Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №451/1150/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 451/1150/26 Головуючий у 1 інстанції: Куцик-Трускавецька О.Б.

Провадження № 33/811/1548/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Худоби Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Худоби Ганни Михайлівни на постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 20 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Згідно з постановою судді, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 695143 від 17.06.2026, ОСОБА_1 , 17.06.2026 о 07:25:00 в м. Радехів, вул. Стоянівська, 4, керував транспортним засобом марки Фольцваген транспортер НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп`яніння а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я відмовився. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Худоба Г.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята без врахування всіх обставин справи та доводів сторони захисту та без врахування норм чинного законодавства, які регламентують процедуру перевірки на стан наркотичного сп`яніння.

Звертає увагу на те, що жодна із підстав зупинки транспортного засобу передбачена ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» не була зазначена поліцейськими під час зупинки.

Крім того, працівники поліції не виконали обов`язку представитися, чим порушили ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», а особа, яка складала протокол, взагалі не була ідентифікована на відеозаписі.

Зазначає, що ОСОБА_1 не було належним чином, завчасно та у зрозумілій формі роз`яснено правові наслідки відмови від проходження огляду у медичному закладі.

Вказує, що працівники поліції, вимагаючи від ОСОБА_1 проїхати саме до м. Шептицький не дотрималися вимог п. 12 Інструкції №1452/735 щодо направлення особи до найближчого закладу охорони здоров`я, а тому сама вимога є такою, що не ґрунтується на законі.

Зазначає, що істотною обставиною, яка підлягала врахуванню судом при оцінці доведеності вини ОСОБА_1 , є те, що 17.06.2026, останній з власної ініціативи звернувся до спеціалізованого закладу охорони здоров`я та пройшов лабораторне дослідження, за результатами якого наркотичних речовин у нього не виявлено, а спеціаліст зробив висновок «тверезий». При цьому можливість своєчасного проходження огляду протягом двогодинного строку у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я, зокрема КНП «Радехівська центральна районна лікарня» або КНП «Кам`янка-Бузька ЦРЛ», працівниками поліції забезпечена не була. Крім того, ОСОБА_1 сам пропонував дихати в «трубку», що чітко видно на відеозаписі.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Худоби Г.М. на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №695143, відеозаписом події, направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.06.2026 року та іншими матеріалами справи.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

З відеозапису чітко вбачається відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі.

На твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не було належним чином роз`яснено правові наслідки відмови від проходження огляду у медичному закладі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров`я, також повідомили, що у разі відмови від проходження на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, а після висловленої ним відмови роз`яснили йому права та обов`язки і повідомили про складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, чинне законодавство не пов`язує наявність складу адміністративного правопорушення у виді відмови водія від проходження огляду з обов`язковим окремим усним роз`ясненням водієві розміру адміністративного стягнення чи всіх можливих правових наслідків такої відмови.

Щодо посилання захисника на те, що ОСОБА_1 17.06.2026 року з власної ініціативи звернувся до закладу охорони здоров`я, де пройшов лабораторне дослідження, за результатами якого наркотичних речовин у нього не виявлено та зроблено висновок «тверезий», то апеляційний суд такі доводи до уваги не приймає, оскільки адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 складено саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Самостійне звернення особи до закладу охорони здоров`я після цього та отримання відповідного результату дослідження не спростовує факту відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, наданий стороною захисту документ є консультаційним висновком, а не висновком медичного огляду водія встановленого зразка, та не містить належних відомостей щодо ідентифікації особи і контролю за відбором біологічних зразків, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв його до уваги як належний та допустимий доказ. З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, оскільки зазначений документ не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 пропонував працівникам поліції «дихати в трубку», не спростовує факту відмови від проходження огляду, оскільки за наявності у водія ознак наркотичного сп`яніння такий огляд проводиться у закладі охорони здоров`я, а не за допомогою технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу. Відтак, пропозиція ОСОБА_1 пройти перевірку за допомогою «трубки» не є проходженням передбаченого законом медичного огляду та не спростовує встановленого факту відмови від його проходження.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції, вимагаючи від ОСОБА_1 проїхати саме до м. Шептицький не дотрималися вимог п. 12 Інструкції №1452/735 щодо направлення особи до найближчого закладу охорони здоров`я, оскільки вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, який надав їм вірну оцінку та відхилив за необґрунтованістю.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, апелянтом не надано.

З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 20 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Худоби Ганни Михайлівни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк