Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №758/10051/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/10051/26 Головуючий у І інстанції - Денисов О.О.

апеляційне провадження №33/824/4198/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Тарасенко Ольги Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина

України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) місяці, -

установив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668592 від 17 травня 2026 року, ОСОБА_1 , 17 травня 2026 року о 21 год 52 хв, керуючи автомобілем Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Василя Порика, 2 в м. Києві, не виконав вимогу поліцейського про зупинку тз, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маяка синього і червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.4, п. 8.9.б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 122-2КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Тарасенко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року змінити в частині накладеного адміністративного стягнення та замість адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн.

В апеляційній скарзі зазначає, що адміністративне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , мало місце 17 травня 2026 року о 21 годині 52 хвилини у місті Києві.

У цей час у м. Києві тривала повітряна тривога.

Згідно з доданими доказами, 17 травня 2026 року повітряна тривога була оголошена о 20:58 та тривала до 22:21, тобто безпосередньо охоплювала час події, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не заперечує, що не одразу виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу.

Разом з тим ці дії не були зумовлені зневажливим ставленням до працівників поліції, наміром ухилитися від відповідальності чи бажанням створити небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

У момент події ОСОБА_1 перебував у стані хвилювання, оскільки в місті була оголошена повітряна тривога та існувала реальна небезпека ракетного удару.

Він прямував до укриття та був зосереджений на тому, щоб якнайшвидше дістатися безпечного місця.

Саме цими обставинами пояснюється його несвоєчасна реакція на вимогу поліцейських про зупинку.

Суд першої інстанції у постанові послався на відеозапис, долучений до матеріалів справи, та навів зміст розмови між ОСОБА_1 і працівниками поліції.

Зокрема, суд зазначив, що після зупинки транспортного засобу, коли працівники поліції повідомили, що зупиняли його ще на минулому перехресті, ОСОБА_1 відповів: «Вибачте, занервував».

Також суд зазначив, що ОСОБА_1 сказав: «Виписуйте штраф, я на місці оплачу».

Вказані фрази мають істотне значення для справи, оскільки вони підтверджують: відсутність наміру ухилятися від працівників поліції; емоційне хвилювання ОСОБА_1 у момент події; визнання ним своєї помилки одразу після зупинки; готовність понести адміністративну відповідальність у виді штрафу.

Однак суд першої інстанції, фактично зафіксувавши ці обставини у постанові, не надав їм належної правової оцінки та безпідставно зазначив про відсутність пом`якшуючих обставин.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 визнав факт порушення, щиро розкаявся, пояснив причини несвоєчасної реакції на вимогу поліцейських, не оспорює сам факт притягнення до відповідальності, не заподіяв майнової шкоди, у справі відсутні потерпілі, подія відбулася під час повітряної тривоги у м. Києві, одразу після зупинки вибачився та висловив готовність сплатити штраф.

За таких обставин адміністративне стягнення у виді штрафу буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності, виховання особи у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Натомість позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці є надмірним заходом відповідальності, оскільки суд не навів переконливих мотивів, чому саме штраф є недостатнім у цій конкретній ситуації.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Тарасенко О.В. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Остання подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Ці вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №668592;

- відеозаписом з бодікамери працівника поліції.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Частиною 1 ст.122-2 КУпАП передбачена відповідальність за таке порушення, як невиконання водіями вимог про зупинку.

Відповідно до п.2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до вимог п. 8.9.б Правил дорожнього руху, Вимога про зупинку транспортного засобу подається працівником міліції за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

Обставини, зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 17 травня 2026 року за участю ОСОБА_1 .

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Зокрема, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи та переглянутий апеляційним судом вбачається, що працівники поліції подали сигнал про зупинку транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 шляхом увімкнення проблискового маячку синього і червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу, проте, ОСОБА_1 не зупиняючись продовжив рух, прискорившись і зупинився тільки тоді, коли його наздогнали працівники поліції та у зв`язку з неможливістю здійснення подальшого руху через заблоковану проїжджу частину.

Накладаючи адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 122-2 КУпАП місцевий суд дотримався вимог ст. 23, 30 КУпАП і призначив його з урахуванням характеру правопорушення, яке полягало в грубому порушенням вимог ПДР України, особи ОСОБА_1 та ступеню йоговини, а саме нехтування обов`язками водія та зневажливе ставлення до правил дорожнього руху, свідоме та умисне їх порушення, суспільної небезпечності даного адміністративного правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху.

З урахуванням встановлених судом обставин зазначеної справи, особи порушника, апеляційний суд приходить до висновку, що задоволення апеляційної скарги та призначення ОСОБА_1 більш м`якого стягнення не буде відповідати тяжкості вчиненого, особі порушника та не буде сприяти меті накладення стягнення, якою є виховання особи в дусі додержання законів України.

Оскільки санкція ч. 1 ст. 122-2 КУпАП передбачає можливість накладення стягнення за вчинення зазначеного правопорушення у вигляду позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців, тоді як місцевий суд визначив строк позбавлення права керування транспортними засобами в три місяці, що очевидно не є найбільш суворим.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Тарасенко Ольги Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько