Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №369/8129/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/8129/26 Головуючий у І інстанції - Омельченко М.М.

апеляційне провадження №33/824/4159/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю представника потерпілої особи Пудкалюк Каріни Олександрівни, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Пудкалюк Каріни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року, якою закрито провадження відносно

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки

України, проживаючу за адресою:

АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення -

установив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 29 квітня 2026 року серії ВАД №851156, 10 квітня 2026 року приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_2 в с. Гатне Фастівського району Київської області по вул. Інститутській в телефонній розмові вчинила психологічне насильство відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 , чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, Пудкалюк К.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення, передбачене санкцією зазначеної статті.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що у матеріалах справи наявна сукупність доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_1 : протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №851156 від 29 квітня 2026 року; пояснення потерпілого; додаткові пояснення потерпілого; копія роздруківки листування у месенджері WhatsApp між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10 квітня 2026 року; аудіозапис телефонної розмови між сторонами від 10 квітня 2026 року тривалістю 03 хв. 32 сек.

Долучене листування у месенджері WhatsApp з номером, збереженим у телефоні потерпілого як « ОСОБА_3 » (тобто саме з ОСОБА_2 ), містить повідомлення образливого, принизливого та погрозливого характеру, надіслані в ту саму добу 10 квітня 2026 року, що й телефонна розмова, зафіксована протоколом, і за своїм змістом повністю узгоджується з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнях потерпілого.

Наявні у справі докази - протокол, пояснення потерпілого, додаткові пояснення потерпілого, листування у месенджері та аудіозапис телефонної розмови у своїй сукупності послідовно й несуперечливо підтверджують, що погрози, образи та психологічний тиск з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 носили не одноразовий, а систематичний характер.

Суд першої інстанції цю сукупність доказів не оцінив у їх системному зв`язку, обмежившись фрагментарним посиланням лише на окремі документи, що не відповідає вимогам всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Суд першої інстанції фактично поставив під сумнів добросовісність звернення ОСОБА_1 із заявою про вчинення щодо нього психологічного насильства, вказавши, що ця заява «вказує на те, що ОСОБА_1 вирішив заявити про психологічне насильство стосовно себе після звернення до правоохоронних органів ОСОБА_2 ».

У судовому засіданні представник потерпілого підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п.п. 4, 14 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого, або можливість її заподіяння.

Слід вказати, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Конфлікт не містить вище перелічених ознак.

Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання словесних образ, буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання у телефонній розмов словесних образ не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону.

Повертаючись до обставин цієї справи апеляційний суд зауважує, що особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 10 квітня 2026 року, близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинила в телефонній розмові домашнє насильство стосовно колишнього чоловіка ОСОБА_1 .

Наведене знайшло своє відображення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які містяться в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11 квітняс2026 року, його колишня дружина ОСОБА_2 постійно погрожує йому позбавленням батьківських прав.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 11 квітня 2026 року, остання заявила, що саме до неї зі сторони її колишнього чоловіка ОСОБА_1 вчиняється домашнє насильство психологічного характеру.

З показань особи, що притягається до адміністративної відповідальності та потерпілого випливає, що між ними виникла конфліктна ситуація, притаманна колишньому подружжю, як зокрема щодо виховання дитини так і щодо спільного повернення боргу.

Будь-яких об`єктивних даних, на підставі яких можливо прийти до висновку, що в ході цього конфлікту ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство стосовно колишнього чоловіка ОСОБА_1 не має.

З огляду на вказане, в діях ОСОБА_2 не вбачається ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

У матеріалах справи відсутні фактичні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_2 викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, що є обв`язкою ознакою наявності в діях винної особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП.

Заразом, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Суддя суду першої інстанції у відповідності вимогам ст.245 КУпАП в повній мірі дав належної оцінки доказам у справі та обґрунтовано закрив провадження про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу Пудкалюк Каріни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько