Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №761/15420/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №33/824/3764/2026

справа №761/15420/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Басана Юрія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130, частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ,-

встановив:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, частиною 5 статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 40 800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років.

Із змісту постанови убачається, що 06 квітня 2026 року о 20 год. 15 хв., в м. Києві по вул. Георгія Дудника, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

Крім цього, 06 квітня 2026 року о 20 год. 15 хв., в м. Києві на вул. Георгія Дудника, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Subaru», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме: не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував, вчинив правопорушення повторно протягом року, постанова ЕНА 6958511 від 03 квітня 2026 року за частиною 2 статті 126 КУпАП. Порушив вимоги пункту 2.1а ПДР.

Не погодившись з прийнятою постановою, адвокатом Басаном Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні 18 травня 2026 року визнав вину, надавши письмові пояснення. Скаржник вказує, що дійсно матеріали справи містять розписку про визнання провини, однак пояснив суду, що переплутав справи і визнавав провину відносно іншої події, а саме ДТП (провадження в Печерському районному суді міста Києва, справа №757/21081/26-п), матеріали якої також містять відповідні розписки. 05 червня 2026 року надано роз`яснення про помилковість поданих раніше розписок, однак суд першої інстанції розцінив зміну пояснень як намагання уникнути відповідальності.

Уважає, що постанову винесено без з`ясування обставин, що мають вирішальне значення, та спрощений підхід суду, несумісний із засадами верховенства права, презумпції невинуватості, доведеності вини, права на захист, безпосередності дослідження доказів та змагальності сторін.

Вказує, що санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає штраф, що значно перевищує прожитковий мінімум та мінімальний розмір штрафу, визначений частиною 2 статті 52 Кримінального кодексу України. У справі «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст правопорушення, санкція за яке передбачає позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає дотримання процедурних гарантій Конвенції: права знати про підстави застосування санкції, мати час для захисту та отримати інформацію про зібрані докази.

Суд першої інстанції зазначив, що поліцейські запропонували огляд на стан сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується відеозаписами, а також те, що він підтвердив відсутність посвідчення водія.

Вказує, що працівником поліції порушено Інструкцію "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", оскільки не запропонувала пройти огляд у найближчому медичному закладі, що є підставою для закриття провадження у справі.

Звертає увагу, що суд першої інстанції визнав відсутність у матеріалах справи фіксації руху транспортного засобу, але зазначив, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування, ставив запитання поліцейському щодо причин зупинки, а пасажирка пояснила, що не має посвідчення водія та не вміє керувати транспортним засобом.

Скаржник вказує, що поведінка ОСОБА_1 пояснювалася станом сп`яніння, а не визнанням факту керування. Саме визнання вини особою не є достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення правомірності. Суд не оцінив того факту, що акумулятор транспортного засобу був повністю розряджений, унаслідок чого поліцейський не міг замкнути двері автомобіля, що виключало можливість руху чи запуску двигуна.

Вказує на відсутність доказів керування транспортним засобом.

Так, записи з нагрудних камер поліцейських (№ 472861 та № 472665), які надані в якості доказу фіксації вчинення правопорушення, убачається, що відеозапис розпочинається о 20:11:45 (камера № 472861) та о 20:11:40 (камера № 472665), о 20:12:49 співробітники поліції підходять до автомобіля, який стоїть на місці з відкритими дверями і не рухається та починають спілкуватися з ОСОБА_1 .. Разом з цим, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій керував транспортним засобом о 20:15:00. Рух транспортного засобу не зафіксований.

Звертає увагу, що права особи, передбачені статтею 268 КУпАП, роз`яснено лише після складання протоколу, а положення статті 63 Конституції України взагалі не роз`яснювалися.

Також вказує на відмову суду першої інстанції у наданні пояснень особою, присутньою під час складання протоколу, мотивуючи це достатністю відеофіксації.

Мотивуючи наведеним, просить постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Басан Ю.П., підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.

Дослідивши відеофайл, доданий до протоколу, доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши адвоката Басана Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , суд робить висновок, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 9 КУпАП визначено:

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком "Діти"; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів" (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Відповідно до статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, -

тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі невиконання вимог пункту 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №633823 від 06 квітня 2026 року, водій ОСОБА_1 06 квітня 2026 року о 20 год. 15 хв., в м. Києві по вул. Георгія Дудника, керував автомобілем "Subaru", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України (а.с. 2-3).

Згідно даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 квітня 2026 року убачається, що у ОСОБА_1 виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Із змісту направлення убачається, що огляд на стан сп`яніння не проводився (а.с. 4).

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №633829 від 06 квітня 2026 року убачається, що 06 квітня 2026 року о 20 год. 15 хв., в м. Києві на вул. Георгія Дудника, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем "Subaru", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме: не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував. Вчинив правопорушення повторно протягом року, постанова ЕНА 6958511 від 03 квітня 2026 року за частиною 2 статті 126 КУпАП. Порушив вимоги пункту 2.1 а ПДР.

З даних витягу із інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України "АРМОР" убачається, що на ОСОБА_1 06 квітня 2026 року постановою ЕНА №6958511 накладено адміністративне стягнення у розмірі 3 400,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП. Із змісту постанови убачається, що 31 березня 2026 року о 14:59 годині у м. Київ, вул. Підвисоцького, 3А, ОСОБА_1 керував автомобілем Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи право керування таким транспортним засобом (а.с. 14).

Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять письмові пояснення ОСОБА_1 від 18 травня 2026 року, згідно даних яких останній вказав, що повертався додому у нетверезому стані після поминок побратима. Вказав, що вину визнає, просив суд обмежитись найменшим покаранням як інваліда ЗСУ (а.с. 18).

Після укладення договору про надання професійної правничої допомоги, ОСОБА_1 05 червня 2026 року подано письмові, із змісту яких убачається, що заявник вказує, що 18 травня 2026 року до суду були надані пояснення, у яких помилково вказано дату правопорушення. Насправді, надані пояснення стосувались 03 квітня 2026 року. Що стосується правопорушень 06 квітня 2026 року заявник вказав, що транспортним засобом не керував, підстави складання відносно нього протоколів йому незрозумілі та невідомі (а.с. 33).

Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять відеофайл "633823" тривалістю 1 година 21 хвилина, на якому зафіксовано спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, вимогу працівників поліції пройти огляд, а також факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, процес складання адміністративних матеріалів, ознайомлення ОСОБА_1 із його правами та обов`язками та ознайомлення останнього із складеними матеріалами.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини.

Так, з дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудних камер працівників поліції убачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом. Навпаки, з його поведінки та змісту спілкування вбачається, що він усвідомлював, що працівники поліції ставлять йому у вину саме керування автомобілем без права керування, а також обговорював обставини, за яких він сів за кермо та необхідність доїхати до місця призначення.

При цьому колегія суддів враховує, що оцінці підлягає не окремо взята фраза чи обставина, а весь зміст відеозапису в його сукупності з іншими доказами у справі. Зазначений відеозапис об`єктивно відображає послідовність подій, поведінку ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції та обставини, за яких останній був виявлений у транспортному засобі.

Посилання апеляційної скарги на те, що рух автомобіля безпосередньо не зафіксований нагрудними камерами, само по собі не спростовує факту керування транспортним засобом.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Отже положення КУпАП не встановлює вимоги про обов`язкову безпосередню відеофіксацію моменту початку руху транспортного засобу як єдиного можливого доказу такого керування. Відповідна обставина може встановлюватися сукупністю інших належних та допустимих доказів, оцінених судом відповідно до статті 252 КУпАП.

У цьому випадку факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, матеріалами справи, змістом відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, а також поведінкою самого ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими. Зазначені докази є взаємопов`язаними та у своїй сукупності підтверджують обставини, викладені в протоколі.

При цьому твердження захисника про те, що повністю розряджений акумулятор автомобіля виключав можливість його руху або запуску двигуна, не спростовує встановленого судом факту керування. Сам по собі технічний стан транспортного засобу на момент його виявлення працівниками поліції не свідчить про те, що транспортний засіб не перебував у русі до моменту прибуття працівників поліції, а тому не може бути достатньою підставою для висновку про відсутність факту керування транспортним засобом.

Стосовно тверджень сторони захисту про порушення працівниками поліції Інструкції щодо порядку виявлення ознак сп`яніння, а саме незапропонування огляду в найближчому медичному закладі, суд апеляційної інстанції, дослідивши відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, встановлює, що така можливість ОСОБА_1 роз`яснювалася неодноразово.

Зокрема, з відеозапису убачається, що на 5 хвилині 15 секунді відеофайлу працівник поліції роз`яснив водієві варіанти його подальших дій, а саме: проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу Драгері, проходження огляду у медичному закладі або відмова від проходження огляду із фіксацією такої відмови.

На початку ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, проте згодом висловив відмову як від проходження огляду за допомогою приладу Драгер на місці, так і лікаря-нарколога в медичному закладі.

На 7 хвилині 40 секунді відеофайлу зафіксовано повторне уточнення працівником поліції остаточності такої відмови. Аналогічно, на відрізку часу з 41 хвилини 04 секунди по 41 хвилину 26 секунду того ж відеофайлу (запис з камери іншого поліцейського) зафіксовано роз`яснення водієві причини зупинки та його первісну готовність пройти освідування, а на 45 хвилині 55 секунді ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі відмовився.

Таким чином, доводи скарги про недотримання встановленого порядку спростовуються матеріалами відеофіксації, які підтверджують роз`яснення водієві всіх передбачених законом альтернатив, від яких він добровільно відмовився.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилковості оцінки судом першої інстанції письмових пояснень ОСОБА_1 від 18 травня 2026 року.

Дійсно, 05 червня 2026 року ОСОБА_1 надав інші пояснення, в яких зазначив, що раніше помилково зазначив обставини іншої події та фактично мав на увазі правопорушення, пов`язане з подією 03 квітня 2026 року. Однак сам факт зміни особою своєї позиції щодо обставин справи не зумовлює необхідності автоматичного прийняття останніх пояснень як достовірних та не позбавляє суд права оцінити їх у сукупності з іншими доказами.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що первинні письмові пояснення були надані ОСОБА_1 у судовому провадженні до укладення договору про надання професійної правничої допомоги та містили відомості, які за своїм змістом узгоджувалися з обставинами, викладеними у протоколі.

При цьому, наявним відеозаписом підтверджено, що під час складання протоколу ОСОБА_1 жодних заперечень щодо не керування транспортним засобом не висловлював.

За таких обставин, апеляційний суд розцінює зміну позиції ОСОБА_1 як спосіб уникнення відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 та частиною 5 статті 126 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про роз`яснення положень статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України після складення протоколу, апеляційний суд зазначає про таке.

Із наявного відеозапису убачається, що після складання протоколу ОСОБА_1 надано можливість ознайомитися з його змістом та роз`яснено права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП. ОСОБА_1 ознайомлювався із складеними щодо нього матеріалами, висловлював своє ставлення до обставин, що стали підставою для складання протоколів.

Твердження про те, що роз`яснення окремих процесуальних прав відбулося після складання протоколу без наведення конкретних обставин, які б свідчили про істотне обмеження права особи на захист або вплив на можливість реалізації нею своїх процесуальних прав під час розгляду справи уповноваженим органом, не є достатньою підставою для визнання зібраних у справі доказів неналежними чи недопустимими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 КУпАП, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою, є послідовними та не спростовані доказами, на які посилається сторона захисту.

Враховуючи наведене, апеляційний суд уважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини у справі, надана належна оцінка наявним доказам у зв`язку з чим зроблено правильний висновок про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130, частиною 5 статті 126 КУпАП.

Підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі апеляційний суд не убачає.

За таких обставин апеляційна скарга адвоката Басана Ю.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає, а постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Басана Юрія Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК