Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №519/581/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1665/26

Номер справи місцевого суду: 519/581/24

Головуючий у 1-й інстанції Барановська З. І.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову судді Южного міського суду Одеської області від 08 травня 2024 року

встановив:

Постановою судді Южного міського суду Одеської області від 08 травня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що 14 квітня 2024 року о 23:08 год. в м.Южне Одеської області, по вул.Гр.Десанту, 34, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mazda 626, державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням приладу Драгер Alcotest 6810, ARBL-0872, тест 00469, з результатом 2,72 проміле водій згоден під відеозапис б/к 000132, 000141.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Южного міського суду Одеської області від 08 травня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги під час оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення правоохоронцями допущено істотні порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки: не доведено факту зупинки транспортного засобу та керування ним; не роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; не запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я; не зроблено контрольного вимірювання на алкотестері; не ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення та матеріалами справи. Крім цього, відеозапис, що міститься у справі не є належним та допустимим доказом у справі. Суд не урахував відомості про його особу, зокрема те, що він є військовослужбовцем, а тому застосування до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортним є невиправдним та непропорційним.

В апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що справу розглянуто без його участі, копію оскаржуваної постанови він не отримував. У змісті повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення зазначено про те, що 06 червня 2024 року він особисто отримав копію судового рішення, проте ці відомості не відповідають дійсності, оскільки з 03 червня 2024 року по 11 червня 2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва, що підтверджується довідкою №581 від 24 липня 2024 року.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниця Погрібна Т.С. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

02 вересня 2026 року захисниця Погрібна Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала заяву про розгляд справи без її участі та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисниці Погрібної Т.С.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Так, 08 травня 2024 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 09 травня 2024 року і закінчився 20 травня 2024 року.

З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 .

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію оскаржуваної постанови, яка надсилалася за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 отримав 06 червня 2024 року (а.с. 26).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що зазначене вище поштове відправлення він не отримував, оскільки у зазначений вище проміжок часу, а саме з 03 червня 2024 року по 11 червня 2024 року він знаходився у м. Києві на стаціонарному лікуванні з діагнозом ДДЗХ (ускладнення формування задніх міжхребцевих дисків на рівні L3-SI сегментів хребта), що підтверджується довідкою №581 від 24 липня 2026 року, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Дарницького району міста Києва.

За таких обставин, апеляційний суд вважає не підтвердженим факт вручення особисто апелянту копії оскаржуваної постанови суду 06 червня 2024 року, оскільки у цей час ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у м. Києві.

Отже, ОСОБА_1 спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні особисто йому відповідного рекомендованого листа, що підтверджується доказами, наданими апелянтом.

Ураховуючи, що справу розглянуто без участі апелянта, належні докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували отримання ним копії оскаржуваної постанови у справі відсутні, зважаючи на те, що обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не були предметом дослідження апеляційного суду у постановах від 10 червня 2026 року та 21 липня 2026 року, тому за таких обставин апеляційний суд вважає, що апелянту потрібно поновити строк на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі" (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).

Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266КУпАП).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).

Так розділом II указаної Інструкції визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 Розділу II Інструкції).

Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 3 Розділу II Інструкції).

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5 Розділу II Інструкції).

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 Розділу II Інструкції).

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (пункт 9 Розділу II Інструкції).

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 10 Розділу II Інструкції).

Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі- Порядок).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 4 Порядку).

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння (пункт 5 Порядку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам (пункт 6 Порядку).

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7 Порядку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).

Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані.

Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт огляду, а також інші документи.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу постанови, серед іншого, поклав відомості, зафіксовані у: протоколі про адміністративне правопорушення, результатах тесту за допомогою технічного приладу «Alcotest Drager 6810», акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, відеозаписах, долучених до справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №194821 поліцейськими зафіксовано, що: «14 квітня 2024 року о 23:08 год, Одеська область, Одеський район, м .Южне, просп. Г. Десанту, 34, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Mazda 626», державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Alcotest 6810», ARBL-0872, під відеозапис БК 000141, БК 00132, відповідно до тесту №469 проведеному 14 квітня 2024 року о 23:11 з газоаналізатором «Alcotest» водій дійсно керував у стані алкогольного сп`яніння результат 2,72%».

Вказаний вище протокол ОСОБА_1 , як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності підписав без зауважень, зазначивши, що провину визнає, з протоколом згоден.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи убачається, що правоохоронці зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 через порушення ним вимог п.10.1 ПДР, а саме здійснення розвороту на пішохідному переході у зв`язку з чим правоохоронці відносно нього винесли постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №906190 від 15 квітня 2024 року (а.с. 10). Під час спілкування з водієм, у останнього поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу (алкотестеру). За результатами проходження нею огляду, цифровий показник приладу зафіксував 2,72 проміле алкоголю в крові, при максимально допустимій нормі 0,20 проміле. Проти таких результатів огляду ОСОБА_1 не заперечував у зв`язку з чим поліцейськими повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

З роздрукованих результатів спеціального технічного засобу від 14 квітня 2024 року, отриманих за результатами проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, убачається, що у його крові зафіксовано 2,72 проміле алкоголю.

Ці ж відомості щодо результатів проведення огляду, зафіксовані поліцейськими у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Достовірність інформації, зафіксованої у вказаних вище документах, засвідчена підписом ОСОБА_1 .

Установивши та зафіксувавши, що водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта щодо відсутності у справі доказів, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом, апеляційний суд оцінює критично та відхиляє, як такі що спростовуються сукупністю доказів, що містяться у справі, зокрема: відеозаписом з якого убачається, що на місці зупинки ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, як водій автомобіля погодився виконати обов`язок, передбачений п.2.5 ПДР; постановами про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №906190 від 15 квітня 2024 року та серії ЕНА №1911914, які складені відносно ОСОБА_1 , саме як водія транспортного засобу, відомості щодо скасування яких у судовому порядку у справі відсутні.

Аргументи апелянта про те, що йому не було запроповано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони, апеляційний суд відхиляє, оскільки з відеозапису убачається, що проти результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, отриманих на місці події ОСОБА_1 не заперечував, тому з огляду на положення пункту 6 Порядку, у правоохоронців не виникало обов`язку пропонувати водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

З відеозапису убачається, що під час проведення огляду, ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечень щодо справності приладу чи б то недоліків у його роботі, не ставив під сумнів результати огляду.

Як свідчить відеозапис, перед початком проведення огляду, ОСОБА_1 забезпечено можливість обрани запакований мундштук, та у його присутності поліцейський увімкнув алкотестер, попередньо дочекавшись позначки на екрані «готов» (23:10:42 – час вказаний на відеозаписі) після чого було проведено огляд, що спростовує твердження апелянта про те, що правоохоронцями порушено порядок проведення огляду, так як не зроблено контрольного вимірювання на алкотестері.

Доводи апелянта про те, що його не було ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, а також не роз`яснено права, передбачені законом, суперечать фактичним обставинам справи, так як з протоколу про адміністративне правопорушення, що власноручним підписом ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про нього дані – правильні, а також те, що йому роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Стосовно посилань апелянта про недопустимість та неналежність відеозапису, що міститься в матеріалах справи як доказу у справі, з підстав зазначених в апеляційній скарзі, апеляційний суд зауважує про таке.

Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.

Посилання апелянта про те, що відеозапис не є безперервним, апеляційний суд оцінює критично, оскільки долучені до матеріалів справи відеозаписи за своїм обсягом та повнотою відповідають критерію достатності, та містять фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису правоохоронцями зафіксовано виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, висловлення на його адресу вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, фіксування обставин проходження ним такого огляду, складання адміністративних матеріалів.

Фактичні дані, що містяться на DVD-диску, апелянтом не спростовані, тому апеляційний суд погоджується з оцінкою доказів, котра надана судом першої інстанції.

Як на підставу задоволення вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що він має статус військовослужбовця, а тому застосування до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортним є невиправдним та непропорційним.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1)попередження; 2)штраф; 3)оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; 4)конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5)позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1)громадські роботи; 6)виправні роботи; 6-1)суспільно корисні роботи; 7)адміністративний арешт; 8)арешт з утриманням на гауптвахті. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок (ст. 24 КУпАП).

Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове; інші адміністративні стягнення, зазначені вчастині першій статті 24цього Кодексу, можуть застосовуватися тільки як основні.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення (ст. 25 КУпАП).

Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ч. ч. 2-4 ст. 30 КУпАП).

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 33 КУпАП).

Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1)щире розкаяння винного; 2)відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3)вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4)вчинення правопорушення неповнолітнім; 5)вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі (ст. 34 КУпАП).

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1)продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2)повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3)втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4)вчинення правопорушення групою осіб; 5)вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою (ст. 35 КУпАП).

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ч. 2 ст. 36 КУпАП).

Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Врахувавши наведені вище положення законодавства, суд першої інстанції вважав необхідним застосувати до порушника за вчинення даного адміністративного правопорушення безальтернативні основне і обов`язкове додаткове адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією, а саме однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З такими висновками суду, погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.

Аналіз змісту санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП дає підстави дійти висновку, що за вчинення цього правопорушення, законодавець імперативно визначив покладення на винну особу, як основного (штраф), так і додаткового стягнення (позбавлення права керувати транспортними засобами). У такому випадку, суд у межах його повноважень, не наділений правом накладати стосовно водія лише стягнення у виді штрафу, оскільки санкція цієї статті за своєю правовою природою є безальтернативною.

Така логіка законодавця обумовлена характером інкримінованого правопорушення, яке полягає у використанні джерела підвищеної небезпеки, яким є автомобіль, особою, яка знаходиться у стані сп`яніння, що свідчить про підвищену протиправність діяння.

Безальтернативність стягнення також спрямована на досягнення у суспільстві превентивної мети, а саме запобігання вчиненню цих правопорушень, як безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Отже, є вірним висновок суду щодо наявності правових підстав для накладення на ОСОБА_1 , як основного, так і додаткового стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн та позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що ґрунтується на вимогах закону.

Отже, апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є вірним.

Керуючись ст. 294 КУпАП

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Южного міського суду Одеської області від 08 травня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Южного міського суду Одеської області від 08 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко