Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №372/4212/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №372/4212/26 Головуючий у І інстанції - Рабчун Р.О.

апеляційне провадження №33/824/4115/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Хміля Вячеслава Миколайовича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Хміля Вячеслава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина

України, який працює на посаді водія

Спецтехнікплюс, зареєстрованого за

адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців,-

установив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №706170 від 29 червня 2026 року ОСОБА_1 29 червня 2026 року о 14 год 10 хв в с. Нещерів, Обухівського р-ну Київської обл., по вул. Піщаний кар`єр, керуючи автомобілем Daf, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz, д.н.з. НОМЕР_2 рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на автомобіль Камаз, д.н.з. НОМЕР_3 , що стояв позаду.

В результаті ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою судді Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою Хміль В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду в частині призначеного покарання з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, на штраф в розмірі, передбаченому санкцією статті 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що не заперечує встановлених судом фактичних обставин події та не ставить під сумнів висновок суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Вказує, що постанова не містить оцінки ступеня вини особи.

Вибір конкретного виду адміністративного стягнення не може бути довільним.

Звертає увагу на те, що законодавець не визначив позбавлення права керування як безумовний наслідок вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вибір конкретного виду адміністративного стягнення належить до дискреційних повноважень суду, однак така дискреція не є необмеженою та повинна реалізовуватись виключно відповідно до вимог закону, принципів верховенства права, пропорційності та індивідуалізації юридичної відповідальності.

У постанові відсутні мотиви, які б свідчили, чому застосування менш суворого адміністративного стягнення у виді штрафу не забезпечить досягнення мети адміністративної відповідальності, визначеної ст. 23 КУпАП.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працює на посаді водія, водночас не надав оцінки тому, що позбавлення права керування транспортними засобами безпосередньо впливає на можливість особи виконувати свої трудові обов`язки.

Обґрунтовуючи призначення позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначив, що врахував відмову від добровільного відшкодування збитків потерпілому, хоча ОСОБА_1 не був присутній при розгляді даної справи та не висловлював свою думку, погляд та ніяк не коментував питання щодо відшкодування збитків потерпілому.

У постанові окремо зазначено, що потерпілий просив позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, натомість постанова не містить власного аналізу щодо того, чому саме позбавлення права керування є необхідним та пропорційним заходом державного примусу.

Апелянт просить також поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2026 року, посилаючись на те, що він не був присутній під час розгляду справи та проголошення оскаржуваної постанови.

Копію повного тексту постанови апелянт отримав лише 24 липня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити Хмілю В.М. , який діє в інтересах ОСОБА_1 пропущений строк, оскільки пропущений він був з поважних причин.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Хміль В.М. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали та письмові докази, наявні в справі, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді, і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, та в апеляційній скарзі не оспорюється.

У відповідності до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Як випливає із положень ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

За змістом ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Проте, зазначені вимоги закону суддею першої інстанції, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП не були дотримані у повній мірі.

Так, судом першої інстанції не з`ясовано та не враховано в сукупності всі обставини, зокрема те, що правопорушення ОСОБА_1 не потягло за собою вагомих негативних наслідків, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, не покидав місце ДТП, вину визнав, щиро розкаявся.

Вищенаведені обставини, на думку апеляційного суду, є такими, що істотно знижує ступінь суспільної небезпеки.

Крім того, апеляційний суд враховує і те, що ОСОБА_1 працює на посаді водія, тоді як позбавлення права на керування транспортними засобами позбавить особу можливості здійснювати професійну діяльність, що є істотним втручанням у її право на працю та можливості заробляти собі на життя, що закріплено у ст. 43 Конституції України.

Із огляду на викладене, призначене ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 6 (шість) місяців слід вважати занадто суворим та таким, що не відповідає особі правопорушника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині накладення адміністративного стягнення із застосуванням до ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

Клопотання Хміля Вячеслава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити Хмілю Вячеславу Миколайовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу Хміля Вячеслава Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

За вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп.

В іншій частині постанову Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько