Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №947/11848/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4013/26

Справа № 947/11848/25

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «Коллект центр» звернулось до Київського районного суду м. Одеси із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором №307/5627427-СК від 20.11.2018 у розмірі 15982,18 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором №307/5627427-СК від 20.11.2018 у розмірі 15982,18 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту – 8948,68 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7033,50 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким «стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №307/5627427-СК від 20.11.2018 у розмірі 8948,68 гривень, а у решті позовних вимог відмовити», посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1) на даний час відповідач не працює та не може вчасно та в повному обсязі сплачувати платежі передбачені умовами Договору. Окрім того, ОСОБА_1 , перебуває постійно на лікуванні, має інвалідність ІІ групи, що підтверджується медичними довідками. У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях;

2) заява-анкета, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 21 вересня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні шляхом зменшення суми заборгованості.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 20 листопада 2018 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №307/5627427-CK, відповідно до умов якого сума бажаного кредитного ліміту становить 500 грн. ( максимальний кредитний ліміт 100000 грн.).

Банк надав Позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк, що відповідач у своєму відзиві не заперечував, тобто банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти , в порядку та на умовах передбаченими умовами кредитного договору , що підтверджується відповідними доказами які додані до позову.

Так за нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Наголошуємо, що згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього Договору.

Суд зважає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив що, посилання на обставини укладення вищезазначеного Договору про надання кредиту між його сторонами в письмовій формі, відповідає положенням законодавства, оскільки позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_2 , погодився із умовами договору та підписала його.

Факт підписання сторонами зазначеного Договору не спростований та не оспорюється.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що між ОСОБА_1 та позикодавцем АТ «Таскомбанк» виникли договірні відносини, оскільки між ними був укладений відповідний Договір.

Так 21 грудня 2023 року укладено договір №НІ/11/14-Ф відповідно до якого АТ «ТАСКОМБАНК» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №307/5627427-CK.

Так, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №307/5627427-CK.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти та використав їх за призначенням.

Однак в свою чергу, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення його з умовами кредитування, що підтверджено постановами Верховного Суду від 23.12.2019р. у справі №572/1169/17, від 12.02.2020 р. у справі №382/327/18 з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у спірному випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями статей 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору (див. постанову Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 755/15505/21 (провадження N 61-7121 св 23).

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту частини першої статті 638 та статті 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін (див. постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 684/276/21 (провадження N 61-2172св22).

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами (див постанови Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №2601/15824/12 (N 61- 594св23), від 12 червня 2019 року у справі N 2-6315/11 (провадження N 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі N 263/16688/17 (провадження N 61-16584св19).

У заяві-договорі про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплектне банківське обслуговування фізичних осбі №307/5627427-CK від 20 листопада 2018 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена. У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Водночас, у вказаній заяві зазначено, що: «погоджуюсь з тим, що Публічна пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www/tascombank.com.ua), Умови підключення до клієнта-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних кліжнтів та Тарифи банку разом із Заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування, та є його невід`ємними частинами».

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості посилався на Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорт споживчого кредиту як невід`ємні частини кредитного договору.

Колегія суддів зауважує, що надану позивачем Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, адже матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи і їх зміст розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 20 листопада 2018 року заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі N 342/180/17 (провадження N 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі N 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі N 336/6542/21.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі N 393/126/20 вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем із надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є Паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Отже, твердження банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частиною спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом (див. постанову від 13 січня 2025 у справі № 336/6542/21).

Зважаючи на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на викладене вище, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентами у розмірі 7033,50 грн.

Такими чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8948,68 гривень, проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 7033,50 грн, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення суми заборгованості до 8948,68 грн.

Щодо інших доводів апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів інші обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Апеляційний суд звертає увагу, що посилання скаржника на те, що скаржник опинився в скрутному фінансовому становищі, яке спричинило негативний вплив на здатність забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання своїх зобов`язань за споживчим кредитам відповідно до раніше обумовленого Договору, саме по собі не доводить неможливість виконати свої кредитні зобов`язання.

Крім того, на підтвердження вказаних доводів скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Скаржник ОСОБА_1 є особою, яка звільняється від сплати судового збору згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3633,60 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги задоволено на 55,99%, а тому з ТОВ «Коллект Центр» на користь держави необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1599 гривень 14 копійок.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2025 року змінити, зменшивши розмір загальної заборгованість за Договором №307/5627427-СК від 20.11.2018 з 15982,18 гривень до 8948,68 гривень.

В іншій частині рішення першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1599,14 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева