 року відповідачем отримано орендну плату по договору оренди належної йому земельної ділянки в сумі 5009.58 грн.

Відповідно до довідки від 02 квітня 2026 року № 000000009 ОСОБА_4 працює в ТОВ «Полкан» з 01 квітня 2026 року та його оклад, згідно штатного розпису, становить 14200 грн, що доводиться наказами про прийняття на роботу.

Згідно витягів з державного реєстру про державну реєстрацію іншого речового права, відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить нерухоме майно:

- земельна ділянка кадастровий номер 6123484100:01:001:0547, площа 1.1378 га;

- земельна ділянка кадастровий номер 6123484100:01:001:0309, площа 1.1877 га;

- земельна ділянка кадастровий номер: 6123484100:01:001:0455, площа 1.2029 га;

- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями загальною площею 55.10 кв.м., житлова площа 32.10 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями загальною площею 55.3 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями з цегли, зазначений в плані під літерою «А1», загальною площею 119.9 кв.м., житловою площею 81.9 кв.м, адреса: АДРЕСА_3 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

У відповідності до статтей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною третьої статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

Згідно із частинами 1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (частини 1-2 статті 184 СК України).

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Аналогічний висновок викладений у постановах КСЦ у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справа № 664/2746/17; від 25 вересня 2019 року справа № 755/14148/18.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Аналогічні висновки викладено у постанові КСЦ у складі Верховного Суду від 27 травня 2020 року №712/4702/19.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення аліментів позивачка посилалася на те, що відповідач не бере участі в утриманні своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітні діти сторін проживають разом із матір`ю (позивачкою у справі) та перебувають на її утриманні, остання отримала дохід за 2025 рік в розмірі 251922.57 грн, що в середньому щомісяця становить 20993.54 грн, без врахування податків та зборів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка для забезпечення належного рівня життя та розвитку дітей несе витрати, які збільшуються у зв`язку з загальним підвищенням цін на продукти харчування, одяг, ліки, комунальні послуги, навчання та інше.

При цьому, відповідачем не представлено належних доказів, що за своїм матеріальним станом та станом здоров`я він не може надавати матеріальне утримання своїм неповнолітнім дітям, інформація про інших утриманців відсутня.

Натомість, матеріалами підтверджено, що відповідач працевлаштований та отримує заробітну плату, у його власності перебувають три земельних ділянки загальною площею 3.5284 га та три житлові будинки загальною площею 230.30 кв.м.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей в більшому розмірі, аніж рекомендований мінімальний розмір.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідач має можливість надавати допомогу трьом своїм неповнолітнім дітям.

Апеляційним судом встановлено, що неповнолітні діти сторін регулярно відвідують навчальний центр «Інтелектуал», заняття з англійської мови, шкільний заклад освіти, планові та позапланові медичні огляди, мають офтальмологічні захворювання, які супроводжуються систематичним лікуванням, несуть витрати на харчування, одяг, дозвілля, тощо.

Апеляційний суд зазначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000.00 грн на кожну дитину щомісячно, є обґрунтованим, оскільки така сума буде достатньою для навчання та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку неповнолітніх дітей.

Доводи відповідача про те, що виконання оскаржуваного рішенням суду є фізично та економічно неможливим та штучно створює ситуацію, за якої відповідач потрапить в безвихідну ситуацію, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не позбавлений можливостей змінити місце працевлаштування на більш оплачуване. Також, відповідач може відчужити чи здавати в оренду об`єкти нерухомості, які знаходяться у його власності.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позовну заяву, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 травня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови — 21 вересня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома