Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №951/262/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/262/26Головуючий у 1-й інстанції Чапаєв Р.В

Провадження № 22-ц/817/1024/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 951/262/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року (ухвалене суддею Чапаєвим Р.В, повний текст якого складено 25 червня 2026 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання окремих умов договору недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі — ТОВ «Укр Кредит Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі — відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 19 квітня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1191-7137 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua). Кредитний договір, у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А9420 для підписання кредитного договору №1191-7137 від 19 квітня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 29500.00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; стандартна відсоткова ставка – 0.80% за кожен день користування.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 06 березня 2026 року утворилась загальна сума заборгованості 62500.00 грн, яка складається із наступного: 11800.00 грн - заборгованість за кредитом, 50700.00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 62500.00 грн заборгованості за договором кредиту №1191-7137 від 19 квітня 2023 року та судові витрати.

У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про визнання умов договору недійсними.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що кредитор за договором №1191-7137 від 19 квітня 2023 року вимагає стягнення 62500 грн, з яких 50700 грн становлять проценти, що значно перевищують суму основного боргу. Стверджує, що встановлена договором процентна ставка в розмірі 0.8 % на день та реальна річна ставка 1525 % є несправедливими, непропорційними та порушують вимоги законодавства про захист прав споживачів. Посилається на норми Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», практику Верховного Суду та Конституційного Суду України, наголошуючи на необхідності особливого захисту споживача як слабшої сторони договору, а також просить визнати недійсними положення кредитного договору щодо розміру процентної ставки. Покликається на недотримання при визначенні розміру заявлених до стягнення з ОСОБА_2 процентів положень пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У зв`язку з наведеним відповідач просив суд визнати недійсним положення кредитного договору №1191-7137 від 19 квітня 2023 року в частині визначення процентів за користування кредитними коштами (п.п.4.6, 4.10).

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «Укр Кредит Фінанс», задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1191-7137 від 19 квітня 2023 року в розмірі 62500.00 грн та понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662.40 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Головацький В.Ф., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що умови кредитного договору № 1191-7137 від 19 квітня 2023 року щодо нарахування процентів є несправедливими, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін і порушують права споживача фінансових послуг, не відповідають вимогам на статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з викладеним відповідач просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову повністю або в частині стягнення процентів, якщо колегія суддів дійде висновку про наявність для цього достатніх підстав, задовольнити зустрічний позов повністю або частково.

15 червня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в інтересах якого діє адвокат Савісько В.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу,

Відзив мотивований тим, що кредитний договір № 1191-7137 від 19 квітня 2023 року укладений сторонами належним чином в електронній формі відповідно до вимог законодавства і позичальник добровільно погодився з усіма істотними умовами договору, зокрема із порядком нарахування процентів та строком кредитування. Вважає, що процентна ставка в розмірі 0.8 % на день є законною та відповідає положенням Цивільного кодексу України і Закону України «Про споживче кредитування», а проценти за користування кредитом не є штрафною санкцією, а становлять плату за користування наданими коштами.

У зв`язку з викладеним позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Учасники в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Враховуючи викладене та з метою недопущення порушень процесуальних строків, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

19 квітня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1191-7137 за допомогою веб-сайту (https://navse.in.ua), який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), складають єдиний договір. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A9420.

Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

- сума кредиту – 29500.00 грн;

- строк кредитування - 300 днів;

- базовий період - 14 днів;

- стандартна % ставка – 0.80 % в день.

За умовами договору №1191-7137 від 19 квітня 2024 року, зокрема п.2.2, кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту, становить 29500.00 грн. Дата надання/видачі кредиту 19 квітня 2023 року.

Базовий період користування кредитом складає 14 календарних дні з дня надання кредиту (п.4.4 Договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 12 лютого 2024 року. Строк договору може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди (п.4.9 Договору).

Відповідно до п.4.6 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 0.80% за кожен день користування кредитом до закінчення строку дії договору або фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно з п.4.10 Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 1525.00%.

Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 100300.00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п.4.11 Договору).

Також зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідача, якому було надано одноразовий ідентифікатор А9420, зазначено номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

На підтвердження факту видачі кредиту позивачем надано довідку без номера та дати, видану ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою «таємниця фінансової послуги»), згідно якої позичальник здійснив видачу ОСОБА_2 кредитних коштів за договором кредиту №1191-7137 від 19 квітня 2023 року шляхом перерахування коштів за допомогою платіжної системи LiqPay на картковий рахунок НОМЕР_1 в сумі 29500.00 грн.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит в розмірі 29500.00 грн, перерахувавши кошти в безготівковій формі на картковий рахунок НОМЕР_1 через платіжну систему «Liqpay», що стверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 2284850013 від 19 квітня 2023 року.

Вказані обставини встановлені рішенням суду першої інстанції та в цій частині не оскаржується учасниками по справі.

Як слідує з розрахунку заборгованості без номера та дати, виданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (з відміткою «таємниця фінансової послуги») про стан заборгованості за кредитним договором №1191-7137 від 19 квітня 2023 року, заборгованість ОСОБА_2 станом 06 березня 2026 року становить 62500.00 грн, яка складається з наступного:

- 11800.00 грн — заборгованість за тілом кредиту;

- 50700.00 грн — заборгованість за відсотками;

ОСОБА_2 здійснював платежі на погашення заборгованості, у загальному розмірі 37800.00 грн, зокрема:

- 02 травня 2023 року у розмірі 6254.00 грн;

- 16 травня 2023 року у розмірі 6254.00 грн;

- 30 травня 2023 року у розмірі 6254.00 грн;

- 13 червня 2023 року у розмірі 6254.00 грн;

- 27 червня 2023 року у розмірі 6254.00 грн;

- 11 липня 2023 року у розмірі 6254.00 грн;

- 25 липня 2023 року у розмірі 276.00 грн;

Вказані платежі були зараховані частково на погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотками за користування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

22 листопада 2023 року прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів – 2.5 %;

протягом наступних 120 днів – 1.5 %.

Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I «Про споживче кредитування», яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Щодо факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором № 1191-7137 від 19 квітня 2023 року існує заборгованість, яку просив стягнути в розмірі 62500.00 грн, яка складається з наступного:

- 11800.00 грн — заборгованість за тілом кредиту;

- 50700.00 грн — заборгованість за відсотками;

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, спірний кредитний договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, які останній не повернув.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

У справі, яка переглядаєтсья апеляційним судом, встановлено, що ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 29500.00 грн та нарахування процентів здійснювалося з 19 квітня 2023 року до 12 лютого 2024 року за процентною ставкою, яка становить 0.80 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом №1191-7137 від 19 квітня 2023 року.

ОСОБА_2 в суді першої та апеляційних інстанції визнає факт отримання кредитних коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» згідно вищевказаного договору, однак не визнає правомірність нарахування процентної ставки за користування кредитом в розмірі 0.8% за кожен день користування, оскільки таке, на його думку, є несправедливими у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», та суперечить встановленим обмеженням ст.21 Закону України «Про споживче кредитування».

З даного приводу колегія суддів зазначає, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що умови кредитного договору №1191-7137 від 19 квітня 2023 року є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

ТОВ «Укр кредит фінанс» не нараховувало ОСОБА_2 жодних компенсацій, пені, штрафних санкцій, а проценти (0.80% в день) за користування кредитними коштами визначено відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору, і вони не є компенсацією за невиконання позичальником зобов`язань за договором.

Апеляційний суд зазначає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків (0.80% за кожен день користування) не є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить принципам розумності та добросовісності, у зв`язку з чим розмір відсотків, заявлений позивачем до стягнення не є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Більше того, колегія суддів враховує, що встановлений сторонами договору розмір відсотків (0.80% за кожен день користування) не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1.00% за кожен день користування), який визначений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання окремих умов кредитного договору недійсними, зокрема, щодо нарахування процентів.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який апеляційний суд визнає належним та допустимим доказом, загальна заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором №1191-7137 від 19 квітня 2023 року за період з 19 квітня 2023 року по 12 лютого 2024 року становить 62500.00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 11800.00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 50700.00 грн.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював платежі на погашення заборгованості, які частково у розмірі 37800.00 грн були зараховані на погашення тіла та процентів, які суд правильно врахував при обрахуванні суми заборгованості відповідача.

Вказаний розрахунок не було спростовано відповідачем, останній не довів факту виконання зобов`язань за кредитним договором, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем доведено, що між сторонами від 19 квітня 2023 року укладено договір про відкриття кредитної лінії №1191-7137, ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в розмірі 29500.00 грн та зобов`язався сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначеними договором, а тому позовні вимоги «Укр Кредит Фінанс» підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки відповідач неналежно виконував своїх зобов`язань як позичальник.

Доводи відповідача про те, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на вимогах закону, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним відзиі на первісну позовну заяву та зустрічному позові, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 21 вересня 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома