Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №759/17174/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/17174/26 Головуючий у І інстанції - Горбенко Н.О.

апеляційне провадження №33/824/4076/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Матьошко Надії Вікторівни, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Матьошко Надії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку

України, проживаючу за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та на яку накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 80 (вісімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн., з направленням її на проходження корекційної програми для кривдників до Центру у справах сім`ї та жінок «Родинний дім» за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 5-Б, на строк 3 (три) місяці, -

установив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №881488 від 23 червня 2026 року, ОСОБА_1 , 23 червня 2026 року, о 11 годині 00 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 65, навмисно застосувала дії фізичного характеру (била по руках під час перетягування покривала між собою), чим вчинила домашнє насильство та завдала шкоди фізичному здоров`ю потерпілої, якою є її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 80 (вісімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн., з направленням її на проходження корекційної програми для кривдників до Центру у справах сім`ї та жінок «Родинний дім» за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 5-Б, на строк 3 (три) місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеною вище постановою, Матьошко Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 .

Зазначає, що суд фактично поклав в основу постанови лише протокол про адміністративне правопорушення, рапорт працівника поліції та письмові пояснення свідків, не перевіривши їх достовірність шляхом безпосереднього дослідження доказів.

Не були допитані потерпіла, свідки події та працівники поліції, які складали матеріали.

Сам по собі протокол не є безумовним доказом вини особи та не звільняє суд від обов`язку перевірити викладені у ньому обставини шляхом дослідження інших належних і допустимих доказів.

Рапорт працівника поліції також не може вважатися беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки працівник поліції не був безпосереднім очевидцем конфлікту, а відобразив у рапорті лише відомості, отримані під час реагування на повідомлення.

Звертає увагу на те, що саме ОСОБА_1 звернулася до органів Національної поліції із повідомленням про вчинення щодо неї домашнього насильства з боку матері - ОСОБА_2 .

Однак, суд прийняв версію потерпілої, залишивши поза увагою докази, які свідчили про протилежне.

Також вважає, що рішення суду направити ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників строком на три місяці, є передчасним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог процесуального закону.

Суд не встановив та не зазначив у постанові, які саме обставини свідчать про необхідність застосування до ОСОБА_1 такого заходу, чи існує ризик повторного вчинення домашнього насильства, чому застосування адміністративного стягнення є недостатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності, які докази стали підставою для висновку про необхідність проходження програми.

Матеріали справи також не містять будь-яких доказів, які б обґрунтовували необхідність застосування зазначеного заходу, зокрема оцінки ризиків, висновків компетентних органів чи інших документів, які б свідчили про доцільність направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Матьошко Н.В. , яка приймала участь у справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

У судове засідання потерпіла особа - ОСОБА_2 не прибула, про день, час та міце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з диспозицією ст. 173-2 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зокрема, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , фізичного характеру, била по руках під час перетягування покривала між собою.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 від 23 червня 2026 року, остання підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №881488 від 23 червня 2026 року, вказавши, зокрема, що її донька ОСОБА_1 била її по руках, словесно ображала та погрожувала, причинила фізичний біль.

Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 23 червня 2026 року, що в цей день у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 скандалили. Винною зазначили в даній ситуації ОСОБА_1 .

Окрім пояснень потерпілої особи та свідків, вина ОСОБА_1 у вчиненні щодо ОСОБА_2 домашнього насильства підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №881488 від 23 червня 2026 року, рапортом оперативного чергового Святошинського УП ГУНП в місті Києві від 23 червня 2026, рапортом інспектора СПДН Святошинського УП ГУНП в місті Києві від 23 червня 2026 року за яким встановлено факт того, що ОСОБА_1 била по руках свою мати - ОСОБА_2 .

Із довідки інспектора СПДН ВП Святошинського УП ГУНП в місті Києві від 23 червня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності протягом року притягалася за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Так, до матеріалів справи долучено постанову Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року у справі №759/19594/25 (провадження №3/759/6790/25), якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Отже, в діях ОСОБА_1 вбачається об`єктивна та суб`єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги Матьошко Н.В. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 з приводу відсутності в діях останнього, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за скоєння нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд врахував характер вчиненого нею адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення та рівень правосвідомості, ступінь її вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність пом`якшуючих чи обтяжуючих вину обставин, наявність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність направлення ОСОБА_1 для проходження програми, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», але на мінімальний строк - на три місяці, згідно з положеннями ст.28 вказаного Закону та ст.39-1 КУпАП.

Так, відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Відповідно до вимог ч.6 ст.28 вказаного Закону, кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з положеннями ст.39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі, суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Отже, рішення суду в зазначеній частині повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.

Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП апелянтом не наведено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

постановив:

Апеляційну скаргу Матьошко Надії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько