Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №755/7222/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/7222/26

провадження № 33/824/3611/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в складі судді Кирилюк Г. М.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Максима Сергійовича на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року в складі судді Мельниченко Л. А., у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

установив:

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, без конфіскації. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

18 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов М. С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримував, про її зміст йому не було відомо.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи ту обставину, що повний текст оскаржуваної постанови не був наданий ОСОБА_1 в день винесення, а до Єдиного державного реєстру судових рішень була надіслана 23 червня 2026 року, надання загального доступу забезпечено 24 червня 2026 року, наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не використовував автомобіль «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , для надання послуг з перевезення пасажирів на не комерційній основі за маршрутом без документів дозвільного характеру.

В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , не викладено повно фактичних обставин правопорушення, до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження факту провадження особою, що притягається до адміністративної відповідальності, систематичної господарської (підприємницької) діяльності та одержання нею прибутку.

До того ж, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 був суб`єктом господарювання станом на 31 березня 2026 року.

Посилання працівників поліції на ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є недоречним, оскільки використання даної норми права передбачає наявність переліку документів під час здійснення ліцензійної діяльності при перевезенні пасажирів, що в свою чергу передбачає накладення адміністративно-господарської санкції на водія та на особу, що здійснює перевезення, а саме ст. 60 вказаного Закону.

Наголошує, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Вальд Унд Хольц Експорт» 01 жовтня 2025 року укладено цивільно-правову угоди, за якою ОСОБА_1 має виконувати функції водія на автомобілі «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , який орендовано ТОВ «Вальд Унд Хольц Експорт» у ПП «Веттор», а тому працівники патрульної поліції мали б перевірити всі обставини використання даного транспортного засобу та складати матеріали відносно роботодавця, а не найманого працівника.

14 липня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шаповалов М. С. в судове засідання не з`явилися, про дату та час були повідомлені належним чином, про причину неявки не повідомили.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Таким чином, поважних причин щодо неявки ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шаповалова М. С. в судове засідання не встановлено, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 07 травня 2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 527760, відповідно до якого він 07 травня 2026 року близько 14 год 20 хв у м. Києві, пр-т Броварський, 20(3), керував транспортним засобом «Daimler Chrysler», державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі за маршрутом Київ-Козелець, без документів дозвільного характеру, що підтверджує використання транспортного засобу на законних підставах. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», та вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 176, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт старшого інспектора відділу контролю на автомобільному транспорті управління патрульної поліції у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Пампухи О. О., фото з місця події та відеозапис з бодікамери № 472268.

Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Таким чином, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання; без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом; без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто, є бланкетною. Тому для повного визначення ознак правопорушення необхідно звернутися до інших галузей права, що встановлюють норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.

Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто, провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Відповідно до статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється безпосередньо особою, на власний ризик, самостійно (ініціативно) та систематично.

Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб`єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець. За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов`язок особи зареєструватись як суб`єкт господарювання.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

При цьому наведеним законом передбачено надання послуг з перевезення пасажирів різних видів: для регулярних, спеціальних, не регулярних пасажирських перевезень, також перевезень на замовлення, таксі, тощо, в залежності від чого у ст. 39 цього Закону визначений перелік документів, які мають бути наявні у водія.

Також у ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що перевезення пасажирів автобусами може здійснюватися і для власних потреб, у такому разі водій повинен мати при собі - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.

З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з`ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів протягом календарного року), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм, слідує, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП полягає, зокрема, у здійсненні господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є спеціальний суб`єкт - суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність без відповідного дозволу (ліцензії).

Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП

В долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамери працівника поліції вбачається, що поліцейський заходить в салон транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому перебуває ОСОБА_1 на пасажирському місці. В подальшому працівник поліції запитує в ОСОБА_1 дозвільні документи на перевезення пасажирів автобусами.

В подальшому, в спеціалізованому патрульному автомобілі працівник поліції складає протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, в присутності ОСОБА_1 .

На підставі досліджених матеріалів справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, про відсутність доказів здійснення ОСОБА_1 перевезення людей з метою надання послуг з пасажирського перевезення та отримання оплати з пасажирів, та недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про систематичність, регулярність та тривалість діяльності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, і отримання від такої діяльності прибутку. Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 отримав дохід за надання послуг щодо перевезення пасажирів 07 травня 2026 року.

В свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд не уповноважений законом збирати докази винуватості особи. Обов`язком суду є перевірити та оцінити докази, їх достатність та достовірність, які зібрані посадовою особою, яка склала протокол, а також докази сторони захисту для ствердження своєї позиції.

За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

За таких обставин апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова М. С. підлягає задоволенню, постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Шаповалову Максиму Сергійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Максима Сергійовича задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк