Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №759/8799/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/8799/26 Головуючий у І інстанції - Сенько М.Ф.

апеляційне провадження №33/824/4172/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю представників потерпілої особи Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України - Мірошниченко Оксани Миколаївни, Переходько Валентини Олександрівни, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою заступника начальника Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України Шкляренка Андрія Михайловича на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина

України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

закрито на підставі ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, -

установив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №625843 від 27 березня 2026 року, ОСОБА_1 27 березня 2026 року о 17 год 40хвв м. Києві на бул. Академіка Вернадського, 42 проводив заняття з водіння учня ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху, не переконався в безпеці руху, не дав дорогу службовому автомобілю, який здійснював рух в крайній лівій смузі з увімкненим синім проблисковим маяком, у результаті чого здійснив зіткнення із службовим автомобілем Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 3.2, 10.1Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з вказаною постановою, заступник начальника Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України Шкляренко А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що свідчення ОСОБА_1 , який є винуватцем ДТП, не відповідають дійсності та не доведені жодним належним та допустимим доказами.

Відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

З фотографій з місця ДТП вбачається, що автомобіль Fiat Tipo рухався по крайній лівій смузі, а автомобіль Hyundai Accent перестроювався з правої смуги в ліву.

За умовами п. 10.3 ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Зі слів ОСОБА_1 , службовий автомобіль рухався на великій швидкості, але відповідно до роздруківки схеми маршруту наряду реагування з системи GPS-моніторингу «Wialon» від 27 березня 2026 року за період часу з 17:30 по 18:00, автомобіль Fiat Tipo почав рух о 17:35:10 по бульвару Вернадського зі швидкістю 6 км./год., рухався прямо в крайній лівій смузі, а на момент ДТП о 17:40:06 швидкість автомобіля Fiat Tipo складала 16 км./год.

Також, аналізуючи отримані механічні пошкодження кузова автомобіля Fiat Tipo, а саме: передні та задні двері з правого боку, ліва передня шина та диск, переднє та заднє крило з правового боку, можна зробити висновок, що не Fiat Tipo здійснив наїзд, а автомобіль Hyundai Accent розпочав, а не закінчував маневр перестроювання в крайню ліву смугу, не надавши перевагу службовому автомобілю, чим порушив п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, та створив аварійну ситуацію спричинивши ДТП.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в момент ДТП здійснював учбовий заїзд разом зі студентом, тобто перебував в автомобілі на сидінні пасажира і не міг належно оцінити ситуацію, оскільки мав обмежену видимість дорожньої ситуації.

Заступник начальника Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України Шкляренко А.М. просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року, посилаючись на те, що Управління оскаржувану постанову отримало лише 04 серпня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи та не зволікаючи, 07 серпня 2026 року подало апеляційну скаргу.

Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити заступнику начальника Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України Шкляренку А.М. пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин.

У судовому засіданні представники потерпілої особи Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України -Мірошниченко О.М. та Переходько В.О. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній підстав та просили її задовольнити.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.ст.245,251,280,283 КУпАП, в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з`ясовані всебічно, повно й об`єктивно в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені вимоги закону судом першої інстанції не були дотримані.

Судом першої інстанції провадження в справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 3.2, 10.1 ПДР України.

З висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Детально вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що повністю доведена вина ОСОБА_1 в тому, що він 27 березня 2026 року о 17 год 40хвв м. Києві на бул. Академіка Вернадського, 42 проводив заняття з водіння учня ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху, не переконався в безпеці руху, не дав дорогу службовому автомобілю, який здійснював рух в крайній лівій смузі з увімкненим синім проблисковим маяком, у результаті чого здійснив зіткнення із службовим автомобілем Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив п.п. 3.2, 10.1 ПДР України.

Відповідно до п. 3.2ПДР України, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів);

Відповідно до п. 10.1. ПДР України, Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Абзацом 3 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Наведене також узгоджується з п. 4 згаданої постанови Пленуму ВСУ, у якому йдеться про суб`єктів злочинів, передбачених ст. 286, 415 КК України, об`єктивна сторона яких також передбачає керування особою транспортним засобом, які і об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Наголошено, що за певних умов до відповідальності за цими статтями може бути притягнута особа, яка навчає водінню іншу особу і перебуває під час навчальної їзди поруч із учнем (майстер виробничого навчання, інструктор тощо).

Таким чином, водієм необхідно також вважати особу, яка здійснює саме навчання керуванню транспортним засобом учнів-водіїв.

Порядок начальної їзди регламентовано у Розділі 24 ПДР України.

Відповідно до п. 24.5 Правил дорожнього руху України навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_2 здійснював навчальну їзду в присутності інструктора ОСОБА_4 , то саме останній є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, ОСОБА_4 не було дотримано п.п. 3.2, 10.1Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим сталося зіткнення з автомобілем Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_2 , належного Управлінню поліції охорони в м. Києві Національної поліції України під керуванням ОСОБА_3 .

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №625843 від 27 березня 2026 року;

- даними схеми місця ДТП, яка сталася 27 березня 2026 року;

- даними письмових пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- даними фотознимків з місця ДТП.

З урахуванням вищезазначених доказів, які містяться в матеріалах справи, та яким була надана належна оцінка, судом об`єктивно встановлено, що з технічної точки зору причиною виникнення ДТП стало порушення ОСОБА_4 п.п. 3.2, 10.1 ПДР України, який скоїв зіткнення з автомобілем Fiat Tipo, д.н.з. НОМЕР_2 , належного Управлінню поліції охорони в м. Києві Національної поліції України під керуванням ОСОБА_3 .

Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є помилковим, у зв`язку з чим постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Водночас, провадження по справі відносно ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Клопотання заступника начальника Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України Шкляренка Андрія Михайловича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити заступнику начальника Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України Шкляренку Андрію Михайловичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу заступника начальника Управління поліції охорони в м. Києві Національної поліції України Шкляренка Андрія Михайловича задовольнити.

Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько